Справа № 1540/4314/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, про:
визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України №427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №299 від 09.11.2017 року;
зобов'язання ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №299 від 09.11.2017 року на дату її подання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Будіва» у порядку визначеному законодавством склало в електронній формі податкову накладну №299 від 09.11.2017 року та направило її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказана податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної вказано те, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена, оскільки ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:6806. При цьому, було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Позивач, в електронному вигляді, через засоби електронного зв'язку, направив повідомлення з додатками щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, пояснення та копії документів, перелік яких, на думку позивача, відповідав вичерпаному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Отже, як вважає позивач, ним було надано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарської операції по вищевказаній податковій накладній. За результатами розгляду пояснень та документів, комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, було прийнято рішення: №427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №299 від 09.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; Підставою для відмови в реєстрації було зазначено, що платником податку надані копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку/коригування.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
10 жовтня 2018 року, представником відповідача, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду (вхід. № 29856/18), подано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної було відправлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по відмовленій податковій накладній. Відповідач стверджує, що відмова в реєстрації податкової накладної ТОВ «Будіва», із посиланням на підставу – не надання копій первинних документів, надання платником податку копій документів, які є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування – є повністю обґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та відзив та перевіривши їх доказами суд встановив наступні обставини.
Згідно з матеріалами справи, ТОВ «Будіва» зареєстровано юридичною особою з 15.12.2015 року за №15561020000056763, код ЄДРПОУ 40177201, одним із видів діяльності по КВЕД є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.15-21).
ТОВ «Будіва» з 15.12.2015 року перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.
Між ТОВ «Будіва» (Постачальник) та ТОВ «Новий Район 1» (Покупець), 24 жовтня 2016 року було укладено договір №ОД-1016-/09 про постачання матеріалів будівельного призначення, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (надалі-товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його у формі 100% попередньої оплати протягом 3 банківських днів з дня одержання рахунку фактури. Поставка Товару здійснюється в межах складу Постачальника, за адресою м. Одеса, 1-й Промисловий провулок 9 (а.с.30-33).
На підтвердження реальності вищевказаної господарської операції, крім копії договору №ОД-1016/09, позивачем було надано: специфікацію №2 від 25.10.2016 року до договору платіжне доручення №142 від 10.11.2017 року (а.с.36), видаткову накладну №ОД-00002367/01 від 09.11.2017 року (а.с.34), довіреність серії НР№09/11-2 від 09.11.2017 року на отримання товару від ТОВ «Будіва» (а.с.35).
Проданий товар був придбаний ТОВ «БУДІВА» у постачальника – ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «ТЕХНО», на підставі договору поставки №347 від 14.01.2016 року (а.с.37 - 45). Придбання товарів підтверджується : специфікацією № 16304 від 05.09.2017 року (а.с. 45); видатковою накладною № 14701 від 06.11.2017 року (а.с. 47); платіжним дорученням № 66578056 від 06.11.2017 року на суму 164679,78 грн. (а.с. 48); ТТН № ТЕ 000014701 від 06.11.2017 року (а.с. 49); специфікацією № 22744 від 02.11.2017 року (а.с. 50); видатковою накладною № 14702 від 06.11.2017 року (а.с. 52); платіжним дорученням № 66578080 від 07.11.2017 року на суму 86133,00 грн. (а.с. 53); ТТН № ТЕ000014702 від 06.11.2017 року (а.с. 55); платіжним дорученням № 501 від 07.11.2017 року (а.с. 54).
На підставі договору №ОД-1016-/09 від 24 жовтня 2016 року, позивачем було сформовано податкову накладну №299 від 09.11.2017 року (а.с.26).
Вищевказана накладна в електронному вигляді була направлена до відповідача, однак реєстрація її була зупинена, у зв'язку з виявленою помилкою, а саме: відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6806. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
08 грудня 2017 року позивач, засобами електронного зв'язку направив на адресу відповідача повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію якої зупинено (а.с.28).
Однак, рішенням комісії ДФС України від 15.12.2017 року №427891/40177201, ТОВ «Будіва» було відмовлено у реєстрації податкової накладної №299 від 09.11.2017 року, на підставі надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної було прийнято з порушенням чинного законодавства, ТОВ «Будіва» звернулось до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Податковий кодекс України (далі – ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
За приписами п. 74.2. ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 (далі – Порядок № 1246) податкова накладна – електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі – платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. 200-1.3 і п. 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі – квитанція).
Аналогічні приписи містить пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.
Підпунктом 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України регламентовано, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Ця квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зі змісту квитанції вбачається, що ДФС сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.
З цього приводу суд зазначає, що податковим органом порушено вимоги п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки у квитанціях не зазначено конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого зупинено реєстрацію податкових накладних № 7 від 28.07.2017, № 8 від 29.07.2017 та № 9 від 29.07.2017.
Такий висновок базується на тому, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567. Натомість, пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі – Критерії), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Таким чином, фіскальний орган зобов'язаний чітко вказати у квитанції на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв.
Суд звертає увагу, що визначення податковим органом конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких наведено у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі – Вичерпний перелік документів).
Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, є:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
У квитанції, отриманій позивачем, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Таким чином, відповідачем в порушення пп. 201.16.1 пп. 201.16 ст. 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких затверджено наказом № 567 від 13.06.2017 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).
Згідно з пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» пп. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.6 ст. 201 ПК України.
Згідно з підпунктами а, б п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг за приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як вже було зазначено, рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, лише загальну фразу про те, що причиною цього є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Проте, у рішеннях не зазначено, які саме документи з наданих позивачем складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017 (далі – Постанова № 190) визначено, що комісія Державної фіскальної служби (далі – комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Абзацом 2 Постанови № 190 передбачено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пп. 201.16 ст. 201 ПК України;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, як то надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або ж надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Суд звертає увагу на приписи пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
За таких обставин суд дійшов висновку, що за відсутності чітко визначених підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017, є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право ТОВ «Будіва» – відновленню шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати спірну податкову накладну датою її фактичного отримання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” (Заява №28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії”, заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії”, заява № 48778/99, п. 25)”.
В даному випадку, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі спірну податкову накладну, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139,173-183, 241-246, 250, 255, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» (65091, м. Одеса, вул. Степова 18/20, код ЄДРПОУ 40177201) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197), Комісії Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8), про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України №427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №299 від 09.11.2017 року; зобов'язання ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №299 від 09.11.2017 року на дату її подання – задовольнити.
Рішення Комісії Державної фіскальної служби України №427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №299 від 09.11.2017 року - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «БУДІВА» №299 від 09.11.2017 року датою її подання.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» (65091, м. Одеса, вул. Степова 18/20, код ЄДРПОУ 40177201) з Державного бюджету України, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39292197), Комісії Державної фіскальної служби України, понесені судові витрати у розмірі 3524,00 гривень солідарно.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2018 |
Оприлюднено | 13.12.2018 |
Номер документу | 78461529 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Балан Я. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні