Рішення

від 25.09.2018 по справі 658/4375/17

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/4375/17

(провадження № 2-а/658/15/18 )

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Подіновської Г.В.,

за участю секретаря Марчук В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання до вчинення певних дій,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання до вчинення певних дій, посилаючись на те, що вона з 2004 року отримувала призначену пенсію за віком. В 2016 року позивачка була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхала до м. Каховка Херсонської області. 13.09.2016 року вона була взята на обік Управлінням соціального захисту населення Каховської міської ради Херсонської області як внутрішньо переміщена особа. На підставі листа управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради від 23.02.2017 року про зняття її з обліку з 22.02.2017 року у зв'язку з від'їздом до м. Кривий Ріг з 01.03.2017 року пенсійним органом припинена виплата пенсії позивачці.

Позивач вважає незаконним припинення виплати їй пенсії з 01.03.2017 року з посиланням пенсійного органу на те, що вона проживала в м. Кривий Ріг. Також зазначає, що позбавлення її пенсійних виплат порушує права пенсіонера, гарантовані Контитуцією України.

Просить зобов'язати Каховське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату їй пенсії з 01 березня 2017 року.

Ухвалою від 30.01.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, на підставі статті 52 КАС України допустив у справі процесуальне правонаступництво, замінивши Каховське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не згодний, оскільки приписами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 637 від 05.11.2014 року встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, тому на підставі листа від 23.02.2017 року, який надійшов на адресу управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради щодо зняття ОСОБА_1 з обліку за її заявою у зв'язку з виїздом останньої в м. Кривий Ріг виплату пенсії позивачці було призупинено. Для поновлення та подальшого отримання пенсії вона повинна була звернутися до управління соціального захисту населення за новим місцем проживання.

Пунктом 2 частини 1 статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: с. Малоіванівка Перевальського району Луганської області, що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії НОМЕР_4.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

01.08.2014 року ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Місцем фактичного проживання зафіксовано: АДРЕСА_1, на підставі довідки № НОМЕР_2 від 13.09.2016 року.

Сторони відповідно до письмових пояснень не заперечують факт того, що позивачка отримувала пенсію в Каховці, виплату якої з 01.03.2017 року було припинено.

Відповідно до розпорядження Каховського об'єднаного УПФУ Херсонської області від 23.02.2017 року, вирішено припинити виплату пенсії по особовому рахунку НОМЕР_5 ОСОБА_1 з 01.03.2017 року в зв'язку з надходженням листа з управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради щодо зняття ОСОБА_1 з обліку з 22.02.2017 року у зв'язку з виїздом до м. Кривий Ріг.

17.10.2016 року ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Місцем фактичного проживання зафіксовано: АДРЕСА_1.

14.09.2016 року позивач звернулася до Каховського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Херсонської області із заявою про виплату пенсії та про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Перевальськ Луганської області.

Згідно витягу з протоколу № 20 від 21.09.2016 року ОСОБА_1 комісією по соціальному захисту населення виконавчого комітету Каховської міської ради, вирішено призначити позивачу виплату пенсії з дати звернення - 14.09.2016 року.

Надаючи оцінку законності відмови у виплаті позивачу пенсії з 01 березня 2017 року, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватись права та принципи, що закріплені у Хартії.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Таким чином, правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Отже, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що припинення виплати їй пенсії з 01 березня 2017 року з підстав, не передбачених Законом, є протиправним та порушує її права.

Відповідач вважає, що позивач втратила право на отримання пенсійних виплат як внутрішньо переміщена особа на підставі розпорядження від 23.02.2017 року про припинення виплати пенсії.

Із матеріалів справи вбачається, що припинення виплати пенсії здійснено розпорядженням від 23.02.2017 року у зв'язку з зняттям ОСОБА_1 з обліку з 22.02.2017 року в зв'язку з виїздом її до м. Кривий Ріг.

Інших рішень пенсійного органу про припинення виплати пенсії, чи документів, які містять інформацію про підстави припинення виплати пенсії ОСОБА_1, відповідачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії , як виїзд на постійне місце проживання м. Кривий Ріг.

Посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщениим особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, є безпідставним, оскільки цей Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законом №1058-IV.

Суд зауважує, що при застосуванні норм права, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7 КАС України).

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте Каховським об'єднаним УПФУ Херсонської області розпорядження від 23.02.2017 року про припинення ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року виплати пенсії, не містить зазначених в законі підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Варто відмітити, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Таким чином, суд вважає, що припинення виплати позивачу пенсії з 01.03.2017 року є протиправним, оскільки вказана відповідачем підстава припинення, така як виїзд на інше місце проживання, не передбачена ст. 49 Закону № 1058-IV, а посилання на підзаконні нормативні акти є безпідставним, оскільки регулювання вказаного питання можливе виключно нормами спеціального закону, тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягаю до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду від 03.05.2018 року у справі № 805/402/18.

За приписами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 382 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса перебування: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_3, серія паспорту НОМЕР_6) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (адреса: м. Каховка Херсонської області, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21294968) про зобов'язання до вчинення певних дій задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) поновити виплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса перебування: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_3, серія паспорту НОМЕР_6) пенсію за віком з 01 березня 2017 року.

Звернути рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г. В. Подіновська