Ухвала

від 12.12.2018 по справі 910/13912/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 12.12.2018Справа №  910/13912/18 Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі 1) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 2) комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" до організації ветеранів Святошинського району м. Києва про  повернення нежитлового приміщення Представники: не викликались. ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про зобов'язання організації ветеранів Святошинського району м. Києва повернути нежитлове приміщення, розташоване по вул. Ірпінській, 71 у м. Києві, площею 15,73 кв. м. на першому поверсі шляхом його звільнення та передачі майна по акту приймання-передачі комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", у зв'язку з припиненням дії договору № 555 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.05.2016 р. Ухвалою господарського суду від 24.10.2018 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали. 02.11.2018 р. до канцелярії суду на виконання ухвали господарського суду від 24.10.2018 р. Київською місцевою прокуратурою №8 надано лист № 43-6667вих-18 від 02.11.2018 р. з додатками (доказами направлення цінним листом з описом вкладення). Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). 26.11.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Згідно з абз. 1-4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Звертаючись з позовом заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 зазначає про те, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що 10.05.2016 р. між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та організацією ветеранів Святошинського району м. Києва укладено договір оренди нежитлового приміщення № 555 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація 24.01.2018 р. направила лист до відповідача про відсутність наміру продовжити договір оренди нежитлового приміщення від 10.05.2016 р. № 555 після закінчення терміну його дії. Проте, після закінчення терміну дії договору (п.9.1.) відповідач так і не звільнив та не передав приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі і по теперішній час та продовжує безпідставно займати нежитлове приміщення. Балансоутримувачем приміщення за адресою: м. Київ вул. Ірпінська, 71, відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 р. № 58 «Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду» є комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Тобто у даному спорі, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація виступає, як орендодавець, а комунальне підприємство – балансоутримувачем нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул.. Ірпінська, 71, м. Київ, які на думку прокуратури, неналежно виконують функції держави у спірних правовідносинах. Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Відповідно до п. 3 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Статтею 6 Закону України «Про столицю Україну – місто-герой Київ» встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами. Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам (ст. 10 ЗУ «Про столицю Україну – місто-герой Київ»). Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про столицю Україну – місто-герой Київ» у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад. Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Стаття 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів супроводжується передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень. Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань зокрема, управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики. Згідно з п.п.1.1. п. 4.3. Статуту комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», затвердженого розпорядженням КМДА від 06.01.2015 р., комунальне підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесе до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Засновано і власником комунального підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. Майно комунального підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання. Відповідно до п. 5 ст. 28 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до п. 14.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280 орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Київською міською радою делеговано Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації (орендодавець) правомочності щодо управління зазначеним комунальним майном, а комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» ввірено функції балансоутримувача вказаного приміщення, проте заходів щодо усунення повернення комунального майна після закінчення договору оренди ні орендар, а ні балансоутримувач не вживають, з позовом до суду щодо повернення нежилого приміщення не звертались, що на думку прокуратури є неналежне управління майном та підприємством-балансоутримувачем своїх повноважень щодо захисту державних інтересів. Використання відповідачем нежитлового приміщення після закінчення терміну дії договору оренди порушує інтереси держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які позбавлені можливості отримувати прибуток за користування майном, ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатись комунальним майном або передати цей об'єкт в оренду іншому користувачу, тому прокуратура вважає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ «Про прокурату» є підставою для вжиття нею заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави. Київською місцевою прокуратурою № 8, на підставі ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», листом вих.. № 43-5574 вих-18 від 11.09.2018 р. повідомлено Святошинську районному в місті Києві державну адміністрацію та комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про намір звернутись до господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави. До матеріалів справи прокурором не долучено будь-яких доказів відправлення, отримання адресатами даного листа. Викладені твердження заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в обґрунтування підстав представництва не наділяють прокуратуру правом звернення з даною позовною заявою до суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта– він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17). Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 р.  по справі № 924/1237/17. Відповідно до ч. 1-2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва». Крім того, із позовної заяви вбачається, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» не має коштів для сплати судового збору, то з даним позовом звертається прокурор. Також, суд звертає увагу на те, що комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку, підприємство не фінансується з бюджету, його можливість оплатити судового збору не залежить від бюджетних призначень, а виключно від господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, а в позовній не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, тому господарський суд м. Києва залишає позов без розгляду. За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).   З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, не підлягає поверненню позивачу. Керуючись ст. 42, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1. Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про зобов'язання організації ветеранів Святошинського району м. Києва повернути нежитлове приміщення, розташоване по вул. Ірпінській, 71 у м. Києві, площею 15,73 кв. м. на першому поверсі шляхом його звільнення та передачі майна по акту приймання-передачі комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" залишити без розгляду. 2. Повернути Прокуратурі міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783) сплачений судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 1365 від 04.09.2018 р. яке знаходиться в матеріалах справи № 910/13912/18. 3. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/. 4. Повідомити учасників справи, що відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). 5. Повідомити учасників справи, відповідно ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Суддя                                                                                                                            С. М. Мудрий