Ухвала

від 26.11.2018 по справі 175/1585/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/707/18 Справа № 175/1585/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року за клопотанням прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 про вирішення питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні № 12015040000000127, -

за участі :

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року, клопотання прокурора ОСОБА_8 від 02 травня 2018 року задоволено, металобрухт червоного кольору вагою 2375,5 кг і 2852,5 кг, червоного кольору (мідь) вагою 2627 кг і сріблястого кольору (алюміній) вагою 1497 кг, передані на відповідальне зберігання директору ТОВ «Стальсправа» (код ЄДРПОУ 40239875) ОСОБА_9 , - конфісковано; електронні ваги «Центровес ВПЕ-1с», механічні ваги у кількості двох одиниць і великогабаритний різак,які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 по розписці від 23 грудня 2015 року, - конфісковано; грошові кошти у сумі 146450 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят гривень), які по квитанції № 48 від 15 березня 2016 року зберігаються в УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області, - конфісковано; арешт на вищевказані грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року, - скасовано, після набрання ухвалою законної сили.

Автомобіль «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , приналежний ОСОБА_10 , та свідоцтво про його реєстрацію, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_11 по розписці від 14.03.2016 року, - після набрання ухвалою законної сили залишено у розпорядженні власника (законного володільця).

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що при ухваленні вироку суд не вирішив долю речових доказів, оскільки під час судового засідання стороною обвинувачення не були долучені матеріали кримінального провадження № 12015040000000127, а відомості, що містилися у реєстрі матеріалів досудового розслідування, були недостатні для прийняття такого рішення у відповідності до ст.100 КПК України.

Наразі, з документів, долучених прокурором до клопотання, убачається, що речовими доказами у даному кримінальному провадженні на підставі постанов прокурора ОСОБА_8 від 02.12.2015 року та 15.02.2016 року визнані металобрухт: червоного кольору (мідь) вагою 2627 кг, сріблястого кольору (алюміній) вагою 1497 кг, червоного кольору вагою 2375,5 кг і 2852,5 кг; електронні ваги «Центровес ВПЕ-1с»; механічні ваги у кількості двох одиниць; великогабаритний різак; грошові кошти у сумі 146450 грн. (а.с.п.12-13,37-38).

Відповідно до копії розписки директора ТОВ «Квазард Корпорейшн» ОСОБА_12 без дати та довідки ТОВ «Стальсправа» від 10 квітня 2017 року № 10-04/2017, увесь вищеперерахований металобрухт переданий для подальшого зберігання на склад ТОВ «Стальсправа» (код ЄДРПОУ 40239875) у зв`язку з припиненням фінансово-господарської діяльності ТОВ «Квазард Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 37212261) (а.с.п.35,53).

Електронні ваги «Центровес ВПЕ-1с», механічні ваги у кількості двох одиниць і великогабаритний різак передані на відповідальне зберігання ОСОБА_13 по розписці від 23.12.2015 року, а грошові кошти по квитанції № 48 від 15 березня 2016 року зберігаються в УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року на вищевказані грошові кошти накладено арешт.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані прокурором докази достатні для вирішення долі перелічених речових доказів, які у відповідності до п.1 ч.9 ст.100 КПК України підлягають конфіскації.

Крім того, постановою прокурора ОСОБА_8 від 15.02.2016 року автомобіль «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом (а.с.п.37-38).

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року прокурору було відмовлено в частині накладення арешту на цей автомобіль. У подальшому автомобіль «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , приналежний ОСОБА_10 , та свідоцтво про його реєстрацію, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_11 по розписці від 14.03.2016 року (а.с.п.41).

Судом першої інстанції зазначено , що зважаючи на відсутність доказів про обізнаність власника про незаконне використання вказаного транспортного засобу, останній підлягає залишенню у розпорядженні власника (законного володільця).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою захисник ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить, ухвалу від 13.08.2018 року скасувати та ухвалити нову, в якій вирішити питання про повернення ОСОБА_7 наступного майна та грошей : металобрухт червоного кольору вагою 2375,5 кг і 2852,5 кг, червоного кольору (мідь) вагою 2627 кг і сріблястого кольору (алюміній) вагою 1497 кг, передані на відповідальне зберігання директору ТОВ «Стальсправа» (код ЄДРПОУ 40239875) ОСОБА_9 ; Електронні ваги «Центровес ВПЕ-1с», механічні ваги у кількості двох одиниць і великогабаритний різак, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 по розписці від 23 грудня 2015 року; Грошові кошти у сумі 146450 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят гривень), які по квитанції № 48 від 15 березня 2016 року зберігаються в УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області; Арешт на вищевказані грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року, - скасувати; Автомобіль «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , приналежний ОСОБА_10 , та свідоцтво про його реєстрацію, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_11 по розписці від 14.03.2016 року, - після набрання ухвалою законної сили залишити у розпорядженні власника (законного володільця).

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що при винесенні ухвали, суд порушив вимоги кримінального процесуального закону. У свою чергу, ухвала суду від 13 серпня 2018 року про вирішення питання щодо конфіскації речових доказів при виконанні вироку ґрунтується на приписах ч. 9 статті 100 та пунку 14 статті 537 КПК України (тобто спеціальна конфіскація речових доказів), які не могли ніяким чином застосовані наразі судом, оскільки цьому разі суд вийшов за межі повноважень і діяв у спосіб, який не передбачено законом. Таким чином, суд застосував конфіскацію речей, як окремий вид конфіскації, не пов`язуючи цей крок із спецконфіскацією .

Зазначає, що належну правову процедуру для вирішення питання про спеціальну конфіскацію речових доказів визначено статтею 347 КПК України при ухвалені вироку. Зазначає, що згідно вироку долю речових доказів суд не вирішував, оскільки стороною обвинувачення не долучені матеріали кримінального провадження, а відомості, які містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування, недостатні для прийняття такого рішення у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Як сторона обвинувачення так і захисту правом на апеляційне оскарження рішення не скористалась. Вирок набрав законної сили. Вирок виконано у повному обсязі,а тому суд не вправі вирішувати питання про додаткове покарання у вигляді конфіскації після вступу вироку в законну силу і його виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з підстав , наведених в апеляційній скарзі,проаналізувавши заявлені доводи і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів провадження та наданих апеляційному суду матеріалів кримінального провадження № 12015040000000127 від 06.02. 2015 року, в межах вказаного кримінального провадження органами досудового розслідування двічі було проведено обшуки, про що свідчать ухвали суду від 26 листопада 2015 року та від 11 лютого 2016 року( а.п. 6,15).

У ході вище проведених слідчих дій було вилучено: -металобрухт міді - 2627 кг., алюмінію - 1497 кг., ваги, що зазначено у протоколі обшуку від 02.12. 2015 року ( а.п. 7-11), -брухт червоного кольору-міді біля 2000 кг., тоді як убачається з протоколу обшуку від 12 лютого 2016 року передається неконкретна вага біля 2000 кг. сріблястого кольору, тобто алюміній, про що свідчить протокол обшуку від 12 лютого 2016 року, що відповідно до розписки отримає ОСОБА_14 ( а.п. 36), -гроші на загальну суму 146450 гривень, -автомобіль ГАЗ 3302-414 НОМЕР_1 та документи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України( в редакції діючою до змін внесених Законом № 1019-У111 18.02. 2016 року) клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано до слідчого судді не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якого було вилучено.

Колегією суддів у ході дослідження доказів безпосередньо при апеляційному розгляді встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року було частково задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 , яке надійшло до суду 15 лютого 2016 року та судом було накладено арешт тільки на грошові кошти у сумі 146450 гривень. Ні на автомобіль ГАЗ 3302-414 реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ні металобрухт арешт не було накладено судом ( а.п. 39), тому автомобіль, металобрухт повинно було повернуто особі, у якої його було вилучено.

Щодо постанови прокурора ОСОБА_8 про визнання речовими доказами від 02.12. 2015 року, то відповідно до вимог ст. 290 КПК України даний доказ повинен був відкритий стороні захисту, однак наявність такого документу відсутня в реєстрі матеріалів досудового розслідування при дослідженні матеріалів кримінального провадження та даний документ не був відкритий стороні захисту, більш того не був досліджений у суді першої інстанції при ухвалені вироку суду, про що судом було вказано у вироку від 25 травня 2016 року.

З долучених до клопотання документів, убачається, що речовими доказами: грошові кошти у сумі 146450 гривень, автомобіль- ГАЗ 3302-414 та металобрухт червоного кольору вагою 2375.5 кг, 2852.5 кг ( вказаний брухт згідно протоколам обшуку взагалі не вилучався) не визнавалися, а тільки постановою приєднані до кримінального провадження( постанова від 15 лютого 2016 року, не зазначалося, кому передавалися на зберігання гроші (а.п. 37,38). Сторона захисту згідно до матеріалів кримінального провадження не була обізнана про наявність вказаної процесуальної дії слідчого, оскільки в порядку ст. 290 КПК вказані докази не були відкриті стороні захисту. Тому не можна вважати, що прокурором зазначене у клопотанні майно визнавалося речовими доказами. Крім того, при розгляді клопотання у суді першої інстанції були відсутні будь-які дані про місце знаходження грошей, не надано вказаних даних і при апеляційному розгляді.

Суд першої інстанції вказані факти не перевірив, не звернув уваги на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування, тому прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання прокурора та вирішив питання про конфіскацію вище приведеного майна, фактично застосував спеціальну конфіскацію, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 409 ч.1 п.3 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Колегія суддів не вирішує питання щодо правильності застосування спеціальної конфіскації, оскільки вважає необхідним наголосити, що кримінальна відповідальність це реакція держави на вчинений особою кримінального правопорушення та форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру. Така реакція знаходить своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави обвинувальному вироку суду.

Колегія суддів зауважує на те, що вирок суду першої інстанції від 25 травня 2016року набрав чинності, як зазначено у довідці до вироку 29 червня 2016 року. Штраф ОСОБА_7 сплачено 23.06.2016 року, то відповідно до вимог 89 КК України, п.5., особи засуджені до штрафу не більш трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян вважаються такими що не мають судимості,якщо протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину. Таким чином, ОСОБА_7 , якого по кримінальному провадженню було визнано винуватим, не має судимості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 p., яким дано офіційне тлумачення ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність), кримінальна відповідальність настає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили.

Реалізація кримінальної відповідальності є відбування призначеного винному судом покарання. Реалізація кримінальної відповідальності створюють у особи судимість як правовий наслідок засудження її до певної міри покарання. Разом з тим, судимість має свої межі, зазначені в статтях 89 і 90 КК, які визначають межі кримінально-правових відносин. Тому момент погашення або зняття судимості свідчить про припинення кримінально-правових відносин.

Колегія суддів вважає, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що судимість ОСОБА_7 погашена, припиняються будь-які кримінально - правові відносини держави та особи, тому судом не можуть вирішуватися питання про застосування конфіскації речових доказів , оскільки відповідно до вимог ст.374 ч.4 п.1 КПК України зазначені питання повинні вирішуватись судом при ухваленні вироку ,а тому у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_8 слід відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, оскільки апеляційний суд перевіряє законність ухваленого рішення суду першої інстанції в межах поданого прокурором клопотання, а тому не вирішує питання про які зазначає захисник в апеляційній скарзі, а саме про розпорядження майном, зважаючи на те , що зазначене питання не було предметом розгляду суду першої інстанції, що не позбавляє власника майна права вирішення зазначених питань у законний спосіб.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року про задоволення клопотання прокурора ОСОБА_8 про вирішення питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні № 12015040000000127 від 06.02. 2015 року - скасувати.

Клопотання прокурора ОСОБА_8 про вирішення питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні № 12015040000000127 від 06.02. 2015 року - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4