Рішення

від 28.11.2018 по справі 910/3513/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/3513/17

За позовомКиївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації Спортивний клуб веслування м.Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

Прокурор Винник О.О. від позивачаРог О.В. - представник від відповідача від третіх осібне з'явились не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська місцева прокуратура №2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - Київської міської ради, а тому вона підлягає витребуванню від останнього набувача - відповідача на користь позивача.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку. Зокрема зазначав, що уповноваженими органами державної реєстрації прав була проведена державна реєстрація права власності як ОСОБА_2, так і в подальшому за ОСОБА_1, яка на підставі договору купівлі - продажу від 15.09.2016 відчужила спірну земельну ділянку на користь відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/3513/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2018 суддею Смирновою Ю.М. справу № 910/3513/17 прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_2 у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2018.

14.09.2018 від прокуратури надійшли пояснення по справі, в яких наголошується на тому, що згідно наявного в матеріалах справи рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 444/1500 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі міста Києва з додатком, земельна ділянка площею 0,1 га, що розташована на території АДРЕСА_2 взагалі не зазначена як така, що передавалась будь-якому у приватну власність. Крім того, вказана обставина також підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів від 03.02.2017 та інформацією Київської міської ради від 25.01.2017 про те, що Київська міська рада рішень щодо надання у власність спірної земельної ділянки будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймала, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки про її відчуження. Також, в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до Київської міської ради із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки з доданими до неї документами, а наявність державної реєстрації права власності на земельну ділянку - не є способом набуття права власності і не позбавляє дійсного власника витребувати майно в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

17.09.2018 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач наголошував на тому, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку у спосіб не передбачений діючим законодавством, всупереч ст. 116 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим і наступні набувачі земельної ділянки - ОСОБА_1 та Обслуговуючий кооператив Спортивний клуб веслування м.Києва не набули прав власника не мають правових підстав для розпорядження вказаною земельною ділянкою.

19.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого судом відмовлено.

19.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, у задоволенні якого судом відмовлено.

У підготовчому засідання 19.09.2018 було оголошено перерву до 03.10.2018.

17.09.2018 від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.11.2018.

05.11.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.11.2018

Треті особи у підготовче засідань представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснень по справі не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018.

В судовому засіданні 28.11.2018 прокурор та позивач заявлений позов підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та треті особи в судове засідання 28.11.2018 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, неявка відповідача та третіх осіб в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.11.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Ч. 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначав прокурор у позові, Київська міська рада є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та розпоряджатися землями комунальної власності територіальної громади міста Києва. При цьому, необхідність звернення прокурора з відповідним позовом пов'язана з тим, що внаслідок порушення вимог цивільного та земельного законодавства, відбулось неправомірне відчуження земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади міста Києва, а неправомірне відчуження земельної ділянки не відповідало волевиявленню Київської міської ради. Крім того, відсутність реагування Київською міською радою на порушення земельного законодавства стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Київською місцевою прокуратурою № 2 повідомлено Київську міську раду про намір звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/3513/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що:

- судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки рішенню Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" з додатком, не проаналізовано порядок, за яким здійснювалась приватизація земельних ділянок згідно законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння. Виходячи з цього, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити на якій саме правовій підставі вказана земельна ділянка передавалась (або не передавалась) у власність відповідачу (платно чи безоплатно), в залежності від чого встановити порядок оформлення документів, що посвідчують право на приватизацію земельних ділянок та подальшу реєстрацію права власності;

- для задоволення або відмови в задоволенні позову судам, в першу чергу, необхідно було встановити наявність чи відсутність правових підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку у першого власника - ОСОБА_2, про що, а саме про відсутність таких правових підстав, і заявлялось прокурором у позові, а не відмовляти у позові з підстав відсутності скасування реєстрації права на земельну ділянку.

Постанова суду касаційної інстанції містить вказівки, які в силу ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В ході нового розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Київською міською радою до матеріалів справи було долучено копії:

- рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 444/1500 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва , яким передано громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва (згідно з додатком);

- перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність (додаток до вищевказаного рішення).

У вказаному переліку не міститься відомостей про надання, зокрема, ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності (індексний номер 20771356), зареєстрованого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М.М., ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 №80865858 встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності (індексний номер 20771356), зареєстрованого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М.М., ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. (зареєстровано в реєстрі за № 714), ОСОБА_2 продала та передала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_2.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. (зареєстровано в реєстрі за №907), ОСОБА_1 продала та передала Громадській організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_2.

20.09.2016 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності відповідача на спірну земельну ділянку та проведено реєстрацію переходу права власності до відповідача.

Прокурор зазначає, що у матеріалах реєстраційної справи об'єкту нерухомості - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, наявна копія рішення, за яким вказану земельну ділянку передано ОСОБА_2 у власність. Вказана копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Водночас, листом №52/123 вих.17 від 23.01.2017 прокурор звернувся до Київської міської ради відносно надання інформації щодо надання, зокрема, ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2.

У відповідь на вказаний лист Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.02.2017 повідомив, що документи, які посвідчують право власності, у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

Листом від 25.01.2017 Київська міська рада повідомила, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_2

Листом від 18.09.2018 № 057024-19837 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у відповідь на звернення Київської місцевої прокуратури № 2 повідомив, що за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу у приватну власність громадянам України, в т.ч. і гр. ОСОБА_2 земельної ділянки у АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1) у Дарницькому районі. Документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою за вказаною адресою, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані. В додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 444/1500 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва (перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, відсутня.

Листом від 10.10.2018 № 0570202/3-21527 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у відповідь на звернення відповідача повідомив, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу у приватну власність земельної ділянки у АДРЕСА_2 у Дарницькому районі.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно положень ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Ч. ч. 5, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України унормовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, ч. 2 наведеної статті встановлено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Таким чином, набуття особою у власність земельної ділянки із земель комунальної власності відбувається шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, що передбачено ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України. При цьому, рішення - є формою фіксації волевиявлення відповідної територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на припинення права на землю і передачу такого права відповідній особі, яка набуває відповідного права з підстав, визначених Земельним кодексом України (внаслідок аукціону, продажу, безоплатної передачі, безоплатної приватизації, тощо). Прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення відбувається у порядку та з підстав, визначених законом і згідно встановленої процедури.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності (індексний номер 20771356), зареєстрованого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М.М. була проведена державна реєстрація спірної земельної ділянки за гр. ОСОБА_2, яка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2014 відчужила її на користь ОСОБА_1 В свою чергу, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 15.09.2016 відчужила спірну земельну ділянку на користь відповідача. При цьому, уповноваженими органами була проведена державна реєстрація права власності вказаних осіб на спірну земельну ділянку.

У матеріалах реєстраційної справи об'єкту нерухомості - земельної ділянки у АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1) у Дарницькому районі містяться відомості про те, що ОСОБА_2 для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку надано зокрема, рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 444/1500 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва .

Однак, як встановлено судом, у переліку ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, визначеному вказаним рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 № 444/1500 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва , спірна земельна ділянка відсутня.

Матеріалами справи підтверджується і не було спростовано відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що Київська міська рада на пленарних засіданнях не приймала у встановленому порядку та згідно визначеної процедури рішень щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_2

При цьому, суд враховує і те, що вимогами Земельного кодексу України прийняттю рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність передує оформлення певних матеріалів в залежності від обраної підстави набуття, зокрема, безоплатна приватизація здійснюється на підставі матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ст. 118 Земельного кодексу України). Крім того, відведення земельної ділянки здійснюється за розробленим та затвердженим проектом землеустрою (ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України), а також документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (ч. 19 ст. 186 Земельного кодексу України).

Проте, станом на момент вирішення спору суду не надано доказів надання Київською міською радою дозволів на розроблення відповідної документації, які і її затвердження у встановленому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, судом не встановлено обставин, які б свідчили про волевиявлення територіальної громади в особі Київської міської ради на припинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку та погодження передачі такого права на користь ОСОБА_2 з підстав, обумовлених Земельним кодексом України (ст.ст. 116, 118), як не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що хоча воля власника на відчуження речі і була відсутня, проте, таке відчуження відбулось у законний спосіб з об'єктивних причин, або відчуження комунального майна відбулось внаслідок волевиявлення іншого суб'єкта права, який за своїм статусом наділений повноваженням щодо розпорядження майном територіальної громади у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В даному випадку, право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку не припинялось і не є припиненим з жодної переліченої вище підстави. Спірна земельна ділянка є комунальною власністю, проте вибула з володіння власника не з його волі.

У зв'язку з цим, правові підстави для набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки відсутні, а отже, відсутні правові підстави і перебування спірної земельної ділянки у відповідача, як останньої особи у ланцюгу продажу земельної ділянки.

Доводи відповідача про те, що уповноваженими органами державної реєстрації прав була проведена державна реєстрація права власності як ОСОБА_2, так і в подальшому за ОСОБА_1, яка на підставі договору купівлі - продажу від 15.09.2016 відчужила спірну земельну ділянку на користь відповідача, а договори купівлі - продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як і між ОСОБА_1 та відповідачем посвідчені нотаріально, а також про відсутність у матеріалах справи вироку суду щодо встановлення факту підроблення рішення органу місцевого самоврядування - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки наведені обставини жодним чином не спростовують відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, як не підтверджують і правомірність володіння землею відповідачем.

Крім того, вирок суду у кримінальній справі щодо підроблення рішення органу місцевого самоврядування не вплине на встановлений судом факт незаконності вибуття земельної ділянки із комунальної власності за відсутності волевиявлення міської ради та без її участі.

Таким чином, обставини, на які посилався відповідач стосовно добросовісності його як набувача спірної земельної ділянки, обумовлені ст.330, 388 Цивільного кодексу України, матеріалами справи не підтверджуються та спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - територіальної громади міста Києва, така земельна ділянка в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню від останнього набувача - Громадської організації Спортивний клуб веслування м.Києва на користь позивача.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" підлягає витребуванню земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (ідентифікаційний код 40808434, місцезнаходження: 02099 місто Київ, вулиця Російська, будинок 74, квартира 2) земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141; місцезнаходження: 01001 місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36).

3. Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (код ЄДРПОУ 40808434, місцезнаходження: 02099 місто Київ, вулиця Російська, будинок 74, квартира 2) на користь Київської місцевої прокуратури № 2 місцезнаходження 02160 м. Київ, вул. Каунаська, 3-В) на реквізити: рахунок 35215057011062 судовий збір за подачу позову у розмірі 11 721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 32 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 12.12.2018

Суддя Ю.М. Смирнова