Постанова

від 26.12.2018 по справі 804/1775/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/1775/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року (суддя Прудник С.В., м. Дніпро) у справі № 808/175/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2018 року ПАТ "Дніпрогаз" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. № 0001734614.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 р. позовні вимоги ПАТ "Дніпрогаз" задоволені у повному обсязі.

В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки ПАТ "Дніпрогаз" спростовані дослідженими під час розгляду справи документами, що підтверджують факт реального виконання спірних фінансово-господарських операцій. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги при вирішенні справи посилання податкового органу на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 р. у справі № 335/13457/16-к, яким ОСОБА_1, який є засновником та керівником ТОВ "Форті-Груп" - контрагента позивача - ПП "Реаллогістик" (другий ланцюг постачання), визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Така позиція суду першої інстанції обґрунтована тим, що вирок суду відносно контрагента-постачальника контрагента позивача- ТОВ "Форті-Груп" не може бути доказом нереальності господарської операції, що мала місце між ТОВ "Дніпрогаз" та ПП "Реаллогістик". З огляду на це, враховуючи практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновків про правомірність формування ТОВ "Дніпрогаз" у березні, липні 2015 р. податкового кредиту з ПДВ за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ за господарськими операціями з ПП "Реаллогістик".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були враховані не усі надані скаржником пояснення та докази. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано негативну податкову інформацію відносно контрагента позивача - ПП "Реаллогістик", а також відносно контрагентів-постачальників останнього - ТОВ "Форті Груп", ТОВ "Актіон Девелопмент" (другий ланцюг постачання), ТОВ "МВК Трейд" (третій ланцюг постачання), яка свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між ПАТ "Дніпрогаз" та ПП "Реаллогістик" у березні, липні 2015 року. Крім того, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано обставини, викладені у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 р. у справі №335/13457/16-к, зокрема, щодо придбання громадянином ОСОБА_1 фіктивного суб'єкта господарювання - ТОВ "Форі Груп". Враховуючи наведене, скаржник зазначає про винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення без встановлення усіх обставин справи та без детального аналізу норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

20.12.2018 р. представником скаржника через канцелярію суду були подані письмові пояснення, у яких останній додатково зазначив про відсутність документів, що підтверджують факт проведення ТОВ "Дніпрогаз" контролю за якістю виконаних робіт, а також сертифікатів якості на матеріали та обладнання, що були використані під час виконання робіт скаржником на замовлення позивача. Крім того, позивачем не надані ліцензії на виконання робіт, що були предметом угод, укладених між ПАТ "Дніпрогаз" та скаржником. Водночас, необхідність наявності вказаних документів передбачена положеннями п. 5.7, п. 5.11 договору №16283/35/188422 від 30.01.2015 р., укладеного між ПАТ "Дніпрогаз" та ПП "Реаллогістик".

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, яка була подана ним через канцелярію суду 20.09.2018 р. Зокрема, позиція позивача обґрунтована тим, що факт реального виконання господарських операцій між ПАТ "Дніпрогаз" та ПП "Реаллогістик" підтверджений належним чином складеними первинними документами та фіскальним органом не спростований. Відповідно, податковий кредит по контрагенту-постачальнику - ПП "Реаллогістик" сформовано ПАТ "Дніпрогаз" у березні, липні 2015 року відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. При цьому, ПАТ "Дніпрогаз" не має нести відповідальність за дії свого контрагента-постачальника та контрагентів-постачальників останнього, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 р. у справі № 335/13457/16-к не підлягає врахуванню у межах розгляду даної справи, оскільки він не стосується безпосередньо контрагента-постачальника позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 26.01.2018 р. по 08.02.2018 р. службовою особою скаржника було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Дніпрогаз" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Реаллогістик" за березень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2018 р. №15/28-10-46-14-20262860.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у сумі 177 854,11 грн., у тому числі: у березні 2015 року - у сумі 97 169,31 грн., у липні 2015 року - у сумі 80 684,80 грн.

Враховуючи зазначені висновки акта перевірки від 08.02.2018 р., які листом №8835/10/28-10-46-14-10 від 26.02.2018 р. були залишені без змін за результатами розгляду заперечень ПАТ "Дніпрогаз", фіскальним органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001734614 від 27.02.2018 р. про донарахування ПАТ "Дніпрогаз" податкових зобов'язань з ПДВ на суму 222 317,64 грн., у тому числі: 177 854,11 - за основним зобов'язанням, 44 463,53 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок фіскального органу про відсутність фактичного виконання робіт у межах фінансово-господарських взаємовідносин між ПП "Реаллогістик" та ПАТ Дніпрогаз" у березні, липні 2015 року, який обґрунтовано негативною податковою інформацією, що наявна в інформаційних базах даних фіскального органу, а також вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 р. у справі №335/13457/16-к.

Водночас, судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Дніпрогаз" як замовником було укладено з ПП "Реаллогістік" договір генпідряду від 30.01.2015 р. №16283/35/188422 на виконання робіт, відповідно до якого генпідрядник зобов'язується виконати власними та/або залученими силами та засобами, із власних та залучених матеріалів замовника в установлений договором строк та передати замовнику роботи з встановлення лічильників природного газу населенню, відповідно до затвердженої кошторисної документації, інших вихідних даних, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується надати Генпядряднику дозвільну документацію та всю необхідну для виконання робіт інформацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором. Загальний обсяг робіт за договором - виконання робіт з встановлення лічильників природного газу населенню складає 650 штук. Приймання-передача виконаних робіт буде здійснюватися щомісячно відповідно до вимог діючого законодавства України та оформлюватися за типовими формами КБ-2В та КБ-3. Замовник після отримання актів виконаних робіт протягом п'яти календарних днів повинен направити підряднику підписані акти або відмову від прийняття виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт (том 1 а.с.39-43).

Додатковою угодою № 1 від 09.02.2015 р. до договору генпідряду від 30.01.2015 р. №16283/35/188422 визначено, що загальний обсяг робіт за договором - виконання робіт з встановлення лічильників природного газу населенню складає 8000 штук.

До вказаного договору сторонами погоджено договірна ціна на послуги, термін виконання - травень 2015 року.

Також 16.03.2015 р. ПАТ "Дніпрогаз" як замовником було укладено з ПП "Реаллогістік" договір №16283/35/192116 на виконання робіт, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати власними та/або залученими силами та засобами, із власних та залучених матеріалів замовника в установлений договором строк та передати замовнику роботи з установлення побутових газових лічильників природного газу населенню, згідно листа обстеження для монтажу ПГЛ, а замовник зобов'язується надати виконавцю дозвільну документацію та всю необхідну для виконання робіт інформацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором. Загальна вартість робіт за договором становить 960000 гривень (том 1 а.с. 53-57).

До вказаного договору сторонами погоджено: довідки про вартість виконаних робіт за березень 2015 року від 31.03.2015 р., довідки про вартість виконаних робіт за липень 2015 року від 31.07.2015 р.

Виконання договірних зобов'язань за наведеним договорами підряду підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року з додатками: підсумкова відомість, відомість витрачених матеріалів замовника (том 1 а.с. 128 - том 17 а.с 129), актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року з додатками: підсумкова відомість, відомість витрачених матеріалів замовника (том 17 а.с. 131 - том 41 а.с 157).

За фактом виконання робіт ПП "Реаллогістік" виписано податкові накладні № 2 від 25.03.2015 р., № 1 від 17.03.2015 р. на загальну суму 583015,85 грн., сума ПДВ за якими (97169,31 грн.) включена позивачем до податкового кредиту за березень 2015 року та податкові накладні № 31 від 31.07.2015 р., № 32 від 31.07.2015 р., № 31 від 31.07.2015 р., №33 від 31.07.2015 р. на загальну суму 484108,80 грн., сума ПДВ за якими (80684,80 грн.) включена позивачем до податкового кредиту за липень 2015 року.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зауваження щодо форми та змісту вказаних документів у акті перевірки відсутні. Відповідно, вказані документи є підставою для відображення їх позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

Абзацем "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З 01.01.2015 р. у тестовому режимі, а з 01.07.2015 р. в Україні діє електронне адміністрування ПДВ, яким передбачено, що реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюватиметься в межах суми, обчисленої за формулою, встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1розділу V Податкового кодексу України, тобто для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку повинен мати достатню суму податкового кредиту, підтверджену зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних "вхідними" податковими накладними, сплатою ПДВ при імпорті товарів та (за недостатності таких сум) коштами на його рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

Враховуючи зазначене, до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України були внесені відповідні зміни.

Зокрема, як на даний час, так і на час здійснення спірних фінансово-господарських операцій, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Вимог щодо факту наявності, форми та змісту інших документів для формування податкового кредиту законодавством України не встановлено.

Зауваження щодо форми та змісту наданих ПАТ "Дніпрогаз" податкових накладних у акті перевірки також відсутні. Не містить акт перевірки й посилання на відсутність реєстрації вказаних накладних у порядку, який вимагає чинне законодавство України.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування ПАТ "Дніпрогаз" у березні, липні 2015 року податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених останнім у складі вартості робіт, які були надані ПП "Реаллогістик".

Що стосується посилання скаржника на відсутність у позивача документів, передбачених п. 5.7, п. 5.11 договору № 16283/35/188422 від 30.01.2015 р., варто зазначити, що факт наявності у ПП "Реаллогістик" ліцензії, відповідно до якої підприємство надавало послуги з встановлення лічильників природного газу (ліцензія серії АЕ № 525239 від 16.12.2014 р.) зафіксовано актом перевірки (а.с. 20 т. 1).

Що стосується відсутності документів, які підтверджують факт здійснення ПАТ "Дніпрогаз" контролю під час виконання робіт ПП "Реаллогістик", колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені , не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків , у зв'язку з його господарською діяльністю , мали місце.

Також, колегія суддів зазначає, що на час виконання послуг у контрагента позивача була необхідна для ведення господарської діяльності кількість працівників - від 5 до 26 осіб, залучались до співпраці фізичні особи-підприємці, технічні, транспортні, інші виробничі ресурси для такого виду діяльності не вимагаються. Подальша діяльність підприємства, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для врахування при розгляді даної справи вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 р. у справі № 335/13457/16-к, яким ОСОБА_1 (засновника та керівника ТОВ "Форті Груп" - контрагент ПП "Реаллогістік") визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Судом першої інстанції вірно зазначено, що даний вирок суду не може слугувати доказом нереальності господарської операції позивача з ПП "Реаллогістік", оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції ПАТ "Дніпрогаз" із контрагентом-постачальником ПП "Реаллогістік". Відповідно, підстави для застосування у даному випадку норм ч. 6 ст. 78 КАС України відсутні.

Аналогічно, щодо даних про зареєстровані відносно посадових осіб контаргентів-постачальників ПП "Реаллогістік" кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності ПАТ "Дніпрогаз" та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

До вказаних кримінальних проваджень, як вбачається з акта перевірки, позивач не має жодного відношення, оскільки відповідачем не наведено доводів та доказів того, що ПАТ "Дніпрогаз" діяло без належної обачності та було обізнано про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентом-постачальником ПП "Реаллогістік".

Окрім цього, судом першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосована практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої платник податку не має нести відповідальності за протиправні дії своїх контрагентів по ланцюгу постачання, оскільки скаржником не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності у ПАТ "Дніпрогаз" умислу на укладення з ПП "Реаллогістик" угод без наміру створення наслідків, які ними передбачені. Водночас, як було зазначено раніше, факт виконання угод, укладених між ПАТ "Дніпрогаз" та ПП "Реаллогістик", знайшов своє підтвердження у матеріалах справи.

Частиною 2 чт. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у межах розгляду даної справи скаржником не надано жодного доказу на підтвердження порушення саме ПАТ "Дніпрогаз" норм чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 р. у справі № 804/1775/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 03.01.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя С.М. Іванов