Постанова

від 08.04.2019 по справі 916/2159/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Справа № 916/2159/18 м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

Розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства ТВК

на рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року

у справі №916/2159/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оціночний Стандарт

до Державного підприємства ТВК

про стягнення 40635,76грн.

головуючий суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце ухвалення рішення: 05.12.2018р., 13.13год, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13

повний текст рішення cкладений 10.12.2018р.

встановив:

05.12.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Оціночний Стандарт (надалі - позивач, ТОВ Оціночний Стандарт ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства ТВК (надалі - відповідач, ДП ТВК ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 40000грн., 3% річних у сумі 598грн., індекс інфляції у сумі 37,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Оціночний Стандарт зазначило, що 19.02.2018р. між ним (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір 1902-01 (надалі - Договір від 19.02.2018р.), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату наступні послуги: проведення незалежної оцінки майна з метою визначення ринкової вартості майна ДП ТВК станом на 28.02.2018р. Позивач виконав свої зобов'язання за договором (оформив три звіти про оцінку), 28.03.2018р. між сторонами було складено та підписано Акт виконаних робіт. Загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 40000грн., строк оплати яких сплив 02.04.2018р. Відповідач не сплатив кошти за договором та у зв'язку із несплатою відповідачем основного боргу позивачем були нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат наведений позивачем у позовній заяві.

З посиланням на норми ст.ст.525, 526, 530, 598, 599, 610-612, 629, 625 ЦК України, ст.193 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30.11.2018р. відповідач подав місцевому господарському суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив, що у відповідача відсутні документи, на які посилається позивач в якості доказів та підстави виникнення зобов'язань, які підписані арбітражним керуючим ОСОБА_2 та згідно бухгалтерських даних ДП ТВК , будь-які відомості про наявність боргу перед ТОВ Оціночний Стандарт в обліку також відсутні; ці обставини підтвердились також під час проведення на підприємстві аудиту фінансової звітності ТОВом Інститут судових експертиз . За результатами проведеного аудиту відповідач отримав висновок, в якому зазначено, що вартість основних засобів не визначена. Також у клопотанні зазначено, що ДП ТВК має намір подати відзив на позовну заяву з відповідними доказами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2018р. (суддя Ю.М.Щавинська) позов задоволено - стягнуто з ДП ТВК на користь ТОВа Оціночний Стандарт суму основного боргу у розмірі 40000грн., 3% річних у сумі 598грн., інфляційні втрати у сумі 37,76грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4400грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1762грн.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11, 901, 625(ч.2) ЦК України, ст.ст.175, 193 ГК України та вмотивоване наступним. Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором від 19.02.2018р.; 28.03.2018р. сторонами було підписано акт виконаних робіт за Договором від 19.02.2018р., яким сторони підтвердили виконання робіт за договором в повному обсязі, відповідно до умов завдання, при дотриманні норм чинного законодавства України, на загальну суму 40000 грн. Про виконання позивачем умов договору свідчать також наявні в матеріалах справи звіти ТОВа Оціночний Стандарт , складені за дорученням ДП "ТВК". Враховуючи підписання сторонами акту виконаних робіт, виходячи із положень пункту 3.2. Договору від 19.02.2019р., сторони, підписавши відповідний акт, засвідчили виконання договору. Станом на 05.12.2018р. заборгованість за договором відповідачем не сплачена, отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 40000грн. підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначив, що перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних, вважає їх вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог ТОВ Оціночний Стандарт про стягнення витрат на правову допомогу, суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на приписи п.1 ч.3 ст.123, ч.8 ст.129 ГПК України зазначив, що позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 27.09.2018р. додаткову угоду №1 від 27.03.2018р., а також у підтвердження оплати за вказаним договором - платіжне доручення №126 від 27.09.2018р. на суму 4400грн., отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на норми ст.165 ГПК України зазначив, що не враховує викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи заперечення відповідача з огляду того, що заперечення відповідача на позову заяву мають бути викладені у відзиві на позовну заяву та підтверджуватися належними доказами. В іншому випадку суд розглядає справи за наявними в матеріалах справи доказами.

16.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства ТВК , в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- ДП ТВК будь-яких договорів з ТОВ Оціночний стандарт не укладало; звітів, які містяться в матеріалах справи, у ДП ТВК немає;

- з 2011 року відповідач перебував в процесі банкрутства, ухвалою суду від 22.05.2018р. процедуру санації ДП ТВК та повноваження керуючого санацією ОСОБА_2 припинено; постановою від 30.07.2018р. Одеський апеляційний суд ухвалу від 22.05.2018р. скасував, провадження у справі про банкрутство ДП ТВК закрив, скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру санації та повноваження керуючого санацією ОСОБА_2 припинив та зобов'язав останню виконувати обов'язки керуючого санацією ДП ТВК до призначення нового керівника ДП ТВК ;

- органом управління підприємством є Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, рішенням якої було призначено виконуючим обов'язки директора ДП ТВК ОСОБА_3 Фактично до 22.05.2018р. управління підприємством здійснювалося арбітражним керуючим в особі ОСОБА_2, яка до вказаного періоду не передала на підприємство первинні бухгалтерські документи;

- згідно бухгалтерських даних ДП ТВК будь-які відомості про наявність боргу перед ТОВ Оціночний Стандарт в обліку також відсутні; ці обставини підтвердились також під час проведення на підприємстві аудиту фінансової звітності ТОВом Інститут судових експертиз . За результатами проведеного аудиту відповідач отримав висновок, в якому зазначено, що вартість основних засобів не визначена. Ці обставини спростовують твердження позивача про проведення незалежної оцінки майна з метою визначення ринкової вартості майна ДП ТВК ;

- судом не було залучено до участі у справі арбітражного керуючого ОСОБА_4; Акт виконаних робіт від 28.03.2018р. був підписаний позивачем та ОСОБА_4 вже після припинення її повноважень керуючого санацією ДП ТВК ухвалою від 22.05.2018р.;

- позивач грошові вимоги до ДП ТВК не пред'являв;

- ОСОБА_4, після припинення своїх повноважень керуючого санацією ДП ТВК , печатку підприємства і документи ДП ТВК не передала новому керівництву, як наслідок мала можливість підписувати будь-які фінансові документи;

- відповідно до умов п.3.2 Договору від 19.02.2018р. між сторонами повинен був бути підписаний Акт наданих послуг, однак суду був наданий Акт виконаних робіт; Акт наданих послуг в матеріалах справи відсутній;

- звіти про оцінку майна, які надані позивачем, не відповідають вимогам, встановленим законодавством про оцінку майна;

- зазначене в Акті виконаних робі від 28.03.2018р. про відсутність у Замовника претензій до якості зроблених послуг не відповідає дійсності;

- судом першої інстанції також не досліджено дату виготовлення (затвердження ТОВ Оціночний Стандарт ) виготовлених звітів. Строк надання звіту про оцінку майна ДП ТВК , за умовами п.1.2 договору, було встановлено до 20.03.2018р. включно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.02.2019р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП ТВК на рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2018р. у справі №916/2159/18; постановлено розгляд апеляційної скарги ДП ТВК здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу до 22.02.2019р.; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 22.02.2019р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; зупинено дію рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2018р. у справі №916/2159/18.

Станом на дату перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку додаткових пояснень, відзивів, заяв, клопотань до суду не надійшло.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 19.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Оціночний Стандарт (Виконавець) та Державним підприємством ТВК (Замовник) було укладено договір 1902-01, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату наступні послуги: проведення незалежної оцінки майна з метою визначення ринкової вартості майна ДП ТВК станом на 28.02.2018р. у відповідності до вимог чинного законодавства; строк надання звіту про оцінку майна ДП ТВК за цим Договором встановлюється до 20.03.2018р. включно.

Відповідно до 2.1. Договору від 19.02.2018р. Замовник, зокрема, зобов'язаний не пізніше 5 календарних днів після підписання цього договору надати Виконавцю документацію, а також повну й достовірну інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором; вчасно й у повному обсязі оплатити послуги Виконавця в порядку, передбаченому п.3.2. цього договору.

Згідно із п.3.1. Договору від 19.02.2018р. загальна вартість послуг, наданих згідно цього договору, встановлюється в розмірі 40000грн. без ПДВ.

Відповідно до п.3.2. договору Замовник зобов'язаний у строк не пізніше 5 днів після підписання акту наданих послуг Виконавцем оплатити повну вартість послуг, встановлену в п.3.1. договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання та діє до повного виконання (п.5.1. договору).

Договір від ТОВ Оціночний стандарт підписаний директором ОСОБА_5, від ДП ТВК - керуючим санацією ДП ТВК ОСОБА_2 та скріплений печатками підприємств.

В матеріалах справи містяться:

- копія звіту про оцінку нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул. Базова, 21 (а.с.58-116);

- копія звіту про оцінку незавершеного будівництва, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул. Базова, 21 (а.с.117-140);

- копія звіту про оцінку обладнання й малоцінних активів ДП ТВК , розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул. Базова, 21 (а.с.141-201).

28.03.2018р. був підписаний акт виконаних робіт за договором №1902-01, яким сторони підтвердили виконання робіт (послуг) за договором в повному обсязі, відповідно до умов завдання, при дотриманні норм чинного законодавства України, на загальну суму 40 000 грн. (а.с.14).

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №ОС-0000020 від 28.03.2018р. на підставі Договору від 19.02.2019р. на суму 40000грн. (а.с.15).

10.07.2018р. ТОВ Оціночний стандарт надіслало ДП ТВК лист вих. №10/07/01 Щодо сплати за виконані роботи ДП ТВК (а.с.16), в якому позивач вимагав від відповідача слати вартості виконаних робіт за Договором від 19.02.2018р. у розмірі 40000грн. Вказаний лист був надісланий відповідачу з описом вкладення 10.07.2018р. (а.с.17).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ Оціночний Стандарт зазначило, що ним у повному обсязі виконані свої зобов'язання за Договором від 19.02.2018р., відповідачем кошти за виконані роботи не сплачені, отже вони підлягають стягненню у судовому порядку, як і інфляційні втрати та 3% річних нараховані на суму основного боргу у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 02.04.2018р. по 01.10.2018р.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Оціночний Стандарт .

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції за наслідками розгляду справи з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи (зокрема, копіями звітів про оцінку, Актом виконаних робіт від 28.03.2018р.) підтверджено, що ТОВ Оціночний Стандарт виконало свої зобов'язання за Договором від 19.02.2018р. у повному обсязі, отже ДП ТВК у відповідності до п.2.1.1 Договору від 19.02.2018р. повинно було сплатити вартість послуг (робіт) за договором у строк до 02.04.2018р.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором від 19.02.2018р. у сумі 40000грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Оскільки в Договорі від 19.02.2018р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

В позовній заяві ТОВом Оціночний Стандарт наведено розрахунок 3% річних та інфляційних ДП ТВК за Договором від 19.02.2018р., відповідно до якого 3% річних за період з 02.04.2018р. по 01.10.2018р.складають 598грн., інфляційні втрати за період з 02.04.2018р. по 01.10.2018р - 37,76грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність чинному законодавству, а отже - і обґрунтованість позовних вимог ТОВ Оціночний Стандарт в цій частині.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 4-9 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. До відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про відкриття провадження у справі та пропозицію відповідачу надати відзив на позов у строк до 02.11.2018р. (копія ухвали суду від 10.10.2018р. була отримана відповідачем 25.10.2018р. - а.с.41).

Відповідач 30.11.2018р. подав місцевому господарському суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому навів мотиви, з яких не згоден з позовними вимогами, проте відзиву на позовну заяву, як то передбачено приписами ст.165 ГПК України, суду не подав.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умови належного повідомлення судом першої інстанції відповідача про відкриття провадження у даній справі, у відповідача були відсутні будь-які перешкоди в реалізації права подати відзив на позовну заяву з наданням доказів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

За вищеописаних обставин господарський суд Одеської області правомірно не досліджував обставини, зазначені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи та розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Обставина укладення між сторонами Договору від 19.02.2018р. та його виконання підтверджується як самим договором (копія якого наявна в матеріалах справи), та і копіями звітів та Актом виконаних робіт за договором (в копії).

Факт перебування ДП ТВК з 2011 року в процесі банкрутства також не впливає на правильність висновків суду в оскаржуваному рішенні, оскільки Договір від 19.02.2018р. від ДП ТВК був підписаний керуючим санацією ДП ТВК ОСОБА_2, яка станом на цю дату мала повноваження на підписання від імені відповідача договорів.

Акт виконаних робіт від 28.03.2018р. був підписаний ОСОБА_2 у період, коли вона була арбітражним керуючим ДП ТВК , оскільки її повноваження були припинені ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. у справі №1/17-3666-2011, більш того, у цьому рішенні суд зобов'язав останню виконувати обов'язки керуючого санацією до призначення нового керівника ДП ТВК .

Зазначаючи про відсутність у відповідача звітів, ДП ТВК посилається на висновок аудиту фінансової звітності, складений ТОВ Інститут судових експертиз , проте не надає суду апеляційної інстанції цього висновку.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке на думку скаржника виразилось у незалученні до участі у справі арбітражного керуючого ОСОБА_2, оскільки Договір від 19.02.2018р. укладався між ТОВ Оціночний Стандарт та ДП ТВК , а не між позивачем та ОСОБА_2, яким чином рішення може вплинути на права та обов'язки Т.О. Бойко ДП ТВК не обґрунтовано та відповідне клопотання в суді першої інстанції не заявлено.

Позивач пред'явив вимогу оплати, що підтверджується копією листа ТОВ Оціночний стандарт від 10.07.2018р. вих.№10/07/01 Щодо сплати за виконані роботи ДП ТВК .

Непідписання сторонами саме Акту виконаних робіт (як то зазначено у п.3.2 Договору від 19.02.2018р.) не спростовує підставності позовних вимог, оскільки сторонами був підписаний Акт наданих послуг, що по суті є тим самим, що і Акт виконаних робіт, оскільки в ньому зафіксований факт виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Сумніви відповідача у належності та допустимості цього доказу стосовно дійсності обставини надання послуг є проявом зайво формального підходу до змісту спірних правовідносин, що не може сприйматись апеляційним господарським судом як суттєвий аргумент скаржника на користь його процесуальної позиції.

Так, посилання на необхідність оцінки судом дотримання позивачем якості звітів, складених позивачем, строків їх оформлення, тощо, стосуються заперечень відповідача по суті спору, які не були оформлені в суді першої інстанції у належний процесуальний спосіб (відзив на позов).

Інші доводи апеляційної скарги як окремо, так і у сукупності не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду за результатами вирішення спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 05.12.2018р. в частині стягнення основного боргу за Договором від 19.02.2018р., 3% річних та інфляційних втрат ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 235, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2018р. у справі №916/2159/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство ТВК .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 08 квітня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О.Будішевська

Суддя С.В. Таран