Постанова

від 05.12.2018 по справі 826/9866/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9866/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 (дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014101306 від 22.06.2017.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не навів жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, що б дозволяли притягнути позивача до відповідальності у вигляді визначення грошових зобов'язань з ПДВ та винесенні на його підставі податкового повідомлення-рішення № 0014101306 від 22.06.2017 не ґрунтуються на вимогах законодавства України, відповідач не мав законодавчо обґрунтованих підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив про те, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентом-постачальником: ПП Дрейфуз , який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсності. Згідно ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України встановлено нікчемні правочини: по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) між ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз ; по операціях з взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз . ФОП ОСОБА_2 не надано до перевірки пояснень та документальних підтверджень по господарським взаємовідносинам з ПП Дрейфуз . ПП Дрейфуз не мало права виписувати податкові накладні, а ФОП ОСОБА_2 не мав права формувати податковий кредит за рахунок контрагента-постачальника ПП Дрейфуз .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києва № 45 від 01.02.2017 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки , проведена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП Дрейфуз (код ЄДРПОУ 38481413) за період січень-червень 2014 року.

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, позивачем отримано 15.02.2017 засобами поштового зв'язку акт за реєстраційним номером 666/26-52-13-06/НОМЕР_2 від 10.02.2017, відповідно до розділу 3 Висновок якого, відповідачем встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість у загальному розмірі 13 219,98грн, у тому числі: у січні 2014 року - 3 166,66грн, у лютому 2014року - 2953,33 грн, у березні 2014 року - 833,33 грн, у квітні 2014 року - 2 100,00 грн, у травні 2014 року - 883,33 грн, у червні 2014 року - 3 283,33 грн.

Крім того, відповідно до розділу 3 відповідачем зазначено про нікчемні правочини згідно п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, по операціях з придбанням товарів (робіт, послуг) між ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз .

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів розгляду письмових заперечень позивача, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми Р № 0010521306 від 02.03.2017 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 504,14 грн, у тому числі за основним платежем 10 003,32 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 2 500,82 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення фактично отримано позивачем засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення 13.03.2017.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, рішенням № 3044/С/26-15-10-02-16 від 03.05.2017, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0010521306 від 02.03.2017.

На підставі рішення про результати розгляду скарги № 3044/С/26-15 10-02-16 від 03.05.2017 ГУ ДФС у м. Києві винесено нове податкове повідомлення - рішення форми Р № 0014101306 від 22.06.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 504,14 грн, у тому числі за основним платежем 10 003,32 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 2 500,82 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення фактично отримано ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.06.2017.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, наявність належного обсягу правосуб'єктності ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз у період, що перевірявся відповідачем, в акті перевірки відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз та не з'ясовано фактів реальності господарських операцій між сторонами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз укладений договір про надання послуг за № 03/12/13 від 03.12.2013, на виконання якого ПП Дрейфуз , у період з січня по червень 2014 року, надані послуги. Предметом договору є надання контрагентом позивача послуг з ведення первинної документації в бухгалтерському та податковому обліку.

На підтвердження виконання умов договору, між сторонами підписані акти виконаних робіт, які у своєму складі містять детальний перелік послуг, які фактично надані ПП Дрейфуз та складені податкові накладні:

- акт виконаних робіт № 133 від 28.02.2014 на загальну суму з ПДВ 5 000,00 грн, податкова накладна № 133 від 26.02.2014 на суму без ПДВ 4 166,67 грн, ПДВ - 833,33 грн;

- акт виконаних робіт № 102 від 31.03.2014 на загальну суму з ПДВ 5 000,00 грн, податкова накладна № 102 від 31.03.2014 на суму без ПДВ 4 166,67 грн, ПДВ - 833,33 грн;

- акт виконаних робіт № 137 від 29.04.2014 на загальну суму з ПДВ 5 000,00 грн, податкова накладна № 137 від 29.04.2014 на суму без ПДВ 4 166,67 грн, ПДВ - 833,33 грн;

- акт виконаних робіт № 64 від 30.05.2014 на загальну суму з ПДВ 5 000,00 грн, податкова накладна № 64 від 30.05.2014 на суму без ПДВ 4 166,67 грн, ПДВ - 833,33 грн;

- акт виконаних робіт № 54 від 30.06.2014 на загальну суму з ПДВ 5 000,00 грн, податкова накладна № 54 від 26.06.2014 на суму без ПДВ 4 166,67 грн, ПДВ - 833,33 грн.

Сплата ФОП ОСОБА_2, за отримані від ПП Дрейфуз послуги у січні - червні 2014 року здійснено ФОП шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця ПП Дрейфуз , що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів наявними в матеріалах справи, а саме:

- № 13 від 26.02.2014 на загальну суму 5 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 833,33 грн;

- № 21 від 31.03.2014 на загальну суму 5 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 833,33 грн;

- № 29 29.04.2014 на загальну суму 5 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 833,33 грн;

- № 38 30.05.2014 на загальну суму 5 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 833,33 грн;

- № 48 26.06.2014 на загальну суму 5000,00 грн, в т. ч. ПДВ 833,33грн.

Між ФОП ОСОБА_2 та ПП Дрейфуз укладений договір про надання послуг з відновлювального ремонту власного транспортного засобу № 02/12/2013 від 02.12.2013 року, на виконання якого ПП Дрейфуз , в січні, лютому, квітні та червені 2014 року, надані відповідні послуги на загальну суму 49 020 грн, в тому ПДВ - 8 170,00 грн.

Позивачем надано підтверджуючі документи, що позивач має у власності вантажний автомобільний транспортний засіб, а саме: Марка - DAF; рік випуску - 2005; дата реєстрації - 2012; модель - XF 95.430; тип - вантажний контейнеровоз -С.

Крім того, позивач має у власності причіп, а саме: Марка - KOGEL; рік випуску - 2000; дата реєстрації - 2012; модель - AWE 18; тип - причіп-контейнеровоз -Е.

Реальність здійснених господарських операцій підтверджується підписаними сторонами актів виконаних робіт, які у своєму складі містять детальний перелік послуг, які фактично надані ПП Дрейфуз та складені податкові накладні, які наявні в матеріалах справи:

- акт виконаних робіт № 122 від 28.02.2014 на загальну суму з ПДВ 1 560,00 грн, податкова накладна № 122 від 28.02.2014 на суму без ПДВ 1 300,00 грн, ПДВ - 260,00 грн;

- акт виконаних робіт № 132 від 28.02.2014 на загальну суму з ПДВ 11 160,00 грн, податкова накладна № 1232 від 28.02.2014 на суму без ПДВ 9 300,00 грн, ПДВ - 1 860,00 грн;

- акт виконаних робіт № 138 від 30.04.2014 на загальну суму з ПДВ 7 600,00 грн, податкова накладна № 138 від 30.04.2014 на суму без ПДВ 6 333,33 грн, ПДВ - 1 266,67 грн;

- акт виконаних робіт № 59 від 26.06.2014 на загальну суму з ПДВ 7 700,00 грн, податкова накладна № 59 від 26.06.2014 на суму без ПДВ 6 416,67 грн, ПДВ - 1 283,33 грн;

- акт виконаних робіт № 63 від 30.06.2014 на загальну суму з ПДВ 7 000,00 грн, податкова накладна № 63 від 30.06.2014 на суму без ПДВ 5 833,33 грн, ПДВ - 1 166,67 грн.

Сплата ФОП ОСОБА_2 за отримані від ПП Дрейфуз послуги та виконані роботи в січні, лютому, квітні та червні 2014 року здійснено ФОП шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця ПП Дрейфуз , що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів, які наявні в матеріалах справи, а саме:

- № 15 від 28.02.2014 на загальну суму 1 560,00 грн, в т.ч. ПДВ 260,00 грн;

- № 16 від 28.02.2014 на загальну суму 11 160,00 грн, в т. ч. ПДВ 1860,00 грн;

- № 30 від 30.04.2014 на загальну суму 7 600,00 грн, в т. ч. ПДВ 1 266,67 грн;

- № 49 від 26.06.2014 на загальну суму 7 700,00 грн, в т. ч. ПДВ 1 283,34 грн;

- № 51 01.07.2014 на загальну суму 7 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.

Станом на 02.07.2014 заборгованість між позивачем та ПП Дрейфуз відсутня.

Суми податку на додану вартість по наведеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту у деклараціях за відповідні періоди 2014 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

В той же час, в аткі перевірки не зазначалось про наявність недоліків (дефектності) первинних документів щодо своєчасності, достовірності складання та заповнення видаткових та податкових накладних, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Оцінивши подані платником докази до суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

У перевіряємий період у контрагента був належний обсяг правосуб'єктності.

Також, в акті перевірки відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій між позивачем та ПП Дрейфуз , та не з'ясовано фактів реальності господарських операцій між сторонами.

З акту перевірки вбачається, що підставами зменшення задекларованих позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за період січень-червень 2014 року стало визнання податковим органом правочинів, укладених між позивачем та ПП Дрейфуз нікчемними та такими, що не створюють реальних правових наслідків. Податковий орган посилається на ознаки нікчемності, здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, однак податковим органом не враховано зміст частини першої ст. 204 ЦК України згідно з яким, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Зазначені в акті перевірки висновки є суб'єктивною думкою податкового органу, оскільки зроблені за відсутності інформації, чка надається в передбаченому законодавством порядку.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, № 9 від 06.11.2009, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Всі правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Разом із тим, одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно частини першої ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Інший підхід, потенційно, надає можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд визнавати будь-який правочин нікчемним, без звернення до суду з вимогою про його недійсність.

Згідно зі змісту ст. 20 ПК України (в редакції від 01.01.2017) фіскальній службі відповідно до покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності діяльності суб'єкта господарювання.

Тобто, законом не передбачена можливість визначення контролюючим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції, проведені з певними контрагентами, було здійснено без наміру створення правових наслідків.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідачем встановлено нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ПП Дейфуз на підставі акту ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Дрейфуз (код ЄДРПОУ 38481413) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності № 360/21-03-22-06/37481413 від 27.10.2017 як на підставу безпідставного

Проте, колегія суддів вважає, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари, послуги не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна