Рішення

від 07.12.2018 по справі 910/3782/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2018Справа № 910/3782/17

За позовом Фізичної особи-підприємця Коваленка Олександра Дмитровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ

про стягнення боргу за договором підряду в сумі 420 713,18 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко О.Д., Міліруд Є.О.

від відповідача: Певнова А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коваленко Олександр Дмитрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ про стягнення 370 760,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №0108- 1/П від 01.08.2011р. в частині оплати виконаних підрядником робіт.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що роботи, зазначені в актах здачі-приймання №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р. відповідачем не замовлялись, а позивачем взагалі не виконувались. Одночасно, наголошено, що означені акти містять підроблені підписи, проставлені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ .

Ухвалою від 13.03.2017р. було порушено провадження по справі №910/3782/17 та призначено її розгляд на 24.03.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні 24.03.2017р. надано оригінали документів для огляду суду, а також подано заяву про забезпечення позову, розгляд якої судом відкладено на наступне судове засідання.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2017р. не з'явився, проте, 22.03.2017р. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом було розглянуто та задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 24.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2017р.

Ухвалою від 10.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2017р.

Представник позивача у судове засідання 25.04.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані судом документи не надав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 25.04.2017р. не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 25.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 15.05.2017р.

10.05.2017р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено з урахуванням наступного.

Суд дійшов висновку щодо задоволення спільного клопотання позивача та відповідача про продовження строків розгляду справи.

Приймаючи до уваги клопотання сторін про продовження строку розгляду спору, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.05.2017р.

Ухвалою від 12.05.2015р. строк розгляду справи було продовжено на 15 календарних днів.

Представник позивача у судовому засіданні подає клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено, а також клопотання про призначення судової експертизи, розгляд якого судом відкладено на наступне судове засідання.

Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи надав заперечення.

22.05.2017р. представником заявника також подано клопотання про витребування у відповідача договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю Фріготехніка , Товариством з обмеженою відповідальністю Амкріс та Публічним акціонерним товариством Сан ІнБев Україна .

Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою від 22.05.2017р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2017р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, 08.06.2017р. подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено.

Ухвалою від 08.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 23.06.2017р.

Ухвалою від 23.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 07.07.2017р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 07.07.2017р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення по справі фоноскопічної експертизи, при цьому, у даному випадку судом враховано, що в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України Про деякі питання призначення судових експертиз вказано судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи .

Ухвалами від 07.07.2017р. призначено судову експертизу по справі №910/3782/17, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз й зупинено провадження.

27.09.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок №14632/17-32/14633/14633/17-31 від 17.09.2018р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 02.10.2018р. судом поновлено провадження по справі; розгляд справи №910/3782/17 постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.10.2018р.

22.10.2018р. підготовче засідання відкладено на 19.11.2018р.

12.11.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення в межах суми стягнення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ .

Ухвалою від 13.11.2018р. судом було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

19.11.2018р. представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 195 201,37 грн., 3% річних в розмірі 26264 грн., інфляційні втрати в розмірі 199 247,18 грн., а також витрати на послуги адвоката в сумі 25 000 грн.

Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

19.11.2018р. відкладено підготовче засідання на 03.12.2018р.

03.12.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 07.12.2018р.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, враховуючи погодження представників обох сторін, у судовому засіданні 07.12.2018р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

07.12.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011р. між Фізичною особою-підприємцем Коваленком Олександром Дмитровичем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ (замовник) було укладено договір підряду №0108-11/П, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик в межах своєї підприємницької діяльності виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

У п.1.2 договору №0108-11/П від 01.08.2011р. визначено характеристику робіт: збірка, монтаж та пусконалагоджувальні роботи охолоджувального обладнання.

Ціна договору складає 100 000 грн. Договірна ціна, визначена у п.2.1 договору, включає в себе відшкодування витрат підрядника та оплату за виконані ним роботи (п.п.2.1, 2.2 договору №0108-11/П від 01.08.2011р.).

За умовами пп.п.3.1, 3.2 договору №0108-11/П від 01.08.2011р. оплата за цим договором проводиться шляхом безготівкового розрахунку, на підставі актів виконаних робіт. Розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами правочину передбачено обов'язок підрядника в п'яти денний строк з моменту завершення виконання робіт подати замовнику на підписання акт виконаних робіт.

У п.5.2.3 визначено обов'язок замовника прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником протягом двох тижнів з дати отримання названого акта від підрядника.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 договору і закінчується 31.12.2011р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час його дії (п.п.8.1-8.3 договору №0108-11/П від 01.08.2011р.).

Додатковою угодою №1 від 03.01.2012р. сторони погодили, що строк договору №0108-11/П від 01.08.2011р. встановлюється з 03.01.2012р. по 03.01.2013р. Якщо за один місяць до кінця дії договору ні одна зі сторін не виявила бажання його закінчити, то договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежується.

Загальна вартість робіт за цим договором встановлюється за домовленості сторін по кожному етапу виконання і вказується в актах виконаних робіт, що підписуються після виконання робіт і відображається в рахунках (п.8.2 договору №0108-11/П від 01.08.2011р. в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2012р.).

Відповідно до додатку №53 від 22.08.2013р. до договору №0108-11/П від 01.08.2011р. загальна вартість робіт складає 202016,40 грн. Адреса виконання робіт: м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 2-А, 119 філія ПП Білла .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0108-11/П від 01.08.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

За твердженнями позивача, в межах договору №0108-11/П від 01.08.2011р. підрядником було виконано роботи на суму 195 201,37 грн., про що складено акти №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р. Проте, підрядником наголошено, що замовником своїх грошових зобов'язань за договором в частині оплати робіт за вказаними вище актами виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 195 201,37 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що роботи, зазначені в актах здачі-приймання №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р. відповідачем не замовлялись, а позивачем взагалі не виконувались. Одночасно, наголошено, що означені акти містять підроблені підписи, проставлені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ . Крім того, відповідачем зауважено, що всі виконані підрядником роботи за спірним правочином замовником було оплачено в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, предметом договору №0108-11/П від 01.08.2011р. є роботи зі зборки, монтажу та пусконалагоджувальні роботи охолоджувального обладнання.

Наразі, на підтвердження обставин виконання робіт за вказаним правочином на суму 195 201, 37 грн. позивачем представлено до матеріалів справи акти №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №37 від 18.04.2014р., №48 від 23.05.2014р.

На примірниках наведених документів, які представлено до матеріалів справи Фізичною особою-підприємцем Коваленком Олександром Дмитровичем, містяться підписи представників обох контрагентів, а також печатки суб'єктів господарювання.

Одночасно, примірники вищевказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які було долучено до матеріалів справи на підставі клопотання представника відповідача, підпису та печатки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ не містять.

Відповідач посилався на те, що роботи, зазначені в актах здачі-приймання №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ не замовлялись, а підписи та печатка на вказаних актах не належать представнику замовника.

Оцінюючи доводи учасників справи та додані до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом зазначалось, що відповідно до додатку №53 від 22.08.2013р. до договору №0108-11/П від 01.08.2011р. загальна вартість робіт складає 202 016,40 грн. Адреса виконання робіт: м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 2-А, 119 філія ПП Білла .

Проте, в актах №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р. зазначені роботи: з улаштування охолоджувальних систем в супермаркеті 115 ПП Білла за адресою: м. Київ, вул.А.Ахматової, 49; з улаштування охолоджувальних систем в супермаркеті 110 ПП Білла за адресою: м.Київ, Київський шлях, 67; технічного обслуговування обладнання в супермаркеті 302 філії ПП Білла за адресою: м.Харків, 23-го Серпня, 33А, у першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 301 філії ПП Білла за адресою: м.Харків, вул.Клочковська, 9-А у першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 111 ПП Біла за адресою: м.Київ, вул.Н.Вал, 6/11, у грудні 2013р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 115 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 49, у березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 116 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 100, у третьому, четвертому кварталах 2013р. та першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 117 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 16, у листопаді 2013 р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 118 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Урицького, 45, у грудні 2013р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 119 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 2а у четвертому кварталі 2013р. та першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 121 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Науки, 5, у грудні 2013р. - березні 2014р.

Тобто, перелік робіт, зазначений у вище перелічених актах не відповідає змісту додатку №53 від 22.08.2013р. до договору №0108-11/П від 01.08.2011р.

Одночасно, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, враховуючи заперечення відповідача стосовно того, що підписи та печатки на актах не належать представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ , судом ухвалою від 07.07.2017р. було призначено по справі судову експертизу , проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судового експерта поставлено наступне запитання: чи виконано підписи від імені ОСОБА_6 в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2015р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р., №19/2 від 03.03.2014р. та №27/2 від 27.03.2014р., у графі Від Замовника , рядок Директор ОСОБА_6 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

За наслідками проведення експертного дослідження експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було складено висновок №14632/17-32/14633/17-31 від 17.09.2018р.

Відповідно до ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

У висновку №14632/17-32/14633/17-31 від 17.09.2018р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 у наданих на дослідження актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2015р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р., №19/2 від 03.03.2014р. та №27/2 від 27.03.2014р., у графах Від Замовника , рядки Директор ОСОБА_6 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_6

Крім того, судом також враховано, що позивачем представлено до матеріалів справи податкові накладні, які було складено в межах вказаного паровичну. Однак наведені накладні складено за наслідками господарських операції, що оформлені актами №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем обставини належного виконання позивачем робіт за вказаними актами не заперечено.

Доказів складення у визначеному чинним законодавством порядку податкових накладних до актів №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2015р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р., №19/2 від 03.03.2014р. та №27/2 від 27.03.2014р. матеріали справи не містять.

Наразі, посилання позивача на те, що фактично за оспорюваними з боку відповідача актами роботи виконувались у в супермаркетах ПП Білла не є достеменним свідченням та належним доказом виконання робіт саме за договором з відповідачем, оскільки заявником не було представлено до матеріалів справи доказів того, що такі роботи замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ та були обумовлені в договорі №0108-11/П від 01.08.2011р.

В контексті означеного судом надано оцінку наявному в матеріалах справи листу №797 від 05.05.2017р. Підприємства з 100% іноземними інвестиціями Білла-Україна , в якому вказано, що у період з третього кварталу 2013р. по квітень 2014р. роботи з монтажу та налагодження холодильного обладнання виконувались на підставі відповідного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю Фраготехніка , а фактичне їх виконання було здійснено субпідрядником Фізичною особою-підприємцем Коваленком Олександром Дмитровичем.

Одночасно, згідно листа від 24.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фраготехніка та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ було укладено договір на виконання робіт з монтажу та налагодження холодильного обладнання у супермаркетах Білла - Україна, вказані роботи було виконано підрядником та прийнято замовником. При цьому, в листі зазначено, що фактично роботи виконувались субпідрядником Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ . Однак, відомостей щодо того, що субпідрядником у даному випадку був позивач у вказаному листі не наведено.

Крім того, судом також прийнято до уваги наявні в матеріалах справи договір №ТО-10/10-13 від 10.10.2013р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фраготехніка , й складені в межах вказаного договору акти здачі-приймання виконаних робіт: з улаштування охолоджувальних систем в супермаркеті 115 ПП Білла за адресою: м. Київ, вул.А.Ахматової, 49; з улаштування охолоджувальних систем в супермаркеті 110 ПП Білла за адресою: м.Київ, Київський шлях, 67; технічного обслуговування обладнання в супермаркеті 302 філії ПП Білла за адресою: м.Харків, 23-го Серпня, 33А, у першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 301 філії ПП Білла за адресою: м.Харків, вул.Клочковська, 9-А у першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 111 ПП Біла за адресою: м.Київ, вул.Н.Вал, 6/11, у грудні 2013р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 115 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 49, у березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 116 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 100, у третьому, четвертому кварталах 2013р. та першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 117 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 16, у листопаді 2013 р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 118 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Урицького, 45, у грудні 2013р. - березні 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 119 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 2а у четвертому кварталі 2013р. та першому кварталі 2014р.; технічного обслуговування холодильного обладнання в супермаркеті 121 ПП Білла за адресою: м.Київ, вул.Науки, 5, у грудні 2013р. - березні 2014р. Наведене фактично вказує на те, що означені роботи було замовлено та прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю Фраготехніка на підставі окремого правочину з позивачем, а не відповідачем.

Отже, виходячи з всього вище наведеного у сукупності, суд не приймає в якості належних та допустимих у розмінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання робіт за договором №0108-11/П від 01.08.2011р. акти №19/2 від 03.03.2014р., №27/2 від 27.03.2014р., №31/1 від 01.04.2014р., №31/2 від 01.04.2014р., №31/3 від 01.04.2014р., №31/4 від 01.04.2014р., №31/5 від 01.04.2014р., №31/6 від 01.04.2014р., №31/7 від 01.04.2014р., №31/8 від 01.04.2014р., №31/9 від 01.04.2014р.

Одночасно, судом вказувалось, що в обґрунтування позовних вимог, заявником було представлено до матеріалів справи також акти №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р. на загальну суму 27 920,40 грн. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем обставини належного виконання позивачем робіт за вказаними актами не заперечено.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, за умовами пп.п.3.1, 3.2 договору №0108-11/П від 01.08.2011р. оплата за цим договором проводиться шляхом безготівкового розрахунку, на підставі актів виконаних робіт. Розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати робіт за актами №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р. на загальну суму 27 920,40 грн., настав.

Наразі, заперечення відповідача стосовно відсутності заборгованості з оплати робіт за вказаними актами, суд до уваги не приймає як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування з урахуванням наступного.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання своїх грошових зобов'язань за договором №0108-11/П від 01.08.2011р. в частині оплати робіт, прийнятих згідно актів №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р., до матеріалів суду подано не було.

При цьому, надані відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення, на підтвердження обставин перерахування грошових коштів на рахунок позивача, не є достеменним свідченням оплати робіт за вказаними вище актами, оскільки у призначенні платежу містять посилання на рахунки-фактури, які в матеріалах справи відсутні. Доказів того, що вказані рахунки були складені на оплату саме робіт за актами №7 від 24.01.2014р., №14 від 27.02.2014р., №37 від 18.04.2014р., №38 від 22.04.2018р., №48 від 23.05.2014р. відповідачем до матеріалів справи представлено не було. До того ж, судом також враховано, що акти містять посилання саме на договір №0108-11/П від 01.08.2011р., а призначення платежу у наданих суду платіжних дорученнях посилань на спірний правочин не містить.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, з огляду на представлені до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку щодо безпідставності та доказової необґрунтованості тверджень відповідача щодо оплати робіт за договором №0108-11/П від 01.08.2011р. в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Коваленка Олександра Дмитровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ в частині стягнення основного боргу, а саме на суму 27920,40 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 26264 грн. та інфляційних втрат в розмірі 199 247,18 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №0108-11/П від 01.08.2011р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 26264 грн. та інфляційні втрати в розмірі 199 247,18 грн.

Проте, з огляду на висновки суду щодо часткового задоволення вимог про стягнення основного боргу, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме на суму боргу, наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Після здійснення власного перерахунку в межах періодів нарахування, які визначено позивачем, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3668,48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 33 512,33 грн.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, гідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на оплату судової експертизи покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог. При цьому, судом прийнято до уваги, що оплата судової експертизи була здійснена відповідачем згідно платіжного дорученням №3868 від 12.02.2018р. на суму 9867 грн. Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог частина витрат на оплату судової експертизи підлягає відшкодуванню позивачем відповідачу.

Одночасно, відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наразі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 25000 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: ордер №000034 від 15.11.2017р., свідоцтво №2153 від 13.10.2017р. про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок-фактуру №34/18 від 01.11.2018р. на суму 25 000 грн., акт виконаних робіт від 05.11.2018р., в якому перелічено виконані адвокатом роботи, та банківську виписку з рахунку адвоката Міліруд Є.О.

Тобто, позивачем доведено суду належними та допустимими доказами обставини понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн., проте, з огляду на висновки суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, означені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ (03110, м.Київ, вул.Олександра Пироговського, будинок 18, ЄДРПОУ 37090592) на користь Фізичної особи-підприємця Коваленка Олександра Дмитровича (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 27920,40 грн., 3% річних в сумі 3668,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 33 512,33 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3868,50 грн. та судовий збір в розмірі 976,52 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваленка Олександра Дмитровича (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативні Технології ПФ (03110, м.Київ, вул.Олександра Пироговського, будинок 18, ЄДРПОУ 37090592) витрати на проведення судової експертизи в розмірі 8340,18 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 12.12.2018р.

Суддя Спичак О.М.