Рішення

від 05.12.2018 по справі 914/1333/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 Справа №914/1333/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал , с. Зимна Вода, Львівська область, до відповідача:приватного підприємства Терра-Захід , м. Львів, про: стягнення 432309,03 грн. (з яких: 353652,77 грн. - основний борг, 67852,89 грн. - пеня та 10803,37 грн. - інфляційних втрат). Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників сторін: позивача:ОСОБА_1 - представник (ордер ЛВ 134853), відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 16.11.2018).

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал до приватного підприємства Терра-Захід про стягнення 432309,03 грн. (з яких: 353652,77 грн. - основний борг, 67852,89 грн. - пеня та 10803,37 грн. інфляційних втрат).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2018. В подальшому підготовче засідання відкладалось на 10.09.2018, на 16.10.2018 та на 29.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018. Ухвалою суду від 22.11.2018 розгляд справи відкладено на 05.12.2018.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору постачання паливо-мастильних матеріалів №08/02/17 від 08.02.2017 не здійснив повної оплати отриманого Товару, як наслідок у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 353652,77 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 67852,89 грн. - пені та 10803,37 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання представник відповідача з'явився, усно заперечував проти позову, проте відзив на позов не подав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи передбачених ГПК України, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 195 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом 05.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

08 лютого 2017 року між ТзОВ Дизель-Груп-Капітал та ПП Терра-Захід укладено Договір постачання паливо-мастильних матеріалів №08/02/17 (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати Покупцю (відповідачу у справі) у власність паливо-мастильні матеріали (надалі - Товар), Покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити їх оплату на умовах цього Договору. Товар, його кількість, асортимент визначається в рахунках або накладних на відпущення товару по кожній партії товару окремо (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, яка вказана в рахунках або накладних на відпущення товару.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно накладної на відпущення товару, оформленої відповідно до п. 7.1. Договору, впродовж 5 банківських днів з моменту підписання накладних або з моменту отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 1239471,65 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №31 від 09.02.2017 на загальну суму 8379,00 грн.;

- №34 від 11.02.2017 на загальну суму 8400,00 грн.;

- №39 від 16.02.2017 на загальну суму 8379,00 грн.;

- №50 від 23.02.2017 на загальну суму 8358,00 грн.;

- №51 від 25.02.2017 на загальну суму 8358,00 грн.;

- №55 від 28.02.2017 на загальну суму 16674,00 грн.;

- №105 від 21.04.2017 на загальну суму 10274,26 грн.;

- №116 від 26.04.2017 на загальну суму 10473,74 грн.;

- №118 від 27.04.2017 на загальну суму 9975,00 грн.;

- №119 від 28.04.2017 на загальну суму 9975,00 грн.;

- №121 від 04.05.2017 на загальну суму 31860,16 грн.;

- №123 від 10.05.2017 на загальну суму 21546,00 грн.;

- №126 від 11.05.2017 на загальну суму 21346,50 грн.;

- №128 від 13.05.2017 на загальну суму 11371,50 грн.;

- №129 від 15.05.2017 на загальну суму 99696,00 грн.;

- №142 від 07.06.2017 на загальну суму 84721,50 грн.;

- №143 від 08.06.2017 на загальну суму 84721,50 грн.;

- №150 від 15.06.2017 на загальну суму 83246,24 грн.;

- №162 від 23.06.2017 на загальну суму 81981,74 грн.;

- №179 від 06.07.2017 на загальну суму 83246,24 грн.;

- №198 від 18.07.2017 на загальну суму 112670,00 грн.;

- №230 від 03.08.2017 на загальну суму 80717,26 грн.;

- №238 від 07.08.2017 на загальну суму 83246,25 грн.;

- №245 від 09.08.2017 на загальну суму 83246,26 грн.;

- №305 від 05.09.2017 на загальну суму 86196,74 грн.;

- №349 від 25.09.2017 на загальну суму 90411,76 грн.;

та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, які підписані та скріплені печатками відповідача. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково в розмірі 894098,14 грн.

Претензією від 15.01.2018 №8 позивач повідомив відповідача про наявність у ТзОВ Терра-Зіхід боргу в розмірі 353652,77 грн., докази надіслання долучено до матеріалів справи.

Так, позивач для відновлення порушеного права звернувся до суду з позовом про стягнення 353652,77 грн. заборгованості, 67852,89 грн. - пені та 10803,37 грн. - інфляційних втарат.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову усно заперечив.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно накладної на відпущення товару, оформленої відповідно до п. 7.1. Договору, впродовж 5 банківських днів з моменту підписання накладних або з моменту отримання рахунку.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем у період з 09.02.2017 по 25.09.2017 поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 1239471,65 грн., що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. Свій обов'язок з оплати відповідачем виконано частково, в розмірі 894098,14 грн.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення 353652,77 грн. заборгованості за Товар, є обґрунтованими частково в розмірі 345373,51 грн.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 8.2. Договору за прострочення оплати або неповної оплати Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період,за кожен день прострочення, а також відшкодувати Постачальнику, інфляційні втрати та 5 відсотків річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України), що мали місце внаслідок прострочення оплати.

Пунктом 8.6. Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом Договору припиняється через три роки від дня коли порушені зобов'язання сторін мали бути виконані.

Так, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 67852,89 грн. - пені, зазначає наступне. З поданих до суду матеріалів позовної заяви неможливо встановити як здійснено нарахування пені (відсутній розрахунок). Окрім того, заявником у позові вказано, що нарахування починається з моменту останнього погашення, тобто 02.11.2017, зазначене теж свідчить про невірність здійснення таких нарахувань, адже правильним є нарахування з моменту прострочення оплати щодо кожної поставки. А також, суд обмежений у здійсненні можливості здійснити власний розрахунок, адже позивачем не вказано періоду, протягом якого нараховуються штрафні санкції. Відтак, вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, а заявлена сума не підтверджена жодними доказами, тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги про стягнення 10803,37 грн. - інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано заявлені вимоги, адже у мотивувальній частині позовної заяви позивач з посиланням на п. 8.2. Договору зазначає про нарахування 5 (п'яти) процентів річних на суму 10803,37 грн., а в прохальній частині просить стягнути інфляційні втрати. Зазначені вимоги за своєю правовою природою є різними, нарахування таких сум здійснюється різними способами. Крім того, до матеріалів справи не долучено розрахунку, який суд міг би перевірити, а також не вказано істотні умови для здійснення такого перерахунку (періоди прострочення, суми боргу, тощо). Враховуючи наведене, суд обмежений у можливості здійснити власний перерахунок заявлених вимог, а більше того, з позовної заяви чітко не вбачається, що саме хоче стягнути позивач: 5 процентів річних чи інфляційні втрати, а тому вимоги про стягнення 10803,37 грн. є необґрунтованими належним чином та не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача в розмірі 5180,59 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Терра-Захід (79035, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2; ідентифікаційний код 30682478) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал (81110, Львівська область, Пустомитівський район, село Зимна Вода, вулиця Яворівська, будинок 8А; ідентифікаційний код 40152648) 345373,51 грн. - основного боргу та 5180,59 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ?V Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.12.2018.

Суддя Березяк Н.Є.