Постанова

від 23.05.2019 по справі 1540/4314/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1540/4314/18

Категорія: 8.1 Головуючий в І інстанції: Балан Я.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 10.12.2018 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будіва до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будіва звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України № 427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017 року; зобов`язати ДФС України здійснити дії по реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017 року на дату її подання (зареєструвати).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позов задоволено. Рішення Комісії Державної фіскальної служби України № 427891/40177201 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ Будіва № 299 від 09.11.2017 року датою її подання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Будіва (Постачальник) та ТОВ Новий Район 1 (Покупець) 24 жовтня 2016 року було укладено договір № ОД-1016-/09 про постачання матеріалів будівельного призначення, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (надалі-товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його у формі 100% попередньої оплати протягом 3 банківських днів з дня одержання рахунку фактури. Поставка Товару здійснюється в межах складу Постачальника, за адресою м. Одеса, 1-й Промисловий провулок 9.

Також, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження реальності вищевказаної господарської операції, крім копії договору № ОД-1016/09, позивачем було надано: специфікацію № 2 від 25.10.2016 року, платіжне доручення № 142 від 10.11.2017 року, видаткову накладну № ОД-00002367/01 від 09.11.2017 року, довіреність серії НР № 09/11-2 від 09.11.2017 року на отримання товару.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що проданий товар був придбаний ТОВ Будіва у постачальника - ТОВ Завод теплоізоляційних матеріалів ТЕХНО на підставі договору поставки № 347 від 14.01.2016 року. Придбання товарів підтверджується: специфікацією № 16304 від 05.09.2017 року; видатковою накладною № 14701 від 06.11.2017 року; платіжним дорученням № 66578056 від 06.11.2017 року на суму 164679,78 грн.; ТТН № ТЕ 000014701 від 06.11.2017 року; специфікацією № 22744 від 02.11.2017 року; видатковою накладною № 14702 від 06.11.2017 року; платіжним дорученням № 66578080 від 07.11.2017 року на суму 86133,00 грн.; ТТН № ТЕ000014702 від 06.11.2017 року; платіжним дорученням № 501 від 07.11.2017 року.

На підставі договору № ОД-1016-/09 від 24 жовтня 2016 року, позивачем було сформовано податкову накладну № 299 від 09.11.2017 року.

Вищевказана накладна в електронному вигляді була направлена до відповідача, однак реєстрація її була зупинена, у зв`язку з виявленою помилкою, а саме: відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 року. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6806. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

08 грудня 2017 року позивач, засобами електронного зв`язку, направив на адресу відповідача повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію якої зупинено.

Рішенням Комісії ДФС України від 15.12.2017 року № 427891/40177201 ТОВ Будіва було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017 року у зв`язку із наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної було прийнято з порушенням чинного законодавства, ТОВ Будіва звернулось до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи з наданих позивачем складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Також, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для зупинення реєстрації спірної податкової накладної. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної № 299 від 09.11.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право ТОВ Будіва - відновленню шляхом зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати спірну податкову накладну датою її фактичного отримання.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 6 зазначено Наказу моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Цим же Наказом затверджений Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до цього Переліку для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017 року (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, підставами для зупинення реєстрації спірної податкової накладної є виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД.

Водночас, аналізуючи зміст такого рішення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації спірної податкової накладної, як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції відповідачем не вказано, ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Натомість, позивач надав ДФС України всі первинні документи та пояснення щодо походження, придбання такого товару (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, специфікації, платіжні доручення).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем документи на адресу відповідача цілком відповідають вимогам, викладеним у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, всупереч визначеній в оскаржуваному рішенні підставі його прийняття, податковим органом у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Так, з самого оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної вбачається, що воно прийнято з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена підстава є лише цитатою з постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017 року.

В свою чергу, у самому рішенні відсутня будь-яка конкретизація, які саме документи надані позивачем, складені з порушенням законодавства, яких документів не вистачило для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано такої конкретизації претензій до первинних документів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у реєстрації спірної податкової накладної та зобов`язання відповідача здійснити відповідну реєстрацію наданої податкової накладної.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення, проте вони спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 23.05.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька