Постанова

від 10.12.2018 по справі 1540/4476/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 1540/4476/18

Категорія: 8.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року по справі за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-М" про стягнення податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Вінницькій області ( далі - позивач, ГУ ДФС і Вінницькій області) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-М" (далі - відповідач, ТОВ Ліра-М )про стягнення податкового боргу у розмірі 139876,27 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Також позивач просив винести рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках ТОВ Ліра-М шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, заборонити ТОВ Ліра-М відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов'язати ТОВ Ліра-М допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області - повернуто позивачу, на підставі п.1 ч.4 ст.169 України, оскільки позивачем, у встановлений судом строк, не були усунуті недоліки залишеної без руху позовної заяви.

В апеляційній скарзі, ГУ ДФС у Вінницькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо обов'язку позивача надати як доказ надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, опис вкладення поштової кореспонденції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позов ГУ ДФС у Вінницькій області було залишено без руху через його невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У вказаній ухвалі суд першої інстанції, вважаючи фіскальний чек неналежним доказом, зазначив що позивачем до позовної заяви не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

У межах встановленого строку на усунення недоліків, позивачем надано клопотання про усунення недоліків, в якому, зокрема, позивач зазначив про те, що на виконання вимог ч. 2 ст. 161 КАС України позивачем було надано в якості доказу надіслання позову з додатками відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме чек № 2102800814825 від 30.08.2018 року, з якого вбачається, що відповідачу направлений позов з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає КАС України.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху у строк, встановлений судом, а саме: позивачем на вимогу суду не було надано в якості доказу надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, опис вкладення поштової кореспонденції.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 3 ст. 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до частини 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 11 Правил поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Із зазначеного вбачається, що рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю визначено в окремі категорії поштових відправлень, в свою чергу до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Крім того, відповідно до частини 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04.10.2001р. №2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.

З огляду на викладене, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати касаційного адміністративного суду у постанові від 20.06.2018р. у справі №820/1186/17 (К/9901/42805).

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в справі Беллет проти Франції , в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Отже, на думку колегії суддів позивачем в повному обсязі були виконані вимоги ухвали суду, а судом першої інстанції протиправно з формальних підстав позбавлено позивача права на судовий захист шляхом повернення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання, було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року - скасувати.

Справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-М" про стягнення податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.