Постанова

від 28.11.2018 по справі 522/11917/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1130/18

Номер справи місцевого суду: 522/11917/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Дрішлюка А.І.

при секретарі: Півнєві Д.С.,

за участю: представника апелянта ГО Вітрильна федерація Одеської області - Когут О.В., представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представника відповідача ГО Вітрильна федерація України в особі територіального осередку (підрозділу) Одеська обласна федерація вітрильного спорту - Поліщука С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області та за заявою Громадської організації Вітрильна федерація України про приєднання до апеляційної скарги Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Громадської організації Вітрильна федерація України в особі територіального осередку (підрозділу) Одеська обласна федерація вітрильного спорту , за участю третьої особи - Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, який був ним уточнений, до Громадської організації Вітрильна федерація України в особі територіального осередку (підрозділу) Одеська обласна федерація вітрильного спорту , за участю третьої особи - Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Посилаючись на те, що він є членом Громадської організації Вітрильна федерація України (ВФУ) через її територіальний осередок (підрозділ) Одеська обласна федерація вітрильного спорту.

20 березня 2016 року у м. Києві відбулось засідання Президії Громадської організації Вітрильна федерація України.

Відповідно до порядку денного зазначеного у Протоколі на засіданні 20 березня 2016 року було розглянуто питання під номером три - Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту в Одеській області. За результатами розгляду зазначеного питання були прийняті наступні рішення:

1. Вважати повноваження Одеської обласної федерації вітрильного спорту, як територіального осередку ВФУ в Одеській області завершеними 31 грудня 2015 року.

2. Надати статус територіального осередку ВФУ в Одеській області ГО Вітрильна федерація Одеської області з 20.03.2016 року.

3. Винести на затвердження Ради ВФУ документи, що регламентують діяльність ГО Вітрильна федерація Одеської області як територіального осередку ВФУ.

4. Секретареві Олександру Зайцеву до 25.03.2016р. привести у відповідність з ухваленим інформацію на сайті ВФУ про осередок ВФУ в Одеській області.

5. Виконавчому директорові Павлу Романенку надіслати до Управління сім'ї, молоді та спорту Одеської ОДА лист з рекомендаціями ВФУ щодо співпраці з визнаним офіційним територіальним осередком ВФУ в Одеській області - ГО Вітрильна федерація Одеської області .

Однак, на думку позивача рішення Президії Громадської організації Вітрильна федерація України, яке оформлено Протоколом Засідання Президії Громадської організації Вітрильна федерація України № 04-2016 від 20 березня 2016 року та рішення Ради Громадської організації Вітрильна федерація України, яке оформлено Протоколом Засідання Ради Громадської організації Вітрильна федерація України № 32 (1-2017) від 18 лютого 2017 року, фактично прийняті з одних і тих самих підстав, пов'язані між собою та порушують права і законні інтереси позивача, як члена громадської організації, оскільки суперечать Закону України Про громадські об'єднання та статуту Громадської організації вітрильна федерація України, а отже, є незаконними.

На підставі зазначеного, ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГО Вітрильна федерація Одеської області та в заяві ГО Вітрильна федерація України про приєднання до апеляційної скарги просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги, та заперечення на них, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга третьої особи, ГО Вітрильна федерація Одеської області , та заява відповідача, ГО Вітрильна федерація України , про приєднання до апеляційної скарги підлягають задоволенню частково за таких підстав.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України, що набрав чинність з 15 грудня 2017 року, зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Положеннями ст. 3 Закону України Про громадські об'єднання встановлено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про громадські об'єднання статут громадського об'єднання має містити відомості про найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування, мету (цілі) та напрями його діяльності, порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників), повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи), періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку, порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками), порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг, джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання, порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи), порядок внесення змін до статуту, порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи. У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про громадські об'єднання , громадське об'єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України і якщо таке громадське об'єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Як зазначено у ч. 1 ст. 25 Закону України Про громадські об'єднання , припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.

Положеннями п. 1.1. Статуту ГО Вітрильна федерація України , надалі ВФУ, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 листопада 1997 року із змінами та доповненнями, свідоцтво №916, зазначається що Вітрильна федерація України є всеукраїнською громадською організацією громадян України, які об'єднались з метою забезпечення реалізації своїх прав та повноважень у сфері вітрильного спорту України і які прагнуть своїми діями сприяти розвитку та піднесенню вітрильництва в Україні (т. 1, а. с. 16-21).

Відповідно до п. 3.1 Статуту, метою діяльності ВФУ є сприяння розвиткові вітрильництва і вітрильного спорту в Україні, зростання його рівня і масовості, гідного представництва України у міжнародному вітрильному співтоваристві шляхом консолідації та координації зусиль громадян України, зацікавлених у піднесені вітчизняного вітрильного спорту. Захист інтересів членів ВФУ.

Положеннями статті 4. Статуту ВФУ, зокрема п. 4.1. та п. 4.2., закріплено, що структура ВФУ ґрунтується на територіальному принципі і складається з територіальних федерацій (осередків) ВФУ та у областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі створюються територіальні федерації (осередки) ВФУ, відповідного регіону, які об'єднують не менш як 60% колективних та індивідуальних членів, що займаються вітрильним спортом. В кожній адміністративно-територіальній одиниці може створюватись не більше однієї територіальної Федерації (осередку) ВФУ. Для набуття статусу юридичної особи вони повинні зареєструватись в установленому законом порядку при попередньому погоджені з ВФУ. У своїй діяльності вони керуються цим Статутом та власними положеннями про свою діяльність, які приймаються їхніми вищими керівними органами та затверджуються Радою ВФУ.

У п. 4.4. Статуту територіальний осередок веде списки членів ВФУ, контроль сплати членських внесків, здійснює делеговані йому органами ВФУ повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в Одеському регіоні був створений територіальний осередок - ГО Одеська обласна федерація вітрильного спорту (надалі - ГО ООФВС ), яка є окремою юридичною особою згідно свідоцтва №106 від 25 червня 1996 року та статуту затвердженого загальними зборами засновників від 20 травня 1996 року, зареєстровано 02.02.2007 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а. с. 40, 41-49). Територіальний осередок діє на підставі положення ООФВС, яке затверджено Радою ВФУ 15 березня 2009 року (т. 2, а. с. 22-30).

Позивач ОСОБА_5 набув членство у ВФУ через ГО ООФВС , тобто через територіальний осередок ВФУ, що підтверджується довідкою №100/12/15 від 07 грудня 2015 року (т.1, а. с. 15).

Рішенням Президії ВФУ, яке оформлене протоколом засідання Президії ВФУ №04-2016 від 20 березня 2016 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного 3. Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту в Одеській області , було вирішено: 1) Вважати повноваження Одеської обласної федерації вітрильного спорту, як територіального осередку ВФУ в Одеській області завершеними 31 грудня 2015 року; 2) Надати статус територіального осередку ВФУ в Одеській області ГО Вітрильна федерація Одеської області з 20.03.2016 року; 3) Винести на затвердження Ради ВФУ документи, що регламентують діяльність ГО Вітрильна федерація Одеської області як територіального осередку ВФУ; 4)Секретареві Олександру Зайцеву до 25.03.2016 р привести у відповідність з ухваленим інформацію на сайті ВФУ про осередок ВФУ в Одеській області; 5) Виконавчому директорові Павлу Романенку надіслати до Управління сім'ї, молоді та спорту Одеської ОДА лист з рекомендаціями ВФУ щодо співпраці з визнаним офіційним територіальним осередком ВФУ в Одеській області - ГО Вітрильна федерація Одеської області (т.1, а. с. 13-14).

Положеннями статті 9 Статуту ВФУ встановлено, що Президія складається з десяти осіб, які призначаються Радою ВФУ за поданням Президента ВФУ і здійснює керівництво ВФУ у період між засіданнями Ради ВФУ.

Президія відповідно до положень п. 9.3. Статуту є виконавчим органом ВФУ, який діє на виконання статутних завдань, рішень Конференції та Ради ВФУ і відповідно до них може приймати обов'язкові рішення в тому числі регламентуючі документи.

Відповідно до положень п. 9.4. Статуту до компетенції Президії не входить вирішення питань щодо надання статусу територіального осередку ВФУ будь яким юридичним особам, громадським організаціям або громадським організаціям без статусу юридичної особи та відповідно завершувати повноваження діючого територіального осередку ВФУ, положення якого затверджено Радою ВФУ відповідно до п. 4.2. статуту. Президія діє виключно відповідно до рішень Конференції та Ради ВФУ.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що при ухвалені оспорюваних рішень, які оформлені протоколом № 04-2016 від 20 березня 2016 року, Президією ВФУ порушені положення Статуту, а саме п. 4.2. та стаття 9 Статуту, оскільки до компетенції Президії не входить прийняття рішення щодо завершення повноважень територіальних осередків або федерацій ВФУ та надання повноважень територіальних осередків третім юридичним особам.

Рішенням Ради ВФУ, яке було оформлено протоколом №32 (1-2017) від 18.02.2017 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного, було вирішено: 3.1. Визнати повноваження Одеської обласної федерації вітрильного спорту як територіального осередку ВФУ в Одеській області завершеними; 3.2. Визнати територіальним осередком ВФУ в Одеській області ГО Вітрильна федерація Одеської області ; 3.3. Затвердження Положення про діяльність громадської організації Вітрильна федерація Одеської області , що регламентує діяльність ГО Вітрильна федерація Одеської області як територіального осередку ВФУ; 3.4. Визнати повноваження Президента ВФОО А.В. Кабакова у статусі члена Ради ВФУ; 3.5. Рішення вступає в силу з моменту ухвали.

У п. 8.1. Статуту ВФУ зазначено, що Рада - керівний орган ВФУ в період між Конференціями, до якого входять Президент, Віце-Президенти, Секретар, Голови територіальних федерацій або їх заступники, яких обрано на зборах територіальних федерацій і які затверджуються на Конференції Федерації. Засідання Ради вважається правомочним в разі присутності на ньому не менш, ніж 2/3 членів Ради (п.8. 2. Статуту ВФУ).

У протоколі №32 (1-2017) від 18.02.2017 року по першому питанню порядку денного про повноваження членів Ради, додержання вимог щодо кворуму зазначається про повноваження присутніх членів Ради та наявність кворуму та вказується, що у роботі Ради ВФУ 18 лютого 2017 року беруть участь, шістнадцять членів Ради, що відповідає вимогам Статуту ВФУ щодо наявності кворуму для винесення ухвал, засідання Ради вважається правомочним в разі присутності на ньому не менш, ніж 2/3 членів Ради, тобто не менше одинадцяти членів Ради.

Таким чином, кворум засідання Ради ВФУ від 18.02.2017 року, протокол №32 (1-2017) утворювався за присутності наступних шістнадцяти осіб - членів Ради ВФУ: 1) Президент ВФУ Родіон Лука, 2) Перший Віце-Президент ВФУ Дмитро Шимків, 3) Віце-Президент ВФУ, Сергій Поліщук, Командор ВКПСУ, 4) Секретар ВФУ Олександр Зайцев, 5) Київська ФВС в особі Євгена Кисельова, 6) Дніпропетровська ОФВС в особі Валерія Гусенко, 7) Донецька ОФВС в особі Віктора Колеснікова, 8) Запорізька ОФВС в особі Геннадія Іщенко, 9) Київська ОФВС в особі Олександра Баланюка, 10) Кіровоградська ОФВС в особі Івана Юхименка, 11) Миколаївська ОВФС в особі Леоніда Шумілова, 12) ВФ Одеської області в особі Альберта Кабакова, 13) Полтавська ОФВС в особі Віталія Васильєва, 14) Харківська ОФВС в особі Юрія Сухоноса, 15) Херсонська ОФВС в особі Лариси Шишки, 16) Черкаська ОФВС в особі Миколи Мейти.

З переліку шістнадцяти присутніх на засіданні Ради ВФУ осіб дванадцять осіб вказані повноважними представниками відокремлених підрозділів (територіальних федерацій) ВФУ.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25.05.2017 року №84050/0/11-17, у Реєстрі громадських об'єднань наявні відомості лише по шести відокремленим підрозділам ВФУ, а саме, Вітрильна Федерація Волині, Вітрильна Федерація Дніпропетровської області, Полтавська територіальна федерація вітрильного спорту, Вітрильна Федерація Севастополя, Черкаська обласна федерація вітрильного спорту ВФУ , Громадська організація Херсонська обласна федерація вітрильного спорту та попереджено ВФУ про наявність підстав втрати всеукраїнського статусу з підстав невідповідності ВФУ положенням ст. 19 Закону України Про громадські об'єднання (т. 2, а.с. 6-7).

Відповідно до положень ст. 133 Конституції України система адміністративно-територіального устрою України складається з двадцяти семи адміністративно - територіальних одиниць.

Таким чином, громадське об'єднання з всеукраїнським статусом повинно мати відокремлені підрозділи не менш як у чотирнадцяти адміністративно - територіальних одиницях України.

З наведеного вбачається про відсутність відокремлених підрозділів не менш як у чотирнадцяти адміністративно - територіальних одиницях України у ВФУ та як наслідок відсутності кворуму на засіданні Ради ВФУ від 18.02.2017 року оформленого протоколом №32 (1-2017), що є порушенням п. 8.2. Статуту ВФУ.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюванні рішення прийняті з тих самих питань, пов'язані між собою, порушують права позивача ОСОБА_5 та є незаконними, оскільки обмежують його законні права, які гарантовані ст. 36 Конституції України, а саме право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення соціальних, культурних та інших інтересів, та положеннями ст. 3 Закону України Про громадські об'єднання на вільну участь або не участь у громадському об'єднані. Відповідачем порушено принцип добровільності, визначений у ст. 3 об'єднання , а саме право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Позивача фактично позбавлено прав, якими він користувався як член ВФУ та Позивачу не запропоновано добровільно вступити до іншого територіального осередку з метою запобігання порушення його прав гарантованих статутом та законом.

Відповідачем, ВФУ, порушено принцип самоврядності, визначений у ст. 3 об'єднання , оскільки позивача позбавлено права самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності та принцип прозорості та відкритості, який встановлює вільний доступ до інформації про діяльність громадського об'єднання, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність. Дії ВФУ не забезпечили прозорого та відкритого вирішення питання щодо ситуації з вітрильного спорту в Одеській області та призвели до порушення прав позивача.

Посилання третьої особи, ГО Вітрильна федерація Одеської області в апеляційній скарзі та відповідача, ГО Вітрильна федерація України у заяві про приєднання до апеляційної скарги, на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_5 оскаржуваними рішеннями органів ВФУ, не приймаються до уваги за таких підстав.

Як вже зазначалось вище, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (ст. ст. 45, 46 ЦПК України).

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом першої інстанції з достовірністю та об'єктивно встановлено, що рішення Президії ВФУ № 04-2016 від 20 березня 2016 року та Ради ВФУ №32 (1-2017) від 18.02.2017 року вплинули на реалізацію позивачем ОСОБА_5 прав та обов'язків члена ВФУ, які йому гарантовані законом та статутом.

Президія та Рада ВФУ приймаючи рішення про завершення повноважень ГО ООФВС , як територіального осередку ВФУ в Одеській області та надання таких повноважень новоствореній ГО ВФОО , до якої позивач не має жодного відношення, фактично позбавили Позивача його права на об'єднання та виключили його з колективних та індивідуальних членів, що займаються вітрильним спортом в Одеській області (п. 4.2. Статуту ВФУ).

Саме з огляду на прийняті рішення Президією ВФУ позивач втратив можливість обліковуватись членом ВФУ в Одеській області, так як саме територіальні осередки ведуть списки членів ВФУ (п. 4.4. Статуту ВФУ) та був позбавлений можливості сплачувати членські внески, так як саме територіальні осередки ВФУ здійснюють контроль сплати членських внесків у відповідному регіоні (п. 4.4. Статуту ВФУ).

Позивача ОСОБА_5, не залежно від його бажання, було позбавлено права обирати та бути обраним до керівних та статутних органів ВФУ (п. 5.4. Статуту ВФУ), так як саме територіальна Федерація (осередок) ВФУ висуває кандидатури на обрання посадових осіб ВФУ (п. 4.4. Статуту ВФУ).

Новопризначений осередок ГО ВФОО не міг ніяким чином висувати позивача ОСОБА_5 на виборні посади, так як позивач з незалежних від нього причин не обліковувався за списками новопризначеного осередку та у наслідок порушення п. 4.5. Статуту ВФУ згідно якого органи територіальних Федерацій формуються на виборних засадах, не мав навіть змоги брати участь у формуванні новопризначеного осередку з причин повної відсутності інформації як з боку ВФУ так і ГО ООФВС щодо заміни територіального осередку в Одеській області.

Відповідач жодним чином не інформував позивача ОСОБА_5 про завершення повноважень одного осередку та щодо планів надання повноважень новому осередку ВФУ в Одеській області.

Позивач ОСОБА_5 повинен був з огляду на порушення своїх прав самостійно здобувати повну інформацію про такі перетворення вже за фактом їх завершення, що є безумовним порушенням принципу прозорості та відкритості встановленого ст. 3 Закону України Про громадські об'єднання , який саме передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. Саме в порушення цього принципу та прав позивача, як члена ВФУ - Президія ВФУ не маючи жодних повноважень для вирішення питань щодо статусу територіальних осередків ВФУ 20.03.2016 року прийняла незаконне рішення про завершення повноважень ГО ООФВС , як територіального осередку в Одеській області з 31.12.2015 року.

Отже, після прийняття ВФУ вказаних оскаржуваних рішень ГО ООФВС та її членів, у тому числі позивача ОСОБА_5, які також є членами ВФУ, фактично усунено від вітрильного спорту в Одеській області.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні доведено належними та допустимими доказами те, що відповідач, ВФУ, порушує права позивача ОСОБА_5.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що, оскільки в судовому засіданні доведено належним чином порушення прав позивача ОСОБА_5 відповідачем, тому у відповідності до ст. ст. 15,16 ЦК України його права підлягають захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Твердження третьої особи, ГО Вітрильна федерація Одеської області в апеляційній скарзі та відповідача, ГО Вітрильна федерація України у заяві про приєднання до апеляційної скарги, про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не встановлено неправомірність оскаржуваних рішень органів ВФУ, не приймаються до уваги за таких підстав.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилалася як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову.

Однак, представник відповідача, ВФУ, та третя особа ГО ВФОО не надали ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодного доказу у підтвердження заперечень проти позову, а саме, щодо наявності у Президії ВФУ повноважень на прийняття рішення стосовно завершення повноважень територіальних осередків так, як статутом ВФУ не встановлено такої компетенції Президії ВФУ та наявності кворуму на засіданні Ради ВФУ від 18.02.2017 року та тверджень про наявність більшості заявлених територіальних осередків.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для визнання незаконним рішення Президії ГО Вітрильна федерація України №04-2016 від 20 березня 2016 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного 3. Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту Одеської області .

Проте, колегія суддів не може погодитися із визнанням судом першої інстанції незаконними рішення Президії стосовно наступних питань: 3) Винести на затвердження Ради ВФУ документи, що регламентують діяльність ГО Вітрильна федерація Одеської області як територіального осередку ВФУ; 4) Секретареві Олександру Зайцеву до 25.03.2016 р привести у відповідність з ухваленим інформацію на сайті ВФУ про осередок ВФУ в Одеській області; 5) Виконавчому директорові Павлу Романенку надіслати до Управління сім'ї, молоді та спорту Одеської ОДА лист з рекомендаціями ВФУ щодо співпраці з визнаним офіційним територіальним осередком ВФУ в Одеській області - ГО Вітрильна федерація Одеської області , оскільки вказані положення стосуються внутрішньої діяльності громадської організації.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява № 4241/03) від 28.10.2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1) .

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_5 є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в частині визнання незаконним рішення Президії ГО Вітрильна федерація України №04-2016 від 20 березня 2016 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного 3. Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту Одеської області .

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову задоволенні позову немає.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 12, 81 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково у частині визнання незаконним рішення Президії ГО Вітрильна федерація України №04-2016 від 20 березня 2016 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного 3. Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту Одеської області .

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області та заяву Громадської організації Вітрильна федерація України про приєднання до апеляційної скарги Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Громадської організації Вітрильна федерація України в особі територіального осередку (підрозділу) Одеська обласна федерація вітрильного спорту , за участю третьої особи - Громадської організації Вітрильна федерація Одеської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Президії Громадської організації Вітрильна федерація України (ідентифікаційний код юридичної особи: 14296808), яке оформлено Протоколом Засідання Президії Громадської організації Вітрильна федерація України № 04-2016 від 20 березня 2016 року в частині рішень ухвалених по третьому питанню порядку денного 3. Звіт робочої групи щодо ситуації з вітрильного спорту в Одеській області .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 10 грудня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

П.М.Черевко

А.І.Дрішлюк