Постанова

від 11.12.2018 по справі 200/10802/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року справа №200/10802/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Святодух О.Б., за участю представника відповідача Бережної Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Україна" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 200/10802/18-а (головуючий І інстанції Загацька Т. В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Україна" до керівника Військово-цивільноїадміністрації міста Авдіївка Донецької області Малихіна Павла Володимировича, третя особа Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради" про визнання протиправним рішення та визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Онлайн Україна (далі - позивач, ТОВ Онлайн Україна ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до керівника Військово-цивільноїадміністрації міста Авдіївка Донецької області Малихіна Павла Володимировича, третя особа Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради, в якому просило: визнати протиправним рішення від 02.08.2018 року, що оформлено протоколом № 1 наради щодо відключення філії ТОВ "Онлайн Україна" від електропостачання; визнати протиправними дії Малихіна Павла Володимировича з підписання 02.08.2018 року протиправного рішення від 02.08.2018 року, що оформлено протоколом №1 наради щодо відключення філії ТОВ "Онлайн Україна" від електропостачання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті провадження. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спір, що виник між сторонами підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року виправлено описку, в абзаці 9 мотивувальної частині ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року про відмову у відкритті провадження по адміністративній справі суд зазначив вірним словосполучення господарського судочинства замість словосполучення цивільного судочинства .

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме зазначив, що спірне рішення прийнято відповідачем, як суб'єктом владних повноважень. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не наділений законодавством правом розглядати питання щодо відключення позивача від електроенергії та підписувати відповідний протокол. На думку позивача дії відповідача, як суб'єкт владних повноважень, є незаконним втручанням у господарську діяльність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ст. 55 Конституції України та КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &l;;...&?м; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &l ;...&gн; . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 1 ,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому, обов'язковою умовою віднесення такого спору до категорії публічно-правових.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Також у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У позовних вимогах позивач просив визнати протиправним рішення від 02.08.2018 року, що оформлене протоколом №1 наради щодо відключення філії ТОВ Онлайн Україна від електропостачання, визнати протиправними дії керівника Військово-цивільноїадміністрації міста Авдіївка Донецької області Малихіна П.В. з підписання 02.08.2018 року протиправного рішення, що оформлено протоколом № 1 наради щодо відключення позивача від електропостачання.

Оскаржуваний протокол прийнятий комісією за результатами розгляду звернення постачальника електроенергії про самовільне підключення позивача до системи електропостачання без укладення договору. При цьому оскаржуваний протокол не містить рішення щодо відключення позивача від електропостачання.

Відповідно до ст.1 Закону України Про ринок електричної енергії ,постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Суд зазначає, що постачання електроенергії - одна з форм, у яких здійснюється господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з наданням електричної енергії споживачеві на підставі договору.

Відповідно до 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 312, акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення споживачем цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

Відключення електроустановки - одноразова дія (технологічна операція), яка виконується автоматичним або ручним способом штатними пристроями (вимикач, роз'єднувач) електричної мережі або електроустановки шляхом роз'єднання сусідніх елементів цієї мережі (установки) без порушення її технологічної цілісності, спрямована на знеструмлення електроустановки.

Самовільне підключення - підключення та/або споживання електричної енергії без укладення договорів, передбачених цими Правилами, або підключення після відключення, несанкціоноване (непогоджене) оператором системи.

Оператор системи - оператор системи розподілу або оператор системи передачі, у випадках коли до його мереж приєднані електроустановки споживачів електричної енергії та/або об'єкти розподіленої генерації.

За п. 7.5 Правил, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади.

Відповідно до п.8.2.6 Правил, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач обґрунтовує вимоги тим, що спірне рішення прийнято відповідачем, як суб'єктом владних повноважень. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не наділений законодавством правом розглядати питання щодо відключення позивача від електроенергії та підписувати відповідний протокол. Отже, ці дії відповідача є незаконним втручанням у господарську діяльність.

Суд зазначає, що позивач обґрунтовує вимоги тим, що ним було втрачено/не відновлено попередньо укладені договору з постачання електроенергії, необхідність укладення нового договору та права у відповідача, як суб'єкта владних повноважень, приймати рішення щодо відключення від електропостачання. Отже, спірним у цій справі є наявність (відсутність) у позивача права на підключення належного йому обладнання до мережі постачання електричної енергії та законність прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, наведені у позові аргументи та надані до суду матеріали, свідчать, що товариство звернулося до суду з метою захисту його прав, які перебувають у приватноправовій площині. У спірних правовідносинах позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю у нього права користування електроенергією, а отже має приватноправовий інтерес, на захист якого, по суті, направлено звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом пунктів 6,13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі, землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також спори у справах щодо майна, що є предметом зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Також за змістом пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди не розглядають справи у спорах про оскарження актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

Враховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача на електропостачання, а також беручи до уваги факт існування розбіжностей щодо наявності у позивача діючих договорів електропостачання, а відповідно права у позивача отримання електроенергії, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо підсудності цієї справи Луганському окружному адміністративному суду, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Україна" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 200/10802/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 200/10802/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 11 грудня 2018 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць