Рішення

від 28.11.2018 по справі 910/12056/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/12056/16

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО , м. Київ

про стягнення 194 655,25 грн, -

За участю представників:

від позивача: Куць О. Т.

від відповідача: Нестеренко Г. А.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО про стягнення 194 655,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1133/13 на право тимчасового користування місцем (місцями) для розміщення рекламного (-них) засобу (-бів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, від 20.09.2013 в частині здійснення відповідачем оплати наданих йому послуг у встановлені договором строки, що стало підставою для нарахування штрафу в розмірі 113 974,13 грн, пені в сумі 54 871,34 грн, 3% річних в сумі 4 237,34 грн та інфляційних втрат в сумі 21 572,44 грн, а всього 194 655,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 (суддя Літвінова М. Є.) позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО 113 974,13 грн штрафу, 54 841,34 грн пені, 4 237,34 грн 3 % річних, 21 566,92 грн інфляційних втрат та 2 919,74 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама .

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 скасовано, справу № 910/12056/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вказав, що місцевий господарський суд не надав оцінки твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО про те, що виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порушення строків надання адміністративних послуг не вирішено питання про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами Товариством з обмеженою відповідальністю НА КО , (що було предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва), та по яким відповідно до договору № 1133/13 від 20.09.2013 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама нараховує штрафні санкції за період з 01.01.2016 по 31.05.2016.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 № 05-23/1489 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12056/16.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2017 справу № 910/12056/16 передано для розгляду судді Плотницькій Н. Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 зупинено провадження у справі № 910/12056/16 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 826/20301/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 поновлено провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання 02.07.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 №05-23/1033, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Плотницької Н. Б., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12056/16.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018 справу № 910/12056/16 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 справу прийнято до провадження новим складом суду.

У судовому засіданні 08.08.2018 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до перегляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду адміністративної справи № 826/20301/16. Також судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2018.

03.10.2018 судове засідання у справі № 910/12056/16 не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 №05-23/1750, у зв'язку з лікарняним судді Балаца С. В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12056/16.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018 справу №910/12056/16 передано для розгляду судді Князькову В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 справу прийнято до провадження новим складом суду, призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2018.

31.10.2018, у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 14.11.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено позивачу ухвалу від 31.10.2018 про повідомлення про дату, час і місце наступного судового засідання.

05.11.2018 відповідачем подано до суду заяву про часткове визнання позовних вимог на суму 10 280,60 грн, яка нарахована за період з 26.01.2016 по 25.02.2016.

14.11.2018, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 28.11.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено сторонам ухвали від 14.11.2018 про повідомлення про дату, час і місце наступного судового засідання.

16.11.2018 позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких висловлено заперечення проти посилань відповідача на висновки адміністративного суду в справі № 826/20301/16. За твердженнями позивача, відповідно до пункту 8.1 договору №1133/13 від 20.09.2013 вказаний договір діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а тому плата право за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів нарахувалась відповідачу до 19.04.2016 (моменту прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами ).

Відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду 23.11.2018, вказав, що предметом договору №1133/13 від 20.09.2013 є право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в місті Києві на підставі належно виданих дозволів. Згідно з доводами відповідача, позивачем безпідставно нараховано плату за договором на підставі дозволів, які були скасовані виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з порушенням встановленого строку, що встановлено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 826/20301/16.

У судове засідання представник позивача з'явилась, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги частково, а саме на суму 10 280,60 грн, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

20.09.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю НА КО (розповсюджувач) укладено договір № 1133/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір).

За умовами Договору на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору дія та умови цього договору розповсюджується на усі встановлені за розповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету та його скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним наказом дозвільного органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована відповідно до вимог Порядку, цього Договору, згідно зі встановленими за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п. 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору).

За приписами п. 6.3 Договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений Договір на право тимчасового користування місцями.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що на підставі відповідних рішень дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємство здійснює перерахунок та коригує розмір плати за право тимчасового користування та підписується адресна програма в новій редакції.

Розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць (п. 6.7 Договору).

У пункті 8.1 Договору сторони передбачили, що цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені адресні програми № 19 від 09.01.2014, № 21 від 21.01.2014, № 31 від 21.02.2014, № 38 від 02.04.2014, № 41 від 11.04.2014, № 42 від 11.04.2014, № 45 від 22.04.2014, № 48 від 06.05.2014, № 52 від 15.05.2014, № 55 від 22.05.2014, № 56 від 22.05.2014, № 60 від 03.06.2014, № 65 від 07.08.2014, № 85 від 31.10.2014, № 86 від 14.11.2014, № 87 від 14.11.2014, № 88 від 18.11.2014, № 89 від 16.12.2014, № 90 від 02.12.2014, № 91 від 02.12.2014, № 92 від 23.12.2014, № 98 від 12.05.2015, № 99 від 15.05.2015, № 102 від 31.07.2015, № 103 від 12.08.2015, № 104 від 29.09.2015, № 111 від 30.12.2015, № 112 від 25.01.2016, № 113 від 14.01.2016, № 114 від 19.01.2016 (далі - Адресні програми).

В подальшому, сторони укладали додаткові угоди № 1133/13-66 від 28.04.2016, № 1133/13-20 від 29.01.2015, № 1133/13-21 від 30.01.2015, № 1133/13-22 від 16.02.2015, № 1133/13-23 від 12.05.2015, № 1133/13-24 від 29.04.2015, № 1133/13-25 від 12.05.2015, № 1133/13-26 від 12.05.2015, № 1133/13-27 від 12.05.2015, № 1133/13-28 від 15.06.2015, № 1133/13-29 від 11.06.2015, № 1133/13-30 від 18.09.2015, № 1133/13-31 від 12.08.2015, № 1133/13-32 від 12.08.2015, № 1133/13-33 від 29.09.2015, № 1133/13-34 від 29.09.2015, № 1133/13-35 від 29.09.2015, № 1133/13-36 від 29.09.2015, № 1133/13-37 від 29.09.2015, № 1133/13-38 від 07.10.2015, № 1133/13-39 від 30.09.2015, № 1133/13-40 від 23.10.2015, № 1133/13-41 від 23.10.2015, № 1133/13-42 від 23.10.2015, № 1133/13-43 від 23.10.2015, № 1133/13-44 від 23.10.2015, № 1133/13-45 від 23.10.2015, № 1133/13-46 від 23.10.2015, № 1133/13-47 від 23.10.2015, № 1133/13-48 від 23.10.2015, № 1133/13-49 від 13.11.2015, № 1133/13-50 від 13.11.2015, № 1133/13-51 від 12.11.2015, № 1133/13-52 від 03.12.2015, № 1133/13-53 від 26.11.2015, № 1133/13-54 від 19.11.2015, № 1133/13-55 від 10.12.2015, № 1133/13-56 від 10.12.2015, № 1133/13-57 від 10.12.2015, № 1133/13-58 від 16.12.2015, № 1133/13-59 від 21.12.2015, № 1133/13-60 від 21.12.2015, № 1133/13-61 від 28.12.2015, № 1133/13-62 від 15.01.2016, № 1133/13-63 від 18.01.2016, № 1133/13-64 від 25.01.2016, № 1133/13-66 від 28.04.2016, № 1133/13-67 від 03.06.2016, № 1133/13-68 від 31.05.2016, № 1133/13-69 від 03.06.2016, № 1133/13-70 від 15.06.2016, відповідно до яких внаслідок зміни обставин розривали Договір в частині місць наданих для розміщення реклами за відповідними номерами дозволів та вносили відповідні зміни до Адресних програм.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Адресних програм надавав відповідачу право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, та виставляв для оплати рахунки (корегуючи рахунки) № 117222 від 04.01.2016 на суму 2 559,60 грн, № 117358 від 04.01.2016 на суму 4 767,90 грн, № 117765 від 12.01.2016 на суму 213 797,14 грн, № 119924 (117765) на суму 103,82 грн, № 117784 від 15.01.2016 на суму 1 311,55 грн, № 119926 (117784) від 31.01.2016 на суму 3 082,73 грн, № 119949 (117784) від 15.02.2016 на суму 293,59 грн, № 118496 від 16.01.2016 на суму 40 416,86 грн, № 123493 (118496) від 30.04.2016 на суму -7 000,00 грн, № 118531 від 22.01.2016 на суму 132,44 грн, № 118767 від 31.01.2016 на суму 1 981,62 грн, № 123511 (118767) від 30.04.2016 на суму -495,41 грн, № 119438 від 31.01.2016 на суму 963,29 грн, № 118766 від 02.02.2016 на суму 52 904,03 грн, № 123507 (118766) від 30.04.2016 на суму -32 660,60 грн, № 118768 від 02.02.2016 на суму 2 559,60 грн, № 123513 (118768) від 30.04.2016 на суму - 2 559,60 грн, № 118769 від 02.02.2016 на суму 2 559,60 грн, № 118770 від 02.02.2016 на суму 171,07 грн, № 118963 від 03.02.2016 на суму 217 994,57 грн, № 119439 від 08.02.2016 на суму 853,20 грн, № 119927 від 10.02.2016 на суму 186,62 грн, № 119947 від 15.02.2016 на суму 1 604,26 грн, № 120361 від 29.02.2016 на суму 4 384,80 грн, № 123494 (120361) від 30.04.2016 на суму -4 384,80 грн, № 120301 від 02.03.2016 на суму 47 102,70 грн, № 123514 (120301) від 30.04.2016 на суму -27 158,92 грн, № 120344 від 02.03.2016 на суму 1 733,93 грн, № 120368 від 02.03.2016 на суму 12 916,80 грн, № 123497 (120368) від 30.04.2016 на суму -12 916,80 грн, № 120752 від 10.03.2016 на суму 219 849,67 грн, № 122156 від 07.04.2016 на суму 18 071,42 грн, № 123499 (122156) від 30.04.2016 на суму -13 417,91 грн, № 122373 від 12.04.2016 на суму 203 936,57 грн, № 123605 від 10.05.2016 на суму 177 303,40 грн.

Наданими до суду виписками з банківського рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків № б/н станом на 06.06.2018, підписаним обома сторонами, підтверджується, що станом на 06.06.2016 у відповідача не обліковувалась перед позивачем заборгованість згідно з виставленими останнім рахунками на оплату.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором з оплати виставлених рахунків у встановлений строк, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховано за період з 01.01.2016 по 01.06.2016, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, а також враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у даній справі, господарський суд при новому розгляді справи зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) ає право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві (далі - Порядок), який розроблено відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

У пункті 1 Порядку визначено, що КП Київреклама - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, забезпечувати виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження зовнішньої реклами, реклами на транспорті, у ліфтах.

Згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1 Порядку КП Київреклама укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем).

Відтак, з огляду на викладені вище положення Порядку, враховуючи встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений позивачем та відповідачем договір № 1133/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 20.09.2013 як належну та достатню підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець після отримання товару на протязі 10 банківських днів перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100 % вартості товару, якщо інше не передбачено у специфікаціях.

Відповідно до п. 6.8 Договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.9 Договору акт приймання-передачі до Договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Плата визначається за такою формулою: Рп = S * Бт * kз * kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв. м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення рекламного засобу, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстежень місць розміщення рекламного засобу, та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження.

Пунктом 5.2.3 Договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі і у разі встановлення пріоритету.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та наведених вище положень Договору, відповідач повинен був сплачувати виставлені позивачем рахунки не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду відповідачем повністю оплачені виставлені йому рахунки за період з січня по травень 2016 року. Однак, за твердженнями позивача, такі рахунки оплачувались відповідачем з простроченням, внаслідок чого останньому нараховано штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що підприємство має право за несвоєчасне або неповне внесення платежів застосовувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.3 Договору також передбачено, що підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При першому розгляді даної справи судом було задоволено в повному обсязі вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 113 974,13 грн, пені в сумі 54 871,34 грн та 3 % річних в сумі 4 237,34 грн, а також частково задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат, а саме на суму 21 566, 92 грн.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, вказав, що відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу. Оскільки правило, яке встановлено в ст. 534 ЦК України, є диспозитивним, і може бути змінено за згодою сторін, а сторони фактично погодились на погашення в першу чергу основної суми заборгованості, то встановлена цією статтею Цивільного кодексу України черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням є такою, що не підлягає застосуванню.

Одночасно з цим, суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом не було надано відповідної оцінки тим обставинам, що 28.01.2016 та 02.02.2016 відповідачем було подано до Центру надання адміністративних послуг, утвореного при виконавчому органі Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), заяви про скасування дозволів за адресами (згідно з переліком). Позивачу було видано описи документів, що надані Центру надання адміністративних послуг суб'єктом господарювання для виконання адміністративних послуг, які зберігаються у справі після отримання документів дозвільного характеру суб'єктом господарювання. В описах, крім іншого, зазначені терміни виконання адміністративних послуг та видачі товариству документів дозвільного характеру про скасування дії дозволів, а саме: до 19.02.2016 та до 24.02.2016. У встановлений термін виконання адміністративної послуги (10 робочих днів) не було прийнято відповідні розпорядження про скасування дозволів виконавчим органом Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), чим порушено права товариства з обмеженою відповідальністю НА КО , що стало підставою для звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії щодо винесення рішення про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами (згідно з переліком); Товариство з обмеженою відповідальністю НА КО сплачувало два місяці кошти, коли вже не користувалось місцями для розміщення рекламних засобів за вищевказаними адресами, оскільки демонтувало власними силами рекламні засоби за відповідними адресами, та відповідно позивачем не надавались послуги щодо тимчасового користування для розміщення рекламних засобів за відповідними адресами за період з 19.02.2016 по 24.02.2016 (строк виконання адміністративних послуг), що впливає на вирішення питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій та застосування відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які викладені в постанові від 24.04.2017 у даній справі, дослідивши обставини, на які посилається відповідач, при новому розгляді справи, господарський суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати рахунків за січень 2016 року.

При дослідженні здійснених відповідачем оплат на підставі рахунків, виставлених позивачем у січні 2016 року, судом встановлено, що відповідачем не було виконано у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати права тимчасового користування місцями для розміщення рекламного засобу.

Відтак, відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню, а також 3 % річних за прострочення оплати рахунків за січень 2016 року.

Разом з тим, при перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені та 3 % річних, нарахованих за прострочення оплати рахунків за січень 2016 року, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки не враховано, що у 2016 році було 366 днів.

За перерахунком суду, враховуючи визначені позивачем періоди прострочення, сума пені за прострочення оплати рахунків, виставлених у січні 2016 року, становить 9 324,23 грн, з яких:

92,31 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 2 559,60 грн згідно з рахунком № 117222 від 04.01.2016;

11,46 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 за прострочення оплати 4 767,90 грн згідно з рахунком № 117358 від 04.01.2016;

7 710,72 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 213 797,14 грн згідно з рахунком № 117765 від 12.01.2016;

47,30 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 1 311,55 грн згідно з рахунком № 117784 від 15.01.2016;

1 457,66 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 40 416,86 грн згідно з рахунком № 118496 від 16.01.2016;

4,78 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 132,44 грн згідно з рахунком № 118531 від 22.01.2016.

Сума 3 % річних за прострочення оплати рахунків, виставлених у січні 2016 року, становить 635,75 грн, з яких:

6,29 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 2 559,60 грн згідно з рахунком № 117222 від 04.01.2016;

0,78 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 за прострочення оплати 4 767,90 грн згідно з рахунком № 117358 від 04.01.2016;

525,73 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 213 797,14 грн згідно з рахунком № 117765 від 12.01.2016;

3,23 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 1 311,55 грн згідно з рахунком № 117784 від 15.01.2016;

99,39 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 40 416,86 грн згідно з рахунком № 118496 від 16.01.2016;

0,33 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 132,44 грн згідно з рахунком № 118531 від 22.01.2016.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не узгоджується з фактичними обставинами справи, встановленими судом (оскільки судом виявлено допущену позивачем арифметичну помилку внаслідок неврахування при розрахунках високосного року), господарський суд не приймає визнання позову відповідачем на загальну суму 10 280,60 грн.

За висновками суду, вимоги про стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за прострочення оплат за січень 2016 року, підлягають частковому задоволенню на суму 9959,98 грн, з яких: 9 324,23 грн - пеня, 635,75 грн - 3 % річних.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати рахунків, виставлених у період з лютого по травень 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 2.1.6 п. 2.1 Порядку дозвільний орган здійснює підготовку та подає в установленому порядку проекти розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу, відмову у його наданні, продовження строку дії дозволу, відмову у його продовженні або скасування дозволу.

Відповідно до п. п. 16.1.1 п. 16 розділу ІІ Порядку дозвіл скасовується на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до закінчення строку його дії, за письмовою заявою розповсюджувача реклами.

Дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дня виникнення підстав для скасування дозволу подає відповідний проект розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. п. 16.2 п. 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п'яти робочих днів з дати одержання проекту розпорядження приймає відповідне рішення (п. п. 16.3 п. 16 розділу ІІ Порядку).

Матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 826/20301/16, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО , визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчиненні з порушенням строків на його прийняття. В решті позовних вимог відмовлено.

Адміністративним судом в межах справи № 826/20301/16 було встановлено, що 28.01.2016 та 02.02.2016 до Центру надання адміністративних послуг для виконання адміністративної послуги скасування дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами позивач подав заяви та оригінали зареєстрованих дозволів на об'єкти зовнішньої реклами за адресами:

вул. Червоноармійська, 145/1 (дозвіл № 38983-13);

вул. Саксаганського, 68/21 (дозвіл № 38653-13);

вул. Гетьмана, 46 (дозвіл № 39449-13);

вул. Петлюри, 22 (дозвіл № 41995-14);

вул. Княжий Затон, 1/2 (дозвіл № 41106-14);

вул. Набережно-Рибальська, 78 м від вул. Електриків в напрямку вул. Набережно-Хрещатицької (дозвіл № 39247-13);

Харківське шосе, 201/203 (дозвіл № 41204-14);

просп. Генерала Ватутіна, 2 напроти (дозвіл № 41615-14);

вул. Шолом-Алейхема, 1 на розподілювачі (дозвіл № 41225-14);

Наддніпрянське шосе, заїзд на Дарницький міст зі сторони ст. Видубичі (дозвіл № 41669-14);

просп. Перемоги, 144 (дозвіл №39894-14);

просп. Петра Григоренка, перехрестя з вул. Здолбунівська (дозвіл № 39585-13);

вул. Лариси Руденко біля буд. №2 по вул. О. Мішуги (дозвіл № 41734-14);

просп. Перемоги, 79/2 (дозвіл №40928-14);

просп. Перемоги, 100 дозвіл № 40920-14);

просп. Ентузіастів, напроти б-ру О. Давидова, 1/5 (дозвіл № 41853-14);

Харківське шосе, 48 (дозвіл № 41202-14);

просп. Генерала Ватутіна, 2 (дозвіл № 41614-14);

просп. Леся Курбаса, 2/13 (дозвіл № 40927-14);

Харківське шосе/вул. Сімферопольська (дозвіл № 41103-14);

Дарницьке шосе/заїзд на просп. Григоренка (дозвіл № 39895-14);

вул. Ревуцького, перед естакадою через просп. Бажана, в напрямку вул. Тростянецької (дозвіл № 41735-14);

просп. Московський, 9Е-9А (дозвіл № 41227-14);

просп. Московський, заїзд на просп. Героїв Сталінграду (дозвіл № 41918-14);

вул. Саперно-Слобідська, розподілювач напроти просп. Науки, 3 №2 (дозвіл № 40943-14);

просп. Московський, з'їзд на вул. Богатирську, праворуч (дозвіл № 41914-14);

вул. Лугова, 12 (дозвіл № 41915-14);

просп. Петра Григоренка, 110 від з'їзду на просп. Миколи Бажана (дозвіл № 41105-14);

вул. Набережно-Рибальська, 325 м. до естакади просп. Московського (дозвіл № 41916-14);

вул. Тростянецька, 47 (на розподілювачі) (дозвіл № 41852-14);

вул. Привокзальна/виїзд на Дарницьке шосе (дозвіл № 41411-14);

вул. Марини Раскової, 21 (дозвіл № 39253-13);

вул. Ентузіастів, напроти буд.№1/2 (дозвіл № 41854-14);

вул. Сумська, 2-А (дозвіл № 41009-14);

вул. Миколи Грінченка, виїзд на вул. Кіровоградську (дозвіл № 41636-14);

вул. Ернста/вул. Народного Ополчення (дозвіл № 41176-14);

вул. Маршала Гречка, 18 (дозвіл № 40946-14);

бульв. Дружби Народів, з'їзд на просп. Червонозоряний (дозвіл № 41917-14);

вул. Народного Ополчення, 8 (дозвіл № 41175-14);

вул. Полярна, перехрестя з вул. Бережанська (дозвіл № 40449-14).

В описах, виданих державним адміністратором виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено терміни виконання адміністративних послуг, відповідно, 19.02.2016 та 24.02.2016 та виконавця - відділ реклами Департаменту містобудування та архітектури. За вказаними заявами виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення було прийняте лише 20.04.2016 шляхом прийняття розпорядження № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами .

Як зазначено адміністративним судом під час розгляду справи № 826/20301/16, позивачем до Центру надання адміністративних послуг подавалися заяви про скасування дозволів на розміщення реклами 28.01.2016 та 02.02.2016, отже з вказаних дат (виникли підстави для скасування дозволів) для відповідачів 1, 2 почався відлік часу на підготовку проекту розпорядження (п'ять робочих днів, отже граничний строк за заявами, відповідно, 04.02.2016 та 09.02.2016) та на прийняття відповідного розпорядження (п'ять робочих днів, отже граничний строк за заявами, відповідно, 11.02.2016 та 16.02.2016 ). В той же час, з незрозумілих суду причин, у законодавчо встановлені строки відповідного розпорядження про скасування дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за заявами позивача від 28.01.2016 та 02.02.2016 відповідачем 1 прийнято не було. Таке розпорядження було прийняте відповідачем 1 лише 20.04.2016, тобто зі спливом понад двох місяців від граничного строку його прийняття.

За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 826/20301/16 дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання дій відповідачів щодо прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчиненні з порушенням строків на його прийняття.

Аналогічного висновку дійшов і Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 15.12.2016 у справі № 826/3341/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. При цьому, стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо порушення прав товариства оскаржуваною бездіяльністю відповідача, які полягали у необхідності сплати коштів за права тимчасового користування за місця для розміщення рекламних засобів, колегія суддів зазначила, що вказаним обставинам оцінка повинна надаватися при розгляді спору щодо стягнення таких коштів , що не є предметом даної (адміністративної ) справи.

При розгляді даної справи господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже той факт, що розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами є таким, що прийнято з порушенням строків на його прийняття, є встановленим адміністративним судом в межах справи № 826/20301/16 та не підлягає повторному доведенню в межах даної справи. Також адміністративним судом було встановлено, що граничні строки за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО становили, відповідно, 11.02.2016 та 16.02.2016.

Позивач, незважаючи на обставини, встановлені адміністративним судом у справі 826/20301/16, висновки адміністративного суду у справі № 826/20301/16, а також вказівки Вищого господарського суду України у даній справі, при новому розгляді справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, позивач посилається на положення пункту 8.1 Договору, за змістом якого договір діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, у зв'язку з чим вказує на правомірність нарахування плати відповідачу до 19.04.2016 (моменту прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами ).

Такі доводи позивача суд розцінює як необґрунтовані та безпідставні, зважаючи на положення пункту 3.5 Договору, яким визначено, що підставою для формування та внесення змін до адресних програм та цього Договору є відповідні рішення дозвільного органу, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством.

Підприємство самостійно здійснює облік місць для розміщення рекламного засобу, на які поширюється право пріоритету розповсюджувача та на які розповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснює контроль строків дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних програм та внесення до них змін (п. 3.4 Договору).

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору позивачу надано право на підставі відповідних рішень дозвільного характеру та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі рекламного засобу, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

З наведених умов Договору та положень Порядку вбачається, що у спірних правовідносинах вільне волевиявлення сторін та можливість самостійного узгодження ними умов договору кореспондується з вимогами чинного законодавства, яке визначає порядок розміщення рекламних засобів, у тому числі Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253.

Укладений між сторонами Договір не визначає конкретного розміру щомісячного платежу, оскільки розмір такого платежу залежить від чинності наданих відповідачу дозволів згідно з відповідними рішеннями дозвільного органу, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які прийняті у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством.

Також судом враховано, що статус позивача у спірних правовідносинах визначається пунктом 1 Порядку, згідно з яким КП Київреклама підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів тощо.

Отже, позивач як сторона у договірних відносинах повинен керуватися як рішеннями зазначених органів, так і відповідними нормами чинного законодавства (у тому числі п. п. 16.1-16.3 п. 16 розділу ІІ Порядку). В інакшому випадку нарахування позивачем платежів за наявності неправомірної бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) порушує майнові інтереси відповідача, який є іншою стороною Договору.

За таких обставин, враховуючи факт визнання адміністративним судом дій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчиненні з порушенням строків на його прийняття, господарський суд при вирішенні даного спору погоджується з обґрунтованими запереченнями відповідача проти нарахованих позивачем платежів.

Як вказує відповідач, окрім розпорядження від 20.04.2016 № 250 (п. п. 52, 58, 59, 61-97) також з порушенням встановленого строку виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було прийнято розпорядження від 31.01.2017 № 75 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами (п. п. 133, 189). Відтак, за твердженнями відповідача, останнім було безпідставно сплачено суму коштів за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за період з 11.02.2016 та 16.02.2016 по 20.04.2016 та за два дозволи по 31.01.2017.

Такі доводи відповідача підтверджуються наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2016 по 01.02.2017, який підписано обома сторонами (супровідний лист КП Київреклама від 04.09.2018 вих. № 196-3917/КР). За змістом вказаного акту станом на 29.08.2018 заборгованість КП Київреклама на користь ТОВ НА КО складає 93 623,63 грн за безпідставно нараховані та сплачені кошти.

Також матеріали справи містять довідку, складену позивачем, про стан розрахунків по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місяцями для розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 01.02.2016 по 01.02.2017, згідно з якою станом на 03.09.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО відсутня заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама .

Зважаючи на встановлені судом обставини наявності у відповідача переплати у спірний період на суму 93 623,63 грн, відповідачем не доведено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО прострочення виконання грошового зобов'язання у спірний період та, відповідно, обгрунтованості заявлених до стягнення сум.

Приймаючи до уваги заперечення позивача про те, що предметом даного спору є не стягнення основної заборгованості, а стягнення штрафних санкцій та сум, нарахованих за прострочення платежів згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд зауважує, що заявлені позовні вимоги повинні ґрунтуватись на відповідних розрахунках позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами (первинними документами). Однак наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не відповідають встановленим судом вище обставинам (оскільки сформовані на підставі дозволів, які були скасовані несвоєчасно), а у розрахунку заявлених до стягнення сум штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат не враховано наявну у відповідача переплату на суму 93 623,63 грн.

Згідно з поясненнями відповідача, останній вказує на неможливість здійснення ним власного контррозрахунку, оскільки не є зрозумілим, на які саме суми позивач здійснює нарахування та які суми оплат зараховує в погашення заборгованості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За висновками суду, позивачем, який ініціював даний судовий процес, не було належним чином дотримано свого обов'язку з доказування фактичних обставин справи та порушення його прав з боку відповідача, а відтак не було дотримано завдання господарського судочинства, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляді інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено за допомогою належних доказів розміру суми, яку відповідачем оплачено з простроченням у період з лютого по травень 2016 року, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про стягнення сум штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за відповідний період.

Висновок суду за результатами нового розгляду справи.

З огляду на встановлені судом обставини, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО 3% річних в сумі 635,75 грн та пені в сумі 9 324,23 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення штрафу в розмірі 113 974,13 грн, пені в сумі 45 547,11 грн, 3% річних в сумі 3 601,59 грн та інфляційних втрат в сумі 21 572,44 грн) не підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

При здійсненні розподілу судових витрат судом враховано наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи судом першої інстанції в сумі 149,40 грн. Інша частина судового збору в сумі 2 770,43 грн залишається за позивачем.

Також при новому розгляді справи підлягає розподілу судовий збір, який був сплачений учасниками справи за подання апеляційної та/або касаційної скарги/скарг, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 скасовано, а справу № 910/12056/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 211,71 грн залишається за позивачем, а сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3 503,80 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама до Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО про стягнення 194 655,25 грн - задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 23, офіс 15; ідентифікаційний код 38782119) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, буд. 8; ідентифікаційний код 26199714) суму 3% річних в розмірі 635 (шістсот тридцять п'ять) грн 75 коп., пеню в сумі 9 324 (дев'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 3 653 (три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн 20 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 2 770,43 грн залишити за позивачем. Судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, в сумі 3 211,71 грн залишити за відповідачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.12.2018.

Суддя В.В. Князьков