Постанова

від 10.12.2018 по справі 805/3635/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року справа №805/3635/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника позивача - Лисакової О.О., представника відповідача - Кудлаєнко В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 р. (повний текст рішення складено 02.07.2018 у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/3635/17-а (головуючий І інстанції суддя суддя Голуб В.А.) за позовом Державної установи "Маріупольський виправний центр (№138)" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Маріупольський виправний центр (№ 138)" 18.10.2017 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якому просила визнати незаконними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №№ 05-20-3363/0031-0066, 05-20-3363/0031-0065, 05-20-3363/0031-0067 від 04 вересня 2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері законодавства про працю; забезпечити позов шляхом зупинення дії зазначених постанов; вирішити питання судових витрат (т.1 а.с. 3-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у справі № 805/3635/17-а в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі відмовлено (т. 1 а.с. 58).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 135-139).

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що відповідачем у порушення ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України застосовано до правовідносин позивача з засудженими положення ст.ст. 23, ст. 24, 83, 95, 96, 115 КЗпП України, які стосуються правил прийому на роботу, питань оплати праці; порушено приписи абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Також, звертає увагу не те, що позивач є бюджетною неприбутковою установою, тобто є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня. Основним фінансовим документом позивача є кошторис. В даному спорі позивач, як бюджетна неприбуткова установа, не забезпечений коштами на своєчасну оплату праці засуджених.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.08.2017 року начальником Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 направлено лист № 59-3225-17 на ім'я начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіна В.П. про проведення позапланової перевірки Державної установи Маріупольський виправний центр (№138) з питань додержання законодавства про працю засуджених за період з 01.01.2016 по 31.07.2017 (т. 1 а.с. 86-87).

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області Про проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) від 08.08.2017 року № 1367 та направлення на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб'єкта господарювання від 08.08.2017 року № 04.1/807 у період з 09.08.2017 року по 21.08.2017 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю, про що складено акт від 21.08.2017 року за № 05-20-3363/0031 (т.1 а.с. 88-89, 91-123).

Відповідно до вищевказаного акту вказано на порушення вимог законодавства, а саме: в порушення вимог ст. 23 та 24 КЗпП України, статті 60 КВК України Маріупольським виправним центром (№ 138) у квітні та травні 2017 року було проведено засудженому ОСОБА_5 нарахування та виплата заробітної плати без оформлення трудових відносин згідно законодавства на загальну суму 310, 08 грн.

На підтвердження вказаного порушення в матеріалах справи наявні: розрахункова відомость нарахування заробітної плати спецконтингенту за квітень 2017 року (дільниця з деревообробки); табеля обліку робочого часу за квітень 2017 року (дільниця з деревообробки); відомість обліку виконаних робіт за квітень 2017 року (дільниця з деревообробки); розрахункова відомість нарахування заробітної плати спецконтингенту за травень 2017 року (дільниця з деревообробки); табеля обліку робочого часу за травень 2017 року (дільниця з деревообробки); відомість обліку виконаних робіт за травень 2017 року; матеріали службового розслідування за фактом неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_6, а саме: наказ від 19.08.2017 року № 13/ос/ст-17 Про дисциплінарне стягнення . Відповідно до указаного наказу за невиконання в повному обсязі своїх службових обов'язків в частині своєчасного укладення строкових трудових договорів із засудженими на помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) майора внутрішньої служби ОСОБА_6 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1 а.с. 139-141, 143, 134, 135-136, 137, 164-165).

Відповідно до акту перевірки в порушення вимог ст. 83, ст. 95, ст. 96 КЗпП України встановлено 36 випадків недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що виразилось у заниженні нарахування заробітної плати, невиплати при звільнені грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки засудженим до позбавлення волі.

На підтвердження вказаного порушення до матеріалів перевірки надані первинні документи, які також наявні в матеріалах справи, а саме: табеля обліку робочого часу (виробнича майстерня МВЦ № 138 - деревообробка), відомості обліку виконаних робіт, відомості нарахування заробітної плати, калькуляція визначення ціни на 2 квартал 2017 року, табеля обліку робочого часу (виробнича майстерня МВЦ № 138 послуги з ремонту офісної техніки), відомості обліку виконаних робіт, відомості нарахування заробітної плати, калькуляція визначення ціни на 1 квартал 2017 року (т.1 а.с. 124-143).

Поряд з цим, в матеріалах справи наявний висновок експерта № 2/11/80 судово- економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42017051700000071 від 14.03.2018 року, яким підтверджено заниження заробітної плати, відповідно до висновків акту від 21.08.2017 року № 05-20-3363/0031 (т.2 а.с.29-127).

Крім того, при проведенні відповідачем перевірки виявлено, що позивачем в порушення ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці встановлена заборгованість із заробітної плати перед засудженими Маріупольського виправного центру (№ 138) станом на 31.07.2017 року у розмірі 14 056,33 грн.

Платіжними дорученнями № 594 та № 595 від 17.08.2017 року та № 635, № 636 від 22.08.2017 року грошові кошти були перераховані на банківські картки та центр поштового зв'язку засуджених та заборгованість була повністю погашена, про що позивачем повідомлено головному державному інспектору відділу контролю південного напрямку управління з питань праці 29.09.2017 року (т.1 а.с. 161-163).

Начальнику Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) 30.08.2017 року вручено особисто повідомлення № 04.1/165 про розгляд справ про накладення штрафу 04.09.2017 року о 13-00 годині (т.1 а.с.211-212).

При розгляді акту перевірки Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) від 21.08.2017 року за № 05-20-3363/0031 за нарахування та виплату заробітної плати у квітні та травні 2017 року засудженому ОСОБА_5 на загальну суму 310, 08 грн. без оформлення трудових відносин, відповідачем винесено постанову Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 96 000,00 грн. від 04.09.2017 року № 05-20-3363/0031-0065 (т.1 а.с.13-14).

За випадки недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено постанову від 04.09.2017 року № 05-20-3363/0031-0066 Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1 152 000, 00 грн.(т.1 а.с.11-12).

04.09.2017 року за заборгованість із заробітку перед засудженими станом на 31.07.2017 року у розмірі 14 056, 33 грн. та непроведення розрахунку компенсації за затримку виплати доходів, відповідачем винесено постанову Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 9 600, 00 грн. № 05-20-3363/0031-0067 (т.1 а.с.15-16).

Прийняття вказаних постанов зафіксовано протоколом від 04.09.2017 року № 14 (т.1 а.с.55).

Ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.09.2017 року по справі № 264/3728/17 начальнику Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 та слідчому Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області надано тимчасовий доступ до документів, що знаходяться у володінні Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) , які в подальшому були вилучені для проведення судово-економічної експертизи (т. 1 а.с.197-207).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанов №№ 05-20-3363/0031-0066, 05-20-3363/0031-0065, 05-20-3363/0031-0067 від 04 вересня 2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері законодавства про працю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, посилався як на правові підстави на Кодекс законів України про працю, на Закон України Про оплату праці , виходячи з того, що Державна установа Маріупольський виправний центр (№ 138) є роботодавцем в розумінні трудового законодавства, а особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками. Саме з такої позиції і правової оцінки здійснювали перевірки представники органів Держпраці (відповідач у справі).

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову неправомірним, з огляду на наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 04.02.2016 року № 8.

Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Крім цього, відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України N 1985-IV від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Суд апеляційної інстанції, визначаючи правовий статус позивача по відношенню до осіб, засуджених до позбавлення волі, виходить з нижченаведеного з урахуванням норм законодавства, в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 ст. 3 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV (далі - КВК України) визначено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Частинами 2 і 4 ст. 7 КВК України передбачено:

2. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України унормовано, що засуджені мають право: на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень.

Засуджені до позбавлення волі, як і громадяни України, не позбавлені права на працю, яке закріплене у статті 43 Конституції, але внаслідок відбування покарання у виді позбавлення волі, це право засуджених в певній мірі змінюється та обмежується. Засуджені обмежені у виборі виду праці. Крім цього, закон передбачає, що засуджені в місцях позбавлення волі повинні працювати.

Зокрема у ч. 1 ст. 118 КВК України закріплена норма, відповідно до якої засудженні до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, і залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.

Статтею 60 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою виправних центрів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення виправних центрів продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Згідно ст. 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Для осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, який становить 40 годин. (ч. 1 ст. 119 КВК України). Право на відпочинок (ст. 45 Конституції) забезпечується в місцях позбавлення волі звільненням засуджених від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю (ч. 1. ст. 119 КВК України), але права на щорічну відпустку в період відбування покарання засуджені не мають.

Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Міністерством юстиції України за № 396/5 від 07.03.2013 року виданий наказ Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, який зареєстрований 11 березня 2013 р. за № 387/22919.

2.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

2.2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

5.2. Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.

5.3. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.

Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.

При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

5.4. Погодинна система оплати праці для засуджених застосовується лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, які регламентують спірні правовідносини, дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що в силу вимог закону Державна установа "Маріупольський виправний центр (№ 138)" не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України, яка окреслює основні трудові права працівників: Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством .

Щодо невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки засудженим до позбавлення волі, то відповідно до ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України не передбачено надання засудженим щорічної відпустки.

Окрім того, з акту перевірки не вбачається за якими критеріями та ознаками Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі відповідач здійснював обрахування заробітної плати осіб, засуджених до позбавлення волі, перелічених в акті перевірки. Чи правильно були встановлені кількісні та якісні показники, види праці, умови її оплати відповідно до законодавства, що застосовується до осіб, засуджених до позбавлення волі.

Суд першої інстанції вказуючи на те, що позивачем занижено нарахування заробітної плати засудженим та не виплачена компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, не врахував, що відповідно до Положення про Державну установу Маріупольський виправний центр № 138 від 15.12.2016 року позивач є бюджетною неприбутковою установою та є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівню. Основним фінансовим документом позивача є кошторис. Як бюджетна неприбуткова установа позивач не забезпечений коштами на оплату праці засуджених.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови № 05-20-3363/0031-0066 від 04.09.2017 року Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1 152 000, 00 грн. за недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці та постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області № 05-20-3363/0031-0067 від 04.09.2017 року Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 9 600, 00 грн. за заборгованість позивача перед засудженими Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) та непроведення останнім розрахунку компенсації за затримку виплати доходів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись статями 139, 308, 310, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи Маріупольський виправний центр (№ 138) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 р. - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 р. у справі № 805/3635/17-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державної установи "Маріупольський виправний центр (№ 138)" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №№ 05-20-3363/0031-0066, 05-20-3363/0031-0065, 05-20-3363/0031-0067 від 04 вересня 2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері законодавства про працю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, адреса: вул. Прокоф'єва, 82, м. Покровськ, Донецька обл., 85302) на користь Державної установи "Маріупольський виправний центр (№ 138)" (код ЄДРПОУ 08563197, адреса: вул. Каменська, 71, с. Каменськ, м. Маріуполь, Донецька обл., 87527) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 47 640 (сорок сім тисяч шістсот сорок грн.)

Повне судове рішення складено 11 грудня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Г.М. Міронова

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко