Постанова

від 16.04.2019 по справі 910/12056/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 910/12056/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Добрицька В.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.11.2018 (повний текст рішення складено 11.12.2018)

у справі № 910/12056/16 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) Київреклама

до Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО

про стягнення 194 655, 25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (далі - КП Київреклама , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО (далі - ТОВ НА КО ) про стягнення 194 655,25 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №1133/13 на право тимчасового користування місцем (місцями) для розміщення рекламного (-них) засобу (-бів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 20.09.2013 в частині здійснення оплати наданих йому послуг у встановлені Договором строки, що стало підставою для нарахування штрафу в розмірі 113 974,13 грн., пені в сумі 54 871,34 грн., 3% річних в сумі 4 237,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 21 572,44 грн., всього 194 655,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама 113 974,13 грн. штрафу, 54 841,34 грн. пені, 4 237,34 грн. 3 % річних, 21 566,92 грн. інфляційних втрат та 2 919,74 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама .

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 скасовано, справу № 910/12056/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вказав, що місцевий господарський суд не надав оцінки позиції ТОВ НА КО про те, що виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порушення строків надання адміністративних послуг не вирішено питання про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами ТОВ НА КО , що було предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва, та по яким відповідно до Договору № 1133/13 від 20.09.2013 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама нараховувало штрафні санкції за період з 01.01.2016 по 31.05.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/12056/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама суму 3% річних в розмірі 635, 75 грн., пеню в сумі 9 324, 23 грн. та судовий збір у розмірі 3 653, 20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, КП Київреклама оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, виходячи зі змісту Договору та Додаткових угод, плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. При цьому, факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування. Таким чином, умовами Договору чітко визначено строк виконання зобов'язань відповідачем, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця. За твердженнями апелянта, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 826/20301/16 про визнання дозволів на розміщення зовнішньої реклами анульованими з 19.02.2016 та 24.02.2016, суд зазначав, що адміністративний суд не наділено повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення та/або підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу державної влади. Відтак, станом на час розгляду справи Розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами судом не скасоване, отже ухвалюючи рішення суд самостійно застосував дати, а саме, 11.02.2016 та 16.02.2018, по яких здійснив нарахування штрафних санкцій, таким чином підмінив орган місцевого самоврядування та надав вказівку, яка свідчила про вирішення питання, що належить до компетенції органу державного самоврядування, а тому не обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні штрафних санкцій за період з 11.02.2016 по 20.04.2016 та з 16.02.2018 по 20.04.2018. Крім цього, апелянт вказував, що судом першої інстанції не досліджувались п.п. 7.2, 7.3 Договору, якими передбачено, що позивач має право застосовувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; індекс інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, позивач має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що відповідач виявив бажання скасувати видані йому Дозволи за переліком, який надавався суду та є в матеріалах справи, чим скористався своїм законним правом та подав відповідні заяви до Центру надання адміністративних послуг, як наслідок припинив користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, тобто здійснив демонтаж рекламних засобів власними силами. Крім цього, відповідач вказував, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 19.06.2017 у справі № 826/20301/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, встановлено, що Дозволи на розміщення зовнішньої реклами позивача, які є предметом даної справи, скасовано з порушенням строків на їх скасування. З огляду на висновки суду у цій справі, TOB НА КО не повинно сплачувати коштів за Договором за період з 11.02.2016 та 16.02.2016 по 20.04.2016 та за два Дозволи по 31.01.2017, так як строк скасування Дозволів порушено. За твердженнями відповідача, оскільки ним припинено тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, а постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 19.06.2017 у справі № 826/20301/17 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 визначено граничний строк скасування Дозволів за заявами 11.02.2016 та 16.02.2016, позивачем не доведено та жодними доказами не підтверджено, на яку суму здійснено розрахунки в період з січня по квітень 2016 та нараховано штрафні санкції за порушення строків оплати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів на підставі отриманих Дозволів.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.04.2019 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 20.09.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (позивач, підприємство за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю НА КО (відповідач, розповсюджувач за договором) укладено Договір № 1133/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов'язався користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Дія та умови Договору згідно п. 3.3 розповсюджуються на усі встановлені за розповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету та його скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним наказом дозвільного органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ціною Договору є плата за право тимчасового користування, розрахована відповідно до вимог Порядку, Договору, згідно зі встановленими за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п. 6.1 Договору).

Положеннями п. 6.2 Договору сторони погодили, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов Договору.

За змістом п. 6.3 Договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Договір.

Відповідно до 6.5 Договору на підставі відповідних рішень дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємство здійснює перерахунок та коригує розмір плати за право тимчасового користування та підписує адресну програму в новій редакції.

Розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць (п. 6.7 Договору).

Сторони погодили ( п. 8.1 Договору ), що Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення Договору в цілому.

Між сторонами також укладено адресні програми № 19 від 09.01.2014, № 21 від 21.01.2014, № 31 від 21.02.2014, № 38 від 02.04.2014, № 41 від 11.04.2014, № 42 від 11.04.2014, № 45 від 22.04.2014, № 48 від 06.05.2014, № 52 від 15.05.2014, № 55 від 22.05.2014, № 56 від 22.05.2014, № 60 від 03.06.2014, № 65 від 07.08.2014, № 85 від 31.10.2014, № 86 від 14.11.2014, № 87 від 14.11.2014, № 88 від 18.11.2014, № 89 від 16.12.2014, № 90 від 02.12.2014, № 91 від 02.12.2014, № 92 від 23.12.2014, № 98 від 12.05.2015, № 99 від 15.05.2015, № 102 від 31.07.2015, № 103 від 12.08.2015, № 104 від 29.09.2015, № 111 від 30.12.2015, № 112 від 25.01.2016, № 113 від 14.01.2016, № 114 від 19.01.2016 (далі - Адресні програми).

В подальшому, між сторонами також було укладено додаткові угоди № 1133/13-66 від 28.04.2016, № 1133/13-20 від 29.01.2015, № 1133/13-21 від 30.01.2015, № 1133/13-22 від 16.02.2015, № 1133/13-23 від 12.05.2015, № 1133/13-24 від 29.04.2015, № 1133/13-25 від 12.05.2015, № 1133/13-26 від 12.05.2015, № 1133/13-27 від 12.05.2015, № 1133/13-28 від 15.06.2015, № 1133/13-29 від 11.06.2015, № 1133/13-30 від 18.09.2015, № 1133/13-31 від 12.08.2015, № 1133/13-32 від 12.08.2015, № 1133/13-33 від 29.09.2015, № 1133/13-34 від 29.09.2015, № 1133/13-35 від 29.09.2015, № 1133/13-36 від 29.09.2015, № 1133/13-37 від 29.09.2015, № 1133/13-38 від 07.10.2015, № 1133/13-39 від 30.09.2015, № 1133/13-40 від 23.10.2015, № 1133/13-41 від 23.10.2015, № 1133/13-42 від 23.10.2015, № 1133/13-43 від 23.10.2015, № 1133/13-44 від 23.10.2015, № 1133/13-45 від 23.10.2015, № 1133/13-46 від 23.10.2015, № 1133/13-47 від 23.10.2015, № 1133/13-48 від 23.10.2015, № 1133/13-49 від 13.11.2015, № 1133/13-50 від 13.11.2015, № 1133/13-51 від 12.11.2015, № 1133/13-52 від 03.12.2015, № 1133/13-53 від 26.11.2015, № 1133/13-54 від 19.11.2015, № 1133/13-55 від 10.12.2015, № 1133/13-56 від 10.12.2015, № 1133/13-57 від 10.12.2015, № 1133/13-58 від 16.12.2015, № 1133/13-59 від 21.12.2015, № 1133/13-60 від 21.12.2015, № 1133/13-61 від 28.12.2015, № 1133/13-62 від 15.01.2016, № 1133/13-63 від 18.01.2016, № 1133/13-64 від 25.01.2016, № 1133/13-66 від 28.04.2016, № 1133/13-67 від 03.06.2016, № 1133/13-68 від 31.05.2016, № 1133/13-69 від 03.06.2016, № 1133/13-70 від 15.06.2016, відповідно до яких внаслідок зміни обставин сторони дійшли згоди щодо розірвання Договору в частині місць, наданих для розміщення реклами за відповідними номерами дозволів та внесення відповідних змін до Адресних програм.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Адресних програм позивач надавав відповідачу право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів та виставляв для оплати рахунки (корегуючи рахунки) № 117222 від 04.01.2016 на суму 2 559,60 грн., № 117358 від 04.01.2016 на суму 4 767,90 грн., № 117765 від 12.01.2016 на суму 213 797,14 грн., № 119924 (117765) на суму 103,82 грн., № 117784 від 15.01.2016 на суму 1 311,55 грн., № 119926 (117784) від 31.01.2016 на суму 3 082,73 грн., № 119949 (117784) від 15.02.2016 на суму 293,59 грн., № 118496 від 16.01.2016 на суму 40 416,86 грн., № 123493 (118496) від 30.04.2016 на суму -7 000,00 грн., № 118531 від 22.01.2016 на суму 132,44 грн., № 118767 від 31.01.2016 на суму 1 981,62 грн., № 123511 (118767) від 30.04.2016 на суму -495,41 грн, № 119438 від 31.01.2016 на суму 963,29 грн, № 118766 від 02.02.2016 на суму 52 904,03 грн, № 123507 (118766) від 30.04.2016 на суму -32 660,60 грн., № 118768 від 02.02.2016 на суму 2 559,60 грн., № 123513 (118768) від 30.04.2016 на суму -2 559,60 грн., № 118769 від 02.02.2016 на суму 2 559,60 грн., № 118770 від 02.02.2016 на суму 171,07 грн., № 118963 від 03.02.2016 на суму 217 994,57 грн., № 119439 від 08.02.2016 на суму 853,20 грн., № 119927 від 10.02.2016 на суму 186,62 грн., № 119947 від 15.02.2016 на суму 1 604,26 грн., № 120361 від 29.02.2016 на суму 4 384,80 грн., № 123494 (120361) від 30.04.2016 на суму -4 384,80 грн., № 120301 від 02.03.2016 на суму 47 102,70 грн., № 123514 (120301) від 30.04.2016 на суму -27 158,92 грн., № 120344 від 02.03.2016 на суму 1 733,93 грн., № 120368 від 02.03.2016 на суму 12 916,80 грн., № 123497 (120368) від 30.04.2016 на суму -12 916,80 грн., № 120752 від 10.03.2016 на суму 219 849,67 грн., № 122156 від 07.04.2016 на суму 18 071,42 грн., № 123499 (122156) від 30.04.2016 на суму -13 417,91 грн., № 122373 від 12.04.2016 на суму 203 936,57 грн., № 123605 від 10.05.2016 на суму 177 303,40 грн.

Наданими до суду виписками з банківського рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків № б/н станом на 06.06.2018, підписаним обома сторонами, підтверджується, що станом на 06.06.2016 у відповідача не обліковувалась перед позивачем заборгованість згідно з виставленими рахунками на оплату.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві (далі - Порядок), який розроблено відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Відповідно до п. 1 Порядку КП Київреклама - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, забезпечувати виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження зовнішньої реклами, реклами на транспорті, у ліфтах.

За змістом п.п. 3.1.1 п. 3.1 Порядку КП Київреклама укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Положеннями п. 6.8 Договору сторони погодили, що плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

За умовами п. 6.9 Договору акт приймання-передачі до Договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Плата визначається за такою формулою: Рп = S * Бт * kз * kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв. м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення рекламного засобу, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстежень місць розміщення рекламного засобу, та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження (п. 6.10 Договору).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримати та сплатити рахунки за право тимчасового користування, у тому числі і у разі встановлення пріоритету.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України та наведених вище положень Договору, відповідач повинен був сплачувати виставлені позивачем рахунки не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду відповідачем повністю оплачено виставлені йому рахунки за період з січня по травень 2016 року, однак такі рахунки оплачувались відповідачем з простроченням, внаслідок чого йому нараховано штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-3 ст. 549 ЦК України ).

Відповідно ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони погодили (п.7.2 Договору), що підприємство має право за несвоєчасне або неповне внесення платежів застосовувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За змістом п.7.3 Договору підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця, штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Крім цього, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ст.625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення, тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки наведено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Як встановлено матеріалами справи, в ході першого розгляду даної справи судом в повному обсязі задоволено вимоги позивача про стягнення 113 974,13 грн. штрафу, 54 871,34 грн. пені та 4 237,34 грн. 3 % річних, а також частково задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат, а саме на суму 21 566, 92 грн.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві при застосуванні вимог щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу. Оскільки правило, яке встановлено ст. 534 ЦК України, є диспозитивним, і може бути змінено за згодою сторін, а сторони фактично погодились на погашення в першу чергу основної суми заборгованості, встановлена цією статтею Цивільного кодексу України черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням є такою, що не підлягає застосуванню.

Одночасно з цим, суд касаційної інстанції вказав, що місцевим господарським судом не надано відповідної оцінки тим обставинам, що 28.01.2016 та 02.02.2016 відповідачем подано до Центру надання адміністративних послуг, утвореного при виконавчому органі Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), заяви про скасування дозволів за адресами (згідно з переліком). Позивачу видано описи документів, що надано Центру надання адміністративних послуг суб'єктом господарювання для виконання адміністративних послуг, які зберігаються у справі після отримання документів дозвільного характеру суб'єктом господарювання. В описах, крім іншого, зазначено терміни виконання адміністративних послуг та видачі товариству документів дозвільного характеру про скасування дії дозволів, а саме: до 19.02.2016 та до 24.02.2016. У встановлений термін виконання адміністративної послуги (10 робочих днів) не прийнято відповідних розпоряджень про скасування дозволів виконавчим органом Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), чим порушено права ТОВ НА КО й це стало підставою для звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії щодо винесення рішення про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами (згідно з переліком); ТОВ НА КО сплачувало два місяці кошти, коли вже не користувалось місцями для розміщення рекламних засобів за вищевказаними адресами, адже власними силами демонтувало рекламні засоби за відповідними адресами, та відповідно позивачем не надавались послуги щодо тимчасового користування для розміщення рекламних засобів за відповідними адресами за період з 19.02.2016 по 24.02.2016 (строк виконання адміністративних послуг), що впливає на вирішення питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій та застосування відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у даній справі (постанова від 24.04.2017), при новому розгляді справи щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати рахунків за січень 2016, господарський суд вважав, що при дослідженні здійснених відповідачем оплат на підставі виставлених позивачем в січні 2016 року рахунків, встановлено, що відповідачем не виконано у встановлений Договором строк обов'язку з оплати права тимчасового користування місцями для розміщення рекламного засобу.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню, а також 3 % річних за прострочення оплати рахунків за січень 2016 року.

Разом з тим, при перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені та 3 % річних, нарахованих за прострочення оплати рахунків за січень 2016 року, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки не враховано, що у 2016 році було 366 днів.

За розрахунком суду, з урахуванням визначених позивачем періодів прострочення, сума пені за прострочення оплати рахунків, виставлених у січні 2016 року, становить 9 324,23 грн., з яких:

92,31 грн. - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 2 559,60 грн. згідно рахунку № 117222 від 04.01.2016;

11,46 грн. - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 за прострочення оплати 4 767,90 грн. згідно рахунку № 117358 від 04.01.2016;

7 710,72 грн. - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 213 797,14 грн. згідно рахунку № 117765 від 12.01.2016;

47,30 грн. - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 1 311,55 грн. згідно рахунку № 117784 від 15.01.2016;

1 457,66 грн. - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 40 416,86 грн. згідно рахунку № 118496 від 16.01.2016;

4,78 грн - сума пені, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 132,44 грн згідно з рахунком № 118531 від 22.01.2016.

Сума 3 % річних за прострочення оплати рахунків, виставлених у січні 2016 року, становить 635,75 грн., з яких:

6,29 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 2 559,60 грн згідно рахунку № 117222 від 04.01.2016;

0,78 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 за прострочення оплати 4 767,90 грн. згідно рахунку № 117358 від 04.01.2016;

525,73 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 213 797,14 грн. згідно рахунку № 117765 від 12.01.2016;

3,23 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 1 311,55 грн. згідно рахунку № 117784 від 15.01.2016;

99,39 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 40 416,86 грн. згідно рахунку № 118496 від 16.01.2016;

0,33 грн. - сума 3 % річних, нарахована за період з 26.01.2016 по 24.02.2016 за прострочення оплати 132,44 грн. згідно рахунку № 118531 від 22.01.2016.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки в даному випадку визнання позову відповідачем не узгоджується з фактичними обставинами справи, встановленими судом, адже виявлено допущену позивачем арифметичну помилку внаслідок неврахування ним при розрахунках високосного року, суд першої інстанції правомірно не прийняв визнання відповідачем позову на загальну суму 10 280,60 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за прострочення оплат за січень 2016 року, підлягають частковому задоволенню на суму 9 959,98 грн., з яких: 9 324,23 грн - пеня, 635,75 грн - 3 % річних.

З приводу позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати рахунків, виставлених у період з лютого по травень 2016 року, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами в населених пунктах проводиться на підставі дозволів, які надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2.1.6 п. 2.1 Порядку дозвільний орган здійснює підготовку та подає в установленому порядку проекти розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу, відмову у його наданні, продовження строку дії дозволу, відмову у його продовженні або скасування дозволу.

За змістом п.п. 16.1.1 п. 16 розділу ІІ Порядку дозвіл скасовується на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до закінчення строку його дії, за письмовою заявою розповсюджувача реклами.

Дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дня виникнення підстав для скасування дозволу подає відповідний проект розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.п. 16.2 п. 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п'яти робочих днів з дати одержання проекту розпорядження приймає відповідне рішення (п.п. 16.3 п. 16 розділу ІІ Порядку).

Як встановлено матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 826/20301/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, частково задоволено адміністративний позов ТОВ НА КО , визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття Розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчиненні з порушенням строків на його прийняття. В решті позовних вимог відмовлено.

Адміністративним судом в межах справи № 826/20301/16 встановлено, що 28.01.2016 та 02.02.2016 до Центру надання адміністративних послуг для виконання адміністративної послуги скасування дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами позивач подав заяви та оригінали зареєстрованих дозволів на об'єкти зовнішньої реклами за адресами:

вул. Червоноармійська, 145/1 (дозвіл № 38983-13);

вул. Саксаганського, 68/21 (дозвіл № 38653-13);

вул. Гетьмана, 46 (дозвіл № 39449-13);

вул. Петлюри, 22 (дозвіл № 41995-14);

вул. Княжий Затон, 1/2 (дозвіл № 41106-14);

вул. Набережно-Рибальська, 78 м від вул. Електриків в напрямку вул. Набережно-Хрещатицької (дозвіл № 39247-13);

Харківське шосе, 201/203 (дозвіл № 41204-14);

просп. Генерала Ватутіна, 2 напроти (дозвіл № 41615-14);

вул. Шолом-Алейхема, 1 на розподілювачі (дозвіл № 41225-14);

Наддніпрянське шосе, заїзд на Дарницький міст зі сторони ст. Видубичі (дозвіл № 41669-14);

просп. Перемоги, 144 (дозвіл №39894-14);

просп. Петра Григоренка, перехрестя з вул. Здолбунівська (дозвіл № 39585-13);

вул. Лариси Руденко біля буд. №2 по вул. О. Мішуги (дозвіл № 41734-14);

просп. Перемоги, 79/2 (дозвіл №40928-14);

просп. Перемоги, 100 дозвіл № 40920-14);

просп. Ентузіастів, напроти б-ру О. Давидова, 1/5 (дозвіл № 41853-14);

Харківське шосе, 48 (дозвіл № 41202-14);

просп. Генерала Ватутіна, 2 (дозвіл № 41614-14);

просп. Леся Курбаса, 2/13 (дозвіл № 40927-14);

Харківське шосе/вул. Сімферопольська (дозвіл № 41103-14);

Дарницьке шосе/заїзд на просп. Григоренка (дозвіл № 39895-14);

вул. Ревуцького, перед естакадою через просп. Бажана, в напрямку вул. Тростянецької (дозвіл № 41735-14);

просп. Московський, 9Е-9А (дозвіл № 41227-14);

просп. Московський, заїзд на просп. Героїв Сталінграду (дозвіл № 41918-14);

вул. Саперно-Слобідська, розподілювач напроти просп. Науки, 3 №2 (дозвіл № 40943-14);

просп. Московський, з'їзд на вул. Богатирську, праворуч (дозвіл № 41914-14);

вул. Лугова, 12 (дозвіл № 41915-14);

просп. Петра Григоренка, 110 від з'їзду на просп. Миколи Бажана (дозвіл № 41105-14);

вул. Набережно-Рибальська, 325 м. до естакади просп. Московського (дозвіл № 41916-14);

вул. Тростянецька, 47 (на розподілювачі) (дозвіл № 41852-14);

вул. Привокзальна/виїзд на Дарницьке шосе (дозвіл № 41411-14);

вул. Марини Раскової, 21 (дозвіл № 39253-13);

вул. Ентузіастів, напроти буд.№1/2 (дозвіл № 41854-14);

вул. Сумська, 2-А (дозвіл № 41009-14);

вул. Миколи Грінченка, виїзд на вул. Кіровоградську (дозвіл № 41636-14);

вул. Ернста/вул. Народного Ополчення (дозвіл № 41176-14);

вул. Маршала Гречка, 18 (дозвіл № 40946-14);

бульв. Дружби Народів, з'їзд на просп. Червонозоряний (дозвіл № 41917-14);

вул. Народного Ополчення, 8 (дозвіл № 41175-14);

вул. Полярна, перехрестя з вул. Бережанська (дозвіл № 40449-14).

В описах, виданих державним адміністратором виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено терміни виконання адміністративних послуг, відповідно, 19.02.2016 та 24.02.2016 та виконавця - відділ реклами Департаменту містобудування та архітектури. За вказаними заявами виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення прийняте лише 20.04.2016 шляхом прийняття Розпорядження № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами .

Крім цього, під час розгляду справи № 826/20301/16 адміністративний суд зазначив, що позивачем до Центру надання адміністративних послуг подавалися заяви про скасування дозволів на розміщення реклами 28.01.2016 та 02.02.2016, отже з цих дат (виникли підстави для скасування дозволів) для відповідачів 1, 2 почався відлік часу на підготовку проекту розпорядження (п'ять робочих днів, отже граничний строк за заявами, відповідно, 04.02.2016 та 09.02.2016) та на прийняття відповідного розпорядження (п'ять робочих днів, отже граничний строк за заявами, відповідно, 11.02.2016 та 16.02.2016). В той же час, з незрозумілих суду причин, у законодавчо встановлені строки відповідного розпорядження про скасування дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за заявами позивача від 28.01.2016 та 02.02.2016 відповідачем 1 не прийнято. Таке розпорядження було прийняте відповідачем 1 лише 20.04.2016, тобто зі спливом понад двох місяців від граничного строку його прийняття.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 826/20301/16 дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання дій відповідачів щодо прийняття Розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчиненні з порушенням строків на його прийняття.

Аналогічного висновку дійшов й Київський апеляційний адміністративний суд (ухвала від 15.12.2016) у справі № 826/3341/16 за позовом ТОВ НА КО до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. При цьому, стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо порушення прав товариства оскаржуваною бездіяльністю відповідача,що полягали у необхідності сплати коштів за право тимчасового користування за місця для розміщення рекламних засобів, суд зазначив, що цим обставинам повинна надаватися оцінка в ході розгляду спору про стягнення таких коштів, що не є предметом згаданої (адміністративної) справи.

Одним з основних елементів верховенства права, за висновками господарського суду, є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно цього принципу жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов'язаний із приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, в зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки судове рішення у справі № 826/20301/16, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є той факт, що Розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами є таким, що прийнято з порушенням строків на його прийняття, а також той факт, що граничні строки за заявами ТОВ НА КО становили, відповідно, 11.02.2016 та 16.02.2016. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Разом з цим, незважаючи на обставини, встановлені адміністративним судом у справі 826/20301/16, висновки адміністративного суду у цій справі, а також вказівки Вищого господарського суду України у даній справі, при новому розгляді справи позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, й посилався, зокрема, на положення п. 8.1 Договору, за умовами якого Договір діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, у зв'язку з чим вказує на правомірність нарахування плати відповідачу до 19.04.2016 (моменту прийняття розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами ).

Проте за умовами п. 3.5 Договору підставою для формування та внесення змін до адресних програм та Договору є відповідні рішення дозвільного органу, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством.

Підприємство самостійно здійснює облік місць для розміщення рекламного засобу, на які поширюється право пріоритету розповсюджувача та на які розповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснює контроль строків дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних програм та внесення до них змін (п. 3.4 Договору).

Положеннями п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору позивачу надано право на підставі відповідних рішень дозвільного характеру та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі рекламного засобу, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

З огляду на наведені умови Договору та положення Порядку, у спірних правовідносинах вільне волевиявлення сторін та можливість самостійного узгодження ними умов Договору кореспондується з вимогами чинного законодавства, що визначає порядок розміщення рекламних засобів, в тому числі Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253.

Укладений між сторонами Договір не визначає конкретного розміру щомісячного платежу, оскільки розмір такого платежу залежить від чинності наданих відповідачу дозволів згідно з відповідними рішеннями дозвільного органу, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які прийнято у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством.

Разом з цим, судом враховано, що статус позивача у спірних правовідносинах визначається п. 1 Порядку, відповідно до якого КП Київреклама підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів тощо.

Отже, позивач як сторона у договірних відносинах повинен керуватися як рішеннями зазначених органів, так і відповідними приписами чинного законодавства (у тому числі п. п. 16.1-16.3 п. 16 розділу ІІ Порядку). В іншому випадку нарахування позивачем платежів за наявності неправомірної бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) порушує майнові інтереси відповідача, який є іншою стороною Договору.

Таким чином, враховуючи факт визнання адміністративним судом дій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття Розпорядження від 20.04.2016 № 250 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами такими, що вчинено з порушенням строків на його прийняття, при вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно погодився з обґрунтованими запереченнями відповідача проти нарахованих позивачем платежів.

За твердженнями відповідача, крім Розпорядження від 20.04.2016 № 250 (п.п. 52, 58, 59, 61-97) з порушенням встановленого строку виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було прийнято Розпорядження від 31.01.2017 № 75 Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами (п. п. 133, 189), з огляду на що відповідачем було безпідставно сплачено суму коштів за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за період з 11.02.2016 та 16.02.2016 по 20.04.2016 та за два дозволи по 31.01.2017.

Такі доводи відповідача підтверджувались наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2016 по 01.02.2017, підписаним обома сторонами (супровідний лист КП Київреклама від 04.09.2018 вих. № 196-3917/КР), за змістом якого станом на 29.08.2018 заборгованість КП Київреклама на користь ТОВ НА КО складає 93 623,63 грн. за безпідставно нараховані та сплачені кошти.

Також матеріали справи містять довідку, складену позивачем, про стан розрахунків по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які встановлено за період з 01.02.2016 по 01.02.2017, відповідно до якої станом на 03.09.2018 у ТОВ НА КО відсутня заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама .

З огляду на встановлені судом обставини наявності у відповідача переплати у спірний період на суму 93 623,63 грн., позивачем не доведено наявності у ТОВ НА КО прострочення виконання грошового зобов'язання в цьому періоді та, відповідно, обґрунтованості заявлених до стягнення сум.

Приймаючи до уваги заперечення позивача, що предметом даного спору є не стягнення основної заборгованості, а стягнення штрафних санкцій та сум, нарахованих за прострочення платежів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, заявлені позовні вимоги повинні ґрунтуватись на відповідних розрахунках позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами (первинними документами), однак наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не відповідають вище встановленим судом обставинам, оскільки сформовані на підставі скасованих несвоєчасно дозволів, а в розрахунку заявлених до стягнення сум штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат не враховано наявної у відповідача переплати на суму 93 623,63 грн.

При цьому, за твердженнями відповідача здійснення ним власного контр розрахунку не видавалось за можливе, оскільки не зрозумілим було, на які саме суми позивач здійснював нарахування та які суми оплат зараховував в погашення заборгованості.

За таких обставин, позивачем не доведено за допомогою належних доказів розміру суми, яку відповідачем оплачено з простроченням за період з лютого по травень 2016 року, тому апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача сум штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за відповідний період.

З огляду на наведене, вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама до Товариства з обмеженою відповідальністю НА КО підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 635,75 грн. 3% річних та 9 324,23 грн. пені, відповідно інша частина позовних вимог (про стягнення штрафу в розмірі 113 974,13 грн., пені в сумі 45 547,11 грн., 3% річних в сумі 3 601,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 21 572,44 грн.) не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.

Доводи апелянта (позивача) стосовно неповного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама залишити без змін, рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/12056/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/12056/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук