Рішення

від 04.12.2018 по справі 136/2460/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2460/18

провадження № 2-а/136/48/18

РІШЕННЯ

іменем України

"04" грудня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що 13.11.2018 постановою за №1031ДК/0434П/07/01/-18 на позивача - ФОП - ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП.

Представник позивача вказує у позові, що вищевказане рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає до закриття, оскільки посадовою особою суб'єкта владних повноважень не було враховано, що ФОП - ОСОБА_1 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП; його дії не вірно кваліфіковано за ст.53-1 КУпАП та не враховано конкретних обставин, що мають істотне значення для вирішення даної справи, зокрема те, що земельна ділянка на використання якої вказано не була сформована та не було проведено її обміри; не надано жодних належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення; не перевірено та не враховано, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам щодо форми та змісту, не розкрито суті адміністративного правопорушення, яка має містити склад правопорушення, який особі інкримінується, а свідками зазначено працівників Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо упередженості яких у позивача були сумніви.

Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 26.11.2018 розгляд адміністративної справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

У межах визначеного судом строку відповідачем в адресу суду не було надано відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Правилами ч.6 ст.162 КАС України, визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на викладене, суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши усі зібрані у справі докази та письмові пояснення позивача викладені у позовній заяві, яка є заявою по суті справи, встановив, що 13.11.2018 Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 було винесено постанову №1031ДК/0434П/07/01/-18, якою позивача, ФОП ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с.9).

ОСОБА_3 вказаного рішення, ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охоронною земель , а саме: земельна ділянка із земель водного фонду державної власності, яка розташована на території Липовецької міської ради Липовецького району площею 8,8400 га та є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0522287500:05:000:1009 використовується ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб, а саме риборозведення. Дана земельна ділянка площею 8,8400 га використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125,126 Земельного кодексу України. Даний факт та дії ОСОБА_4 Івановича кваліфіковано як самовільне заняття земельної ділянки. Порушенням заподіяно матеріальної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 15 837,86 грн., яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за №963.

Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням посадової особи суб'єкта владних повноважень через представника звернувся до суду із даним позовом, в якому просить здійснити захист його прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду , якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст. 77 КАС України ).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ст.9 КАС України).

Ухвалою суду від 26.11.2018 відповідачеві запропоновано надати відзив, а також усі наявні у нього докази щодо оскаржуваного позивачем рішення, утім у визначений судом строк відповідачем не було надано відзиву та жодних доказів, що розцінюється судом як не доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Що стосується самого правопорушення, яке інкриміноване позивачеві, то суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.7 ч.1, ч.2, ч.3 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

ОСОБА_3 ст.19 ч.2 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, статті 278, 280 КУпАП закріплюють обов'язок посадової особи при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення та розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати поміж іншого: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до вимог ст.251 ч.2 КУпАП зазначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу .

Відповідальність за ст.53-1 КУпАП настає за самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із оскаржуваної постанови судом встановлено, що до відповідальності притягнуто фізичну особу підприємця ОСОБА_1, в контексті вказаної вище норми, свідчить про те, що позивач у статусі ФОП не є суб'єктом вказаного правопорушення, що виключає його юридичну відповідальність за ст.53-1 КУпАП та є наслідком для закриття провадження у справі.

ОСОБА_3 обстеження земельної ділянки від 25.10.2018 складеного державними інспекторами Макогон В.В. та Коваль А.В., секретаря Липовецької міської ради ОСОБА_5, сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_6 встановлено, що земельна ділянка площею 8,8400 га стосовно якої констатовано факт самовільного використання ФОП ОСОБА_1 її використання не є сформованою, відсутній кадастровий номер, не має своїх меж, площі, відсутні відомості про внесення інформації про неї до ДЗК, тощо.

Відповідно до вимог ст.79 ч.1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до вимог ст.79-1 ч.1, ч.3, ч.4, ч.9, ч.10 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що така земельна ділянка не є об'єктом цивільних прав, відносно неї не зареєстровані речові права, не можливо встановити власника із матеріалів, що додані до справи.

Також для суду є незрозумілим з яких величин виходив відповідач, нараховуючи суму матеріальної шкоди позивачеві внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначивши її розмір 15 837,86 грн. відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за №963.

ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення від 09.11.2018 за №1031-ДК/0434П/07/01/-18 складеного стосовно позивача за ст.53-1 КУпАП встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.256 КУпАП та спеціального підзаконного акту, яким він керується у своїй діяльності щодо порядку складання та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення не містить місце та час вчинення адміністративного правопорушення, у ньому не повно розкрито суть вчиненого адміністративного правопорушення, яка має містити склад інкримінованого особі правопорушення визначеного нормами КУпАП, за яке особа несе відповідальність, відсутні відомості про заподіяну шкоду.

Відповідачем не спростовані доводи представника позивача викладені у позові щодо зазначення свідками у протоколі про адміністративне правопорушення працівників Головного управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області щодо упередженості яких позивач мав сумніви.

Відповідно до загальних положень КУпАП, орган (посадова особа), який здійснює розгляд справи на підставі вже зібраних доказів не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися; не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а лише давати оцінку зібраним доказам, констатувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні з метою гарантування прав особи визначених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Аналізуючи зібрані у справі докази судом було встановлено, що оскаржувану позивачем постанову від 13.11.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 09.11.2018 та ОСОБА_3 від 25.10.2018 винесені за участі однієї і тієї ж особи, яка є відповідачем у справі, отож щодо його упередженості є сумніви, оскільки висуваючи обвинувачення та надаючи докази в його підтвердження, особа не може надати об'єктивну оцінку.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову на предмет дотримання правомірної поведінки відповідача під час її винесення судом встановлено, що вона винесена з перебільшенням повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За встановлених судом обставин, суд дійшов до переконання, що наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача є очевидною, за захистом яких мало місце звернення до суду із даним позовом, отож рішення винесене такою посадовою особою суб'єкта владних повноважень є протиправним.

За правилами п.3 ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених судом обставин, які були перевірені зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача обставини у позові є обґрунтованими, отож позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує з урахуванням ст.288 КУпАП абз.2 ч.5 ст.139 КАС України , висновків Верховного Суду України постановлених у постановах від 13.12.2016 у справі за №21-1410а16, від 31.01.2017 у справі за №298/1232/15-а, а тому якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, підстав для стягнення судового збору в даному випадку судом не встановлено.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов"язаних із розглядом справи (послуги адвоката, проведення експертизи, проїзд до суду на розгляд справи), судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів (рахунків, договорів, тощо) понесених позивачем таких витрат, отож суд залишає таку заяву без розгляду у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Керуючи ст. 2, 9, 72-78, 139, 245, 246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 (місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027; ЄДРПОУ - 39767547) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1031ДК/0434П/07/01/-18 від 13.11.2018 винесену Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у справі закрити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вирішення судових витрат пов"язаних із розглядом справи, - залишити без розгляду.

Апеляційні скарги на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст.286 КАС України).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Судове рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 286 КАС України , набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції .

Суддя Д.Т. Кривенко