Постанова

від 05.12.2018 по справі 392/1616/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/1616/17

провадження № 22-ц/4809/190/18

Кропивницький апеляційний суд в складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

секретар Бодопрост М. М.

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Славутич , представник - адвокат Тимченко Сергій Віталійович

відповідач - ОСОБА_2, представники - адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

треті особи - ОСОБА_6, представники - адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко , представники - адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2018 року у складі судді Березія Ю. А. у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі з новим орендарем,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Славутич (далі - СТОВ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6 про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі з новим орендарем.

Зазначало, що 31 серпня 2007 року між СТОВ Славутич та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до якого відповідач передав позивачу у платне користування строком на 10 років належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, який зареєстровано у Маловисківському районному відділі РФЦДЗУК 11 вересня 2007 року за № 103. Строк дії договору до 11 вересня 2017 року. За 103 дня до закінчення строку дії договору, тобто 01 червня 2017 року, позивач прибув до відповідача та заявив своє переважне право на поновлення строку дії договору та запропонував продовжити строк дії договору шляхом підписання нового договору оренди строком на 7 років. Відповідач погодився з переважним правом позивача та умовами нового договору про що свідчить його підпис на новому договорі оренди, тобто визнав переважне право позивача на поновлення договору оренди і надав свою згоду та волевиявлення, посвідчене належним чином, на поновлення строку дії договору.

Після закінчення строку дії договору позивач, враховуючи відсутність заперечень з боку орендодавця на поновлення строку дії договору, продовжив використовувати земельну ділянку, підготував її до посіву озимих культур, здійснив оранку та необхідні підготовчі роботи для посівних робіт. Він продовжує користуватись земельною ділянкою відповідача і на даний час.

18 вересня 2017 року позивач оплатив вартість адміністративних послуг за реєстрацію договору оренди землі та подав на реєстрацію новий договір оренди, укладений між сторонами, проте в державній реєстрації було відмовлено, оскільки 12 вересня 2017 року було зареєстровано договір оренди землі, укладений між відповідачем та третьою особою ОСОБА_6, строком на 7 років.

Просило визнати за СТОВ Славутич переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить відповідачу, визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 12 вересня 2017 року між відповідачем та ОСОБА_6

В ході розгляду справи змінив позовні вимоги, зазначав, що між відповідачем та ОСОБА_6 07 грудня 2017 року укладено фіктивний правочин про дострокове розірвання договору оренди землі, не маючи на меті реального наміру припинення цивільно-правових відносин. При цьому між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко , керівником якого є ОСОБА_6 того ж дня, 07 грудня 2017 року, укладено та зареєстровано новий договір оренди землі. Просив визнати за СТОВ Славутич переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка належить відповідачу, кадастровий номер НОМЕР_1, визнати недійсним з моменту укладення договору оренди землі, укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко 07 грудня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 238444469 (т.1 а.с.127,128).

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко (т.1 а.с.143).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2018 року в задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Бровченко про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі з новим орендарем відмовлено за безпідставністю позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що позивач весь час строку дії оренди за попереднім договором добросовісно та належним чином виконував свої обов?язки. За 103 дня повідомив орендодавця про своє бажання скористатися переважним правом на поновлення строку дії договору оренди землі та закріпив ці конклюдентні дії шляхом підписання нового договору оренди землі строком на 7 років. Після закінчення строку дії договору продовжив використовувати та обробляти орендовану земельну ділянку. Відповідач в свою чергу, у визначений законом місячний термін, жодним чином не повідомив його про своє небажання щодо поновлення договору оренди. За таких обставин право позивача було порушено. При цьому суд дав самостійне та неправильне тлумачення нормам права та правовій позиції Верховного Суду, внаслідок чого безпідставно відмовив в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що зважаючи на відсутність письмового повідомлення орендаря про намір реалізувати своє переважне право, у позивача відсутнє право на звернення до суду за захистом права, яке в нього навіть не виникло. Позивачем не була дотримана встановлена ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі процедура, у зв?язку з чим йому було відмовлено в задоволенні позову. Фактичне укладення нового договору оренди свідчить про бажання припинити зобов?язальні відносини між орендарем та орендодавцем, що існували до цього та створити нові договірні відносини на інших умовах. Новий договір, укладений між сторонами, не набув юридичної сили та по суті є неукладеним, що свідчить про відсутність порушення прав позивача. Твердження позивача, що він використовує земельну ділянку на даний час не відповідає дійсності, оскільки з 14 вересня 2017 року земельною ділянкою користувалися та продовжують користуватись інші орендарі. Договір оренди землі, укладений 07 грудня 2017 року між відповідачем та ТОВ ФГ Бровченко вчинений з дотриманням вимог законодавства, не порушує права третіх осіб та публічний порядок, вчинений особами, наділеними всіма правами на його вчинення (т.2 а.с.1-8).

Ухвалою судді Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження (т.1 а.с.206-208). Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2018 року справу призначено до розгляду на 23 жовтня 2018 року (т.1 а.с.224).

У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Кіровоградської області справу передано до утвореного Кропивницького апеляційного суду, 08 жовтня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю-доповідача Авраменко Т.М., 16 жовтня 2018 року визначено інший склад колегії суддів для розгляду справи (т.2 а.с.31,32).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року в складі головуючого-доповідача Авраменко Т.М., суддів Суровицької Л.В., Черненка В.В. справу призначено до розгляду на 07 листопада 2018 року, оскільки судді Авраменко Т.М. і Суровицька Л.В. перебували у відрядженні з 22 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (т.2 а.с.33).

В засіданні апеляційного суду 07 листопада 2018 року представник позивача адвокат Тимченко С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, зазначив, що факт згоди орендодавця на поновлення договору оренди з позивачем підтверджується договором від 01 червня 2017 року, про наявність договору оренди з новим орендарем позивач дізнався після оплати послуг за реєстрацію договору оренди 18 вересня 2017 року, після збору урожаю в 2017 році земельна ділянка була прибрана та зорана, однак весною 2018 року земельна ділянка була засіяна орендарем ТОВ ФГ Бровченко .

Представник відповідачів просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

За клопотанням представника позивача в розгляді справи оголошено перерву, визнано явку власника земельної ділянки ОСОБА_2 обов'язковою для надання пояснень щодо обставин підписання договору оренди від 01 червня 2018 року, дата продовження розгляду справи 05 грудня 2018 року о 12 год.погоджена з учасниками справи та їх повідомлено про це під розписку (т.2 а.с.58,59).

Відповідач ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, в засідання апеляційного суду не прибув, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач не звертався до нього з пропозицією про поновлення договору оренди від 31 серпня 2007 року, внаслідок чого поновлення договору є неможливим, тому за закінченням строку дії договору з позивачем він передав свою земельну ділянку іншим орендарям. Посилання позивача на незареєстрований договір оренди від 01 червня 2017 року не є домовленістю про поновлення строку дії договору з позивачем, дізнавшись із позовної заяви позивача про наявність такого договору, він подав позов до суду про визнання його недійсним і ухвалою Маловисківського районного суду від 18 квітня 2018 року у справі №392/480/18 за його позовом відкрито провадження (т.1 а.с.154-159, т.2 а.с.76).

В засідання апеляційного суду адвокат Тимченко С.В. не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 3 ст.131 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Від директора СТОВ Славутич надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 05 грудня 2018 року, в зв'язку з тим, що директор СТОВ з 04 по 22 грудня 2018 року включно перебуває у відпустці за межами України, до клопотання будь-які підтверджуючі документи обставин, зазначених в ньому, не додані, необхідність участі в справі саме директора СТОВ, який за весь період розгляду справи особисто не брав участі у справі, невмотивовано, також не зазначена причина неявки представника СТОВ адвоката Тимченка С.В. (т.2 а.с.72-73).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України), оскільки представник позивача брав участь в судовомсу засіданні 07 листопада 2018 року та висловив правову позицію позивача.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

31 серпня 2007 року між ОСОБА_2, як орендодавцем, та СТОВ Славутич , як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,34 га строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 2% кадастрової оцінки землі. Згідно з п.43 договір набуває чинності після підписання сторонами та йогор державної реєстрації Державна реєстрація договору здійснена 11 вересня 2007 року у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗУК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 103 та скріплено печаткою вказаного органу (т.1 а.с.10-12), строк дії договору закінчився 11 вересня 2017 року.

Пунктом 8, укладеного з позивачем договору передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за сто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦК Ураїни є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Переважне право - це встановлене законом або договором право учасника цивільних відносин на переважне перед іншими особами вчинення дій (правочинів), спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто переважне право на поновлення договору оренди виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки.

За загальним правилом, встановленим ст.31 Закону України Про оренду землі (далі - Закон), договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, за положеннями статті 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Порядок поновлення договору оренди землі та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору визначений на законодавчому рівні та не допускає автоматичного його поновлення.

Цивільний кодекс України визначає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Стаття 764 цього Кодексу передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка конкретизує порядок такої пролонгації та можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Зокрема,ст. 33 Закону України Про оренду землі у ч. 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч. 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

За положеннями частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Наведене свідчить, що рішення про поновлення договору оренди або відмову в поновленні договору оренди в місячний термін орендодавець робить на підставі розгляду надісланого орендарем листа - повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк ; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282 цс 16, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, у постанові від 23 березня 2016 року у справі 6-146 цс 16 .

Наведені норми права свідчать про те, що частина 6 ст. 33 Закону не існує автономно та застосовується виключно у взаємозв'язку з іншими частинами цієї статті.

Системний аналіз ч.2 і ч.6 ст.33 Закону дозволяє зробити висновок про те, що заперечення проти поновлення договору оренди можуть надсилатися лише за умови його попереднього звернення із повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору . За відсутності з боку орендаря такого повідомлення у орендодавця фактично відсутні правові підстави заперечувати проти поновлення договору, оскільки орендарем таке бажання не висловлювалося, а відтак і заперечувати немає проти чого.

Правова позиція стосовно поновлення договору оренди на підставі ч.6 ст.33 Закону у жодний спосіб не звільняє орендаря від обов'язку звернутися до орендодавця з повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору.

У постанові від 10 квітня 2018 року справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право , продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Належних та допустимих доказів того, що позивач надсилав відповідно до умов договору та закону повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 і ч. 5 ст.6 Закону україни Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст.210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації , є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Суд за правилами ст.89 ЦПК України дав належну оцінку договору оренди від 01 червня 2017 року між позивачем та ОСОБА_2, пунктом 43 якого передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, та правильно зазначив, що оскільки цей договір не пройшов державної реєстрації в установленому законом порядку, то він не набрав чинності та не може бути підтвердженням домовленості про поновлення договору оренди з позивачем.

Слід також зазначити, що договір від 01 червня 2017 року не містить відомостей, що він укладається з метою поновлення договору оренди від 31 серпня 2007 року, а в графі орендодавець міститься прізвище ОСОБА_10 та два нерозбірливих підписи (т.1 а.с.15), також два підписи мається і в акті прийому -передачі земельної ділянки (т.1 а.с.26), пояснення, чому від імені ОСОБА_2 в договорі проставлено два підписи не надано.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 Закону України Про оренду землі ).

Після закінчення строку дії договору з позивачем за відсутності повідомлення позивача про намір щодо продовження орендних відносин договір оренди з новим орендарем зареєстровано 12 вересня 2017 року, про що позивач знав з 18 вересня 2017 року (т.1 а.с.3).

Також матеріали справи мають достовірні докази того, що після закінчення строку дії договору позивач спірною земельною ділянкою не користувався.

Отже наявність порушення процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, відсутність у попереднього орендаря продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

В заяві про зміну позовних вимог від 16 березня 2018 року представник позивача просив визнати недійсним договір оренди від 07 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Фермерське господарство Бровченко , однак сторона оскаржуваного договору ТОВ Фермерське господарство Бровченко зазначена не як співвідповідач, а як третя особа. Матеріалами справи підтверджується, що клопотання про залучення до участі усправі співвідповідачем сторони оскаржуваного договору позивач відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України не заявляв і ТОВ Фермерське господарство Бровченко статусу відповідача у справі не має, що також виключає можливість ухвалення апеляційним судом судового рішення про визнання укладеного з ним договору оренди недійсним.

Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, а саме договору оренди від 01 червня 2017 року, як погодження з орендодавцем поновлення орендних відносин, однак підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 10 грудня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

В.В.Черненко