Постанова

від 11.12.2018 по справі 2140/1512/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 2140/1512/18

Категорія: 6.3 Головуючий в І інстанції Хом'якова В.В.

Місце та час ухвалення: м. Херсон, 14:37 год.

Дата складання повного тексту: 23.10.2018р.

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Білозерського районного управління юстиції № 2004753 від 04.08.2013 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 прийнятого на підставі договору оренди землі серія та номер 1 виданий 20.08.2004, видавник - Херсонська товарна біржа Альтер-Эго .

В обґрунтування позову вказує, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,92 га, право власності підтверджується державним актом на право власності НОМЕР_1 від 20.04.2004, використовує свою земельну ділянку площею 6.92 га самостійно. В 2004 році ОСОБА_2 мав наміри укласти з ОСОБА_3 договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, але договір не був укладений. В 2018 році представник ОСОБА_2 дізнався від відділу Держгеокадастру у Білозерському районі про укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2004 року з кадастровим номером НОМЕР_2 який був зареєстрований державним реєстратором Білозерського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 04.08.2013, номер запису 2004753. Договір оренди землі складений Херсонською товарною біржею Альтер-Эго . При реєстрації договору оренди землі (біржової угоди) реєстратором було порушено вимоги Закону України Про оренду землі та не враховані вимоги Закону України Про товарну біржу . В статті 14 Закону України Про оренду землі зазначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Надана на реєстрацію біржова угода не відповідає типовій формі оренди землі, яка затверджена Кабінетом Міністрів України. Крім того, державний реєстратор не встановив у сторін наданого на реєстрацію договору оренди чи бажали вони посвідчити таку угоду нотаріально. Позивач не брав участі у складанні договору оренди і його реєстрації.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року закрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 17.10.2018р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що приймаючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не врахував, що спір, що носить публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 6,92 га, право власності підтверджується державним актом на право власності НОМЕР_1 від 20.04.2004р., використовує свою земельну ділянку площею 6.92 га самостійно.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2004 року з кадастровим номером НОМЕР_2 який був зареєстрований державним реєстратором Білозерського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 04.08.2013, номер запису 2004753. Договір оренди землі складений Херсонською товарною біржею Альтер-Эго . (а.с. 24-29).

Позивач в позові зазначає, що не брав участі у складанні договору оренди і його реєстрації, та дізнався про вказаний договір представник ОСОБА_2 лише в 2018 році від відділу Держгеокадастру у Білозерському районі.

На підставі викладеного, не погоджуючись з рішенням реєстратора ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що з вказаних правовідносин вбачається спір про право цивільне.

При наданні правової оцінки таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, відносини із реєстрації договорів оренди землі на час укладення договору оренди земельної ділянки регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 2073 від 25.12.1998 р., Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 р., Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998 р. (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статей 20 та 30 цього ж Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент реєстрації зазначеного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Єдині умови реєстрації договору оренди земельних ділянок на час укладення зазначеного договору оренди були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073, відповідно до п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Чинне на той час законодавство, а саме Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04.05.1999 р. №43 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом цього ж органу від 02.07.2003 року №174 (в редакціях, чинних на момент державної реєстрації договору) передбачали одночасно реєстрацію договору оренди і права з цього договору в державному реєстрі земель з відміткою про це державного реєстратора.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись з вказаним адміністративним позовом, ОСОБА_2 шляхом визнання протиправними дій Відділу економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації, має намір в судовому порядку визнати недійсним договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачка у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Вказана позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 815/1595/17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі, оскільки це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а позовні вимоги та підстави їх пред'явлення, вказані в позові, свідчать про правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 311, ст.ст. 316, 320, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук