Рішення

від 05.12.2018 по справі 916/2159/18

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2159/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" (01015, м.Київ, вул. Московська, буд. 43/11)

до відповідача: Державного підприємства "ТВК" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21)

про стягнення 40 635,76 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 26.11.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "ТВК", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 40 000 грн., 3% річних у сумі 598 грн., індекс інфляції у сумі 37,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача зазначає про порушення ДП "ТВК" умов укладеного між сторонами договору №1902-01 від 19.02.2018р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2018р. відкрито провадження у справі №916/2159/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 07.11.2018р.

Ухвалою суду від 07.11.2018р. у судовому засіданні по справі №916/2159/18, в яке представники сторін не з'явилися, було оголошено перерву до "28" листопада 2018 р. о 12:15 год.

28.11.2018р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.43-45), яке обґрунтовано тим, що на даний час на підприємстві відповідача відсутній представник з належними повноваженнями щодо представництва інтересів останнього в суді, а керівника ДП "ТВК", в свою чергу, в терміновому порядку викликано до органу управління майном підприємства, у зв'язку із введенням воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Відповідач зазначає, що керівник ДП "ТВК" буде перебувати у відрядженні орієнтовно до 29.11.2018р., та, з метою надання відповідачу можливості підготувати відзив на позов, останній просить суд відкласти розгляд справи №916/2159/18 на один тиждень.

При цьому відповідач зазначив, що на державному підприємстві відсутні документи, на які посилається позивач в якості доказів та підстав виникнення зобов'язань, а згідно бухгалтерських даних ДП "ТВК", будь-які відомості про наявність боргу перед ТОВ "Оціночний Стандарт" в обліку також відсутні.

Крім того, відповідач повідомив суду, що на ДП "ТВК" був проведений аудит фінансової звітності підприємства та експертне економічне дослідження, що проводились незалежним аудитором та судовим експертом.

За результатом економічного дослідження з поставлених питань, що потребують спеціальних знань, підприємство отримало висновок, що вартість всіх основних засобів не визначена.

Зазначене, на думку відповідача, спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" про проведення незалежної оцінки майна ДП "ТВК" з метою визначення його ринкової вартості.

Отже, відповідач повідомив суду про невизнання боргу та намір подати відзив на позовну заяву.

Враховуючи відповідне клопотання відповідача, ухвалою суду від 28.11.2018р. судом оголошено перерву до 05.12.2018р. о 12:45.

Представник позивача у судовому засіданні 5.12.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов, зазначивши при цьому про наявність технічної помилки у додатковій угоді про надання правової допомоги, а також про те, що з адвокатом укладено лише один договір, датований 27.09.2018р. Крім того, у вказаному судовому засіданні представником позивача в підтвердження факту надання послуг було надано суду для залучення до матеріалів справи копії звіту про оцінку нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. Авангард, вул. Базова, 21; звіту про оцінку незавершеного будівництва, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. Авангард, вул. Базова, 21; звіту про оцінку обладнання й малоцінних активів ДП "ТВК", а також акт здачі-прийняття юридичних послуг за договором від 27.09.18р.

Відповідач у судове засідання, призначене на 05.12.2018р. не з'явився, про причини відсутності не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому, про розгляд справи обізнаний, з огляду на наявність в матеріалах справи клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про розгляд справи, а також відсутність жодних клопотань щодо причин неявки відповідача у судове засідання, призначене на 05.12.2018р., враховуючи, що для справ, які розглядаються у спрощеному провадженні пріоритетним є швидкий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 19.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" (Виконавець) та Державним підприємством "ТВК" (Замовник) було укладено договір 1902-01 (а.с.13), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату наступні послуги: проведення незалежної оцінки майна з метою визначення ринкової вартості майна ДП "ТВК" станом на 28 лютого 2018р. Оригінал вказаного договору було оглянуто судом у судовому засіданні 05.12.2018р.

Строк надання звіту про оцінку майна ДП "ТВК", за умовами п. 1.2. договору, було встановлено до 20.03.2018р. включно.

Пунктом 2.1. договору встановлено права та обов'язки замовника, згідно яких останній, зокрема, зобов'язаний: не пізніше 5 календарних днів після підписання цього договору надати Виконавцю документацію, а також повну й достовірну інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором; вчасно й у повному обсязі оплатити послуги Виконавця в порядку, передбаченому п.3.2. цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість послуг, наданих згідно цього договору, встановлюється в розмірі 40 000 грн. без ПДВ.

Згідно п.3.2. договору Замовник зобов'язаний у строк не пізніше 5 днів після підписання акту наданих послуг Виконавцем оплатити повну вартість послуг, встановлену в п.3.1. договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання та діє до повного виконання (п.5.1. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018р. між сторонами було підписано акт виконаних робіт за договором №1902-01 від 19.02.2018р., яким сторони підтвердили виконання робіт за договором в повному обсязі, відповідно до умов завдання, при дотриманні норм чинного законодавства України, на загальну суму 40 000 грн. (а.с.14). Оригінал такого акту судом було оглянуто у судовому засіданні 05.12.2018р.

Більш того, про виконання позивачем умов договору свідчать також наявні в матеріалах справи звіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт", складені за дорученням ДП "ТВК".

Здійснюючи системний аналіз умов договору, враховуючи підписання сторонами акту виконаних робіт, виходячи із положень пункту 3.2. договору, суд доходить висновку, що сторони, підписавши відповідний акт, засвідчили виконання договору.

10.07.2018р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату боргу, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, і даний факт відповідачем не спростовано, станом на 05.12.2018р. заборгованість за договором відповідачем так і не була сплачена.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 40 000 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не враховує викладені у клопотання про відкладення розгляду справи заперечення відповідача, з огляду на таке.

Так, положення Господарського процесуального кодексу України надають відповідачу, з метою захисту своїх процесуальних прав, право подати заперечення проти позову, які формулюються у відзиві на позовну заяву.

По суті відзив на позовну заяву являє собою сукупність доводів, якими відповідач прагне довести неправомірність заявлених позивачем вимог.

При цьому, необхідно мати на увазі встановлені процесуальним законодавством певні обмеження , згідно до яких, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Більш того, згідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами.

Водночас, відповідно до ч.6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, виходячи з аналізу процесуального закону, заперечення відповідача на позову заяву мають бути викладені у відзиві на позовну заяву та підтверджуватися належними доказами. В іншому випадку суд розглядає справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Натомість відповідач ані відзиву на позовну заяву, ані жодних доказів, підтверджуючих викладені у клопотання про відкладення розгляду справи заперечення, суду не надав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 598 грн., та інфляційних нарахувань у сумі 37,76 грн. суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних, вважає їх вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відшкодування витрат з надання правової допомоги здійснюються господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 27.09.2018р. (а.с.20-22), додаткову угоду №1 від 27.03.2018р. (стосовно якої у судовому засіданні представник позивача пояснив про наявність технічної помилки щодо дати угоди), а також у підтвердження оплати за вказаним договором - платіжне доручення №126 від 27.09.2018р. на суму 4 400 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги доведеність з боку позивача факту понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 4 400,00 грн., в той час, як відповідачем не було надано належних доказів неспівмірності зазначених витрат, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та стягнення з Державного підприємства "ТВК" на користь ТОВ "Оціночний Стандарт" витрат на правову допомогу в розмірі 4 400 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "ТВК" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" (01015, м.Київ, вул. Московська, буд. 43/11, код ЄДРПОУ 35952305) суму основного боргу у розмірі 40 000 /сорок тисяч/ грн., 3% річних у сумі 598 /п'ятсот дев'яносто вісім/ грн., інфляційні втрати у сумі 37 /тридцять сім/ грн. 76 коп., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4 400 /чотири тисячі чотириста/ грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська