Постанова

від 04.12.2018 по справі 2а/1570/8273/2011

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/8273/2011

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюк Г.В.

- Шляхтицький О.І.

при секретарі Алексєєвій Н.М.

за участю представника скаржника Яківець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 10:35 год. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ВСТК" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" (далі - ТОВ "Агропрайм Холдинг", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "ВСТК" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року №0000962302.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Приморського районного суду м.Одеси по кримінальній справі №051201100163.

На підставі Указів Президента України №455/2017 від 29 грудня 2017 року "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та №296/2018 від 28 вересня 2018 року "Про переведення суддів", частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" проведено заходи з передачі справ та матеріалів, що перебували в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого перерозподілу дану справу передано колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Потапчук В.О., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року прийнято апеляційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року до провадження. Поновлено провадження у вказаній справі.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропрайм Холдинг зареєстроване Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 18 грудня 2008 року № 1 553 102 0000 001237 (т. 1 а/с. 8-23).

Взято на податковий облік в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області 19 грудня 2008 року за № 3323, є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 13 лютого 2009 року № 100198797.

На підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ №1334 від 25 серпня 2011 року (т. 1 а/с.131) та на виконання розпорядження № 48-р від 24 лютого 2011 року Про відпрацювання підприємств стосовно перевірок підприємств - ймовірних вигодо набувачів була проведена виїзна позапланова перевірка TOB Агропрайм Холдинг , код ЄДРПОУ 36233605 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині відображення фінансово-господарських операцій з TOB ВСТК , код ЄДРПОУ 35179825 за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року.

За результатами перевірки TOB Агропрайм Холдинг складено Акт виїзної позапланової документальної перевірки від 12 вересня 2011 року за №2360/2302/36233605 (т. 1 а/с.26-36), в якому встановлено порушення п. 186.1 ст. 186, п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року TOB Агропрайм Холдинг , що призвело до завищення розміру залишку від'ємного значення з ПДВ у розмірі 171 524 грн.

Керівництво TOB Агропрайм Холдинг 12 вересня 2011 року від підписання акта виїзної позапланової перевірки відмовилось, про що було складено акт відмови від підпису за №2360/23-02 від 12 вересня 2011 року. У зв'язку з чим, акт перевірки був направлений платнику податків 13 вересня 2011 року поштою та отриманий TOB Агропрайм Холдинг 15 вересня 2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000962302 від 28 вересня 2011 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171 524 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції задовольняючи позов зазначено, що всі первинні документи надані позивачем відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по придбанню товару.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що вказані первинні документи мають недоліки в оформленні, а саме на рахунках-фактурах, видаткових накладних відсутні розшифровки підписів осіб, що підписали ці документи, що унеможливлює ідентифікацію осіб, які приймають участь у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Окрім того, під час розгляду справи колегією суддів встановлено відсутність ТТН, що є підтвердженням безтоварності операцій.

Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №П/811/2247/14 (К/9901/7235/18).

З урахуванням викладених обставин справи та вимог чинного законодавства України колегія суддів вважає, що первинні документи, надані позивачем до перевірки та до суду, не відображають реального здійснення операцій із придбання товару.

Окрім того, колегією суддів зазначає, що згідно Акту перевірки ТОВ ВСТК за квітень 2011 року №1945/23-512/35179825 від 03 серпня 2018 року, за травень 2011 року №19191/23-513/35179825 від 29 липня 2011 року, основні засоби у ТОВ ВСТК відсутні, балансова вартість запасів - відсутня, численність працюючих на підприємстві - 1 особа, тобто встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ ВСТК господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

При цьому, посилання суду першої інстанції на показання свідка ОСОБА_6 колегія суддів вважає недостатнім доказом у справі, оскільки погоджується з доводами податкового органу в апеляційній скарзі про те, що навіть якщо свідок й приймав участь в монтажі електрообладнання та дизель-генератора DO 450 на будівництві комплексу по утриманню та відгодівлі свиней, однак це не є підтвердженням факту поставки саме від ТОВ ВСТК зазначеного електрообладнання та дизель-генератора DO 450 та, відповідно, монтажу.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено про наявність кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ ВСТК , а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, яка була направлена Прокуратурою Одеської області до Приморського районного суду м.Одеси. для встановлення скоєння вказаними особами злочинів, передбачених ст.ст. 205, 209, 212 КК України.

Окрім того, під час розгляду справи до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання податкового органу про залучення письмових доказів від 04 грудня 2018 року вх.3719 разом з копією вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2013 року у справі №344/6688/13-к.

Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що директора ТОВ Галичвтормет визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, за безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат на підставі проблемних документів про проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ ВТСК .

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, в рішенні Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі №813/3576/15 (К/9901/20211/18) зазначено про те, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким посадових осіб підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Водночас Верховний Суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову товариства у зв'язку з тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат у даній справі згідно вимог ст. 139 КАС України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ВСТК" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О. Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.