Рішення

від 10.12.2018 по справі 1540/3781/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3781/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача - Ніколенко Є.А. (згідно ордеру та договору),

представника позивача - Бурдинюк С.Л. (за довіреністю),

представників відповідача - Завадської І.В., Ткачука О.П. (за довіреностями),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006744907 від 15.09.2017 року.

Ухвалою суду від 01.08.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА";

- відкрито провадження у справі за даною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення;

- вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження;

- призначено підготовче засідання на 21.08.2018 року о 12:00 год.;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому засіданні судом встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.09.2018 року о 14:00 год.

27 серпня 2018 року за вх. №24859/18 засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адресу позивача (т.18 а.с.176-190).

10 вересня 2018 року за вх. №26479/18 засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву разом із доказами направлення її копії на адресу відповідача та додатками згідно переліку, наведеному у ній (т.19 а.с.1-15).

12 вересня 2018 року суду за вх. 26771/18 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення разом із доказами направлення їх копії на адресу позивача та додатками згідно переліку, наведеному у ньому (т.19 а.с.95-167).

27 вересня 2018 року суду за вх. 28593/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення із доказами направлення їх копії на адресу відповідача.

У підготовчому засіданні 27.09.2018 року судом долучено до матеріалів справи вищевказані заяви по суті справи з доданими документами та пояснення, про що постановлено відповідну ухвалу суду на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Разом з цим, 27 вересня 2018 року за вх. №28560/18 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовки справи для розгляду по суті та надання часу для підготовки додаткових пояснень по справі №1540/3781/18.

Ухвалою суду від 27.09.2018 року судом задоволено клопотання представника відповідача, продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №1570/3781/18 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 16 жовтня 2018 року о 10 год. 00 хв.

16 жовтня 2018 року за вх.№30482/18 через канцелярію суду представника відповідача надійшли клопотання про призначення судово-економічної експертизи та про призначення почеркознавчої експертизи по справі №1540/3781/18.

У підготовчому засіданні 16.10.2018 року судом оголошено перерву до 23.10.2018 року для ознайомлення позивача із поданими клопотаннями з метою з'ясування позиції позивача щодо цих клопотань.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року судом відмовлено у задоволенні клопотань про призначення експертиз, у зв'язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23 жовтня 2018 року судом оголошено перерву до 30 жовтня 2018 року о 15:00 год. для надання додаткових документів (доказів) представниками сторін.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №1540/3781/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 жовтня 2018 року після закриття підготовчого провадження у даній справі.

У судовому засіданні 30.10.2018 року судом частково заслухано вступне слово представника позивача та оголошено перерву у розгляді справи до 13.11.2018 року о 15 год.00 хв.

У судовому засіданні 13.11.2018 року судом частково заслухано вступне слово представника позивача та представників відповідача, та оголошено перерву у розгляді справи до 21.11.2018 року об 11 год.00 хв. 21.11.2018 року судом оголошено перерву до 26.11.2018 року.

У судовому засіданні 26.11.2018 року судом досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи та оголошено перерву до 28.11.2018 року о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 28.11.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представники відповідача у судовому засіданні 28.11.2018 року заявлений позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені: у відзиві на позовну заяву, у запереченнях на відповідь на відзив, в письмових поясненнях, в акті перевірки, та у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

В свою чергу, позиції сторін у заявах по суті справи обґрунтовуються наступним.

В позовній заяві позивач вказує на те, що за результатами перевірки позивача у період з 30.06.2017 по 17.08.2017 року, перевіряючими складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 22.08.2017 року № 73/28-10-49-14/30622532 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1. п. 141.1 ст.141 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 37903891,00 грн.

05.09.2017 року позивач подав до Одеського управління Офісу ВПП ДФС заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, податковим органом залишено висновки акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р., яким позивачу донараховано до сплати суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37903891 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12031445 грн., а всього - 49935336 грн.

ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, незаконним, прийнятим без з'ясування фактичних обставин справи та законних підстав, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне.

По-перше, шодо безпідставності висновку перевіряючих про те, що господарські операції Позивача з його Покупцями не мали реального характеру, позивач вказує, що з аналізу акту перевірки вбачається, що висновок перевіряючих про безтоварність господарських операцій Позивача з його Покупцями, в порушення вимог податкового законодавства, був зроблений не на підставі аналізу первинних документів та регістрів бухгалтерської та фінансової звітності учасників господарських правовідносин, а виключно на підставі податкової інформації відносно контрагентів Позивача, наданої іншими податковими органами, та відомостей отриманих в рамках кримінальних проваджень, зокрема щодо:

- відсутності у контрагентів Позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій;

- відсутності факту подальшої реалізації контрагентами придбаного у Позивача товару;

- відсутності деяких контрагентів Позивача за зареєстрованими адресами їх місцезнаходження;

- показів свідків, наданих в межах кримінальних проваджень, про відсутність факту господарських взаємовідносин Позивача з окремими покупцями;

- відсутності (ненадання) належних доказів (первинних документів), якими можливо підтвердити здійснення поставки товару Покупцям;

- безпідставності використання Позивачем у бухгалтерському та фінансовому обліку неналежних первинних документів, які не підтверджують реальних рух активів між учасниками цих господарських правовідносин.

Водночас, як стверджує позивач, безпідставність доводів, на які посилаються перевіряючі в п. 3.1.1.5 Акту перевірки, на обґрунтування безтоварності господарських операцій Позивача з його контрагентами, підтверджується наступним.

Щодо доказового значення податкової інформації в якості обґрунтування безтоварності господарських операцій Позивача з Покупцями, позивач вважає, що висновки перевіряючих щодо порушення Позивачем податкового законодавства, які встановлені на підставі аналізу податкової інформації інших органів ДФС, з огляду лише на незнаходження контрагентів за податковою адресою, відсутності у них виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, складських приміщень є безпідставними та такими, що були встановлені з порушенням п.п.75.1.2. п.75.1. ст. 75 ПК України.

Таким чином, посилання перевіряючих виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагентах Позивача щодо їх незнаходження за податковою адресою, відсутності у них виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, складських приміщень в якості обґрунтування висновку безтоварності господарських операцій, є безпідставним та таким, що суперечить податковому законодавству України, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що податкова інформація, на яку посилаються перевіряючі в акті перевірки, не містить жодного доказу, який би свідчив про умисел власне Позивача в сприянні здійсненню незаконної діяльності своїх контрагентів (якщо така діяльність взагалі була), обізнаність про дефекти в правовому статусі контрагентів, неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку, не оформлення або оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України первинних документів.

Щодо доказового значення матеріалів досудового розслідування в межах проведення податкової перевірки, позивач вважає, що посилання перевіряючих в акті перевірки на матеріали досудового розслідування та покази посадових осіб ТОВ АТ-ПЕЛИКАН або ТОВ Трейдпромінвест не можуть бути належними доказами безтоварності господарських операцій Позивача з зазначеними покупцями, оскільки в ході перевірки Відповідачем не було надано доказів про наявність вироків компетентного суду України, яким було б встановлено, що ТОВ АТ-ПЕЛИКАН або ТОВ Трейдпромінвест , чи інші контрагенти Позивача, які фігурують в акті перевірки, здійснювали фіктивне підприємництво, а тому посилання перевіряючих на факт внесення відомостей до ЄРДР як на підставу для обґрунтування доведеності факту безтоварності операцій з даними контрагентами є безпідставним та необґрунтованим.

Водночас, як вказує позивач, пояснення, надані посадовими особами ТОВ АТ-ПЕЛИКАН або ТОВ Трейдпромінвест про те, що вони, начебто, не приймали участь у господарських операціях з Позивачем не мають виключного доказового значення, а тому повинні досліджуватися судом нарівні з іншими доказами по справі, зокрема первинними документами, які складалися в ході поставок товару контрагентам.

Вказане пояснюється тим, що надані посадовими особами контрагентів Позивача заперечення щодо їх участі у фінансово-господарській діяльності керованих ними підприємствами, могли бути надані з метою можливого уникнення або мінімізації для себе негативних кримінально-правових наслідків, а тому інформація отримана з вказаних пояснень не може бути достатньо об'єктивною та достовірною для її використання в податковому спорі.

Щодо доказового значення відомостей про відсутність деяких Покупців Позивача за адресами їх місцезнаходження, у позові зазначається, що факт неможливості проведення документальних перевірок Покупців Позивача не свідчить про реальність чи нереальність операцій з Позивачем, так само як і акти про неможливість проведення перевірки не можуть бути належним джерелом доказів вказаних обставин, а тому посилання перевіряючими на вказані обставини, в обґрунтування безтоварності господарських операцій Позивача з його контрагентами, є необґрунтованим та безпідставним.

Вказану позицію позивач мотивує тим, що такі акти можуть свідчити лише про порушення певних вимог законодавства, допущених Покупцями, однак, вони жодним чином не свідчать про недобросовісність Позивача як платника податків та порушення ним вимог законодавства. Дані акти не можуть свідчити про несплату контрагентами податків, або відсутність в них матеріальної бази на момент правовідносин із Позивачем, або про фіктивність операцій.

Щодо доказового значення відсутності підтвердження подальшої реалізації Покупцями отриманого від Позивача товару, позивач вважає, що посилання перевіряючих, як на доказ безтоварності господарських операцій Позивача з його контрагентами, на факт відсутності подальшої реалізації контрагентами отриманого від Позивача товару є безпідставним та необґрунтованим, оскільки дані операції не мають відношення на формування податкового обліку за операціями за участю власне Позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Позивач зазначає, що наміри контрагентів щодо подальшої реалізації придбаних тютюнових виробів, порядок подальшого перепродажу, строки продажу не мають значення для встановлення реальності операції саме між Позивачем та його контрагентами, оскільки поставка тютюнових виробів спричинила реальні зміни майнового стану як Позивача (вибуття тютюнових виробів, визначення оподатковуваного доходу, отриманого від реалізації тютюнових виробів та його сплата тощо), так і у контрагентів (оплата за придбаний товар, сплата комісійної винагороди банку за обслуговування рахунку, що зафіксовано в акті перевірки стосовно кожного з контрагентів Позивача).

Щодо безпідставності твердження перевіряючих про відсутність у Позивача належних доказів (первинних документів) здійснення поставки товару контрагентам, позивач зазначає, що в акті перевірки (стор.9,37-38), як на одну з підстав визнання господарських операцій Позивача з його покупцями безтоварними, перевіряючі посилалися на відсутність доказів підтвердження повноважень посадових осіб контрагентів на отримання товару від Позивача, а саме довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (тютюнових виробів). З вказаної підстави, перевіряючими в ході перевірки, не були взяті до уваги й первинні документи, які складалися при поставці тютюнових виробів своїм контрагентам.

Однак, з таким висновком перевіряючих позивач не погоджується, з огляду на наступне.

Позивач вказує, що скасовуючи Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, Міністерство фінансів України наказом від 30.09.2014 р. № 987 доповнило пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 новим абзацом, тим самим спростило процедуру поставки ТМЦ, передбачивши замість форми довіреності М-2, необхідність підтвердження повноважень в загальному порядку згідно із законодавства.

В свою чергу, умови договорів поставки, укладених Позивачем з Покупцями, щодо порядку отримання товарно-матеріальних цінностей покупцем повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства та спростовують висновки перевіряючих про неотримання матеріальних цінностей, а саме, відповідно до п. 9.8. договорів поставки, укладених Позивачем з ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ (копії додаються до позовної заяви) поставка Товару здійснюється по принципу централізовано-кільцевих перевезень. Невід'ємною частиною даного договору є Додаток №1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе Покупець.

Як вбачається з Додатку №1 до договорів поставки він (у кожному випадку) містить: дату і місце укладення, посилання на договір поставки, на підставі якого поставляються матеріальні цінності, ПІБ, посади та зразки підписів осіб, уповноважених від імені Покупця отримувати від Продавця (Позивача) матеріальні цінності та визначає термін, протягом якого вказані особи мають право від імені Покупця отримувати такі матеріальні цінності, а саме - протягом терміну дії договору.

Таким чином, Додатки №1, які укладалися до договорів поставки Позивача з його контрагентами, містять всі обов'язкові реквізити, визначені чинним законодавством для довіреностей та по своїй правовій суті є довіреностями, які належним чином підтверджують повноваження учасників господарських операцій на отримання товарно-матеріальних цінностей (тютюнових виробів) від Позивача.

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що поставки між сторонами було виконано в повному обсязі, тютюнові вироби поставлені контрагентам, а Покупцями повністю проведена оплата за поставлений товар, що в сукупності є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Щодо не підтвердження, на думку перевіряючих, повноважень представників ТОВ Арес Термінал , ТОВ Глобал Фін Актив та ТОВ Рабат Компані на отримання товару від ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА , позивач вказує, що при кожній поставці тютюнових виробів вказаним контрагентам, матеріально-відповідальні особи цих покупців на підтвердження своїх повноважень, надавали співробітникам Позивача довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавалися керівництвом вказаних контрагентів.

Зазначене додатково підтверджує безпідставність висновків перевіряючих про відсутність належних первинних документів, які підтверджують факт поставки та передачі Позивачем тютюнових виробів своїм контрагентам.

Щодо відсутності у контрагентів Позивача достатніх трудових та матеріальних ресурсів, позивач вважає, що посилання перевіряючих на відсутність у контрагентів Позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів, як на підставу безтоварності господарських операцій з вказаними підприємствами, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст (первинні документи, докази оплати за поставлений товар тощо), не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди Позивачем.

При цьому, позивач вказує, що контрагенти Позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників (за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу), орендувати приміщення та інші основні засоби. До того ж, перевіряючими не зазначено, які саме ресурси були необхідними для виконання цих операцій.

Крім того, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який повинен довести правомірність своїх рішень, не надано жодного належного доказу, що підтверджує відсутність основних засобів у контрагентів Позивача станом на час проведення спірних операцій.

Щодо неврахування перевіряючими доказів реальності господарських операцій Позивача з ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , позивач зазначає, що реальний характер господарських операцій Позивача з поставки тютюнових виробів ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ в 2015 році вже був встановлений при розгляді справи № 815/7067/16 та не потребує додаткового доказування Позивачем, а перевіряючими було безпідставно не взято до уваги вказані обставини в ході перевірки.

Щодо неврахування перевіряючими принципу індивідуальності юридичної відповідальності в ході перевірки, позивач зазначає, що чинне законодавство, в тому числі і ПК України, не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації. У зв'язку з цим платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Позивач звертає увагу суду на те, що основною підставою для донарахування Позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій за результатами перевірки стали претензії перевіряючих власне не до самого Позивача, а до його контрагентів, тобто відповідачем покладено на Позивача відповідальність за дії третіх осіб, та знехтувано принципом індивідуальної юридичної відповідальності

Щодо неврахування перевіряючими добросовісності Позивача при укладенні договорів поставки з Покупцями, позивач зазначає, що перевіряючими не було надано оцінку діям Позивача на стадії укладення договорів поставки з Покупцями, в ході якої, з метою перевірки правосуб'єктності своїх контрагентів перед укладенням договорів поставки Позивачем у кожного з них були витребувані копії реєстраційних документів, які підтверджують їх державну реєстрацію, повноваження підписантів договорів, документи, які підтверджують право контрагентів на зайняття таким видом діяльності як роздрібна торгівля тютюновими виробами, документи на підтвердження статусу платника податків.

Вищевказані дії Товариства з оцінки ризиків при виборі контрагентів є достатніми на етапі укладення та виконання договорів поставки, та свідчать про обачність Товариства при виборі своїх контрагентів.

Позивач також вважає, що перевіряючими не були враховані обставини, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та підтверджують добросовісність Позивача при веденні податкового і бухгалтерського обліків зазначених операцій.

Позивач зазначає, що мав достатні матеріальні, трудові та інші ресурси, які необхідні для здійснення такого роду діяльності (оптова торгівля тютюновими виробами), в тому числі кваліфікований персонал, основні засоби, у тому числі транспортні засоби для перевезення, приміщення для зберігання товарів, а також дозвільні документи, проте перевіряючі не врахували дані обставини при здійснені перевірки.

Щодо безпідставного ігнорування перевіряючими первинних документів, які складалися в ході здійснення господарських операцій з Покупцями, позивач зазначає, що з акту перевірки вбачається, що у перевіряючих не було жодних зауважень до порядку складання первинних документів та їх форми (окрім повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей).

З огляду на те, що Товариством не порушувався порядок оформлення первинних бухгалтерських документів за господарськими операціями, у позові зазначається, що порядок визначення доходів та їх складу, ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування та податкового зобов'язання, на підставі вказаних первинних документів, також відбувався у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вказане свідчить про наявність підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій Товариства з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки, оскільки всі первинні документи, які складалися при здійсненні поставок, підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та реальні зміни в майновому стані Сторін Договору, тобто вказані взаємовідносини сторін містять всі обов'язкові ознаки господарської операції.

Щодо безпідставності твердження перевіряючих, що кошти отримані від Покупців є не оплатою за поставлений товар, а є іншим доходом, позивач зазначає, що враховуючи те, що господарські операції Позивача з Покупцями, які зазначені в акті перевірки, мали реальний характер та приймаючи до уваги, що в самих платіжних документах, контрагенти зазначали призначення платежів в якості оплати за поставлений товар, висновок про віднесення цих коштів до інших доходів Позивача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на реальних обставинах справи.

По-друге, щодо безпідставності висновків перевіряючих про порушення Позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.2.1 п.141.1 ст.141 Податкового кодексу та заниження податку на прибуток за 2016 рік, позивач зазначає, що 22.12.2016 р. між ТОВ Тедіс Україна то ТОВ Т.Інвест укладеного договір про відступлення права вимоги №22/12 (далі по тексту - Договір), за умовами якого права вимоги, що відступаються за цим договором, складають грошові зобов'язання Боржників ТОВ Лавика , ТОВ Кодос Інвест , ТОВ Тітан-Південь , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Ароллан , ТОВ Амкодор за основними договорами перед Первісним кредитором на загальну суму 2352369556 гривень.

Загальна сума відступлення прав вимоги складається з суми наданої поворотної фінансової допомоги боржникам на загальну суму 2063369556,0 грн. та авансових внесків по договорам купівлі-продажу товарів 289000000,0 грн.

На виконання умов Договору №22/12 від 22.12.2016 р. Позивач вніс до статутного фонду ТОВ Т.Інвест майнові права в розмірі 2353369556,00 грн., а саме права вимоги за договорами, які зазначені в Додатку № 1 до Договору.

23.12.2016 р. між ТОВ Тедіс Україна та ПП Сфінкс укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Т. Інвест .

Згідно із п. 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на частку переходить від Продавця (Позивач) до Покупця (ПП Сфінкс ) на підставі цього договору з моменту підписання цього договору. Для третіх осіб зміни в складі учасників ТОВ Т.Інвест набирають чинності з дня державної реєстрації змін до відомостей про Т.Інвест, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, у тому числі змін до статуту Т.Інвест, відповідно до яких Покупець буде зазначений як учасник ТОВ Т.Інвест .

Таким чином, відповідно до ст. 334 ЦК України та договору купівлі-продажу від 23.12.2016 р. ПП Сфінкс набуло право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест 23.12.2016 р, а у Позивача вказане право власності було припинено.

У зв?язку з відчуженням корпоративних прав, Позивачем у відповідності до положень ПСБО 16 Витрати , ПСБО 13 Фінансові інструменти , п. 134.1.1 ПК України віднесено собівартість реалізованих інвестицій на витрати, в тому числі 2063369556 грн.

Проте, на думку позивача, перевіряючі дійшли хибного висновку щодо порушення Позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України на тій підставі, що Боржники не внесли грошові кошти в статутний фонд ТОВ Т.Інвест , а тому він не сформований в повному обсязі, а отже ТОВ Тедіс Україна безпідставно віднесло до складу витрат за 2016 рік 2063369556 грн.

Вказана позиція позивача ґрунтується на наступному.

Щодо можливості формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю майновими правами, позивач, із посиланням на статтю 13 Закону України Про господарські товариства , ч. 2 ст. 115 ЦК України, статтю 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , зазначає, що діюче законодавство дозволяє вносити до статутного (складеного) капіталу господарського товариства майно, відмінне від грошових коштів та яке має вартісну оцінку, в тому числі і майнові права на дебіторську заборгованість, які є окремим об?єктом цивільних прав та обов?язків згідно зі ст.190 ЦК України.

Таким чином, позивач вважає, що перевіряючі безпідставно ототожнюють майнові права, у вигляді права вимоги за дебіторською заборгованістю, з грошовими коштами.

Відповідно до п. 7.2 Статуту капітал Товариства складається з:

- грошового вкладу Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , у розмірі 85566666 гривень (вісімдесят п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень;

- майнових прав Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , у розмірі 2352369556 гривень ( два мільярда триста п'ятдесят два мільйони триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень).

Позивач зазначає, що хоча розмір майнових прав й визначається в грошовій формі, однак, вони є окремим, відмінним від грошових коштів різновидом майна, яке, відповідно до положень ЦК України та Закону України Про господарські товариства , може бути внеском до статутного капіталу господарського товариства.

Водночас, жодна норма законодавства не містить положення про те, що в разі формування статутного капіталу за рахунок майнових прав (зокрема, права вимоги про стягнення дебіторської заборгованості), учасник господарського товариства, який здійснив такий внесок, повинен буде його матеріалізувати шляхом внесення саме грошових коштів в розмірі оціночної вартості майнових прав.

В свою чергу, як зазначається у позові, подальша сплата заборгованості Боржниками Новому кредитору - ТОВ Т.Інвест , за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, право вимоги за якими було передано в якості внеску до його статутного капіталу, буде мати наслідком отримання прибутку вказаним господарським товариством-емітентом, та відповідно не призводитимуть до зміни структури статутного капіталу даного емітента (з майнових прав на грошові кошти).

З огляду на викладене, позивач вважає, що позиція перевіряючих про те, що статутний капітал товариства, внесок до якого було здійснено майновими правами, буде фактично сформований лише після внесення грошових коштів на оціночну вартість майнових прав є надуманим та таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства, оскільки, днем формування статутного капіталу в даному випадку буде саме день передачі майнових прав господарському товариству-емітенту.

Щодо визначення дати, з якої формування статутного капіталу майновими правами вважається завершеним, позивач, посилаючись на ст.ст.317,328,334,512,517,519 ЦК України, зазначає, що оскільки сторонами (Позивачем та ТОВ Т.Інвест ) дотримано вимог чинного законодавства України при укладенні Договору про відступлення права вимоги, в тому числі і щодо письмової форми правочину, умови Договору виконано в повному обсязі, всі права Позивача як кредитора за Основними договорами перейшли до Нового кредитора (ТОВ Т.Інвест ).

Таким чином, момент набуття прав кредитора ТОВ Т.Інвест за Основними договорами і є моментом виконання зобов?язання Позивача щодо формування статутного капіталу ТОВ Т.Інвест , оскільки останнє саме з цієї дати набуло права власності на майнові права, передані згідно Договору про відступлення права вимоги №22/12 від 22.12.2016 р.

Отже, позивач вважає, що з дати відступлення права вимоги за Основними договорами, ТОВ Тедіс Україна не має взаємних прав та обов'язків з ТОВ Т.Інвест та боржниками за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а тому не може нести відповідальність чи зазнавати будь-яких негативних наслідків щодо невиплати ними кредиторської заборгованості.

Щодо правомірності віднесення до складу витрат собівартості реалізованих фінансових інвестицій, у позовній заяві з посиланням на положення п.п.14.1.81 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначається, що операція по внесенню коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є прямою інвестицією. Разом з тим в обмін на таку інвестицію товариство з обмеженою відповідальністю передає засновнику емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, засновник виступає інвестором, а товариство з обмеженою відповідальністю - емітентом корпоративних прав.

Посилаючись на ст. 334 ЦК України та договір купівлі-продажу від 23.12.2016 р., позивач вказує, що ПП Сфінкс набуло право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест 23.12.2016 р, а у Позивача вказане право власності було припинено.

Враховуючи те, що Позивачем було відчужено частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест на користь ПП Сфінкс , а останнє відповідно 23.12.2016 р. набуло права власності на частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест , Позивачем правомірно віднесено до складу інших витрат собівартість реалізованих фінансових інвестицій в сумі 2063369556,00 грн.

Щодо фіктивності контрагентів Позивача, а саме ТОВ Лавика , ТОВ Кодос Інвест , ТОВ Тітан Південь , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Аролла , ТОВ Амкодор , Позивач вважає, що перевіряючими не наведено в Акті перевірки доказів, які беззаперечно свідчать про фіктивний статус вище перелічених суб?єктів господарювання.

При здійсненні правочинів було дотримано вимоги законодавства щодо їх форми та змісту, оформлено всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення операцій, реальність і добросовісність намірів сторін.

Позиція податкового органу щодо фіктивності вищезазначених товариств ґрунтується на матеріалах кримінального провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України.

Однак, матеріали досудового розслідування у відповідності до норм ст.ст. 73,74 КАС України не можуть вважатися належними та допустимими доказами, а також не є обставинами, які згідно із ст. 78 КАС України не потребують доведенню.

Також перевіряючими не враховано, що єдиними наслідками, які передбачені законодавством України (ч. 1 ст. 55№ Господарського кодексу України) фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів.

Таким чином, сам факт визнання суб'єкта господарювання фіктивним не може тягнути за собою автоматичного скасування всіх відносин цього суб'єкта з його контрагентами. З огляду на викладене вище визнання контрагентів Позивача фіктивними не означає автоматичного визнання недійсними договорів про надання поворотних фінансових допомог чи договору про відступлення права вимоги.

Позиція відповідача щодо заявленого позову обґрунтовується у поданому до суду відзиві на позовну заяву тими ж доводами та обставинами, які наведені в акті перевірки від 22.08.2017 року № 73/28-10-49-14/30622532.

Зокрема, відповідач, з посиланням на фактичні обставини проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 22.08.2017 року №73/28-10-49-14/30622532, на підставі висновків якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0006744907 від 15.09.2017 року зазначає, що висновки відповідача про заниження показників у рядку 01 Декларацій дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) на загальну суму 85144454,0 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 76894454,0 грн., за І кв. 2016 року в сумі 8250000,0 грн., обґрунтовані тим, що до перевірки не були надані видаткові накладні, довіреності, ТТН, відповідно до яких можливої підтвердити здійснення поставки безпосередньо контрагентам, таким як: ТОВ САВАЖ ТОРГ . ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ ТАБАТ КОМПАНГ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ .

Як вказує відповідач, доповнивши податковою інформацією про діяльність вище вказаних контрагентів, перевіряючими підведено під висновок про відсутність документального підтвердження фактичної поставки товарів від ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА на ім'я вищезазначених контрагентів, а відтак про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідач зазначає, що оплачені контрагентами позивача кошти у розмірі 85144454,0 грн. у 2015 році та 1 кв. 2016 року - визнані не як виручка від реалізації ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА власної тютюнової продукції по договору поставки, а як інші доходи ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА , які повинні бути відображені у рядку 2240 Звіту про фінансові результати за 2015 рік та 1 кв. 2016 року відповідно.

Також, у відзиві на позовну заяву зазначено про укладення між позивачем та його контрагентами договорів поставки з посиланням на аналіз інформації баз даних, який, в тому числі, наведений в акті від 22.08.2017 року №73/28-10-49-14/30622532.

У відзиві, з посиланням на обставини, встановлені в акті від 22.08.2017 року №73/28-10-49-14/3062253, зазначено, що до перевірки не надано документальне підтвердження щодо здійснення розрахунку безпосередньо за отриманий товар вказаними вище контрагентами.

Крім того, як вказано у відзиві, ТОВ Тедіс Україна до заперечення від 05.09.2017 №3445/ГО/ДФ на акт перевірки надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Трейдпромінвест (код ЄДРПОУ 39879177), а саме: договір поставки від 08.12.2015 №32326- ДП/15 з додатками, ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру витяг з реєстру платників ПДВ, банківську виписку за період з 17.12.2015 по 25.02.2016, видаткові накладні. Відповідач також вказує, що згідно видаткових накладних, тютюнові вироби отримано комірником ОСОБА_9, без печатки.

Як вказує відповідач, відповідно баз даних, за 2016 рік ТОВ Трейдпромінвест не подавало звіт 1-ДФ, тобто не має можливості проаналізувати чи є ОСОБА_9 працівником ТОВ Трейдпромінвест . Крім того, до перевірки та до заперечення на акт перевірки ТОВ Тедіс Україна не надано довіреності на уповноважених на отримання товару осіб.

Окрім того, як вказує відповідач, до перевірки та до заперечень ТОВ Тедіс Україна не надано товарно-транспортні накладні щодо переміщення товару, тобто не має підтвердження транспортування тютюнових виробів від ТОВ Тедіс Україна до ТОВ Трейдпромінвест . Таким чином, на порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України підприємством занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 85144454,0 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 76894454,0 грн., за І кв. 2016 року в сумі 8250000,0 грн.

У відзиві також зазначено, що перевіркою відображеного у рядку 2270 Звіту про фінансові результати Інші витрати на підставі таких документів: журнали - ордери по бухгалтерським рахункам №977 Інші витрати діяльності , банківські виписки- встановлено завищення задекларованого ТОВ ТЕДІС УКРАЇНИ показника у 2016 році по рядку 2270 Звіту про фінансові результати Інші витрати на загальну суму - 2063369 556,0 грн. Вказане порушення мало вплив на показники у рядку 2290 Фінансовий результат до оподаткування та 2295 Збиток Звіту про фінансові результати (сторінка 40 Акту перевірки). Як вказує відповідач, перевіркою задекларованих ТОВ ТЕДІС УКРАЇНИ та встановлених у ході проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено завищення всього у сумі 1937936222 грн. за 2016 рік.

Також, у відзиві на позовну заяву, посилаючись на обставини, встановлені в акті від 22.08.2017 року №73/28-10-49-14/30622532, відповідач вказує, що згідно проведеного аналізу контрагентів позивача (отримувачів поворотної фінансової допомоги), в ході проведення перевірки встановлено, що:

- договір №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 укладено з підприємствами, які мають ознаки фіктивності .

- фінансова звітність, а саме Баланс станом на 31.12.2016, подані ТОВ Лавіка (код 38477826), ТОВ Амкодор (код 37811887), ТОВ Ароллан (код 39004620), ТОВ Стратагема-Інвест (код 34801090), ТОВ Тітан-Південь (код 35357590), ТОВ Кодос Інвест (код 37811850), до органів державної фіскальної служби свідчить про те, що такі підприємства не виконали умови Договору №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 та не перерахували грошові кошти з метою формування статутного капіталу ТОВ Т. Інвест ;

- аналіз звітності, поданої підприємствами ТОВ Лавика (код 38477826), ТОВ Амкодор (код 37811887), ТОВ Ароллан (код 39004620), ТОВ Стратагема-Інвест (код 34801090), ТОВ Тітан-Південь (код 35357590), ТОВ Кодос Інвест (код 37811850) свідчить про наявність кредиторської заборгованості станом на 31.12.2016;

- станом на момент передачі інвестиції від ТОВ Тедіс до ТОВ Сфінкс , що відбулося на протязі грудня 2016 року, внесок до статутного капіталу ТОВ Т. Інвест у сумі 2063369556 грн. не здійснено.

Окрім того, як вказує відповідач, перевіркою повноти декларувань різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, за період з 01.01.2015 року по 18.05.2017 року встановлено їх завищення всього у сумі 1937936222 грн. за 2016 рік.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Тедіс Україна розрахувало від'ємну різницю між сумою задекларованого уставного капіталу ТОВ Т.Інвест та доходу від реалізації частки у статутному капіталі на користь ТОВ Сфінкс , яка склала 1937936222,0 грн. Вказана розрахункова сума вплинула на формування рядку 03 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік. Так, підприємством задекларовано по рядку 4.1.5 Сума від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Додатку РІ Різниці (різниця, на яку збільшується фінансовий результат) за 2016 рік у сумі 1937936222,0 грн.

Зважаючи на вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА .

У поданій до суду відповіді на відзив на позов, позивач, окрім обґрунтувань та доводів, які наведені в позовній заяві, додатково зазначив наступне.

Щодо неправомірності використання Відповідачем інформації з баз даних податкових органів, позивач вказує, що з відзиву вбачається, що належних податкових перевірок контрагентів Позивача проведено не було, а висновки про безтоварність господарських операцій з контрагентами Позивача були зроблені на підставі податкової інформації, отриманої з баз даних податкових органів, яка не є податковою перевіркою і надається в порядку, визначеному ст. 73 ПК України.

Додатковим підтвердженням того, що до податкової інформації, на яку посилається Відповідач у відзиві, слід відноситися критично, на думку позивача, є те, що в описовій частині відносно контрагента ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ перевіряючі наводять податкову інформацію щодо ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , а в описовій частині відзиву стосовно окремих контрагентів Позивача їх керівниками зазначаються особи, які такими не були.

Таким чином вбачається, що Відповідач використовував дані, здобуті з баз даних податкових органів, що не відповідають дійсності, а саме щодо керівників більшості покупців, що спростовується відповідними документальними доказами, що були надані Позивачем разом із подачею позовної заяви.

Щодо посилань Відповідача на ненадання Позивачем первинних документів при здійсненні перевірки, позивач зазначає, що ним були надані всі первинні документи, що запитувались перевіряючими в ході здійснення перевірки, за господарськими операціями зі своїми контрагентами, що підтверджують факт реальності господарських операцій Позивача із вказаними суб'єктами господарювання, а посилання Відповідача на ненадання первинних документів є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на конкретних доказах.

Окрім того, позивач вважає, що додатковою обставиною, яка доводить надуманість висновків перевіряючих про фіктивність господарських взаємовідносин Позивача з рядом його покупців (ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ ) є те, що у Відповідача виникли претензії лише щодо окремих періодів господарських взаємовідносин, а до інших періодів, які також були предметом перевірки, у перевіряючих претензій не виникало.

На підтвердження вказаного, Позивач, як вказано у відповіді на відзив, надає копії видаткових накладних разом із податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію за період співпраці з вказаними вище контрагентами, за який у перевіряючих не було виявлено порушень щодо сплати податків та не виникло сумнівів щодо реальності саме цих господарських операцій, на відміну від тих ідентичних господарських операцій, які Відповідач вважає такими, що не підтверджені документально та мають нереальний характер.

Разом з тим, стосовно тверджень Відповідача на факт ненадання Позивачем товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), які б підтверджували факт переміщення товару зі складу продавця на адресу покупців, позивач зазначає, що станом на дату здійснення господарських операцій із вказаними вище контрагентами, чинне в Україні законодавство не передбачало обов'язок вантажовідправника складати ТТН у тому випадку, якщо має місце будь-який господарський договір, за виключенням договору перевезення вантажів.

Щодо безпідставності твердження перевіряючих про відсутність у Позивача належних документів, які підтверджують повноваження представників контрагентів на отримання товару, щодо неврахування Відповідачем принципу індивідуальної юридичної відповідальності в ході перевірки, позивачем наведені обґрунтування ідентичні тим, що вказані у позовній заяві.

Щодо посилань Відповідача на факт реалізації покупцями різноманітних товарів, окрім придбаних у ТОВ ТЕДІС Україна тютюнових виробів, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач у поданому відзиві посилається на той факт, що контрагентами Позивача: ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , здійснювалось придбання тютюнових виробів у ТОВ ТЕДІС Україна , натомість в подальшому дані суб'єкти господарювання здійснювали продаж інших, відмінних від тютюнових виробів, товарів, що зокрема вбачається з поданої податкової звітності та інформації з баз даних податкових органів.

Позивач вважає, що посилання перевіряючих, як на доказ безтоварності господарських операцій Позивача з його контрагентами, на факт відсутності подальшої реалізації контрагентами отриманого від Позивача товару та реалізації відмінних від тютюнових виробів товарів, надання послуг чи виконання робіт, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки дані операції не мають відношення на формування податкового обліку за операціями за участю власне Позивача, а також Позивач не зобов'язаний здійснювати контроль за реалізацію своїми контрагентами придбаної у нього тютюнової продукції, оскільки така продукція може знаходитись на складах покупців на зберіганні, а подальший продаж даних тютюнових виробів є виключним правом суб'єктів господарювання, що здійснили його придбання.

Щодо посилань Відповідача на відсутність контрагентів за місцем їх реєстрації та відсутність перевірок покупців за адресами здійснення торгівлі, позивач зазначає, що з відзиву вбачається, що Відповідач посилається на відсутність контрагентів Позивача: ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ за їх місцезнаходженням, як на підставу підтвердження безтоварності господарських операцій з вказаними контрагентами.

На думку позивача, фіскальними органами не було досліджено знаходження контрагентів Позивача, вказаних в Акті перевірки, за адресами здійснення останніми безпосередньо торгівлі тютюновими виробами. Такі адреси вказані у відповідних ліцензіях на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що надавались контрагентами під час укладення договорів поставок тютюнових виробів з ТОВ Тедіс Україна , а також були долучені до матеріалів справи разом із позовною заявою.

Щодо безпідставності використання показів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в якості доказу використання ТОВ Кодос Інвест та ТОВ Стратагема-Інвест невстановленими особами для покриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, позивач зазначає, що Відповідач безпідставно посилається на покази ОСОБА_11 (якого Відповідач у відзиві зазначає як засновника, директора та бухгалтера ТОВ Кодос Інвест ), та ОСОБА_12 (якого Відповідач у відзиві зазначає як племінника по матері ОСОБА_13 - директора ТОВ Стратагема-Інвест ), як на доказ використання ТОВ Кодос Інвест та ТОВ Стратагема-Інвест невстановленими особами для покриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, з огляду на наступне.

Позивач вважає, що до наданих пояснень ОСОБА_11 в ході проведення допиту 04.04.2017 року варто відноситись досить критично, оскільки надані посадовою особою контрагента Позивача заперечення щодо його участі у фінансово-господарській діяльності керованого ним підприємства, могли бути надані з метою можливого уникнення або мінімізації для себе негативних кримінально-правових наслідків, а тому інформація, отримана з вказаних пояснень не може бути достатньо об'єктивною та достовірною для її використання в податковому спорі.

Стосовно ж показань ОСОБА_12, який у відповідності до відзиву Відповідача є племінником ОСОБА_13 по матері , що ОСОБА_13 ніколи не був засновником чи директором ніяких товариств, мешкав у гуртожитку в антисоціальних умовах; згідно довідки про причину смерті №003414 від 12.01.2016, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від цирозу печінки, Позивач зазначає, що йому взагалі не зрозуміло, яким чином Відповідач може посилатись на покази племінника директора ТОВ Стратагема-Інвест ОСОБА_13, який можливо й не був обізнаний про участь свого дядька в господарській діяльності вказаного товариства, оскільки не проживав разом з ОСОБА_13, а тому його свідчення є лише його суб'єктивними припущеннями, які Відповідачем не підтверджені документально.

З огляду на викладені вище обставини, позивач вважає необґрунтованими посилання Відповідача у своєму відзиві на покази ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як на доказ використання ТОВ Кодос Інвест та ТОВ Стратагема-Інвест невстановленими особами для покриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Враховуючи все вищенаведене, а також, інші обґрунтування та доводи, які наведені у відповіді на відзив, позивач вважає, що висновки Відповідача, наведені у відзиві та акті перевірки, щодо нереальності поставок тютюнових виробів Позивачем його контрагентам та інші доводи Відповідача не підтверджуються фактичними обставинами та зроблені без належного дослідження обставин справи, а тому є безпідставними.

В поданих до суду відповідачем запереченнях на відповідь на відзив, окрім обґрунтувань та доводів, які наведені у відзиві на позовну заяву та містяться в акті перевірки, додатково зазначається нормативне обґрунтування позиції відповідача щодо встановлених порушень.

Також, відповідачем зазначено, що з врахуванням того, що до перевірки не були надані, видаткові накладні, довіреності, ТТН, відповідно до яких можливої підтвердити здійснення поставки безпосередньо контрагентам, таким як: ТОВ САВАЖ ТОРГ . ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ ТАБАТ КОМПАНГ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , вказані операції мають ознаки безтоварних операцій.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, письмовими поясненнями сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви і пояснення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532) (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мегаполіс-Україна ) зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 07.12.1999 року, реєстрація зміни назви на ТОВ Тедіс Україна проведена 24.05.2016 року.

ТОВ Тедіс Україна взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.12.1999 року за №10381, відповідно до довідки про взяття на облік платників податків від 05.01.2016 №1628081400121, ТОВ Тедіс Україна перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу ВПП ДФС.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Тедіс Україна зареєстроване платником ПДВ з 16.12.1999, та у періоді, який перевірявся, ТОВ Тедіс Україна було платником, зокрема, податку на прибуток, податку на додану вартість, плати за ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС, посадовими особами цього Управління з 30.06.2017 по 17.08.2017 згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 по справі № 757/27057/17-к та від 18.05.2017 по справі № 757/27514/17-к, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 01.01.2014 по 18.05.2017 року, у тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ Лавика (код ЄДРПОУ 38477826), ТОВ Кодос Інвест (код ЄДРПОУ 37811850), ТОВ Стратагема-Інвест (код ЄДРПОУ 34801090) за період з 01.01.2014 по 16.05.2017 року та щодо взаємовідносин з ТОВ Трейдпромінвест (код ЄДРПОУ 39879177) та іншими суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 18.05.2017 року.

Копію наказу Офісу ВПП ДФС Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Тедіс Україна від 29.06.2017 № 1424, вручено 30.06.2017 року головному бухгалтеру ОСОБА_15. Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_16 та головного бухгалтера ОСОБА_15, в присутності заступника генерального директора ОСОБА_17 (згідно нотаріально завіреної довіреності від 26.05.2016р.).

За результатами вказаної перевірки Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 22.08.2017 року № 73/28-10-49-14/30622532 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 01.01.2014 по 18.05.2017 року , яким встановлено порушення ТОВ Тедіс Україна , зокрема:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 п.п. 141.2.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України, оскільки встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 37903891,0 грн., а саме, по податковим періодам: 2015 рік - 13841002,0 грн., 1 кв. 2016 року - 1485 000,0 грн. та 2016 рік - 24062889,0 грн. (т.2 а.с.25-134).

Судом встановлено, що не погодившись із вказаними висновками акту перевірки,

05.09.2017 року позивач подав до Одеського управління Офісу ВПП ДФС заперечення до акту перевірки, в яких просив переглянути висновки, встановлені в акті перевірки щодо порушень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134 п.п.141.2.1 п.141.1 ст.141 Податкового Кодексу України (т.2 а.с.135-150).

Як зазначено позивачем та не спростовувалось відповідачем, за результатами розгляду вказаних заперечень, податковим органом 14.09.2017 року залишено без змін висновки акту перевірки, а заперечення - без задоволення.

На підставі зазначеного вище акту перевірки та висновку про результати розгляду заперечень від 14.09.2017 року №36/28-10-49-14/30622532, згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, абз.4 п.123.1 ст.123 ПК України Офісом ВПП ДФС за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134 п.п.141.2.1 п.141.1 ст.141 Податкового Кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року, яким ТОВ Тедіс Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 37903891 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12031445 грн. (т.2 а.с.151).

До вказаного податкового повідомлення-рішення складено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (т.2 а.с.152).

Не погодившись з висновками контролюючого органу та прийнятим Офісом ВПП ДФС податковим повідомленням-рішенням № 0006744907 від 15.09.2017 року, позивач оскаржив вказане рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств базується на викладених в акті перевірки висновках контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Як зазначається в п.2.6 акту перевірки, узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки наведено у додатку 4 до акта перевірки, що є його невід'ємною частиною.

У пп.3.1.1.5 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку п.3.1.1 Податок на прибуток зазначається, що

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ Тедіс Україна показників у рядку 01 Декларацій „дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку": оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями", 702 „Доходи від реалізації товарів", 702 „Доход від реалізації товарів", 704„Вирахування з доходу", 7091 „Доходи від реалізації товарів (роздріб)", 301„Каса в національній валюті", 311„Поточні рахунки в національній валюті", 79„Фінансові результати", а також первинних бухгалтерських, банківських, касових документів за періоди з 2015 по І кв.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 85144454,0 грн. у тому числі за 2015 рік на суму 76894454,0 грн., за І кв. 2016 року в сумі 8250000,0 грн.

Як зазначається в акті перевірки в цій частині порушень, в ході перевірки встановлено, що ТОВ Тедіс Україна укладено договори поставки з наступними контрагентами: ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , перелік яких із сумами договорів наведено на сторінці 9 акту перевірки.

Також, перевіряючими зазначається, що в ході проведення аналізу вказаних договорів, встановлено ідентичність умов поставки та взаєморозрахунків між контрагентами. В ході перевірки були досліджені надані податкові накладні, виписані ТОВ Тедіс Україна на адресу вказаних контрагентів та договори поставки.

Відповідач в акті зазначає, що до перевірки не були надані: видаткові накладі, довіреності, ТТН, відповідно до яких можливо підтвердити здійснення поставки безпосередньо вказаним контрагентам.

Також, у акті вказано, що в ході проведення перевірки здійснено аналіз наявної податкової інформації по вказаним контрагентам, інформації згідно бази АІС Податковий блок та встановлено, по контрагентам позивача, зокрема, що:

- внесені записи про відсутність за місцезнаходженням (по ТОВ АРМИДА );

- контрагенти позивача фактично відсутні за податковою адресою (ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ );

- податкова звітність за 2015 та 2016 рік з податку на прибуток не подавалась (по ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА );

- протягом 2015 року всі вищевказані контрагенти не здійснювали реалізацію тютюнових виробів, оскільки: 1) у контрагентів відсутня реєстрація податкових накладних на подальшу реалізацію придбаних у ТОВ Тедіс Україна тютюнових виробів (по ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА ), 2) встановлена невідповідність та різноплановість між придбаними та реалізованими товарно-матеріальними цінностями, оскільки здійснювалося придбання тютюнових виробів від ТОВ Тедіс Україна , проте у подальшому реалізовано різноманітні товари, а реалізація тютюнових виробів контрагентам-покупцям відсутня. Тобто фактично з придбанням одних товарів відбувалась реалізація товарно-матеріальних цінностей невідомого походження, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій (щодо інших контрагентів);

- ТОВ Саваж-Торг здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту;

- відповідно податкової інформації 12.10.2016 №3480/05-33-14-00/20312316, яка надійшла від Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області Відсутність трудових ресурсів, нарахованої заробітної плати, основних засобів- свідчать про не можливість ТОВ Армида виконання оформлених господарських операцій з придбання для подальшого продажу товару.

- згідно отриманої податкової інформації щодо проведення зустрічної звірки листом від 08.12.2016 № 29169/23-01-14-0814 від ДПІ у м. Черкасах, останній звіт по податку на додану вартість ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС подано за вересень 2015 року за попереднім місцем реєстрації. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 27.11.2015 року за рішенням контролюючого органу;

- згідно податкової інформації, отриманої листом Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківської області від 10.03.2016 р. №713/7/20-33-22-02-04 щодо ТОВ "РАБАТ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 39405401), при дослідженні ланцюга постачання, та зареєстрованих накладних у жовтні 2015 року підприємством ТОВ "РАБАТ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 39405401) придбано товар відмінний від того, що був в подальшому реалізовано на адресу контрагентів-покупців, що ставить під сумнів реальність господарських операцій;

- згідно податкової інформації, отриманої листом ГУ ДФС у Харківській області від 27.01.2016р. № 4/20-40-22-09-12/39983286, встановлено неможливість виконання ТОВ АЛЬМА К , код ЄДРПОУ 39983286, оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами. До оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області направлено запит від 22.01.2016р. №29/20-40-22-09-21 на встановлення місцезнаходження ТОВ АЛЬМА К , код ЄДРПОУ 39983286;

- згідно отриманої податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 04.04.2016 р. №248/10-13-22-05/39668135, аналізом наданих ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ (код за ЄДРПОУ 39668135) послуг вбачається не можливість фактичного здійснювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів ;

- згідно отриманої податкової інформації від ДПІ у м. Сєвєродонецьку листом від 24.11.2015р. № 4432/12-14-15-01/21 щодо питань проведення фінансово - господарських операцій за вересень 2015р., а також при визначенні сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р.: під час проведеного аналізу встановлено, що ТОВ АТ-Пеликан реалізовані різнопланові послуги та товари, які потребують значних трудовитрат, матеріалів та технічного забезпечення. Враховуючи те, що підприємство не встановлено за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні власні та залучені основні засоби, трудові ресурси та спеціальні транспортні засоби, а також відсутність їх залучення у третіх осіб, встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ТОВ АТ-Пеликан . Аналізом баз даних неможливо встановити походження товарів (робіт, послуг), отриманих ТОВ АТ-Пеликан та реалізованих на адресу контрагентів-покупців за вересень 2015 року.

Також, зазначається, що згідно отриманих матеріалів досудового розслідування по справі за № 32016040040000032 від 24.06.2017, а саме протоколу допиту свідка від 03.06.2017 слідчим СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Шалашенко Павло Євгеніович, інд.2904004413 пояснив, що ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ було створено без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, ведення фінансово-господарської діяльності він не здійснював, бухгалтерську та податкову звітності не складав та не підписував, електроні ключі не отримував;

- відповідно податкової інформації щодо ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ (податковий номер 39879177) з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ ТК МЕГАПОЛІС - УКРАЇНИ (податковий номер 30622532) за звітний період декларування ПДВ за період з 01.12.2015 по 28.02.2016, складеної Головним управлінням ДФС у м. Києві, при аналізі отриманих податкових накладних від ТОВ ТК МЕГАПОЛІС - УКРАЇНИ за період 01.12.2015-28.02.2015р., встановлено: що ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає можливості визначити номенклатуру товару (робіт, послуг). які було придбано чим порушено вимоги п. 201.10 Податкового Кодексу України. Враховуючи вищезазначену інформацію, не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, внаслідок здійснення маніпулювання податковою звітністю з метою отримання податкової вигоди контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування операційних витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру;

- відповідно податкової інформації від 22.02.2016 № 9/10/10-16/22-02/39659327 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ"АРЕС-ТЕРМІНАЛ" код ЄДРПОУ 39659327 за звітні періоди декларування ПДВ з 01.04.2015 року по 22.02.2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами - покупцями за період з 01.04.2015 року по 22.02.2016 року та контрагентами - постачальниками за період з 01.04.2015 року по 22.02.2016 року, складеної Головним управлінням ДФС у м. Києві, проведеним аналізом господарської діяльності ТОВ"АРЕС-ТЕРМІНАЛ" код ЄДРПОУ 39659327 встановлено придбання тютюнових виробів за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Проте, у відповідності до ЄРПН в другій ланці постачання встановлено формування податкових накладних на надання консультаційних послуг (відмінних від реалізації тютюнових виробів), що в свою чергу свідчить про обрив ланцюга шляхом підміни номенклатури ТМЦ.

Крім того операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення такої різноманітності операцій, та специфіки товару на транспортування, зберігання та обробку яких потрібні масштабні трудові витрати з високою оплатою, які економічно необхідні для виконання такого здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, матеріальних витрат на оплату праці. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ"АРЕС-ТЕРМІНАЛ" не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, у акті зазначається, що відповідно до договорів, укладених між ТОВ Тедіс Україна та ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , Покупець зобов'язаний надати Продавцю документи пов'язані з отриманням товару (видаткові накладні, довіреності, тощо).

Відповідно бухгалтерського обліку ТОВ Тедіс Україна , станом на відповідні дати, зазначені у акті, заборгованість на вказані у акті суми між контрагентами відсутня.

Вищевказані контрагенти протягом перевіряємого періоду здійснили перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Тедіс Україна у відповідних розмірах, зазначених в акті перевірки згідно платіжних доручень, прибуткових касових ордерів (перелік яких наведено на сторінках 10-37 акту перевірки по кожному із контрагентів).

Операції по взаємовідносинам з ТОВ Тедіс Україна та ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ в бухгалтерському обліку ТОВ Тедіс Україна відображено наступними проводками: Дт 311 Поточні рахунки в банках , Кт 681 Розрахунки за авансами одержаними , Кт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , Дт 681 Розрахунки за авансами одержаними , Кт 702 Дохід від реалізації товарів у відповідних сумах, що відображені в акті перевірки.

На підставі вищевказаного, як зазначається в акті перевірки, встановлено відсутність документального підтвердження щодо фактичної поставки товару від ТОВ Тедіс Україна на ім'я ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ та відсутність заборгованості ТОВ Тедіс Україна перед цими контрагентами по факту отримання грошових коштів.

Нормативно обґрунтовуючи свої висновки положеннями п.1.2 розділу 1, п.2.1, п.2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, п.7 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, відповідач в акті зазначає, що до перевірки не надано документальне підтвердження щодо здійснення розрахунку безпосередньо за отриманий товар вказаними контрагентами. Отже, перераховані кошти у розмірі 85144454,0 тис. грн., є - іншим доходом підприємства ТОВ Тедіс Україна , який повинен бути відображений у рядку 2240 Звіту про фінансові результати за 2015 рік та 1 кв. 2016 року відповідно.

Одночасно, посилаючись на положення п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, відповідач вказує в акті перевірки, що на порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України підприємством занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 85144454,0 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 76 894 454,0 грн., за І кв. 2016 року в сумі 8250000,0 грн.

Крім того, в акті зазначається, що перевіркою відображеного у рядку 2270 Звіту про фінансові результати Інші витрати на підставі таких документів: журнали- ордери по бухгалтерським рахункам №977 Інші витрати діяльності , банківські виписки - встановлено завищення задекларованого ТОВ Тедіс Україна показника у 2016 році по рядку 2270 Звіту про фінансові результати Інші витрати на загальну суму - 2063369556,0 грн. Вказане порушення мало вплив на показники у рядку 2290 Фінансовий результат до оподаткування та 2295 Збиток Звіту про фінансові результати.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Тедіс Україна на протязі 2014-2016 р.р. надавало поворотні фінансові допомоги - було перераховано на розрахункові рахунки підприємств грошові кошти на загальну суму 2063369556 грн., а саме: ТОВ Лавика , ТОВ Кодос Інвест , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Тітан-Південь , ТОВ Ароллан , ТОВ Амкодор .

З урахуванням ознайомлення з матеріалами у кримінальному провадженні № 32015210000000119 від 22.12.2015 Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, встановлено укладання ТОВ Тедіс Україна договорів про надання поворотної фінансової допомоги, перелік яких відображено на сторінках 40-42 акту перевірки.

Як вказано в акті, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи встановлено, що договори поворотної фінансової допомоги мали однотиповий характер.

Фактичне перерахування грошових коштів по вказаним договорам фінансової допомоги, підтверджено платіжними документами, перелік яких наведено на сторінках 42-49 акту перевірки.

У бухгалтерському обліку вказані операції було відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 183 Інша дебіторська заборгованість , Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті .

Станом на 31.03.2017 грошові кошти, перераховані у вигляді поворотних фінансових допомог, не були повернуті ТОВ Тедіс Україна вказаними підприємствами.

Згідно проведеного аналізу вказаних контрагентів (Отримувачів поворотної фінансової допомоги), в ході проведення перевірки (згідно АІС Податковий блок станом на момент оформлення даного акту перевірки) встановлено наступне:

- по ТОВ Лавика : згідно протоколу допиту свідка від 31.03.2017 слідчим слідчої групи Генеральної прокуратури України по кримінальній справі № 4201600000001264 від 17.05.2016, ОСОБА_19 пояснив, що з осені 2012 року за винагороду у 1600,0 грн. щомісячно підписував фінансово-господарські документи ТОВ Лавика без здійснення фінансово-господарської діяльності безпосередньо. Також, про укладання договорів фінансової допомоги між ТОВ Тедіс Україна та ТОВ Лавика , ОСОБА_19 невідомо та доступу до розрахункових рахунків у банках на ім'я ТОВ Тедіс Україна ОСОБА_19 не мав.

Згідно податкової звітності наданої товариством за період 2014-2017 року основних фондів на підприємстві не має, кількість працюючих осіб дорівнює наявності директора, господарську діяльність товариство не здійснювало, фінансові звіти фіксують наявність кредиторської заборгованості та збитків не пов'язаних з операційною діяльністю. Підприємство не було та не є платником податку на додану вартість. Останнє подання податкової звітності - лютий 2017 року;

- по ТОВ Кодос Інвест : відповідно до Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2017 по справі № 757/18945/17-к погоджено клопотання Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України щодо допиту свідка ОСОБА_11 під час досудового розслідування по кримінальній справі № 4201600000001264 від 17.05.2016. Згідно журналу судового засідання від 04.04.2017 по справі № 757/18945/17-к, ОСОБА_11 пояснив, що не був у курсі того, що він був засновником та директором ТОВ Кодос Інвест . За грошову винагороду ОСОБА_11 підписав декілька документів, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. Також, про укладання договорів фінансової допомоги між ТОВ Тедіс Україна та ТОВ Кодос Інвест , ОСОБА_11 невідомо та доступу до розрахункових рахунків у банках на ім'я ТОВ Тедіс Україна ОСОБА_11 не мав.

Згідно податкової звітності наданої товариством за період 2014-2017 року основних фондів на підприємстві не має, кількість працюючих осіб дорівнює наявності директора, господарську діяльність товариство не здійснювало, фінансові звіти фіксують наявність кредиторської заборгованості та збитків не пов'язаних з операційною діяльністю. Підприємство не було та не є платником податку на додану вартість. Останнє подання податкової звітності січень 2017 року;

- по ТОВ Стратагема Інвест відповідно протоколу допиту свідка від 14.01.2017 т.в.о. начальника відділу ОСА ПДВ ОУГУ ДФС у Тернопільський області Лисаковський Р.В. під час досудового розслідування по кримінальної справі № 21015210000000119 від 22.12.2015 за слів ОСОБА_12 племінника ОСОБА_13 по матері, останній ніколи не був засновником чи директором ні яких товариств. Мешкав у гуртожитку в антисоціальних умовах. Згідно Довідки про причину смерті №003414 від 12.01.2016, дата смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 від цирозу печінки.

Згідно податкової звітності наданої товариством за період 2014-2017 року основних фондів на підприємстві не має, кількість працюючих осіб дорівнює наявності директора, господарську діяльність товариство не здійснювало, фінансові звіти фіксують наявність кредиторської заборгованості та збитків не пов'язаних з операційною діяльністю. Підприємство не було та не є платником податку на додану вартість. Останнє подання податкової звітності січень 2017 року.

Таким чином, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року по справі №757/27057/17-к визначено: посадові особи ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-Україна (з 20.05.2016 ТОВ Тедіс Україна ) уклали та підписали договори про надання поворотної фінансової допомоги з підприємствами, які мають ознаки фіктивності , а саме: ТОВ Лавика (код 38477826) - на загальну суму 5302614 млн. грн., ТОВ Кодос інвест (код 37811850) - на загальну суму 183,36 млн. грн., ТОВ Стратагема Інвест (код 34801090) - на загальну суму 270,83 млн. грн.

Встановлено, що ТОВ Лавика (код 38477826), ТОВ Кодос інвест (код 37811850), ТОВ Стратагема Інвест (код 34801090) використовуються невстановленими особами для покриття незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків;

- по ТОВ Тітан-Південь , ТОВ Ароллан , ТОВ Амкодор : згідно податкової звітності наданої товариством за період 2014-2017 року основних фондів на підприємстві не має, кількість працюючих осіб дорівнює наявності директора, господарську діяльність товариство не здійснювало, фінансові звіти фіксують наявність дебіторської заборгованості та збитків не пов'язаних з операційною діяльністю. Підприємство не було та не є платником податку на додану вартість. Останнє подання податкової звітності січень 2017 року. Останнє подання податкової звітності - січень 2017 року.

Вище вказані товариства - отримувачі поворотної фінансової допомоги, мали відкриті рахунки у ПАТ Фінбанк , але 11.08.2017 або 14.08.2017 року рахунки у банку були закриті.

Аналіз вище наведеної інформації свідчить про створення підприємств без мети здійснення фінансово-господарської діяльності направленої на отримання доходу.

Також, як вказується в акті перевірки, у грудні 2016 року (в АІС Податковий блок дата внесення інформації до ЄДР - 09.12.2016) ТОВ Тедіс Україна утворює ТОВ Т. Інвест (код ЄДРПОУ 41017602), м. Одеса: сума зареєстрованого статутного капіталу 2437936222 грн.; частка статутного капіталу, що належить ТОВ Тедіс Україна - 100%.

Таким чином, інвестор (ТОВ Тедіс Україна ) є пов'язаною особою з ТОВ Т. Інвест , тобто здійснює суттєвий вплив на рішення товариства, що створене.

З метою формування статутного фонду ТОВ Тедіс Україна , згідно Протоколу чергових загальних зборів учасників ТОВ Тедіс Україна № 22/12/16 від 22.12.2016, у грудні 2016 року ТОВ Тедіс Україна укладає з ТОВ Т. Інвест договір №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016.

Додатком №2 до Договору №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 є акт приймання-передачі документів від 22 грудня 2016 року, де вказані реквізити копій листів - повідомлень про відступлення права вимоги та копії листів згод на відступлення права вимоги, перелік та реквізити яких наведено на сторінках 56-57 акту перевірки.

Таким чином, як вказується в акті перевірки, замість ТОВ Тедіс Україна внески до статутного капіталу ТОВ Т. Інвест з метою його формування повинні здійснити Боржники: ТОВ Лавика , ТОВ Кодос Інвест , ТОВ Тітан- Південь , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Ароллан , ТОВ Амкодор .

Посилаючись в акті перевірки на умови відповідного договору №22/12 від 22.12.2016 про відступлення права вимоги, в акті зазначається, що загальна сума відступлення прав вимоги складається з суми наданої поворотної фінансової допомоги 2063369556,0 грн. та авансових внесків по договорам купівлі-продажу товарів 289000000,0 грн.

У бухгалтерському обліку здійснено записи: Дт 141 Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі , Кт 183 Інша дебіторська заборгованість на загальну суму 2 063 369 556,0 грн., Дт 377 Розрахунки з іншими дебіторами , Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті на загальну суму 289 000 00,0 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2016 року згідно бухгалтерського обліку ТОВ Тедіс Україна рахувалась дебіторська заборгованість по вказаним операціям на суму 28900000,0 грн., яка не мала вплив на фінансовий результат товариства до оподаткування та відповідно не відображена у податковій звітності. Станом на 31.03.2017 за даними бухгалтерського обліку ТОВ Тедіс Україна обліковується вказана дебіторська заборгованість. А також станом на 31.12.2016 року згідно бухгалтерського обліку ТОВ Тедіс Україна проведено операції щодо витрат на формування статутного капіталу ТОВ Т. Інвест у тому числі на суму 2 063 369 556,0 грн., які мали вплив на фінансовий результат до оподаткування та відповідно відображені у податкової звітності підприємства.

Також, ТОВ Т.Інвест подало до податкового органу Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва : за даними Балансу ТОВ Т. Інвест станом на 31.12.2016 сума безготівкових коштів у сумі 2063369556,0 грн. для формування статутного капіталу підприємства не надійшла та відповідно рахується дебіторська заборгованість.

Враховуючи вищенаведене, станом 31.12.2016 статутний капітал у повному обсязі не сформовано; грошові кошти на виконання договору відступлення права вимоги №22/12 від 22.12.2016 від ТОВ Лавика (код 38477826), ТОВ Амкодор (код 37811887), ТОВ Ароллан (код 39004620), ТОВ Стратагема-Інвест (код 34801090), ТОВ Тітан-Південь (код 35357590), ТОВ Кодос Інвест (код 37811850) не надходили.

Посилаючись на п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції , п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначається, що відповідно до Податкового кодексу України, операція по внесенню коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є прямою інвестицією. Разом з тим в обмін на таку інвестицію товариство з обмеженою відповідальністю передає засновнику емітовані ним корпоративні права. Таким чином, засновник виступає інвестором, а товариство з обмеженою відповідальністю - емітентом корпоративних прав.

У грудні 2016 року (в АІС Податковий блок дата внесення інформації до ЄДР -29.12.2016) ТОВ Сфінкс код ЄДРПОУ 31690100 стає засновником ТОВ Т. Інвест (код ЄДРПОУ 41017602), м. Одеса: задекларований статутний капітал 2437936222 грн.; частка статутного капіталу, що належить ПП Сфінкс - 100%.

Таким чином, ТОВ Тедіс Україна передає задекларовану частку у статутному капіталі ТОВ Т Інвест у сумі 2 437 936 222 грн. ТОВ Сфінкс .

Згідно бухгалтерського обліку інвестицію, ТОВ Тедіс Україна передано ТОВ Сфінкс за 500000000,0 грн.

Витрати у сумі 2063369556,0 грн. у вигляді задекларованого статутного капіталу відображено по балансовому рахунку 971 Собівартість реалізованих фінансових інвестицій (Дт 793 Кт 971).

Доход від продажу частки у статутному капіталі (фінансової інвестиції) обліковується у складі інших доходів (п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід затвердженого Міністерством фінансів України 29.11.1999 під №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 під № 860/4153).

Одночасно з доходом від реалізації частки продавець визначає витрати, пов'язані з її продажем, у вигляді собівартості такої фінансової інвестиції (п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого Міністерством фінансів України 31.12.1999 під №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 під № 27/4248).

Собівартістю реалізованих фінансових інвестицій визнають їх балансову вартість з урахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати ).

Дата відображення доходу від продажу частки в статутному капіталі та списання такої фінансової інвестиції з балансу приходиться на момент передачі покупцю ризиків, вигід та втрати контролю над таким фінансовим активом (п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти затвердженого Міністерством фінансів України 30.11.2001 під №559, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 під№ 1050/6241).

На підставі вище вказаного, перевіркою встановлено, що:

- договір №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 укладено з підприємствами, які мають ознаки фіктивності ;

- фінансова звітність, а саме Баланс станом на 31.12.2016, подані ТОВ Лавика (код 38477826), ТОВ Амкодор (код 37811887), ТОВ Ароллан (код 39004620), ТОВ Стратагема-Інвест (код 34801090), ТОВ Тітан-Південь (код 35357590), ТОВ Кодос Інвест (код 37811850), до органів державної фіскальної служби свідчить про те, що такі підприємства не виконали умови Договору №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 та не перерахували грошові кошти з метою формування статутного капіталу ТОВ Т. Інвест ;

- аналіз звітності, поданої підприємствами ТОВ Лавіка (код 38477826), ТОВ Амкодор (код 37811887), ТОВ Ароллан (код 39004620), ТОВ Стратагема-Інвест (код 34801090), ТОВ Тітан-Південь (код 35357590), ТОВ Кодос Інвест (код 37811850), - свідчить про наявність кредиторської заборгованості станом на 31.12.2016;

- Станом на момент передачі інвестиції від ТОВ Тедіс до ТОВ Сфінкс , що відбулося на протязі грудня 2016 року, внесок до статутного капіталу ТОВ Т. Інвест у сумі 2 063 369 556,0 грн. не здійснено.

Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України ТОВ Тедіс Україна безпідставно віднесло до складу витрат за 2016 рік 2063369556,0 грн.

Перевіркою задекларованих ТОВ Тедіс Україна та встановлених у ході проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій „Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" встановлено завищення всього у сумі 1937936222 грн. за 2016 рік.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Тедіс Україна розрахувало від'ємну різницю між сумою задекларованого уставного капіталу ТОВ Т.Інвест та доходу від реалізації частку у статутному капіталі на користь ТОВ Сфінкс , яка склала 1937936 222,0 грн. Вказана розрахункова сума вплинула на формування рядку 03 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік. Так, підприємством задекларовано по рядку 4.1.5 Сума від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Додатку РІ Різниці (різниця, на яку збільшується фінансовий результат) за 2016 рік у сумі 1 937 936 222,0 грн.

У акті зазначається, що продаж корпоративних прав, виражених в нецінобумажній формі, відображають у податковому обліку виключно за бухгалтерськими правилами.

На підставі вище вказаного, на порушення п.п. 141.2.1 п. 141.1 ст. 141 ПК України ТОВ Тедіс Україна , завищено різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України всього у сумі 1 937 936 222 грн. за 2016 рік., а саме різниці на які збільшується фінансовий результат по рядку 4.1.5 Сума від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Додатку РІ Різниці

У пп. 3.1.1.6 Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток акту перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2015 по 18.05.2017 встановлено його заниження всього у сумі 37903891,0 грн., а саме по податковим періодам 2015 рік - 13841002,0 грн., 1 кв. 2016 року - 1485000,0 грн. та 2016 рік - 24062889,0 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в 3.1.1.5 розділу 3 акта перевірки.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 п.п.141.2.1 п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем спірних сум до складу доходів та витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно Витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с.24-35, т.20 а.с.8-19), основним видом економічної діяльності ТОВ Тедіс Україна є 46.35 - оптова торгівля тютюновими виробами.

Водночас, згідно вказаних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що 24.05.2016 року була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, зміна повного та скороченого найменування юридичної особи (т.20 а.с.8-19).

Судом встановлено, що до 24.05.2016 року найменуванням позивача ТОВ Тедіс Україна (ідентифікаційний код 30622532) було ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-Україна (ідентифікаційний код 30622532), що також не заперечувалось відповідачем.

Отже, як вбачається з викладеного, позивач здійснює діяльність за основним видом - оптова торгівля тютюновими виробами.

В свою чергу, на підтвердження можливості здійснювати діяльність з оптової торгівлі тютюновими виробами, позивачем надано до суду в копіях: ліцензію (переоформлену) на право оптової торгівлі тютюновими виробами вітчизняного та імпортного виробництва серії АЕ №297476, видану ТОВ ТК Мегаполіс (ідентифікаційний код 30622532) 30.12.2015 року Державною фіскальною службою України з терміном дії з 26.12.2013 року по 26.12.2018 року (т.20 а.с.30) та ліцензію (переоформлену) на право оптової торгівлі тютюновими виробами вітчизняного та імпортного виробництва серії АЕ №297741, видану ТОВ Тедіс Україна (ідентифікаційний код 30622532) 27.05.2016 року Державною фіскальною службою України з терміном дії з 26.12.2013 року по 26.12.2018 року (т.3 а.с.36-37).

З матеріалів справи судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-Україна (попередня назва позивача ТОВ Тедіс Україна ) уклало із підприємствами-покупцями договори поставки, а саме:

- з ТОВ АЛЬМА К (код ЄДРПОУ 39983286) договір поставки №33928-ДП/15 від 23.12.2015 року із додатками №1 до нього (т.1 а.с.38-43);

- з ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ (код ЄДРПОУ 39659327) договір поставки № 9995-ДП/15 від 02.04.2015року із додатком №1 до нього (т.1 а.с.53-57);

- з ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39723342) договір поставки № 21349-ДП/15 від 31.07.2015року із додатком №1 до нього (т.1 а.с.70-74, т.20 а.с.32-36);

- з ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39879177) договір поставки № 32326-ДП/15 від 08.12.2015 року із додатками №1 до нього (т.1 а.с.86-93);

- з ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ (код ЄДРПОУ 39668135) договір поставки № 23527-КЕ/15 від 27.08.2015 року із додатком №1 до нього (т.1 а.с.144-148);

- з ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 32397616) договір поставки № 9004-МА/15 від 26.03.2015 року із додатком №1 до нього (т.1 а.с.164-168);

- з ТОВ АТ-ПЕЛИКАН (код ЄДРПОУ 39868359) договір поставки №24820-МА/15 від 14.09.2015 року із додатками №1 до нього (т.1 а.с.184-194).

Слід зазначити, що умови усіх вищевказаних договорів є ідентичними між собою, що також зазначено й у акті перевірки від 22.08.2017 року № 73/28-10-49-14/30622532.

За основними (істотними) умовами вказаних вище договорів, визначено наступне:

Згідно п.1.1. Продавець (ТОВ ТК Мегаполіс-Україна , яке перейменовано в подальшому на ТОВ Тедіс Україна ) зобов'язується передавати тютюнові або інші групи товарів у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний Покупцем за цим договором Товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі Покупця на території України.

Відповідно до п.1.2. Асортимент, кількість, ціна Товару визначається Сторонами на кожну партію окремо.

Пунктом 1.3 визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання, діє (в кожному договорі визначена дата терміном 1 рік), а по відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого Товару.

Згідно п.2.1. Асортимент, кількість, ціна Товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.8, 3.9 визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі Продавця.

Поставка товару здійснюється або транспортом Продавця, або транспортом Покупця (EXW - склад продавця, або СРТ - склад Покупця). Право вибору умов постачання товару залишається за Продавцем.

Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома Сторонами.

Покупець зобов'язаний надати Продавцю документи пов'язані з отриманням Товару (видаткові накладні; довіреності тощо), які належним чином оформлені.

Відповідно до п.п.4.3,4.4.,4.6 розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з Продавцем.

Товар відпускається на умовах повної передоплати.

Обов'язок покупця по оплаті вважається виконаним:

- при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Покупцем, на поточному рахунку Продавця в банківській установі;

- при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Продавця.

Відпуск Товару Покупцю не проводиться, якщо на момент поставки кошти, оплачені Покупцем за замовлений Товар не поступили на поточний рахунок Продавця.

Пунктом 5.4.6 визначений обов'язок Покупця здійснювати продаж товару у повній відповідності до чинного законодавства.

Згідно п.5.5 Покупець гарантує, що: грошові кошти, що використовуються Покупцем для купівлі Товару, одержані з законних джерел та законними способами; він отримав всі дозволи та всі інші відповідні погодження, ліцензії, що необхідні йому для того, щоб мати повноваження на укладення та виконання своїх зобов'язань за цим Договором; він здійснюватиме реалізацію тютюнових виробів згідно вимог чинного законодавства, в тому числі тільки в межах Території України.

Відповідно до п.8.1 на момент укладення даного Договору Покупець зобов'язаний передати Продавцю завірені печаткою та підписом уповноваженої особи копії діючих на день укладення договору ліцензій на право здійснення торгівлі тютюновими виробами (з відмітками про сплати) на кожну точку поставки. У випадку отримання нової ліцензії на право здійснення торгівлі тютюновими виробами або здійснення чергової оплати за ліцензію покупець зобов'язаний у 2-денний термін до подачі замовлення надати чином завірені копії продавцю. У випадку ненадання - відпуск Товарів припиняється.

Згідно з п.8.2 Договору Покупець на момент укладення даного Договору, окрім ліцензії, зобов'язаний надати завірену належним чином копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи/виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки з ЄДРПОУ статуправління, копії сторінок Статуту, в яких зазначено повне та скорочене найменування контрагента та реквізити банківських рахунків, які будуть використані для здійснення платежів за Товари. Якщо покупець є платником ПДВ, він зобов'язаний надати копію свідоцтва платника податку на додану вартість або витяг з реєстру платників податків, що підтверджує статус платника ПДВ.

Пунктами 9.5, 9.6 Договору визначено, що сторони гарантують, що на момент підписання Договору, особи, що підписують цей договір як представники кожної з сторін, наділені відповідними повноваженнями і мають право на підписання договору. Сторони підтверджують повноту та достовірність інформації, зазначеної у договорі. Продавець не несе відповідальність перед покупцем, у разі надання останнім недостовірної інформації Продавцю, в тому числі щодо статусу платника податку на додану.

Пунктом 9.8 визначено, що поставка Товару здійснюється по принципу централізовано-кільцевих перевезень. Невід'ємною частиною даного договору є Додаток №1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе Покупець. Про будь-які зміни інформації, наведеної у Додатку№1 Покупець зобов'язаний повідомити Продавця шляхом укладення Додатку №1 в новій редакції. На кожну торгову точку можливим є оформлення окремих Додатків №1. В разі не повідомлення Продавця про зміну інформації зазначеної в Додатку №1 - відповідальність за будь-які наслідки несе Покупець. Покупець гарантує і підтверджує, що в будь-якому разі, видаткова накладна, підписана від імені Покупця і передана Покупцем (безпосередньо чи через представника Покупця) Продавцю (представнику Продавця) - є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені Покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконання цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені Покупця уповноваженою особою покладається на Покупця, а Продавець звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені Покупця уповноваженою особою. За Продавцем залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск Товарів Покупцю на підставі довіреностей.

На виконання вказаного пункту договорів їх Сторонами були підписані Додатки №1, в яких Покупці (контрагенти позивача) визначили ПІБ та посади матеріально-відповідальних осіб Покупців, які наділені повноваженнями на отримання від Покупця (Позивача) матеріальних цінностей протягом терміну дії договору поставки, із зазначенням зразків підписів цих осіб.

Як вбачається з Додатку №1 до договорів поставки він (у кожному випадку) містить: дату і місце укладення, посилання на договір поставки, на підставі якого поставляються матеріальні цінності, ПІБ, посади та зразки підписів осіб, уповноважених від імені Покупця отримувати від Продавця (Позивача) матеріальні цінності та визначає термін, протягом якого вказані особи мають право від імені Покупця отримувати такі матеріальні цінності, а саме - протягом терміну дії договору.

Пункт 2 Додатків №1 також передбачає обов'язок Покупця повідомляти про зміну матеріально-відповідальних осіб у триденний термін з моменту відповідних змін.

З пункту 3 Додатків №1 вбачається, що матеріально-відповідальні особи завірятимуть на супровідних документах свої підписи про одержання товару без печатки товариства та штампів.

Вказані Додатки №1 підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-Україна (попередня назва позивача ТОВ Тедіс Україна ) уклало із підприємствами-покупцями договори поставки, а саме:

- з ТОВ САВАЖ ТОРГ (код ЄДРПОУ 39760447) договір поставки №23831-ХА/15 від 02.09.2015 року із додатками №1 до нього (т.1 а.с.125-129);

- з ТОВ АРМИДА (код ЄДРПОУ 20312316) договір поставки №13969-ДН/14 від 30.04.2014 року із додатком №1 до нього (т.2 а.с.2-6);

- з ТОВ РАБАТ КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39405401) договір поставки №20801/КЭ/15 від 28.07.2015 року, додаткову угоду до нього від 25.09.2015 року із додатком №1 до нього (т.1 а.с.105-111);

Слід зазначити, що умови усіх вищевказаних договорів є ідентичними між собою, що також зазначено й у акті перевірки від 22.08.2017 року № 73/28-10-49-14/30622532.

Водночас, за основними (істотними) умовами вказаних вище договорів, вони повністю відповідають тим умовам договорів, які наведені судом вище при досліджені договорів, укладених позивачем із ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , окрім п.4.5 договорів з ТОВ САВАЖ ТОРГ та ТОВ АРМИДА , яким визначено, що за згодою Продавця Покупцеві товар може відпускатись на умовах повної передоплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар.

Також, на виконання пункту 9.8 цих договорів їх Сторонами були підписані Додатки №1, в яких Покупці (контрагенти позивача) визначили ПІБ та посади матеріально-відповідальних осіб Покупців, які наділені повноваженнями на отримання від Покупця (Позивача) матеріальних цінностей протягом терміну дії договору поставки, із зазначенням зразків підписів цих осіб.

Як вбачається з Додатку №1 до договорів поставки він (у кожному випадку) містить: дату і місце укладення, посилання на договір поставки, на підставі якого поставляються матеріальні цінності, ПІБ, посади та зразки підписів осіб, уповноважених від імені Покупця отримувати від Продавця (Позивача) матеріальні цінності та визначає термін, протягом якого вказані особи мають право від імені Покупця отримувати такі матеріальні цінності, а саме - протягом терміну дії договору.

Пункт 2 Додатків №1 також передбачає обов'язок Покупця повідомляти про зміну матеріально-відповідальних осіб у триденний термін з моменту відповідних змін.

З пункту 3 Додатків №1 вбачається, що матеріально-відповідальні особи завірятимуть на супровідних документах свої підписи про одержання товару печатками товариств, які проставлені як зразки у даному пункті.

Вказані Додатки №1 підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

На підтвердження виконання даних договорів поставки тютюнових виробів, позивачем надано до суду в копіях:

- видаткові накладні по усім вищевказаним контрагентам позивача: ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , виписані у період 2015-2016 років на поставку тютюнових виробів із зазначенням в них підставу їх виписки відповідний договір, укладений між сторонами, які в свою чергу (видаткові накладні), підписані та скріплені печаткою з боку особи, що відвантажила товар та з боку особи, якою отримано товар (окрім ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , які лише підписані особами, що отримували товар відповідно до додатків 1 до договорів поставки);

- довіреності на отримання матеріальних цінностей до договорів, укладених позивачем із ТОВ Арес-Термінал, ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ ;

- подорожні листи вантажного автомобіля, виписані позивачем у перевіряємий період 2015-2016 року із завданнями до них, у яких зазначені, в тому числі, номери маршрутів та адреси доставок товару та додатками до завдань (т.11 а.с.248-251, т.12 а.с.1-174, т.14 а.с.83-121, 222-223, т.16 а.с.26-43, 97-105, 132-149, т.17 а.с.146-191, т.18 а.с.105-146;

- ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами контрагентами позивача, витяги зі статутів контрагентів, виписки з ЄДР юридичних осіб, витяги з реєстру платників ПДВ, довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру відносно контрагентів позивача (т.1 а.с.44-52, 58-69, 75-85, 94-104, 112-124,131-143,149-163,169-183,195-254, т.2 а.с.1, а.с.7-14).

Вказані вище видаткові накладні та довіреності в копіях наявні містяться в наступних томах даної справи: т.3 а.с.38-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-250, т.11 а.с.1-239, т.12 а.с.175-250, т.13 а.с.1-250, т.14 а.с.1-78, 122-219, 224-250, т.15 а.с.1-152, т.16 а.с.44-94, 106-127,150-159,226-250, т.17 а.с.1-141,192-250, т.18 а.с.1-101.

На підтвердження здійснення вищевказаними контрагентами позивача оплати за поставлений товар в матеріалах справи містяться в копіях:

- прибуткові касові ордери із зазначенням контрагентів позивача від яких прийнято кошти, а саме: ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ АРМИДА , підстав для прийняття коштів (відповідні договори поставки) та сум, які прийняті від контрагентів позивача на виконання умов договорів та витяги з касової книги позивача із відомостями про надходження коштів від цих контрагентів (т.11 а.с.240-244, т.15 а.с.153-250, т.16 а.с.1-21, 160-225, т.20 а.с.110-147, 153-223, 226-232,235-240, 243-250,252, т.21 а.с.1-4,7-8,10-13,16-17,20-22,25-27,30-31,34-38);

- видаткові касові ордери та супровідні відомості до сум з грошовою виручкою позивача щодо коштів, отриманих, в тому числі від контрагентів позивача за прибутковими касовими ордерами (т.20 а.с.149-152, 224-225, 233-234,241-242,250-звротній бік, 251, т.21 а.с.5-6,9,14-15,18-19, 23-24,28-29,32-33,39-40);

- довідки про зарахування коштів в національній валюті на рахунки ТОВ Тедіс Україна від контрагентів: ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , за період 2015-2016 років із додатками до них з зазначенням: дати та номеру платіжного документа, призначення платежу плата за тютюнові вироби , оплата за товар платників (контрагентів позивача), відповідних договорів поставки та зарахованих сум (т.11 а.с.245-247, т.14 а.с.79-82, т.16 а.с.128-131);

- банківські виписки про зарахування коштів від контрагентів позивача із зазначенням усіх необхідних реквізитів (т.14 а.с.220-221, т.16 а.с.22-25, 95-96, т.17 а.с.142-145, т.18 а.с.102-104).

Тобто, позивачем належним чином документально підтверджено здійснення вищевказаних господарських операцій.

Спірні суми за отримані від реалізації контрагентам тютюнові вироби позивач відніс до складу доходів у податкових деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди 2015-2016 років, що зазначені в акті перевірки.

Досліджуючи правомірність віднесення позивачем спірних сум за отримані від реалізації контрагентам тютюнові вироби до доходів позивача (дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів), суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств та відповідних отриманих від господарської діяльності сум до доходів підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно з п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Суд вважає, що доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Основним документом, який регулює формування доходів у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід (далі - Положення (стандарт) 15), затверджене Наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 року N 290.

Відповідно до п.7 цього Положення, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм та характер спірних господарських операцій, позивач зобов'язаний був включити до об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід від реалізації його контрагентам товар та, відповідно, сплатити податок. Натомість його контрагенти мали право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, свої податкові зобов'язання за результатами здійснення спірних господарських операцій Товариство виконало, що не спростовано відповідачем.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 90 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази реалізації товару його контрагентам та отримання від них за ці товари коштів у межах здійснення господарської діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентами, з огляду на наступне.

В свою чергу висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані:

1) наявністю податкової інформації відносно контрагентів позивача, згідно якої:

- у вищевказаних суб'єктів господарювання - контрагентів позивача: відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто їх операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36 Податкового Кодексу України;

- у вищевказаних суб'єктів господарювання - контрагентів позивача відсутній факт подальшої реалізації придбаного у позивача товару, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій;

- встановлена відсутність деяких контрагентів позивача за зареєстрованими адресами їх місцезнаходження;

2) наявністю показів свідків, наданих в межах досудового розслідування (по ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ );

3) відсутністю (ненаданням) належних доказів (первинних документів), якими можливо підтвердити здійснення поставки товару покупцям, а саме товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару по деяким контрагентам.

Суд зазначає, що в самому акті перевірки не міститься жодних зауважень до договорів позивача, укладених із контрагентами, до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх ним документів.

Позиція податкового органу щодо невідповідності документів законодавчо визначеним вимогам доводиться на підставі того, що такі документи підписані особами, які діяли без мети здійснення реальних господарських операцій або щодо яких здійснюється кримінальне провадження.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на наявність податкової інформації, суд зазначає наступне.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації, згідно якої аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

Наявність вказаної податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняте на підставі нього спірне податкове повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами позивача - покупцями матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як продавця товарів цим контрагентам.

Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент укладання договорів поставки та складання видаткових накладних ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ не знаходились за адресами, що зазначені у вказаних договорах та видаткових накладних. В свою чергу, позивачем до суду були надані вже досліджені судом копії відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб відносно контрагентів позивача станом на момент укладання договорів, з яких вбачається, що контрагенти позивача знаходились за юридичними адресами їх місцезнаходження.

Поряд із тим, суд враховує, що отримана податкова інформація, на яку посилається відповідач, зазначаючи, що деякі контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, складена після здійснення позивачем відповідних господарських операцій із цими контрагентами та виписки відповідних видаткових накладних.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду.

Як встановлено Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 року по справі №826/1398/14.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання перевіряючих виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагентах позивача щодо їх незнаходження за податковою адресою, відсутності у них виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, складських приміщень в якості обґрунтування висновку нереальності здійснення господарських операцій, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, є безпідставними.

Водночас, щодо посилання відповідача на відсутність факту подальшої реалізації контрагентами у своїй господарській діяльності придбаного у позивача товару, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з досліджених судом договорів позивача із його контрагентами, Покупець гарантує, що: він отримав всі дозволи та всі інші відповідні погодження, ліцензії, що необхідні йому для того, щоб мати повноваження на укладення та виконання своїх зобов'язань за цим Договором; він здійснюватиме реалізацію тютюнових виробів згідно вимог чинного законодавства, в тому числі тільки в межах Території України.

Отже, позивач, укладаючи вказані договори із його контрагентами, передбачив у них умови щодо подальшої реалізації контрагентами Товарів.

Проте, вказане не свідчить, що наміри контрагентів щодо подальшої реалізації придбаних тютюнових виробів, порядок подальшого перепродажу, строки продажу мають значення для встановлення реальності операції саме між позивачем та його контрагентами щодо поставки товару, оскільки поставка тютюнових виробів спричинила реальні зміни майнового стану як позивача (вибуття тютюнових виробів, визначення оподатковуваного доходу, отриманого від реалізації тютюнових виробів та його сплата тощо), так і у контрагентів (оплата за придбаний товар, сплата комісійної винагороди банку за обслуговування рахунку, що зафіксовано в акті перевірки стосовно кожного з контрагентів позивача).

З огляду на викладене, посилання відповідача на факт відсутності подальшої реалізації контрагентами отриманого від позивача товару, як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій є безпідставним та необґрунтованим, оскільки дані операції не мають відношення на формування податкового обліку за операціями за участю власне позивача.

Щодо посилання відповідача на відсутність доказів підтвердження повноважень посадових осіб контрагентів на отримання товару від позивача, а саме відсутність у деяких контрагентів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (тютюнових виробів) як на неможливість підтвердити здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей було передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Вказана Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 р. № 987, що набрав чинності з 01.01.2015 року, яким доповнено пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 новим абзацом такого змісту: Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо .

Таким чином, Міністерство фінансів спростило процедуру поставки ТМЦ, передбачивши замість форми довіреності М-2 необхідність підтвердження повноважень в загальному порядку згідно із вимогами законодавства.

В свою чергу, суд зазначає, що умови договорів поставки, укладених позивачем з покупцями щодо порядку отримання товарно-матеріальних цінностей покупцем повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства та, на думку суду, спростовують висновки відповідача про неотримання матеріальних цінностей, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9.8. договорів поставки, укладених Позивачем з ТОВ САВАЖ ТОРГ , ТОВ АРМИДА , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ РАБАТ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ (копії додаються до позовної заяви) поставка Товару здійснюється по принципу централізовано-кільцевих перевезень. Невід'ємною частиною даного договору є Додаток №1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе Покупець. Про будь-які зміни інформації наведеної у Додатку№1 Покупець зобов'язаний повідомити Продавця шляхом укладення Додатку №1 в новій редакції. На кожну торгову точку можливим є оформлення окремих Додатків №1. В разі не повідомлення Продавця про зміну інформації зазначеної в Додатку №1 - відповідальність за будь - які наслідки несе Покупець. Покупець гарантує і підтверджує, що в будь - якому разі, видаткова накладна, підписана від імені Покупця і передана Покупцем (безпосередньо чи через представника Покупця) Продавцю (представнику Продавця) - є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені Покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконання цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені Покупця уповноваженою особою покладається на Покупця, а Продавець звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені Покупця уповноваженою особою. За Продавцем залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск Товарів Покупцю на підставі довіреностей.

На виконання пункту 9.8 цих договорів їх Сторонами були підписані Додатки №1, в яких Покупці (контрагенти позивача) визначили ПІБ та посади матеріально-відповідальних осіб Покупців, які наділені повноваженнями на отримання від Покупця (Позивача) матеріальних цінностей протягом терміну дії договору поставки, із зазначенням зразків підписів цих осіб.

Як вбачається з Додатку №1 до договорів поставки він (у кожному випадку) містить: дату і місце укладення, посилання на договір поставки, на підставі якого поставляються матеріальні цінності, ПІБ, посади та зразки підписів осіб, уповноважених від імені Покупця отримувати від Продавця (Позивача) матеріальні цінності та визначає термін, протягом якого вказані особи мають право від імені Покупця отримувати такі матеріальні цінності, а саме - протягом терміну дії договору.

Пункт 2 Додатків №1 також передбачає обов'язок Покупця повідомляти про зміну матеріально-відповідальних осіб у триденний термін з моменту відповідних змін.

Вказані Додатки №1 підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

Отже, Додатки №1, які укладалися до договорів поставки Позивача з його контрагентами, містять всі обов'язкові реквізити, визначені чинним законодавством для довіреностей та за своєю правовою суттю є фактично довіреностями, які належним чином підтверджують повноваження учасників господарських операцій на отримання товарно-матеріальних цінностей (тютюнових виробів) від Позивача.

Таким чином, вказаними додатками до договору у відповідності до пункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, визначено порядок отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17

Щодо посилання відповідача на матеріали досудового розслідування в межах проведення податкової перевірки, суд зазначає наступне.

В ході здійснення перевірки господарських правовідносин позивача з його контрагентами ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест , в якості додаткового аргументу про нереальність господарських правовідносин з вказаними суб'єктами господарювання, перевіряючими було взято до уваги факт порушення щодо цих покупців кримінальних проваджень за фактом вчинення кримінальних правопорушень за попередньою правовою кваліфікацією згідно ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та наданих в межах досудового розслідування показів посадових осіб ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест про відсутність господарських відносин з Позивачем.

Відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Згідно ст. 369 КК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 6 ст. 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Жодних посилань на вироки, які б набрали законної сили, із встановленням конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, матеріали перевірки та акт перевірки не містять.

Отже, суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 15.05.2018 року у справі №815/423/17.

Крім того, покази, надані посадовими особами ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест про те, що вони не приймали участь у господарських операціях з позивачем, на які міститься посилання в акті перевірки, за відсутності посилань у акті перевірки на вирок суду, із встановленням конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, на не мають виключного доказового значення, а тому повинні досліджуватися судом нарівні з іншими доказами по справі, зокрема первинними документами, які складалися в ході поставок товару контрагентам-покупцям.

Щодо надання відповідачем під час розгляду справи вироків відносно контрагентів позивача-покупців товару ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест та ухвал відносно деяких контрагентів позивача-покупців товару, прийнятих у кримінальних провадженнях, суд зазначає наступне.

Відповідач як на підставу для висновку щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій із його контрагентами-покупцями в акті перевірки на жодні висновки суду, що набрали законної сили, не посилався.

В свою чергу, під час розгляду справи у своїх додаткових поясненнях відповідач зазначив про наявність вироків відносно ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест та надав до суду їх копії без наявності в них даних щодо набрання законної сили даними вироками.

Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2017 у справі № 757/46751/17-к, затверджено угоду про визнання винуватості від 11 серпня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Каніковським В.І. та обвинуваченим Шалашенком П.Є.; визнано Шалашенко Павла Євгенійовича винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, та призначено йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

У вказаному вироку зазначається наступне: Після створення ТОВ Фьючерс-Драйв (40095098), ТОВ Трейдпромінвест (39879177), ТОВ Солід Граунд ЛТД (40402440) на ім'я Шалашенка П.Є., виступивши засновником та директором підприємств, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, ніколи не укладав правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківські рахунки підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів на рахунки підприємств, не формував податкові зобов'язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Фьючерс-Драйв (40095098), ТОВ Трейдпромінвест (39879177), ТОВ Солід Граунд ЛТД (40402440), а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передала невстановленим слідствам особам.

Надання Шалашенком П.Є., особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ Фьючерс-Драйв (40095098), ТОВ Трейдпромінвест (39879177), ТОВ Солід Граунд ЛТД (40402440) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками підприємств, використання банківських рахунків підприємств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємств, формувати податкові зобов'язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством .

Згідно відомостей з ЄДР судових рішень, відомості щодо набрання вказаним вироком законної сили - відсутні.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 року у кримінальному провадженні № 1-кп/428/456/2016 (справа № 428/1898/16-к) затверджено угоду від 27 січня 2016 року про визнання винуватості між обвинуваченими ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гордієнко Б.А.

У вказаному вироку зазначається наступне: В період квітня-серпня 2015 року ОСОБА_23, діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податку на додану вартість суб'єктами господарювання реального сектору економіки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, сприяв фіктивному підприємництву, тобто створенню суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: TOB Фокс-Трейд ЛТД (код 39734197), TOB Стимоіл-Компані (код 39829000), TOB АТ-Пеликан (код 39868359), TOB Фороил-ЛТД (код 39919303) та TOB МТ-Альянс (код 39977056), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість таким суб'єктам без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідає положенням Податкового кодексу України .

Згідно відомостей з ЄДР судових рішень, даний вирок набрав законної сили 10.06.2016 року.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду, який набрав законної сили, має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Оцінюючі надані до суду вироки, суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 20.11.2018 року у справі № 808/2858/16, від 23.10.2018 року у справі № 808/2/18, від 14.11.2018 року у справі №803/832/15а.

Суд зазначає, що вказані вироки не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не беруться судом до уваги, враховуючи наступне.

Так, зі змісту вироків вбачається, що ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест створені з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат.

Однак, як зазначено вище, позивач за результатами здійснення господарських операцій, в тому числі з вказаними контрагентами - покупцями ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест не формував податковий кредит та валові витрати, оскільки не придбавав товар, а реалізовував його, у зв'язку з чим саме ці контрагенти позивача мали право сформувати податковий кредит та валові витрати за результатами вказаних операцій.

З огляду на викладене, вищевказані вироки не містять жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест , так як ці операції не здійснювалися з метою сприяння позивачу в мінімізації податкових зобов'язань шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, у даних вироках відсутні посилання або обставини щодо господарської діяльності позивача чи його контрагентів ТОВ АТ-ПЕЛИКАН та ТОВ Трейдпромінвест , на що посилався контролюючий орган.

Водночас, окрім кола юридичних осіб, стосовно яких скоєне кримінальне правопорушення, інших даних у вироку не міститься. Які саме документи підроблені, чи є тому документальні докази, в який період це відбувалося - у вироку не зазначено.

Вказані вироки не містять жодних відомостей про операції Позивача з оптової реалізації тютюнових виробів або інших господарських операцій без їх належного відображення в податковому та бухгалтерському обліках, що власне могло б бути доказом порушення порядку нарахування та сплати податку на прибуток приватних підприємств.

Відсутність у вироках конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача, що ці вироки є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при віднесені спірних суд до доходів від реалізації товарів.

Крім того, суд зазначає, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 року у кримінальному провадженні № 1-кп/428/456/2016 вже був станом на момент проведення перевірки позивача, однак у акті перевірки жодних посилань на нього не міститься.

Суд зазначає, що відповідач обґрунтовує правомірність зроблених в ході перевірки висновків наявністю вироків суду про визнання посадових осіб ТОВ Трейдпромінвест та ТОВ АТ-Пеликан винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, а не доказами, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Сам факт визнання посадових осіб ТОВ Кодос Інвест , ТОВ Трейдпромінвест та ТОВ АТ-Пеликан винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 205 КК України не є достатнім для визнання всіх господарських операцій Позивача нереальними.

Вказане пояснюється тим, що єдиними наслідками, які передбачені законодавством України (ч.1 ст. 55№ Господарського кодексу України) фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів.

Недійсність інших юридичних дій, вчинених таким суб'єктом господарювання, чинним законодавством України не передбачено. Так само, як законодавством не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого підприємства юридично-значимі дії - є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а (К/9901/36020/18), від 26.06.2018 року у справі № 826/548/17 (К/9901/36030/18) та від 31.07.2018 року у справі № 808/1507/16 (К/9901/25309/18).

При цьому, суд вважає, що навіть наявність вироків суду про визнання винними посадових осіб ТОВ Трейдпромінвест та ТОВ АТ-Пеликан у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, не може бути підставою для порушення принципу індивідуальності юридичної відповідальності та відповідно покладення на Позивача додаткових фінансових та податкових тягарів за дії іншої особи.

Верховний Суд та Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначають правило індивідуальної юридичної відповідальності платника податків. Відповідно до даного правила, за умови не встановлення податковим органом обставин, які могли б свідчити про узгодженість дій позивача з недобросовісним контрагентом для одержання незаконної податкової вигоди або обізнаність позивача про такі дії свого контрагента чи сприяння йому у вчиненні зазначених дій, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З аналізу наданих відповідачем вироків вбачається, що обставин, які могли б свідчити про узгодженість дій Позивача з його контрагентами для одержання незаконної податкової вигоди або обізнаність Позивача про такі дії своїх контрагентів чи сприяння їм у вчиненні зазначених дій не вбачається, а тому покладення на ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА додаткової юридичної відповідальності за дії його контрагентів є безпідставним.

Крім того, слід зазначити, що саме на державні органи покладено обов'язок по запровадженню таких процедур, які б унеможливлювали діяльність фіктивних підприємств або сприяли їх найшвидшому виявленню ( принцип належного урядування ), що податковими органами у випадку з ТОВ Трейдпромінвест та ТОВ АТ-Пеликан зроблено не було.

Порушення принципу належного урядування в даному випадку пояснюється тим, що на дату здійснення спірних господарських правовідносин ТОВ Трейдпромінвест та ТОВ АТ-Пеликан були зареєстровані у встановленому законом порядку в ЄДР юридичних осіб та платниками ПДВ, податковими органами їм були видані дозвільні документи (ліцензії) на здійснення торгівлі тютюновими виробами.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд зазначає, що дані вироки як докази не стосується предмету доказування в межах цієї справи.

Стосовно кримінального провадження №32015210000000119, за яким ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 по справі № 757/27057/17-к та від 18.05.2017 по справі № 757/27514/17-к, призначено документальну позапланову перевірку позивача, суд зазначає, що 02 березня 2018 року Управлінням Служби безпеки України в Одеській області з кримінального провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 року було виділено кримінальне провадження №22018160000000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України. Дане кримінальне провадження 15 березня 2018 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

26 березня 2018 року кримінальне провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надані до суду відповідні документальні докази, отримані від слідчих органів в ході здійснення останніми досудового розслідування кримінального провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 року.

Таким чином, як вбачається з викладеного, вже станом на дату відкриття провадження в адміністративній справі №1540/3781/18, кримінальне провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 року, на яке посилається відповідач, було закрито Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Суд зазначає, що ще однією підставою, якою відповідач обґрунтовує безпідставність позовної заяви, є факт оплати позивачем донарахованої до сплати суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37 903 891,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12 031 445,00 грн., а всього - 49 935 336,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0006744907 від 15.09.2017 р. є відкликаним.

З цього приводу, слід зазначити, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків виконання (реалізації) такого рішення.

Слід відмітити, що Верховний Суд у своїх постановах від 18.04.2018 р. по справі № 810/3687/18, від 21.03.2018 р. по справі № 818/1331/17, від 29.03.2018 р. по справі № 804/2719/17, від 15.05.2018 р. № 804/3923/17, дійшов висновку, що з метою ефективного та повного захисту інтересів платника податків, суди можуть приймати рішення про визнання протиправними та скасування відкликаних актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на факт сплати податкового зобов'язання, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, право на судовий захист при оскарженні актів індивідуальної дії не ставиться в залежність від наслідків виконання (реалізації) таких актів.

Щодо посилання позивача на неврахування перевіряючими доказів реальності господарських операцій позивача з ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що ході проведення перевірки, перевіряючими безпідставно не було взято до уваги інші докази (про існування яких перевіряючим було достовірно відомо), які підтверджують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентом ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ в 2015 р.

Вказане підтверджується тим, що взаємовідносини Позивача з ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ в 2015 році вже досліджувалися судами на предмет їх реальності.

Так, позивач зазначає, що Одеським окружним адміністративним судом та Одеським апеляційним адміністративним судом розглядалася справа № 815/7067/16 за адміністративним позовом ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА до Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2016 року № 0000711404 та від 13 липня 2016 року № 0000794000.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень, також було встановлення в Акті перевірки від 30 червня 2016 року № 2641/14-04/30622532 факту безтоварності господарський операцій Позивача з рядом його контрагентів, зокрема, ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ у 2015 році.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 р. по справі № 815/7067/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 р. по справі № 815/7067/16, адміністративний позов ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА було задоволено в повному обсязі та скасовано податкові повідомлення-рішення.

В ході розгляду адміністративної справи № 815/7067/16 судами були досліджені господарські операції Позивача з ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ з поставки тютюнових виробів в 2015 році за договором поставки № 9995-ДП/15 від 02.04.2015 р. та зроблено висновки про реальність господарських операцій Позивача з вказаним контрагентом.

Частиною 4 ст.78 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, реальний характер господарських операцій Позивача з поставки тютюнових виробів ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ в 2015 році вже був встановлений при розгляді справи № 815/7067/16 та не потребує додаткового доказування Позивачем, а перевіряючими, на думку суду, було безпідставно не взято до уваги вказані обставини в ході перевірки.

Суд також вважає, що перевіряючими не було надано оцінку діям позивача на стадії укладення договорів поставки з Покупцями, в ході якої, з метою перевірки правосуб'єктності своїх контрагентів перед укладенням договорів поставки Позивачем у кожного з них були витребувані копії реєстраційних документів, які підтверджують їх державну реєстрацію, повноваження підписантів договорів, документи, які підтверджують право контрагентів на зайняття таким видом діяльності як роздрібна торгівля тютюновими виробами, документи на підтвердження статусу платника податків, копії яких надані до суду.

Таким чином, позивачем вжито необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності його контрагентів, наявності дефектів у їх правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних.

Вищевказані дії Товариства з оцінки ризиків при виборі контрагентів є достатніми на етапі укладення та виконання договорів поставки, та свідчать про обачність Товариства при виборі своїх контрагентів. В свою чергу, вчинення зазначених вище дій свідчить не лише про реальність намірів Товариства здійснювати поставку тютюнових виробів з метою отримання економічної вигоди від вказаних господарських операцій, але й доводить, що Позивач не знав та не міг знати про можливі зловживання чи наміри щодо здійснення незаконної діяльності зі сторони своїх покупців.

Крім того, як вказує позивач, Товариством було оцінено ризики невиконання Покупцями своїх зобов'язань, внаслідок чого, поставка товару (тютюнових виробів) здійснювалася на умовах передоплати, що також підтверджує наявність реальних правовідносин між сторонами Договору.

Позивачем до суду були надані документи, що свідчать про наявність у позивача також технічної можливості виконувати вищевказані господарські операції, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів позивача, докази наявності трудового ресурсу (розпорядження (накази) про призначення працівників на підприємстві позивача, акти про закріплення транспортних засобів за відповідальними працівниками позивача.

Таким чином, Позивач мав достатні матеріальні, трудові та інші ресурси, які необхідні для здійснення такого роду діяльності, в тому числі кваліфікований персонал, основні засоби, у тому числі транспортні засоби для перевезення, приміщення для зберігання товарів, а також дозвільні документи.

Щодо посилань відповідача на відсутність печаток у видаткових накладних з боку осіб, які отримували товар по контрагентам: ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , ТОВ АЛЬМА К , ТОВ ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ , ТОВ АРЕС-ТЕРМІНАЛ , суд зазначає, що у пункту 3 Додатків №1 до Договорів поставки зазначається, що матеріально-відповідальні особи завірятимуть на супровідних документах свої підписи про одержання товару без печатки товариства та штампів.

Тобто, вказані посилання відповідача є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що грошові кошти, які надходили як сплата за поставку товару за прибутковими ордерами, не можливо вважати грошовими коштами за вказаними операціями, оскільки вказані твердження спростовуються дослідженими судом прибутковими касовими ордерами, у яких зазначенні контрагенти позивача від яких прийнято кошти, а саме: ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ЕЛЕКТРА ПЛЮС , ТОВ АРМИДА , підстави для прийняття коштів (відповідні договори поставки) та суми, які прийняті від контрагентів позивача на виконання умов договорів у сукупності із дослідженням витягів з касової книги позивача із відомостями про надходження коштів від цих контрагентів, видаткових касових ордерів та супровідних відомостей до сум з грошовою виручкою позивача щодо коштів, отриманих, в тому числі від контрагентів позивача за прибутковими касовими ордерами.

Суд зазначає, що акт перевірки ТОВ "Тедіс Україна" не містить висновків, що господарські операції позивача не підтверджуються первинними документами, оформленими при їх здійсненні, у зв'язку із дефектами форми, невідповідністю вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані та досліджені під час розгляду справи докази, з урахуванням висновків суду, в тому числі щодо наявності вироків, у своїй сукупності свідчать про здійснення позивачем господарських операцій з реалізації тютюнових виробів його контрагентам-покупцям та отримання позивачем від своїх контрагентів коштів в загальному розмірі 85144454,00 грн. як оплату за поставлений товар, що є доходом від реалізації товарів.

Суд вважає, що Позивачем наведено достатньо доводів та надано належні докази того, що господарські операції з Покупцями, які зазначені в акті перевірки, мали реальний характер та приймаючи до уваги, що в самих платіжних документах, контрагенти зазначали призначення платежів в якості оплати за поставлений товар, висновок про віднесення цих коштів до інших доходів Позивача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Отже, кошти отримані від покупців ТОВ "Тедіс Україна" не можна віднести до складу інших доходів, не пов'язаних з операційною діяльністю підприємства, оскільки ці кошти - це дохід (виручка) від реалізації продукції згідно з п.7, п. 8 Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід . Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Тедіс Україна" отримало доходи від реалізації тютюнових виробів контрагентам протягом 2015-2016 р.р., що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, суд вважає, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України і як наслідок заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) на загальну суму 85144454,0 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 76894454,0 грн., за І кв. 2016 року в сумі 8250000,0 грн. є безпідставними, документально та нормативно недоведеними.

Також, суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.2.1 п.141.1 ст.141 Податкового кодексу та заниження податку на прибуток за 2016 рік є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено в акті перевірки та судом під час розгляду даної справи, ТОВ Тедіс-Україна на протязі 2014 - 2016 р.р. надавало поворотню фінансову допомогу, а саме, ним було перераховано на розрахункові рахунки підприємств грошові кошти на загальну суму 206369556 грн.: ТОВ Лавика , ТОВ Амкодор , ТОВ Ароллан , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Тітан-Південь , ТОВ Кодос Інвест .

Позивачем до суду надано по одному примірнику договору про надання поворотної фінансової допомоги із кожним із контрагентів, що містяться в томі 28 даної справи.

Як зазначається у акті перевірки, та встановлено судом, договори поворотної фінансової допомоги мають однотипний характер та складаються з наступних основних пунктів:

1.1. Позикодавець (позивач) надає Позичальнику (ТОВ Лавика , ТОВ Амкодор , ТОВ Ароллан , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Тітан-Південь , ТОВ Кодос Інвест ) поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

1.2. Поворотна фінансова допомога (надалі - Допомога) - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (ст.14 п.п.14.1.257 ПК України).

2.1. Поворотна фінансова допомога надається частинами або одноразово в повному обсязі в національній валюті України, у сумі, яка визначена по кожному із договорів.

2.2. Поворотна фінансова допомога надасться Позичальнику на безоплатній (безпроцентній) основі, тобто плата (проценти) за користування грошовими коштами не стягується.

2.3. Допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з поточного рахунку Позикодавця.

Позичальник зобов'язується повернути отриману від Позикодавця поворотну фінансову допомогу не пізніше ніж 31 грудня 2014, 31 грудня 2015, 31 грудня 2016 року.

Строк повернення Допомоги, встановлений в п.п. 2.4. може бути продовжений виключно за письмовою згодою Сторін, яка оформляється у вигляді додаткової угоди до цього Договору.

2.5 Поворотна фінансова допомога використовується для поповнення обігових коштів Позикодавцю для здійснення ним господарської діяльності відповідно до Статуту.

Фактичне перерахування грошових коштів по вказаним договорам фінансової допомоги, як зазначається в акті, підтверджено платіжними документами, перелік яких наведено на сторінках 42-49 акту перевірки.

У бухгалтерському обліку вказані операції було відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 183 Інша дебіторська заборгованість , Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті .

В акті зазначається, що станом на 31.03.2017 грошові кошти, перераховані у вигляді поворотних фінансових допомог, не були повернуті ТОВ Тедіс-Україна вказаними підприємствами.

Судом встановлено, що згідно протоку від 07.12.2016 року №07/12/16 загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю Т. Інвест (т.3 а.с.153-157), на яких був присутній єдиний засновник товариства - ТОВ Тедіс Україна , вирішено:

- відповідно до законодавства України створити товариство з обмеженою відповідальністю Т. Інвест ;

- визначити та затвердити статут ТОВ Т. Інвест у розмірі 2437936222 грн.;

- визначити, що частка Тедіс Україна в статутному капіталі ТОВ Т. Інвест становить 2437936222 грн., що складає 100% статуного капіталу Товариства;

- визначити, що частка Тедіс Україна буде сформована наступними вкладами:

1) грошовий вклад у розмірі 85566666 грн.;

2) майнові права (права вимоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, договорами купівлі-продажу та договорами доручення, повний перелік яких наведений в додатку 1 до цього Протоколу) у розмірі 2352369556 грн.

- визначити, що статутний капітал Товариства буде сплачений до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства;

- затвердити статут Товариства.

До вказаного протоколу складено додаток 1, в якому наведено детальний перелік договорів про надання поворотної фінансової допомоги (назва, номер договору, дата договору, позикодавець, позичальник, сума договору); договорів купівлі продажу та договору доручення (т.3 а.с.158-163).

Вищевказаним протоколом загальних зборів від 07.12.2016 року затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю Т. Інвест (т.3 а.с.166-184).

Відповідно до п. 7.2 Статуту статутний капітал Товариства складається з:

- грошового вкладу Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна у розмірі 85 566 666 гривень;

- майнових прав Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , у розмірі 2 352 369 556 гривень.

Пунктом 7.3 Статуту визначено, що розмір частки ТОВ Тедіс Україна в статутному капіталі ТОВ Т. Інвест становить 2437936222 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства.

09.12.2016 року проведена державна реєстрація ТОВ Т. Інвест як юридичної особи (ідентифікаційний код 41017602) (т.3 а.с.204-208).

З боку позивача до суду надані копії платіжних доручень від 20.12.2016 про перерахування ТОВ Тедіс Україна отримувачу - ТОВ Т. Інвест 64733333 грн. та 20833333 грн. із зазначенням призначення платежу: внесок до статутного фонду ТОВ Т. Інвест .

Також, як встановлено судом, з метою формування статутного фонду ТОВ Тедіс Україна , згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Тедіс Україна № 22/12/16 від 22.12.2016, 22 грудня 2016 року ТОВ Тедіс Україна (далі - Первісний кредитор) уклав з ТОВ Т. Інвест (далі - Новий кредитор) договір №22/12 про відступлення права вимоги (т.3 а.с.209-211).

Згідно основних умов даного Договору:

В порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває належні Первісному кредиторові права вимоги за договорами (далі - "Основні договори"), перелік яких наведено у додатку № 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору, а саме право замість Первісного кредитора вимагати від юридичних осіб-боржників за Основними договорами (далі - "Боржники") повернення грошових коштів у розмірах, зазначених в додатку № 1 до цього Договору.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором, складають грошові зобов'язання Боржників за Основними договорами перед Первісним кредитором на загальну суму 2352369556 гривень.

Права вимоги, вказані в п.1.1. цього Договору, відступаються Первісним кредитором Новому кредитору на безоплатній основі як вклад до статутного капіталу Нового кредитора.

Основні договори залишаються дійсними та чинними у повному обсязі, з урахуванням заміни їх сторони (Первісного кредитора), що була здійснена згідно з цим Договором.

З дати підписання Договору Новий Кредитор заміняє Первісного Кредитора у всіх правовідносинах, які склалися між ним і Боржниками. До Нового Кредитора переходять усі права Первісного Кредитора у зобов'язаннях за Основними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав

Сторони підтверджують, що за цим Договором не відбувається фінансування за плату Новим кредитором Первісного кредитора під відступлення права вимоги, Новий кредитор не передає в розпорядження Первісному кредитору грошові кошти за плату, Первісний кредитор не сплачує/не надає Новому кредитору жодної винагороди, даний Договір не є договором факторингу, а метою даного Договору є саме заміна Первісного кредитора в зобов'язаннях Боржників шляхом відступлення Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги, визначених в п. 1.1. цього Договору.

Отже, за умовами Договору права вимоги, що відступаються за цим договором, складають грошові зобов'язання Боржників - ТОВ Лавика ТОВ Кодос Інвест ТОВ Тітан-Південь ТОВ Стратагема-Інвест ТОВ Ароллан ТОВ Амкодор за Основними договорами перед Первісним кредитором на загальну суму 2352369556 гривень.

Загальна сума відступлення прав вимоги складається з суми наданої поворотної фінансової допомоги боржникам на загальну суму 2 063 369 556,0 грн. та авансових внесків по договорам купівлі-продажу товарів 289 000 000,0 грн.

До вказаного договору складено додаток 1, в якому наведено детальний перелік договорів про надання поворотної фінансової допомоги (назва, номер договору, дата договору, позикодавець, позичальник, сума договору); договорів купівлі продажу та договору доручення (т.3 а.с.212-217).

Додатком №2 до Договору №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 є акт приймання-передачі документів від 22 грудня 2016 року, де вказано, оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги з додатковими угодами, оригінали договорів купівлі-продажу з додатковими угодами, оригінал договору доручення з додатковими угодами, завірені банком копії платіжних доручень про перерахування сум поворотної фінансової допомоги, завірені банком копії платіжних доручень про перерахування сум по договорах купівлі-продажу, завірена банком копія платіжного доручення про перерахування суми по договору доручення, копій листів-повідомлень про відступлення права вимоги та копії листів згод на відступлення права вимоги (т.3 а.с.212-228, 230-240).

Перелік листів-повідомлень про відступлення права вимоги та листів згод на відступлення права вимоги наведено також в акті перевірки.

Також, між ТОВ Тедіс Україна та ТОВ Т. Інвест 22.12.2016 року складено акт приймання передачі майнових прав до статутного капіталу ТОВ Т. Інвест (т.3 а.с.241-245).

Тобто, на виконання умов Договору №22/12 від 22.12.2016 р. Позивач вніс до статутного фонду ТОВ Т.Інвест майнові права в розмірі 2353369556,00 грн., а саме права вимоги за договорами, які зазначені в Додатку № 1 до Договору (копія договору № 22/12 з додатками та Акт приймання-передачі майнових прав від 22.12.2016 р. додається до позову).

Судом встановлено, що 23.12.2016 р. між ТОВ Тедіс Україна та ПП Сфінкс було укладено Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Т. Інвест .

Відповідно до п.1.1 частка ПП Сфінкс складає 100%.

Згідно із п. 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на частку переходить від Продавця (Позивач) до Покупця (ПП Сфінкс ) на підставі цього договору з моменту підписання цього договору. Для третіх осіб зміни в складі учасників ТОВ Т.Інвест набирають чинності з дня державної реєстрації змін до відомостей про Т.Інвест, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, у тому числі змін до статуту Т.Інвест, відповідно до яких Покупець буде зазначений як учасник ТОВ Т.Інвест .

Згідно п.7.3 Статуту ТОВ Т. Інвест (в новій редакції) визначено, що розмір частки ПП Сфінкс в статутному капіталі ТОВ Т. Інвест становить 2437936222 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства (т.3 а.с.185-203).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 334 ЦК України та договору купівлі-продажу від 23.12.2016 р. ПП Сфінкс набуло право власності на 100% частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест 23.12.2016 року, й відповідно у позивача вказане право власності з цього моменту припинено.

Як зазначає позивач, у зв?язку з відчуженням корпоративних прав, Позивачем у відповідності до положень ПСБО 16 Витрати , ПСБО 13 Фінансові інструменти , п.134.1.1 ПК України віднесено собівартість реалізованих інвестицій на витрати, в тому числі 2063369556 грн.

В свою чергу, перевіряючі в акті перевірки дійшли висновку щодо порушення Позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України на тій підставі, що Боржники не внесли грошові кошти в статутний фонд ТОВ Т.Інвест , а тому він не сформований в повному обсязі.

Зокрема, як вказано в акті, станом на момент передачі інвестиції від ТОВ Тедіс Україна до ПП Сфінкс , що відбулося на протязі грудня 2016 року внесок до статутного капіталу ТОВ Т.Інвест у сумі 2063369556,00 грн. не здійснено.

Суд не погоджується із даними висновками відповідача з огляду на наступне.

Щодо можливості формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю майновими правами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 13 Закону України Про господарські товариства (в редакції, яка діяла на момент формування статутного капіталу ТОВ Т.Інвест ) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні норми містяться в ч. 2 ст. 115 ЦК України.

Статтею 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, діюче законодавство дозволяє вносити до статутного (складеного) капіталу господарського товариства майно, відмінне від грошових коштів та яке має вартісну оцінку, в тому числі і майнові права на дебіторську заборгованість.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Стаття 190 ЦК України визначає майнові права як неспоживна річ. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майнові права є окремим об?єктом цивільних прав та обов?язків.

Таким чином, перевіряючі безпідставно ототожнюють майнові права у вигляді права вимоги за дебіторською заборгованістю, з грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України Про господарські товариства зміст установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Як вбачається зі Статуту ТОВ Т.Інвест , а саме розділу 7, товариством чітко визначено розмір часток та порядок внесення вкладів у статутний капітал. Зокрема, п. 7.1 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства в Товаристві сформовано статутний капітал у розмірі 2437936222 гривень.

Відповідно до п. 7.2 Статуту капітал Товариства складається з:

грошового вкладу Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , у розмірі 85 566 666 гривень;

майнових прав Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , у розмірі 2 352 369 556 гривень.

Слід зазначити, що хоча розмір майнових прав й визначається в грошовій формі, однак, вони є окремим, відмінним від грошових коштів різновидом майна, яке, відповідно до положень ЦК України та Закону України Про господарські товариства , може бути внеском до статутного капіталу господарського товариства.

Водночас, суд зазначає, що жодна норма законодавства не містить положення про те, що в разі формування статутного капіталу за рахунок майнових прав (зокрема, права вимоги про стягнення дебіторської заборгованості), учасник господарського товариства, який здійснив такий внесок, повинен його здійснити шляхом внесення саме грошових коштів в розмірі оціночної вартості майнових прав.

В свою чергу, подальша сплата заборгованості Боржниками Новому кредитору - ТОВ Т.Інвест , за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, право вимоги за якими було передано в якості внеску до його статутного капіталу, буде мати наслідком отримання прибутку вказаним господарським товариством-емітентом, та відповідно не призводитимуть до зміни структури статутного капіталу даного емітента (з майнових прав на грошові кошти).

З огляду на викладене, позиція перевіряючих про те, що статутний капітал товариства, внесок до якого було здійснено майновими правами, буде фактично сформований лише після внесення грошових коштів на оціночну вартість майнових прав є таким, що не ґрунтується на положеннях діючого законодавства, оскільки, днем формування статутного капіталу в даному випадку є саме день передачі майнових прав господарському товариству-емітенту.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 ЦК визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги № 22/12 від 22.12.2016 р., права вимоги, вказані в п. 1.1. цього Договору, відступаються Первісним кредитором (Позивачем) Новому кредитору (ТОВ Т.Інвест ) на безоплатній основі як вклад до статутного капіталу Нового кредитора.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що дата підписання Договору є датою відступлення прав вимоги за Основними договорами.

На виконання умов п. 3.1. Договору 22.12.2016 р. Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв за актом приймання-передачі всі документи, які підтверджують право вимоги до Боржників за Основними зобов?язаннями, в тому числі документи, які підтверджують перерахування Первісним кредитором Боржникам грошових коштів на виконання умов Основних договорів.

Крім того, 22.12.2016 р. Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв до статутного капіталу ТОВ Т.Інвест майнові права, а саме права вимоги за Основними договорами, що підтверджується Актом приймання-передачі майнових прав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Інвест .

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо відступлення права вимоги вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 517 ЦК України Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, момент набуття прав кредитора ТОВ Т.Інвест за Основними договорами і є моментом виконання зобов?язання Позивача щодо формування статутного капіталу ТОВ Т.Інвест , оскільки останнє саме з цієї дати набуло права власності на майнові права, передані згідно Договору про відступлення права вимоги №22/12 від 22.12.2016 р.

Необхідно також зазначити, що згідно із ст. 519 ЦК України Первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, з дати відступлення права вимоги за Основними договорами, ТОВ Тедіс Україна не має взаємних прав та обов'язків з ТОВ Т.Інвест та боржниками за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а тому не може нести відповідальність чи зазнавати будь-яких негативних наслідків щодо невиплати ними кредиторської заборгованості.

Щодо доводів позивача відносно правомірності віднесення до складу витрат собівартості реалізованих фінансових інвестицій, суд зазначає наступне.

У відповідності з п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Серед фінансових інвестиції виділяють, в тому числі, прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

Таким чином, відповідно до ПК України, операція по внесенню коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є прямою інвестицією. Разом з тим в обмін на таку інвестицію товариство з обмеженою відповідальністю передає засновнику емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, засновник виступає інвестором, а товариство з обмеженою відповідальністю - емітентом корпоративних прав.

23.12.2016 р. Позивачем були відчужені корпоративні права у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест на користь ТОВ Сфінкс за Договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Інвест .

Згідно із п. 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на частку переходить від Продавця (Позивач) до Покупця (ПП Сфінкс ) на підставі цього договору з моменту підписання цього договору. Для третіх осіб зміни в складі учасників ТОВ Т.Інвест набирають чинності з дня державної реєстрації змін до відомостей про Т.Інвест, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, у тому числі змін до статуту Т.Інвест, відповідно до яких Покупець буде зазначений як учасник ТОВ Т.Інвест .

Таким чином, відповідно до ст. 334 ЦК України та договору купівлі-продажу від 23.12.2016 р. ПП Сфінкс набуло право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест 23.12.2016 р, а у Позивача вказане право власності було припинено.

Відповідно до пп. 134.1.1 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Згідно п.29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать, в тому числі, собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій).

Пунктом 32 ПСБО 13 Фінансові інструменти передбачено, що зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об'єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими витратами.

Відповідно до п. 17 ПСБО 13 Фінансові інструменти підприємство списує фінансовий актив з балансу, якщо воно втрачає контроль за цим фінансовим активом або його частиною. Ознакою втрати контролю є повне виконання контракту, закінчення терміну прав вимоги або відмови від прав за цим контрактом.

Отже, враховуючи те, що Позивачем відчужено 100% частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест на користь ПП Сфінкс , а останнє відповідно 23.12.2016 р. набуло права власності на частку в статутному капіталі ТОВ Т.Інвест , Позивачем правомірно віднесено до складу інших витрат собівартість реалізованих фінансових інвестицій в сумі 2063369556 грн.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме, що ТОВ Тедіс Україна безпідставно віднесло до складу витрат за 2016 рік суму у розмірі 2063369556 грн.

Щодо наявності кримінальних проваджень, ухвал слідчого судді про проведення перевірки та про арешт майна у кримінальному провадженні відносно вищевказаних ТОВ Лавика , ТОВ Амкодор , ТОВ Ароллан , ТОВ Стратагема-Інвест , ТОВ Тітан-Південь та щодо наявності вироку відносно ТОВ Кодос Інвест , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Ухвала слідчого судді, якою призначено іншу перевірку платника податків в межах кримінального провадження та якою накладено арешт на корпоративні права, є процесуальним актом, який виноситься суддею у порядку реалізації його повноважень щодо здійснення судового контролю. Такі ухвали обов'язково містять виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії та накладення арешту. При постановленні таких ухвал слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на приписи частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 18.09.2018 року в справі №802/2231/17-а.

Стосовно наявності вироку Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2017 року у справі №522/11136/17, враховуючи наведену вище позицію суду щодо наявності вироків суду, яка узгоджується з правовою позицією та висновками Верховного Суду, суд не приймає до уваги вищевказаний вирок як беззаперечний доказ в адміністративній справі при розгляді порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме, що безпідставного віднесення ТОВ Тедіс Україна до складу витрат за 2016 рік суми у розмірі 2063369556 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно у відповідності до приписів Податкового кодексу України віднесено суми, сплачені отримані від контрагентів-покупців до складу доходів від реалізації товарів за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами та правомірно віднесено до складу витрат складу витрат за 2016 рік суму у розмірі 2063369556 грн. у відповідності до ст.134 ПК України та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено. Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивачу є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

У зв'язку із цим, податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року, яким за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134 п.п.141.2.1 п.141.1 ст.141 Податкового Кодексу України, ТОВ Тедіс Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 37903891 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12031445 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його рішення та заяви по суті справи, і не довів суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 616700 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) згідно платіжного доручення №86701 від 20.07.2018 року (т.1 а.с.37).

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 616700 грн.

28.11.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120 КАС України десятим днем для складання рішення суду у повному обсязі є 10.12.2018 року.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 74, 75, 76, 77, 78, 80, 90, 94, 120, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 30622532, адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0006744907 від 15.09.2017 року.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (код ЄДРПОУ 30622532, адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4А) судовий збір у розмірі 616700,00 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок), сплачений згідно платіжного доручення №86701від 20.07.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлений та підписаний суддею 10.12.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.