Рішення

від 29.11.2018 по справі 902/380/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2018 р. Cправа № 902/380/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, м.Калинівка Калинівського району Вінницької області

про стягнення 168750,01 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні

послуги

за участю представника позивача, ОСОБА_1, діє за довіреністю;

відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 06.07.2018 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Укртелеком" №08-11 від 03.07.2018 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації 168750,01 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, надані позивачем громадянам у 2017 році.

За вказаним позовом ухвалою суду від 23.07.2018 відкрито провадження у справі №902/380/18 з призначенням підготовчого засідання на 13.09.2018.

Ухвалою суду від 13.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №902/380/18 на тридцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 09.10.2018.

09.10.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає в зв'язку із відсутністю його вини (недофінансуванням витрат державного бюджету місцевим бюджетам).

Ухвалою суду від 09.10.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 902/380/18, призначити справу №902/380/18 до розгляду по суті, повідомити учасникам справи, що розгляд справи №902/380/18 по суті відбудеться 29.11.2018.

На визначену судом дату (13.09.2018) до суду з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 09.10.2018, яка була вручена уповноваженому представнику відповідача під розпис 19.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення №21018001706558.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутністю, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Судовий розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що позивачем у 2017 році пільговим категоріям населення, що проживають на території Калинівського району Вінницької області надано послуги, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 168750,01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи: розрахунком боргу; розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку, на які надаються пільги тощо (а.с. 12, 25-115).

З урахуванням вказаного у відповідача утворилась заборгованість з оплати компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів в сумі 168750,01 грн.

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Позивач, як постачальник послуги зв'язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв'язку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як свідчать матеріали справи, у період з січня по грудень 2017 року позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Калинівського району Вінницької області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про прокуратуру" та інші.

Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за формою № 2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці №535 від 04.10.2007.

За період з січня по грудень 2017 року сума понесених позивачем витрат на надання пільг у Калинівському районі становить 168750,01 грн. Суму витрат за кожен місяць 2017 року підтверджено Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп."б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п.2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг Калинівського району Вінницької області є управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню Калинівського району Вінницької області послуг зв'язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій. Проте, в порушення вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій №20 від 11.01.2005 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій") №64 від 25.02.2015, відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 168750,01 грн.

Суд встановив, що витрати позивача, понесені на надання послуг зв'язку вказаним категоріям пільговиків складають 168750,01 грн, що стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період січень - грудень 2017 року (форми № 2-пільга).

Однак, відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплат субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню, тому відповідачем порушено вимоги законодавства, оскільки відшкодуванню підлягає вся сума наданих послуг з пільгами і вона не ставиться в залежність від виділених коштів. Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 168750,01 грн за період з січня по грудень 2017 року відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні пільги) в межах встановлених норм (розмірів).

Це свідчить про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню Килинівського району Вінницької області, виконавши взяте на себе зобов'язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов'язок реалізовувати державну соціальну політику в Калинівському районі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стяття 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Судом встановлено, що прострочення у виконанні зобов'язань з оплати наданих послуг відбулося у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

У свою чергу суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 ).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 168750,01 грн основної заборгованості є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.В.Нестерчука, буд.24; код ЄДРПОУ 03191880) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 168750,01 грн боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі та 2531,25 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В звязку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці повне рішення складено 11 грудня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - ПАТ "Укртелеком" (юридична адреса: 01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка,1; поштова адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8);

4 - відповідачу - Управлінню праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (22400, вінницька область, м.Калинівка, вул.В.Нестерчука, буд.24)