Постанова

від 04.12.2018 по справі 2-2962/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5949/18

Номер справи місцевого суду: 2-2962/11

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Ющак А.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року у цивільній справі за скаргоюОСОБА_3 на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Семко Б.О., заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року,

встановив:

24 листопада 2017 року заявник звернувся до суду зі скаргою, вимоги якої 16 січня 2018 року уточнив та просив суд поновити строк на подання скарги на рішення державного виконавця, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №36472762 від 07.02.2013 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби (далі - ВПВР ДВС) України Семко Б.О., скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.04.2013 року старшого державного ВПВР ДВС України Семко Б.О. у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 р., скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 16.11.2017 року заступника начальника ВПВР ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року (а.с. 29-34).

Департамент ДВС Міністерства юстиції України звернувся до суду з відзивом на скаргу, в якому просив розглянути справу без участі представника Департаменту та просив залишити скаргу без задоволення. Не погоджуючись із доводами скаржника, які викладені в скарзі на рішення та дії державних виконавців, представник Департаменту зазначив, що після відкриття виконавчого провадження боржнику надано семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження на самостійне виконання рішення. Боржником виконавчий лист в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання виконано не було. У зв'язку з цим, постановою про стягнення виконавчого збору від 05.04.2013 року з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 2 006 202,38 грн.

У зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, 16.11.2017 винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с. 38-41, 47-50, 56-59, 84-87).

ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області надав суду відзив, в якому просив розглянути справу без участі представника відділу та просив відмовити у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця Відділу. Вважає, що виконавчі дії були проведені в межах Закону України Про виконавче провадження (а.с. 65-66).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2018 року скаргу ОСОБА_3 було задоволено, поновлено процесуальний строк для звернення до суду та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 36472762 від 07.02.2013 року старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О., на підставі виконавчого листа № 2-2962/10, виданого 23.02.2011 року про стягнення з боржників: ТОВ Вадіта , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на користь Одеського відділення ПАТ Сведбанк заборгованість за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року у розмірі 20 060 203,78 грн., та сплачені при подачі позову судові витрати у розмірі 1820 грн.

Скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.04.2013 року старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О. у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року.

Скасовано постанову про опис та арешт майна боржника від 16.11.2017 року заступника начальника ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент ДВС Міністерства юстиції України подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року і в задоволенні скарги відмовити (а.с.135-142).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, усних заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про опис та арешт майна винесені неправомірно, всупереч вимогам Закону України Про виконавче провадження , а саме з пропуском строку на пред'явлення виконавчого документу, який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Приморським районним судом міста Одеси 20 січня 2011 року було прийнято заочне рішення по справі № 2-2962/11 про стягнення солідарно на користь ПАТ Сведбанк з ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ТОВ Вадіта заборгованості по кредитному договору № 504 від 18 серпня 2006 року у розмірі 20 060203,78 грн., а також сплачені при подачі позову судові витрати у розмірі 1820 грн. (а.с.14-15).

23 лютого 2011 року Приморським районним судом міста Одеси на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 2-2962/10, датою якого помилково було первісно зазначено 20 січня 2010 року, замість правильного - 20 січня 2011 року.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та наданих суду копій постанов вбачається, що постановою старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О. від 07.02.2013 року відкрито виконавче провадження №36472762 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду виданого 23 лютого 2011 року. Постановою від 27.06.2014 року виконавче провадження зупинено. Постановою від 02.09.2014 року виконавче провадження відновлено. Інші відомості, в тому числі про проведення виконавчих дій, у реєстрі виконавчих проваджень відсутні.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О. від 05.04.2013 року прийнято рішення про стягнення з боржника - ТОВ Вадіта виконавчого збору у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 у сумі 2006202,38 грн. (а.с. 19-20).

Постановою заступника начальника ВПВР ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. від 16.11.2017 року було описано та арештовано майно боржника - ТОВ Вадіта у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013, а саме: будівлю військового містечка № 211 площею 5972,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Опис та арешт майна проводились на підставі доручення №36472762 Департаменту ДВС України у виконавчому провадженні №36472762 (а.с.25-27).

На думку колегії суддів, вищевказані державні виконавці при виконанні вищеназваного судового рішення не допустили порушень діючого законодавства щодо виконання судових рішень, виходячи з наступних підстав.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження (далі - Закон).

У відповідності до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . (ч.1 ст.5 Закону).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, як було зазначено вище, на примусовому виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 36472762, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2962/10 від 20.01.2010 року, виданого 23.02.2011 року Приморським районним судом м. Одеси. У виконавчому документі зазначено дату набрання рішенням законної сили, а саме 01.02.2011 року та строк пред'явлення виконавчого документу на примусове виконання - до 01.02.2014 року.

За змістом ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями статті 129 Конституції України.

Обгрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_3 посилався на пропуск строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки з 27.04.2011 року, коли була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження і до 03.12.2012 року, коли була винесена аналогічна постанова, пройшло більше одного року, а тому у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Проте, зазначені доводи є безпідставними, оскільки ст. 23 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, яка була чинною в 2012 році, було визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, згідно відміток у виконавчому документі, виконавчий лист № 2-2962/10 від 20.01.2010, виданий 23.02.2011 року Приморським районним судом м. Одеси неодноразово пред'являвся на виконання, та по ньому виносилися процесуальні документи, а саме 16.03.2011 року, 27.04.2011 року, 03.12.2012 року (а.с.14-15).

Тобто, враховуючи, що останню постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, було винесено 03.12.2012 року, та до винесення оскаржуваної постанови, а саме - 07.02.2013 року пройшло лише 2 місяці, то слід дійти висновку про те, що державним виконавцем цілком правомірно та у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2013 року.

При цьому, доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_13 про те, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, яку було винесено 03.12.2012 року, є незаконною, так як відмовити у відкритті виконавчого провадження слід було не по п.6 ч.1 ст. 26 Закону (у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону), а через пропуск річного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, який пройшов з моменту винесення попередньої постанови - 27.04.2011 року, є безпідставними, так як вищевказана постанова від 03.12.2012 року не спростована, не скасована і не змінена у встановленому законом порядку, а тому є чинною.

Таким чином, враховуючи, що стягувач неодноразово звертався із заявами про виконання судового рішення, однак йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження лише через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону, то дії державних виконавців не можна визнати незаконними, а тим більше скасовувати законні і обгрунтовані постанови державних виконавців, направлених на виконання судового рішення.

З підстав викладеного, у суду не було правових підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 36472762 від 07.02.2013 року старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О., на підставі виконавчого листа № 2-2962/10, виданого 23.02.2011 року про стягнення з боржників: ТОВ Вадіта , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на користь Одеського відділення ПАТ Сведбанк заборгованості за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року у розмірі 20 060 203,78 грн., та сплачених при подачі позову судових витрат у розмірі 1820 грн.

Більше того, у суду першої інстанції не було правових підстав для скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Семко Б.О. про стягнення з боржника - ТОВ Вадіта виконавчого збору від 05.04.2013 року у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року, а також постанови від 16.11.2017 року заступника начальника ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. про опис та арешт майна боржника - ТОВ Вадіта у виконавчому провадженні №36472762 від 07.02.2013 року, оскільки у вказаних постановах скаржник ОСОБА_3 взагалі не є учасником вказаних виконавчих проваджень, тобто його права цими виконавчими провадженнями не порушені.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що на виконання вимог статті 31 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2013 ВП №36472762 на адресу боржника - ТОВ Вадіта рекомендованим листом № 0405319627065. Однак, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була повернута до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв'язку з тим, що адресат вибув.

Відповідно до п.7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, щонабрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато донабрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набраннячинності цим Законом.

Згідно вимог ч.2 ст. 25 та ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (у попередній редакції) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк досеми днів з моменту винесення постанови(у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документальногопідтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконанняцього рішення із стягненням з боржника виконавчого зборуі витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження (в попередній редакції) боржнику було надано 7-ми денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження на самостійне виконання рішення.

Боржником виконавчий лист в строк наданий державним виконавцем для самостійного виконання виконано не було.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, судове рішення від 20.11.2011 року не виконано до теперішнього часу, заходів спрямованих на його виконання не здійснено. Крім того, боржником не повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду.

Враховуючи викладене державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України Про виконавче провадження , а скасування процесуальних постанов в рамках ВП № 36472762, визначених в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2018 по справі №2-2962/11 суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження .

При цьому слід зазначити, що саме у зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, керуючись статтями 56, 57 Закону України Про виконавче провадження , 16.11.2017 року була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, з якою повністю погоджується колегія суддів.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту ДВС Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра