Рішення

від 15.02.2019 по справі 1540/4476/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4476/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-М» про стягнення податкового боргу у розмірі 139876,27 грн., та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-М» , в якому позивач просить:

стягнути з ТОВ Ліра-М (65033, м. Одеса, Малиновський район, вул. Строгонова, буд. 12, код ЄДРПОУ 35576140) податковий борг у сумі 139 876,27 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

зупинити видаткові операції на рахунках ТОВ Ліра-М (код ЄДРПОУ 35576140) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку;

заборонити ТОВ Ліра-М (код ЄДРПОУ 355761140) відчуження рухомого та нерухомого майна;

зобов'язати ТОВ Ліра-М (код ЄДРПОУ 355761140) допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку із неусуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою від 18.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

03.01.2019 року (вх. № 288/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою від 22.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом витребувано у позивача письмові докази.

28.01.2019 року (вх. № 3115/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.

У судове засідання 13.02.2019 року сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від представника позивача в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, від відповідача жодних клопотань про розгляд справи без участі або відкладення судового засідання на іншу дату до суду не надходило..

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначено, що ТОВ Ліра-М , як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано 28.11.2007 року. За неосновним місцем обліку перебуває у Гайсинській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. При цьому зазначено, що за відповідачем значиться податковий борг у сумі 139 876,27 грн. На адресу відповідача було направлено податкові вимоги № 512-17 від 01.06.2016 року та № 72215-02 від 04.07.2016 року, які в судовому порядку не оскаржувались, а тому є узгодженими.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що згідно облікової картки платника податків за відповідачем рахується борг щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 139 876,27 грн., в тому числі основного платежу - 80 387,80 грн., штрафної санкції - 59 488,47 грн. (а.с. 80).

Пунктом 15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. пп. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 36.1, 36.2, 36.3 ст.36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Враховуючи, що сума податкового зобов'язання є узгодженою та не сплачена своєчасно відповідачем, вона набула статусу податкового боргу.

Суд встановив, що за відповідачем рахується податковий борг з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами (Гайсанчький район) становить 33 340,80 грн. (а.с. 80).

Сума податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб (Гайсинський район) становить 9 433,54 грн. (а.с. 80).

Сума податкового боргу з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними підакцизними товарами (м. Ладижин) становить - 97 101,93 грн., з яких основний платіж - 70 954,26 грн., штрафні санкції - 26 147,67 грн. (а.с. 80).

Податковий борг з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами (Гайсинський район) виник 01.10.2017 року на підставі:

прийнятого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.09.2017 року, відповідно до якого зобов'язано сплатити штраф у розмірі 12 834 грн. (а.с. 90);

прийнятого податкового повідомленн-рішення № НОМЕР_2 від 04.09.2017 року, відповідно до якого зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 506,80 грн. (а.с. 91).

Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (Гайсинський район) виник 30.10.2017 року на підставі:

Самостійно поданої податкової декларації з плати за землю від 17.02.2017 року, відповідно до якої задекларовано до сплати помісячне податкове зобов'язання у сумі 2 358,43 грн. (по термінах сплати 30.10.2017 року - 2 358,43 грн., 30.11.2017 року - 2 358,43 грн., 30.12.2017 року - 2 358,43 грн., 30.01.2018 року - 2 358,40 грн.) (а.с. 95).

Податковий борг з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами (м. Ладижин) виник на підставі:

самостійно поданої декларації акцизного податку від 11.11.2016 року, відповідно до якої задекларовано до сплати зобов'язання у сумі 29 329,00 грн. (а.с. 117-118);

самостійно поданої декларації акцизного податку від 19.12.2016 року, відповідно до якої задекларовано до сплати зобов'язання у сумі 32 240,00 грн. (а.с. 119-120);

самостійно поданої декларації акцизного податку від 17.01.2017 року, відповідно до якої задекларовано до сплати зобов'язання у сумі 26 888,00 грн. (а.с. 99-103);

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 00008811200 від 23.11.2016 року, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 15 230,42 грн. (а.с. 116);

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 000006255 від 16.02.2017 року, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 10 190,98 грн. (а.с. 104);

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 000007255 від 16.02.2017 року, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 726,27 грн. (а.с. 104).

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення боргу, у відповідності до п.59.1 ст.59 ПК України на адресу відповідача надіслано податкові вимоги № 512-17 від 01.06.2016 року, яка була отримана відповідачем 15.06.2016 року (а.с. 85) та № 72215-02 від 04.07.2016 року, яка направлялась відповідачу 07.07.2016 року (а.с. 86).

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов'язанням відповідачем суду не надано.

На час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 139 876,27 грн. відповідачем не сплачена.

У зв'язку з несплатою податкового боргу, Жмеринською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення № 3 від 11.06.2018 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ Ліра-М (а.с. 127).

12.06.2018 року Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на адресу відповідача направлено Повідомлення про виділення майна у податкову заставу № 831/02-32-51-036 від 12.06.2018 року (а.с. 126).

03.08.2018 року податковим керуючим ОСОБА_1 складений акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 1 від 03.08.2018 року, у якому зафіксовано факт не надання документів, необхідних для опису майна (а.с. 128).

Відповідно до п. 89.3-89.4 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене та враховуючи те, що ТОВ Ліра-М не надало документи, необхідні для складання акту опису майна у податкову заставу, а також те, що сума заборгованості в розмірі 139 876,27 грн. відповідачем не сплачена, що підтверджується належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 39402165) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-М» (місцезнаходження: вул. Строгонова, 12, м. Одеса, 65033; код ЄДРПОУ 35576140) про стягнення податкового боргу у розмірі 139876,27 грн., та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліра-М податковий борг у сумі 139 876,27 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Ліра-М (код ЄДРПОУ 35576140) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Ліра-М (код ЄДРПОУ 35576140) відчуження рухомого та нерухомого майна.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ліра-М (код ЄДРПОУ 35576140) допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.