Ухвала

від 06.12.2018 по справі 552/1545/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1545/18 Номер провадження 11-сс/814/33/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтава від 13 червня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Полтавської області та накладено арешт на товарно-матеріальні цінності (речі, що були у вжитку: одяг, іграшки, меблі, речі домашнього вжитку) вилучені в ході обшуків у приміщеннях, які використовувались БО „ХГМ „Єдність 1. Визначено порядок виконання ухвали.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016170000000393 від 11.08.2016 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.222 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_9 підозрюється в тому, що вона, являючись співзасновником, директором та виконуючим обов`язки головного бухгалтера БО «Християнська гуманітарна Місія «Єдність 1» (код ЄДРПОУ 356424174), тобто являючись службовою особою, здійснюючи фінансово-господарську діяльність від імені очолюваної організації, в порушення п.54.1 ст.54, п.57.1 ст.57, п.п.170.7.1 п.170.7 ст.170, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України №2755-YІІ від 02.12.2010, ст.287 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012, ст.12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22.10.1999, достовірно знаючи, що розподіл гуманітарної допомоги в адресу Релігійної громади «Християнська реформаторська церква» (код ЄДРПОУ 25164659) на суму 17 253,14 грн. та Благодійного фонду «Бертіна» (кодЄДРПОУ 37380600)на суму 15 005, 32 грн. в 2014-2015 роках не відбувався, з метою одержання пільг щодо податків, в Додатку до Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій за відповідні періоди умисно внесла завідомо неправдиві відомості щодо розподілу гуманітарної допомоги на адресу даних благодійних організацій.

Також, до Податкового звіту БО «Християнська гуманітарна Місія «Єдність 1» про використання коштів неприбуткових установ та організацій за 2014-2015 роки, ОСОБА_9 умисно внесла завідомо неправдиві відомості щодо розподілу гуманітарної допомоги на адресу вказаних благодійних організацій, який фактично не відбувався.

Вказані податкові звіти ОСОБА_9 засвідчила електронним цифровим підписом та подала засобами телекомунікаційного зв`язку 25.02.2015 року та 25.02.2016 року до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Такі дії ОСОБА_9 дали можливість уникнути виключення БО «Християнська гуманітарна Місія «Єдність 1» з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги та використати пільговий режим оподаткування отриманої гуманітарної допомоги, використаної не за цільовим призначенням.

В ході досудового розслідування проведено обшуки в приміщеннях, що використовувалися БО «ХГМ «Єдність 1», в ході яких вилучено товарно-матеріальні цінності, що були у вжитку (одяг, іграшки, меблі, речі домашнього вжитку), загальною вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Вилучене майно передано на зберігання до оперативного управління Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 43.

Рішення про накладення арешту на майно слідчий суддя мотивував необхідністю запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі чи відчуження.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. При цьому зазначив, що прокурором порушено строки звернення із клопотанням, оскільки майно було вилучено в ході проведення обшуків у 2017 році. Звернув увагу, що, всупереч положенням ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого було розглянуто без повідомлення володільця майна, хоча це майно вже було тимчасово вилучене.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_9 сума шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням, складає 32258, 14 грн., а вартість вилученого майна є значно вищою.

Будь-яких доказів, які б підтверджували обгрунтованість підозри ОСОБА_9 , як засновника та директора благодійної організації „ХГМ „Єдність в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, ні слідчим, ні прокурором не надано. На момент пред`явлення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.222 КК України, сплинув строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності.

Водночас, арешт всього майна (гуманітарної допомоги) повністю зупинив законну діяльність благодійної організації.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення та вважав ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою, пояснення слідчого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

З матеріалів провадження вбачається, що правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом службового підроблення та надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання пільг щодо податків, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.222 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Наведені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Обгрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначив, що дане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом.

Разом з тим, такі твердження прокурора нічим не підтверджено.

Як зазначив у судовому засіданні захисник ОСОБА_8 , і дана обставина ніким не оспорювалась, кримінальне провадження за ч.3 ст.212 КК України на даний момент закрите.

ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366 та ч.1 ст.222 КК України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, полягає у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища.

Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.222 КК України, характеризують надання неправдивої інформації органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам. В даному випадку дії ОСОБА_9 , у вчиненні яких вона підозрюється, полягають у наданні податковому органу завідомо недостовірної інформації з метою отримання пільги щодо податків.

Прокурор у своєму клопотанні не навів об`єктивних доводів про те, яким чином вилучене під час обшуків майно може бути знаряддям інкримінованих ОСОБА_9 злочинів, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Не навели таких даних слідчий та прокурор і під час апеляційного розгляду.

Таким чином, необхідність арешту прокурором не доведена, а потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Крім того, матеріали клопотання не містять даних, за допомогою яких можна ідентифікувати майно, що необхідно арештувати, а саме його точний перелік та загальну кількість.

Також колегія суддів звертає увагу, що розслідування у даному провадженні здійснюється з 11.08.2016, майно було вилучене під час обшуків, проведених у жовтні-листопаді 2017 року. Разом з тим, із клопотанням про накладення арешту прокурор звернувся лише 29.05.2018.

Є слушними і доводи захисника про порушення прав його підзахисної з огляду на те, що клопотання прокурора було розглянуто без повідомлення підозрюваної та її захисника.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України без повідомлення зазначених осіб може бути розглянуто клопотання про арешт лише такого майна, яке не було тимчасово вилучене.

В той же час, дане майно було тимчасово вилучене, однак, слідчий суддя про розгляд клопотання прокурора не повідомив зазначених вище осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтава від 13 червня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуків в приміщеннях,які використовувалисьБО „ХГМ„Єдність 1, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуків в приміщеннях, які використовувались БО „ХГМ „Єдність 1, відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3