Рішення

від 27.06.2018 по справі 804/1775/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Справа № 804/1775/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

представника позивача Рудницької Ю.О.,

представника відповідача Яковенка О.В., Єгорова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001734614 від 27.02.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001734614 від 27.02.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків складеного за результатом позапланової виїзної перевірки акта від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860 дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права, Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентом ПП "Реаллогістік" є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із контрагентом-постачальником, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення. Вказує, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із ПП "Реаллогістік", однак такі доводи перевіряючих не мають під собою ні фактичного, ні правового обґрунтування, оскільки всі правовідносини були реальними та підтверджується необхідними первинними документами (том 1, а.с.4-10).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).

Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2018 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0001734614 від 27.02.2018 року.

Представники відповідача у судовому засіданні 27.06.2018 року позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві, а саме: продубльовано зміст акта перевірки від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860 та вказано, що в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагента позивача ПП "Реаллогістік" та встановлено, що останній не звітує з 2016 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.02.2017 року, чисельність працюючих становить 5 осіб, встановлено, що ПП "Реаллогістік" придбано послуги, які реалізовані на адресу позивача (послуги з встановлення лічильників природного газу населення) у ТОВ Форті Груп , який не звітує з березня 2015 року, не має даних щодо працюючих, свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.05.2016 року, наявний вирок відносно посадових осіб ТОВ Форті Груп за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст. 27 КК України в частині створення (придбання) фіктивних суб'єктів господарювання. Також, встановлено, що ПП "Реаллогістік" придбано послуги, які реалізовані на адресу позивача (послуги з встановлення лічильників природного газу населення) у ТОВ Актіон Девелопмент , який не звітує з серпня 2015 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.09.2015 року (том 41 а.с. 167-169).

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічне акціонерне товариство Дніпрогаз (код ЄДРПОУ 20262860) зареєстровано 18.04.1997 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 26.01.2018 р. по 08.02.2018 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ Дніпрогаз з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносиназ з ПП Реаллогістік (код ЄДРПОУ 37621692) за березень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 177854,11 грн., у тому числі: бероезень 2015 року - 97169,31 грн., липень 2015 року - 80684,80 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860, ПАТ Дніпрогаз подано 15.02.2018 року письмові заперечення від 15.02.2018 р. за № Дд007-СЛ-2306-0218.

Листом від 26.02.2018 року № 8835/10/28-10-46-14-10 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби повідомлено, що висновки перевіряючих, викладені у акті від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860, є правомірними.

На підставі вказаного акта 27.02.2018 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0001734614 про збільшення ПАТ Дніпрогаз суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за податковим зобов'язанням - 177854,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44463,53 грн..

Правомірність винесеного Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ПАТ Дніпрогаз із контрагентом-постачальником, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, у якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ПП Реаллогістік .

Судом встановлено, що ПАТ Дніпрогаз як замовником було укладено з ПП Реаллогістік договір генпідряду від 30.01.2015 р. № 16283/35/188422 на виконання робіт, згідно якого генпідрядник зобов'язується виконати власними та/або залученими силами та засобами, із власних та залучених матеріалів замовника в установлений договором строк та передати замовнику роботи з встановлення лічильників прородного загу населенню, відповідно до затвердженої кошторисної документації, інших вихідних даних, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується надати Генпядряднику дозвільну документацію та всю необхідну для виконання робіт інформацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором. Загальний обсяг робіт за договором: виконання робіт з встановлення лічильників природного газу населенню складає 650 штук.

Приймання-передача виконаних робіт буде здійснюватися щомісячно відповідно до вимог діючого законодавства України та оформлюватися за типовими формами КБ-2В та КБ-3. Замовник після отримання актів виконаних робіт протягом п'яти календарних днів повинен направити підряднику підписані акти або відмову від прийняття виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт (том 1 а.с.39-43).

Додатковою угодою № 1 від 09.02.2015 року до договору генпідряду від 30.01.2015 р. № 16283/35/188422 визначено, що загальни обсяг робіт за договором: виконання робіт з встановлення лічильників природного газу населенню складає 8000 штук.

До вказаного договору сторонами погоджено договірна ціна на послуги, термін виконання травень 2015 року.

Також 16.03.2015 року ПАТ Дніпрогаз як замовником було укладено з ПП Реаллогістік договір № 16283/35/192116 на виконання робіт, згідно якого виконавець зобов'язується виконати власними та/або залученими силами та засобами, із власних та залучених матеріалів замовника в установлений договором строк та передати замовнику роботи з установлення побутових газових лічильників прородного газу населенню, згідно листа обстеження для монтажу ПГЛ, а замовник зобов'язується надати виконавцю дозвільну документацію та всю необхідну для виконання робіт інформацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором. Загальна вартість робіт за договором становить 960000 гривень. (том 1 а.с. 53-57).

До вказаного договору сторонами погоджено: довідки про вартість виконаних робіт за березень 2015 року від 31.03.2015 року, довідки про вартість виконаних робіт за липень 2015 року від 31.07.2015 року.

Виконання договірних зобов'язань за наведеним договорами підряду підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року з додатками: підсумкова відомість, відомість витрачених матеріалів замовника (том 1 а.с. 128 - том 17 а.с 129), актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року з додатками: підсумкова відомість, відомість витрачених матеріалів замовника (том 17 а.с. 131 - том 41 а.с 157).

За фактом виконання робіт ПП Реаллогістік виписано податкові накладні № 2 від 25.03.2015 р., № 1 від 17.03.2015 р. на загальну суму 583015,85 грн., сума ПДВ за якими (97169,31 грн.) включена позивачем до податкового кредиту періоду березень 2015 року та податкові накладні № 31 від 31.07.2015 р., № 32 від 31.07.2015 р., № 31 від 31.07.2015 р., № 33 від 31.07.2015 р. на загальну суму 484108,80 грн., сума ПДВ за якими (80684,80 грн.) включена позивачем до податкового кредиту періоду липень 2015 року.

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати послуг.

Податкові накладні, виписані вище наведеним контрагентом на адресу ПАТ Дніпрогаз , надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ПАТ Дніпрогаз , сплачених у складі вартості товарів сум, за отриманими від вищевказаних контрагентів-постачальників накладних, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеними контрагентами.

Слід вказати, що основним видом господарської діяльності ПАТ Дніпрогаз є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, що, в свою чергу пояснює необхідність виконання робіт з установлення побутових газових лічильників прородного газу населенню.

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних у ПП Реаллогістік послуг з установлення побутових газових лічильників прородного газу, оскільки придбані послуги використані позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Відтак, господарські операції позивача з придбання у ПП Реаллогістік послуг з установлення побутових газових лічильників прородного газу пов'язані з господарською діяльністю позивача, що свідчить про використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від'ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відповідач, вказуючи на фіктивність наведених контрагентів-постачальників, виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, посилаючись на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 р. у справі № 335/13457/16-к, яким ОСОБА_4 (засновник та керівник ТОВ Форті Груп - контрагент ПП Реаллогістік ) визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, винесеного в рамках кримінального провадження № 32015080000000077. Згідно вказаного вироку, ОСОБА_4 реалізуючи свої злочинні наміри, 23.02.2015 року, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою залучення підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі групи фіктивних підприємств, придбав ТОВ Форті Груп (код за ЄДРПОУ 39472111), оформивши договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, протоколи загальних зборів учасників з колишніми власниками підприємства та призначив на посаду директора себе самого. Крім того, отримавши печатку та реєстраційні документи придбаного підприємства ТОВ Форті Груп та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_4 10.03.2015 року відкрив поточні рахунки у ПАТ Сбербанк МФО 320627, на які упродовж березня 2015 року - листопада 2015 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_4 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які перераховувались на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_4, а також знімались ОСОБА_4 за допомогою грошових чеків готівкою через касу банку. Так, у період з 27.03.2015 по 27.07.2015 знято готівки на загальну суму 8 000 тис. гривень. Печатка ТОВ Форті Груп , реєстраційні та первинні бухгалтерські документи, відкриті банківські рахунки використовувались ОСОБА_4 для здійснення незаконної фіктивної діяльності та для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року, наступним підприємствам: березень 2015 року: ТОВ НОВА ДЗЕТА у сумі 8215,01 грн., ТОВ ТЕХНОКОМПЛЕКТ-КР у сумі 3963,52 грн., ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ у сумі 8375,12 грн., ПП АВАСТО-БУД у сумі 142000 грн., ПП РЕАЛЛОГІСТІК у сумі 86727,9 грн., ТОВ СПЕЦРЕМБУДСЕРВІС у сумі 7500 грн., ПП ПМК-1 у сумі 3775,59 грн., ТОВ НДПКІ ЧОРМЕТМЕХАНІЗАЦІЯ у сумі 1733 грн., ТОВ ГЕФЕСТ ДНЕПР у сумі 148960,11 грн.; квітень 2015 року: ТОВ МЕГА-ТЕК у сумі 7490,59 грн., ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС 2013 у сумі 3360 грн.

Проте посилання контролюючого органу на зазначені обставини є безпідставними, оскільки в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вважає, що вирок суду відносно котрагента-постачальника котрагента позивача - ТОВ Форті Груп - не може слугувати доказом нереальності господарської операції позивача з ПП Реаллогістік , оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції ПАТ Дніпрогаз із контрагентом-постачальником ПП Реаллогістік .

Також, щодо даних про зареєстровані відносно посадових осіб контаргентів-постачальників ПП Реаллогістік кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, не може слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності ПАТ Дніпрогаз та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

До вказаних кримінальних проваджень, як вбачається з акта перевірки, позивач не має жодного відношення, оскільки відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що ПАТ Дніпрогаз діяло без належної обачності та було обізнано про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентом-постачальником ПП Реаллогістік .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Посилання ж відповідача на правовідносини ПП Реаллогістік із третьою особою (продавцем) ТОВ Форті Груп у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, враховуючи відсутність в матеріалах справи інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ПП Реаллогістік .

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наявні в матеріалах справи докази та первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, обороти рахунку, ліцензії, тощо містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ПП "Реаллогістік", а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ПП "Реаллогістік" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 08.02.2018 р. за № 15/28-10-46-14-20262860 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ Дніпрогаз підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3334,77 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 793 від 06.03.2018 року (том 1 а.с.3).

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3334,77 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 27 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 09 липня 2018 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз (вул.О.Кониського, 5, м.Дніпро, 49101: код ЄДРПОУ 20262860) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (пр.О.Поля, 57, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 40980025) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001734614 від 27.02.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001734614 від 27.02.2018 року про збільшення ПАТ Дніпрогаз суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за податковим зобов'язанням - 177854,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44463,53 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз (код ЄДРПОУ 20262860) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 40980025) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3334,77 грн. (три тисячі триста тридцять чотири гривні 77 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 липня 2018 року.

Суддя С. В. Прудник