Рішення

від 13.04.2018 по справі 454/2665/17

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2665/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

при секретарі Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаля цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області, за участю третьої особи ФГ "МАТВІЙКО" про визнання відмови протиправною та зобов'язання передати безоплатно у власність земельні ділянки- ,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись в суд з даним позовом до ОСОБА_5 управління держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області, за участю третьої особи ФГ "МАТВІЙКО" про визнання відмови протиправною та зобов'язання передати безоплатно у власність земельні ділянки, з наступних підстав:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є членами фермерського господарства МАТВІЙКО .

Згідно протоколу загальних зборів фермерського господарства Матвійко від 30.05.2017 рокуи №5 позивачами прийнято рішення про приватизацію земельних ділянок у розмірі:

ОСОБА_1 - 2,3856га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0222);

ОСОБА_2 - 1,0758га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0221);

ОСОБА_3 - 2,4050га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0223);

ОСОБА_4 - 0,7658га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0220).

Право членів фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) встановлено ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради від 18.07.2016 року №206 середня земельна частка пай на території ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області наступна: ТзОВ Бужани - 2,43 га, ТзОВ Городиловичі - 2,67 га. Вказані розміри обґрунтовують можливість передачі земельних ділянок у власність позивачам площами зазначеними вище.

17.07.2017 року позивачі звернулися до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про передачу у власність земельних ділянок:

- кадастровий номер ОСОБА_7;

- кадастровий номер ОСОБА_8;

- кадастровий номер ОСОБА_9;

- кадастровий номер 4624883100:17:000:0220 ОСОБА_4 (надалі-земельні ділянки),які перебувають в користуванні Фермерського господарства МАТВІЙКО на умовах оренди, розташовані на території ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області у відповідності до договору оренди землі укладеного 25.10.2015 року із подальшими змінами внесеними згідно додаткової угоди до договору від 25.05.2017 року.

Листом від 09.08.2017 року № 27-13-0.31-10823/2-17 відповідач ОСОБА_10 управління Держгеокадастру у Львівській області відмовив у передачі у власність позивачам земельних ділянок, мотивуючи свою відмову тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними затверджено стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Також поінформовано, що згадана стратегія передбачає формування переліку земельних ділянок та визнання площі земельних ділянок, які можуть надаватися в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за формулою, відповідно до якої у власність передається не більше 25% від розміру проданих земельних ділянок на конкурентних засадах (торгах) за попередній квартал.

Позивачі вважають таку відмову відповідача оформлену у формі листа від 09.08.2017 року № 27-13-0.31-10823/2-17 щодо відмови у передачі земельних ділянок у власність безпідставною, необґрунтованою та такою, що прийнята в порушення вимог законодавства у сфері регулювання земельних відносин враховуючи наступне.

Обґрунтування відповідача, які базуються на Стратегії затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 є порушенням конституційного права на землю позивачів.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Виходячи із вказаної конституційної норми, виключно законом регулюється питання набуття і реалізації права на землю, що у свою чергу унеможливлює обмеження гарантованого Конституцією України права на землю будь-якими підзаконними нормативними актами у даному випадку постанова КМУ від 07.06.2017 року №413, які повинні прийматися на виконання Законів і не повинні суперечити їм.

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У свою чергу статтею 32 Земельного кодексу України чітко регламентовано, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналогічна правова норма міститься у спеціальному акті законодавства, що регулює відносини пов'язані з діяльністю фермерських господарств. Так, згідно із ч.2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 вказаної статті Кодексу встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, серед іншого, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян або одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Вказана правова норма узгоджується з нормою ст.13 Закону України Про фермерське господарство якою встановлюється право на приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відтак, виходячи із вищевказаної норми акту законодавства, законодавець чітко встановив право на приватизацію земельних ділянок членами фермерського господарства, а відповідачем грубо порушено цю норму Закону.

Такими діями, які проявилися у формі відмови позивачам на передачу земельних ділянок у власність відповідач грубо порушив право позивачів, як членів фермерського господарства на приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні фермерського господарства, задекларовані законодавцем у ст.32 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

Аналогічна правова позиція міститься у рішенні Берегівського районного суду Закарпатської області від 20.12.2016 у справі №297/2835/16-ц, яка набрала законної сили 11.01.2017, де судом визнано неправомірною відмову у передачі земельної ділянки у власність члену фермерського господарства.

Тому відмова відповідача у наданні позивачам у власність земельних ділянок з підстав наявності обмежень у такій передачі зумовлених Стратегією є протиправною, оскільки таке право регламентовано спеціальним нормативно правовим актом у вказаній сфері регулювання, а саме Законом України Про фермерське господарство .

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7

Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарствау випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства.

За приписами п 5 Постанови у випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК)

У свою чергу, статтею 114 ЦПК України визначено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ встановлено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI"Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Згідно із п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів).

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст. ст. 31,32 Земельного кодексу України, 7, 13 Закону України Про фермерське господарство , 3-4, 15, 114, 118 ЦПК України просять суд визнати незаконною відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.08.2017 №27-13-0.31-10823/2-17 та відмову ОСОБА_6 сільської ради Сокалького району від 28 липня 2016р. № 2014 року. Також зобов'язати ОСОБА_10 управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_6 сільську раду Сокальського району передати у власність земельні ділянки площами: 2,3856га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0222) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1); 1,0758га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0221) - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2); 2,4050га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0223) - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3); 0,7658га. (кадастровий номер 4624883100:17:000:0220) - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4).

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_11 позов підтримав , в огрунтування зіслався на обставини викладені в позові, просить позовні вимоги задоволити з наступних підстав . Відповідач в своїх запереченнях посилається на підзаконні нормативні акти, однак це суперечить Конституції України та законам.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_12 в судове засідання прибув, надав суду пояснення в яких просять відмовити в позові, оскільки відповідно до Постанови КМ України від 07.06.2017 року №413 система організації процесу виконання стратегії передбачає формування переліку земельних ділянок та визначення площі земельних ділянок , які можуть надаватися в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за формулою , відповідно до якої у власність передається не більше 25% від розміру проданих земельних ділянок на конкурентних засадах (торгах) за попередній квартал.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області ОСОБА_13 в судове засідання прибула, надали суду пояснення в яких просять позов задоволити частково. Вирішення даного питання є в компетенції ОСОБА_5 управління держгеокадастру у Львівській області. Дане питання вони не вирішувавли на сесії ради.

Представник третьої особи фермерського господарства Матвійко в судове засідання не прибув, хоча був належним чином попереджений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові докази по справі , суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав:

Відповідно до листа ОСОБА_6 сільської ради від 28.07.2016 року №214 вбачається, що вона не заперечує, щодо надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно їх колективної заяви від 20.07.2016 року вищезазначеної земельної ділянки площею 6,6321 га в установленому законом порядку.

Відповідно до Відзиву представника ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області, просять в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Згідно до Довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області від 28.07.2016 року № 557 вбачається, що згідно книги записів сертифікатів на право власності на землю на території ОСОБА_6 сільської ради громадянини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зареєстровані.

Відповідно до Витягу з протоколу №3 від 21.07.2016 року загальних зборів Фермерського господарства Матвійко про приватизацію членами Фермерського господарства земельної ділянки наданої у користування відповідно договору оренди землі від 05.10.2015 року укладеного на 49 років з ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру у Сокальському районі, яка розташована на території ОСОБА_6 сільської ради. Вирішили провести приватизацію з відповідними частками: ОСОБА_1 - 2,3856 га.;

ОСОБА_2 - 1,0758 га.;

ОСОБА_3 - 2,4050 га.;

ОСОБА_4 - 0,7658 га.:

Згідно ст. 14 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В судовому засіданні судом встановлено, що статтею 32 Земельного кодексу України чітко регламентовано, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Тому посилання позивачів в позові ґрунтуються виключно на законодавстві України.

Аналогічна правова норма міститься у спеціальному акті законодавства, що регулює відносини пов'язані з діяльністю фермерських господарств. Так, згідно із ч.2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 вказаної статті Кодексу встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, серед іншого, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян або одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Вказана правова норма узгоджується з нормою ст.13 Закону України Про фермерське господарство якою встановлюється право на приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відтак, виходячи із вищевказаної норми акту законодавства, законодавець чітко встановив право позивачів на приватизацію земельних ділянок членами фермерського господарства, а відповідачем грубо порушено цю норму Закону.

Такими діями відповідачів , які проявилися у формі відмови позивачам на передачу земельних ділянок у власність відповідач грубо порушив право позивачів, як членів фермерського господарства на приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні фермерського господарства, задекларовані законодавцем у ст.32 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

А тому суд приходить до висновку що позов слід задоволити, а саме визнати незаконними відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.08.2017 року № 27-13-0.31-10823 /2-17 та відмову ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області від 28 липня 2016 року № 2014.

Зобов"язати ОСОБА_10 управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_6 сільську раду Сокальського району Львівської області передати у власність земельні ділянки площами : 2,3856 га ( кадастровий номер 4624883100:17:000:0222)- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1) ; 1,0758 га ( кадастровий номер4624883100:17:000:0221)- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2); 2,4050 га ( кадастровий номер (4624883100:17:000:0223)- ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3); 0,7658 га ( кадастровий номер 4624883100:17:000:0220)- ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4)."

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Визнати незаконними відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.08.2017 року № 27-13-0.31-10823 /2-17 та відмову ОСОБА_6 сільської ради Сокальського району Львівської області від 28 липня 2016 року № 2014.

Зобов"язати ОСОБА_10 управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_6 сільську раду Сокальського району Львівської області вирішити питання про передачу у власність земельні ділянки площами : 2,3856 га ( кадастровий номер 4624883100:17:000:0222)- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1) ; 1,0758 га ( кадастровий номер4624883100:17:000:0221)- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2); 2,4050 га ( кадастровий номер (4624883100:17:000:0223)- ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3); 0,7658 га ( кадастровий номер 4624883100:17:000:0220)- ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом тридяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: О. А. Веремчук