Рішення

від 10.12.2018 по справі 923/871/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року                                                            Справа № 923/871/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., розглянувши справу

          за позовом Приватного підприємства «Стартком-Агро», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, 95-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 40288215

          до Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Новогригорівське», місцезнаходження: 75540, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Новогригорівка, вул. Молодіжна (Комсомольська), 22, ідентифікаційний код юридичної особи: 30812348

про стягнення 418417,52 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

04.10.2018 року Приватне підприємство «Стартком-Агро» (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Новогригорівське» (далі – Відповідач), з урахуванням зменшення позовних вимог, заборгованості за договором купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року, у розмірі 418417,52 грн., яка складається із: 186279,35 грн. – основної заборгованості, 24095,59 грн. – втрат від інфляції, 70430,23 грн. – 25 % річних, 76910,23 грн. – пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 37255,87 грн. – 20 % штрафу, 23466,25 грн. – проіндексованої суми заборгованості вартості товару.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст.193,199,231,232,265 ГК України, ст. ст. 15,16,21,509,525,526,546,627 ЦК України обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з оплати товару поставленого Позивачем за договором купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року.

Справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 09.10.2018 року судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана Позивачем – 13.10.2018 року, Відповідачем – 19.10.2018 року.

Протягом встановленого строку, від сторін клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

25.10.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній не оспорюючи основної суми заборгованості, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, річних та інфляційних втрат. В обґрунтування своїх заперечень посилається на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 162 ГПК України, а також вказує про неправильність розрахунків штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат. Крім наведеного, посилаючись на п. 3.2. договору купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року зазначає про прострочення кредитора, що пов'язане із ненаданням Позивачем рахунку, який є підставою для оплати за поставлений товар.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 02.11.2018 року, Позивач зазначив про безпідставність заперечень Відповідача щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст. 162 ГПК України та посилань про не надсилання ПП «Стартком-Агро» рахунків на оплату. З урахуванням заперечень Відповідача щодо розрахунку штрафних санкцій навів обґрунтування порядку та підстав нарахування проіндексованої суми заборгованості вартості товару, надавши роздруківку курсу валют з якого Позивач виходив, нараховуючи вказану штрафну санкцію, та обґрунтування розміру, нарахованих інфляційних втрат, відсотків річних та штрафу. Частково погодився із запереченнями Відповідача про неправильний розрахунок штрафних санкцій, надавши заяву про уточнення позовних вимог, станом на 29.10.2018 року, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, з огляду на те, що загальна сума пред'явленої до стягнення заборгованості зменшилася.

Ухвалою від 21.11.2018 року суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог та з урахуванням цього встановив сторонам додатковий строк для подання заяв по суті справи.

Протягом встановленого строку від сторін заяв по суті справи не надійшло.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято та підписано без його проголошення 10.12.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

12.06.2017 року між Приватним підприємством «Стартком-Агро» (позивач, продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Новогригорівське» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 80 (далі – Договір) (а.с. 6-7).

Згідно п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин/насіннєвого матеріалу/мінеральних добрив (товару), відповідно до умов даного Договору (додатків та специфікацій до нього).

У п. 3.1. сторони узгодили, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною Договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості та якості товару, що визначені у додатках до Договору та накладних на передачу товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у накладних на передачу товару (накладних).

Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті – долар США та встановлюють, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні згідно розділу 4 цього Договору. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань до Договору, визначається шляхом множення вартості товару у доларах США, на комерційний курс гривні до долару США, який буде встановлений міжбанківським валютним курсом продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/), на момент виставлення рахунку продавцем. Виставлений рахунок вважається дійсним протягом 2 (двох) банківських днів. В разі, якщо курс міжбанку гривні змінився, продавець виставляє покупцю новий рахунок з урахуванням встановленого міжбанком курсу гривні до долару США. (п. 3.2. Договору).

Загальна сума Договору, згідно п. 3.3., складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

У розділі 4 сторонами узгоджено умови оплати за поставлений товар.

Так, у п. 4.1. Договору визначено, що товар за даним Договором поставляється на умовах, передбачених у додатку (ах) та специфікації (ях) до нього.

Згідно п. 4.2. Договору оплата повинна бути здійснена покупцем у безготівковій формі протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачене у додатку(ах) та специфікації(ях) до цього Договору.

Пунктами 4.3.-4.5. Договору сторонами узгоджено, що продавець почне здійснювати поставку товару, тільки після підписання цього Договору та відповідно до умов, зазначених у п. 4.1. Договору. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця. Моментом фактичного відвантаження товару є дата вказана у накладній на передачу товару (видатковій).

Згідно п. 4.8. Договору, продавець в ході передачі товару надає покупцю наступні документи: податкову накладну (ел.виді); накладну на передачу товару (видаткова), та на вимогу покупця – товарно-транспортну накладну та сертифікат якості товару.

Покупець зобов'язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей, для отримання товару (п. 4.9 Договору).

Згідно п. 5.1. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, про що свідчить факт підписання накладної на передачу товару (видаткової).

Базис поставки товару – EXW склад продавця або інший склад, зазначений у специфікаціях до даного Договору. Строк поставки 60 календарних днів з дати надходження суми попередньої оплати, передбаченої п. 4.1. Договору, на розрахунковий рахунок продавця. Прийом товару по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній, а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їх виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. (п.п. 5.1-5.4. Договору).

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором.

У додатку № 1 до Договору сторони узгодили поставку товару на загальну суму 104085,00 грн. (а.с. 8). У додатку сторони домовились, що поставка обумовленого у нього товару має бути здійснена до 05.08.2017 року. Щодо умов оплати сторони домовилися про внесення передплати у сумі 20000,00 грн. у строк до 20.06.2017 року, решту суми - 84085,00 грн. у строк до 01.08.2017 року.

У додатку № 2 до Договору від 10.08.2017 року (а.с. 8) сторони узгодили поставку товару на загальну суму 125602,30 грн. Продавець зобов'язався поставити товар у строк до 25.08.2017 року. Умови оплати – 100 % відстрочка платежу у строк до 15.08.2017 року.

Відповідно до додатку № 3 до Договору від 11.08.2017 року (а.с. 9) сторони домовилися про поставку товару на загальну суму у розмірі 152194,35 грн. Строк поставки до 01.09.2017 року. Умови оплати – 100 % відстрочка платежу у строк до 28.08.2017 року.

У додатку № 4 до Договору від 23.08.2017 року (а.с. 9) сторони узгодили поставку товару на загальну суму 62070,85 грн. Строк поставки до 01.09.2017 року. Умови оплати – 100 % відстрочка платежу у строк до 31.08.2017 року.

На виконання умов Договору та додатків № 1-4 до нього, Позивачем у встановлені строки здійснено поставку обумовленого товару.

Факт поставки підтверджується:

- товарно-транспортними накладними: № Р252 від 27.07.2017 року (а.с. 15); № Р277 від 11.08.2017 року (а.с. 17); № Р301 від 23.08.2017 року (а.с. 18); № 317 від 28.08.2017 року (а.с. 16);

- видатковими накладними (а.с. 12): № 252 від 27.07.2017 року на суму 104085,00 грн.; № 278 від 11.08.2017 року на суму 125602,30 грн.; № 301 від 23.08.2017 року на суму 152194,35 грн.; № 317 від 28.08.2017 року на суму 62070,85 грн.

Товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані продавцем та уповноваженими, на підставі довіреностей (а.с. 13,14), особами покупця, та скріплені печатками підприємств.

Для здійснення оплати Відповідачу виставлено рахунки на оплату (а.с. 10-11): № 200 від 12.06.2017 року на суму 104085,00 грн.; № 315 від 10.08.2017 року на суму 125602,30 грн.; № 321 від 11.08.2017 року на суму 152194,35 грн.; № 344 від 23.08.2017 року на суму 62070,85 грн.

Разом з тим, Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, та за поставлений товар розрахувався лише частково. Станом на 30.06.2018 року, згідно підписаних обома сторонами актів звірки взаєморозрахунків від 31.12.2017 року та від 30.06.2018 року (а.с. 19) заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 236279,35 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача із відповідною претензією за вих. № 109ю/П від 17.08.2018 року про сплату заборгованості, яка, як вбачається із відмітки на поштовому повідомленні отримана останнім 21.08.2018 року (а.с. 27, 28). Проте, вказана претензія залишилася без відповіді.

За твердженням Позивача на момент подання позовної заяви, заборгованість Відповідача за поставлені товари, з урахуванням часткової сплати у розмірі 50000,00 грн. (14.09.2018 року), складає 186279,35 грн.

Не виконання Відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого Позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року, зумовили звернення останнього до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що Позивачем підтверджено належне виконання ним зобов'язань з поставки товару на визначену суму. Натомість, Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав та за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався. Факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 186279,35 грн. Відповідачем не заперечується.

Доводи Відповідача щодо прострочення зобов'язань кредитора спростовуються дослідженими доказами. У відповідності до п. 4.2. Договору, умови щодо поставки та строки виконання зобов'язань із оплати за поставлений товар, додатково були визначені сторонами у додатках№1-4 до Договору. Здійснивши часткову оплату за поставлений товар, та в наступному, підписавши акти звірки взаєморозрахунків від 31.12.2017 року та 30.06.2018 року, Відповідач визнав обов'язок оплатити поставлений Позивачем товар за ціною та на умовах, узгоджених сторонами у Договорі та додатках до нього.

Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 186279,35 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року товар є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У Розділі 7 Договору сторонами визначена відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

Так, відповідно до п. 7.3. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції покупець зобов'язався, на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, проценти на суму прострочення згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 25 % річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним додатком до цього Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець не сплатив взагалі або сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені (п. 7.4 Договору).

Згідно п. 7.5. Договору сторонами узгоджено, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.

Відповідно до п. 7.6. Договору у разі порушення строків оплати більше, ніж на 30 календарних днів, покупець, крім пені, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Таким чином, Позивачем до стягнення з Відповідача заявлено 24095,59 грн. – втрат від інфляції, 70430,23 грн. – 25 % річних, 76910,23 грн. – пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 37255,87 грн. – 20 % штрафу. До позову Позивачем додано розгорнутий розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних витрат із зазначенням періодів виникнення заборгованості, відповідно до договірних умов щодо строків розрахунку за поставлений товар, зміни її розміру в зв'язку із частковою оплатою, з урахування зменшення (уточнення) позовних вимог, станом на 29.10.2018 року (а.с. 58).

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт прострочення виконання Відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо заявленої до стягнення пені, здійснений відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договором (з 01.08.2017 по 27.08.2017; з 28.08.2017 по 30.08.2017; з 31.08.2017 по 01.10.2017; з 02.10.2017 по 26.10.2017; з 27.10.2017 по 14.12.2017; з 15.12.2017 по 25.01.2018; з 26.01.2018 по 01.03.2018; з 02.03.2018 по 12.07.2018; з 13.07.2018 по 06.09.2018; з 07.09.2018 по 13.09.2018; з 14.09.2018 по 30.09.2018; з 01.10.2018 по 29.10.2018) та часткового погашення заборгованості, визнає обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 76910,23 грн.

Оскільки прострочення виконання Відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару тривало більше ніж 30 днів, правомірним є і нарахування Позивачем штрафу в сумі 37255,87 грн. Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок суми штрафу, суд задовольняє цю вимогу в заявленій сумі, а саме 37255,87 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З умов Договору вбачається, що сторони узгодили, що в разі невиконання зобов'язання або прострочення виконання зобов'язання з оплати, поставленого Позивачем товару, Відповідач сплачує Позивачу 25 % річних від суми заборгованості.

Порушення Відповідачем умов, укладеного із Позивачем договору, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача 25% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий Позивачем розрахунок 25% річних за Договором та інфляційних втрат, відповідно до періодів виникнення та часткової оплати заборгованості, суд задовольняє вимоги Позивача про стягнення 25% річних та інфляційних втрат у заявлених сумах: 70430,23 грн. – 25 % річних та 24095,59 грн. – інфляційних втрат.

Заперечень щодо підстав та порядку нарахування Позивачем 25% річних, штрафу, пені та інфляційних втрат, після прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог від Відповідача не надійшло.

Щодо вимоги Позивача про стягнення із Відповідача проіндексованої суми заборгованості вартості товару відповідно до умов додатків № 1-4 до Договору у розмірі 23446,25 грн. (розрахунок здійснено у окремому додатку (а.с 59)), суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Положеннями ст. 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як зазначалося вище, у п. 3.2. Договору сторони узгодили, що ціна товару встановлюється за домовленістю сторін, а грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті – долар США, та встановили, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні згідно розділу 4 цього Договору. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань до Договору, визначається шляхом множення вартості товару у доларах США, на комерційний курс гривні до долару США, який буде встановлений міжбанківським валютним курсом продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/), на момент виставлення рахунку продавцем. Виставлений рахунок вважається дійсним протягом 2 (двох) банківських днів. В разі, якщо курс міжбанку гривні змінився, продавець виставляє покупцю новий рахунок з урахуванням встановленого міжбанком курсу гривні до долару США.

За змістом додатків № 1-4 до Договору сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти – (долар США) збільшиться в порівнянні до комерційного курсу гривні до іноземної валюти – (долар США), що діяв на момент фактичного відвантаження товару, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні до Договору.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється за наступною формулою: А1/А0*СП=ПСП, де А1-комерційний курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на момент подачі позовної заяви; А0 - комерційний курс долара США, що був встановлений на момент фактичного відвантаження товару; СП - сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу товару (видаткових); ПСП - проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по Договору.

Таким чином, у додатках №1-4 до Договору, за Позивачем закріплено право на коригування вартості товару, що є законним сподіванням Позивача щодо прибутку, визначеного у доларовому еквіваленті, відповідно до положень Договору.

Водночас, зазначене право Позивача підлягає реалізації з урахуванням умов відповідного договору, зокрема в частині розрахунку вартості товару (за умов відповідності його вимогам законодавства) за формулою, погодженою обома його сторонами. При цьому дотримання правильності такого розрахунку є необхідною умовою для того, щоб не були порушені права іншої сторони за договором - покупця, оскільки погоджуючи визначений через формулу порядок коригування вартості товару Відповідач також визначив свої законні сподівання на правову визначеність умов договору в частині такого розрахунку, які, в свою чергу, повинні унеможливити необґрунтоване встановлення ціни товару продавцем.

Таким чином, домовившись про те, що у випадку зміни курсу долара США вартість товару підлягає коригуванню за формулою, визначеною у додатках до Договору, покупець та продавець тим самим передбачили і порядок такого розрахунку, який, з урахуванням приписів презумпції правомірності правочину, закріпленого ст. 204 ЦК України, та ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для дотримання сторонами, оскільки закріплює право продавця на отримання прибутку з урахуванням зниження ризику коливання курсу валют, та покупця, з урахуванням унеможливлення необґрунтованого розрахунку остаточної ціни товару зі сторони продавця.

Водночас, перевіривши розрахунок проіндексованої суми вартості товару у гривні суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки позивачем належними доказами не підтверджено використаний для розрахунку міжбанківський курс долара США на дати виписки рахунків та оплат.

Так, відповідно до додатків №1-4 до Договору сторони змінили спосіб визначення ціни на товар, який ними узгоджено у п. 3.2. Договору. Зокрема, встановлено, що міжбанківський курс підтверджується даними одного з банків за вибором Продавця, в яких відкрито його рахунки. Однак, відповідні довідки банків про відкриття банківського рахунку та міжбанківський курс долара США на дати виписки рахунків та оплат, позивачем суду не надані. Натомість, всупереч умовам додатків №1-4 до Договору, Позивачем надано, без зазначення адреси web-сторінки, роздруківки «архів курсу долара на міжбанку» станом на 29.10.2018 р., 02.10.2018 р., 01.10.2018 р., 14.09.2018 р., 14.08.2017 р., 19.06.2017 р.

За наведених обставин, вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості із проіндексованої суми вартості товару у розмірі 23446,25 грн. задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не доведено обґрунтованість її розрахунку.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення ЄСПЛ у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, інші доводи Відповідача, викладені у відзиві судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Стартком-Агро» підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача на користь Позивача: 186279,35 грн. – основної заборгованості, 24095,59 грн. – втрат від інфляції, 70430,23 грн. – 25 % річних, 76910,23 грн. – пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 37255,87 грн. – 20 % штрафу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, Позивачем заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 200,36 грн.

Водночас, враховуючи ціну позову та ставки судового збору, які передбачені за подання позовної заяви майнового характеру, клопотання Позивача судом задовольняється частково, поверненню підлягає судовий збір у сумі 91,06 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 5924,82 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Стартком-Агро» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Новогригорівське» (місцезнаходження: 75540, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Новогригорівка, вул. Молодіжна (Комсомольська), 22, ідентифікаційний код юридичної особи: 30812348) на користь Приватного підприємства «Стартком-Агро» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, 95-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 40288215) заборгованість за договором купівлі-продажу № 80 від 12.06.2017 року, яка складається із: 186279,35 грн. – основної заборгованості, 24095,59 грн. – втрат від інфляції, 70430,23 грн. – 25 % річних, 76910,23 грн. – пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 37255,87 грн. – 20 % штрафу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Новогригорівське» (місцезнаходження: 75540, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Новогригорівка, вул. Молодіжна (Комсомольська), 22, ідентифікаційний код юридичної особи: 30812348) на користь Приватного підприємства «Стартком-Агро» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, 95-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 40288215) судовий збір у розмірі 5924,82 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Приватному підприємству «Стартком-Агро» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, 95-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 40288215) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 91,06 грн., сплачений ними відповідно до платіжного доручення № 1846 від 02.10.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/871/18.

6. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

7. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

          Повне судове рішення складено та підписано 10.12.2018 року

Суддя                                                                                          Т.А. Остапенко