Рішення

від 11.12.2018 по справі 360/3674/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3674/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач, Лисичанський МВ), в якому позивач просить cтягнути з відповідача на користь позивача недонараховану та недосплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період часу з 01.10.2015 по 31.10.2015 - 815,76 грн, в період часу з 01.11.2015 по 06.11.2015 - 2913,75 грн, всього 3729,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді помічника оперуповноваженого сектору карного розшуку Лисичанського МВ у спеціальному званні прапорщика міліції, 06.11.2015 на підставі наказу № 402 о/с ГУМВС України у Луганській області був звільнений з органів внутрішніх справ. В період часу з 23.07.2014 по теперішній час позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції згідно довідки № ВДЗ/2013/А від 03.02.2015 на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97. 28.09.2018 позивач звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії Лисичанського МВ І'УМВС України у Луганській області, в якій просив надати довідку про заробітну плату помісячно в період часу з 12.11.2014 по 06.11.2015, довідку про виплату винагороди щомісячно за участь в антитерористичній операції в період часу з 12.11.2015 по 06.11.2015 та довідку про те, чи перебував на лікарняному чи у черговій відпустці у вказаний період часу.

19.10.2018 позивач отримав відповідь на заяву за вих. № 45/71 від 19.10.2018, в якій позивачу надали довідку за вих. №45/72 від 19.10.2018 про грошове забезпечення, довідку за вих. № 45/73 від 19.10.2018, щодо виплати винагороди за безпосередню участь в АТО довідку за № 45/67 від 11.10.2018, про те, що в період часу з 13.07.2015 по 27.07.2015 позивач перебував на лікарняному, довідку за вих. № 45/73 від 11.10.2018 року про те, що позивач перебував у відпустках в період часу з 09.01.2015 по 23.01.2015, з 08.06.2015 по 03.07.2015 та з 04.07.2015 по 13.07.2015.

Згідно довідки № 45/73 від 19.10.2018 в період часу з 01.10.2015 по 31.10.2015 позивачу була нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 3397 грн, в період часу з 01.11.2015 по 06.11.2015 позивачу не було сплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, та вказано в зазначеній довідці, що позивач був з 26.10.2015 на лікарняному. Факт того, що в вказаний період часу позивач був на лікарняному позивач заперечує, про що свідчить надана довідка за № 45/67 від 11.10.2018, в якій зазначено, що позивач перебував на лікарняному лише тільки в період часу з 13.07.2015 по 27.07.2015. У зв'язку з чим позивач вважає, що такий розрахунок є помилковим та не правильним, грошові кошти винагороди за безпосередню участь в АТО позивачу виплатили не в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.

11.12.2018 представником відповідача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надано відзив на позовну заяву за вх. № 38612/2018, у якому позовні вимоги не визнав з огляду на наступне.

Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 97 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 23.07.2014.

Наказом АТЦ при СБУ віл 17.11.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015.Відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві робить невірний розрахунок винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період. З урахуванням інформації, викладеної у листі-роз'ясненні Лисичанського МВ щодо сплати ОСОБА_1 премії за листопад 2015 вбачається, шо у листопаді 2015 року ОСОБА_1 було сплачено премію за жовтень 2015 у розмірі 2105,10 грн та за листопад 2015 у розмірі 562,25 грн у загальному розмірі 2667,35 грн. Для розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015 для розрахунку повинна братися премія у розмірі 562,25 грн, а не у загальному розмірі 2667,35 грн. На підставі викладеного, розмір грошового забезпечення за 6 днів листопада 2015 року, з якого повинен робити розрахунок винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції складає 808,85 грн (розмір грошового забезпечення за листопад 2015 року (2913,95 грн) - премія за жовтень 2015 (2105,10 грн.)).

На думку відповідача, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції повинна розраховуватись наступним чином:

за жовтень 2015 року - 4212,76 грн (грошове забезпечення за жовтень для розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції/31 (кількість днів у жовтні)*31 (кількість днів участі в АТО) = 4212,76 грн.);

за листопад 2015 року - 808,85 грн. (грошове забезпечення за 6 днів листопада для розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції (2913,95 грн. - премія за жовтень 2015 у розмірі 2105,10)/6(кількість відпрацьованих днів у листопаді) * 6 (кількість днів участі в АТО) = 808,85 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, до суду звернувся 13.11.2018 відповідно до ухвали суду від 15.11.2018. Тобто з часу коли позивачу було відомо про порушення своїх прав минуло більше трьох років, а відтак позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Також, представник відповідача звернув увагу суду на те, що позивачем у позовній заяві не вірно визначено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях є складовою заробітної плати. До цього висновку позивач приходить, аналізуючи Закон України Про оплату праці .

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позову заяву просив розглядати справу за відсутності представника (арк. спр. 27).

Ухвалою суду від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (арк. спр. 1-2).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні НОМЕР_2 від 06.11.2015 (арк. спр. 5, 6, 7).

Згідно довідки ГУМВС України в Луганській області від 03.02.2015 №ВДЗ/2013/А позивач наказами першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 12.12.2014 №97 в період з 23.07.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 14).

Відповідно до довідки від 11.10.2018 вих. № 45/68 ОСОБА_1 у період проходження служби в Лисичанському міському відділі ГУМВС України в Луганській області з 12.11.2014 по 06.11.2015 перебував у відпустках: з 09.01.2015 по 23.01.2015; з 08.06.2015 по 03.07.2015; з 04.07.2015 по 13.07.2015 (арк. спр. 12).

Відповідно до довідки Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області № 45/99 від 06.12.2018 ОСОБА_1 у період з 01.10.2015 по 06.11.2015 у відпустці та на лікарняному не перебував (арк. спр. 30).

Згідно інформації, викладеній у довідці Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області від 06.12.2018 вих. № 45/100 ОСОБА_1 у період з 26.10.2015 на лікарняному не перебував (арк. спр. 31).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Таку ж саму норму щодо виплати винагороди військовим службовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичного операції встановлено постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 "Про особливості виплати винагороди військовим службовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичного операції".

З аналізу наведених вище нормативних актів, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб " індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 12.12.2014 № 97 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 23.07.2014 по 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Спірним питанням у даній справі є визначення розміру недоплаченої позивачу суми винагороди за безпосередню участь в антитеристичній операції за період жовтень - листопад 2015 року у зв'язку з допущеною роботодавцем помилкою щодо перебування позивача на лікарняному з 24.10.2015.

Довідкою про винагороду за участь в АТО, виданою ліквідаційною комісію Лисичанського МВ 19.10.2018 за № 45/73, підтверджується, що винагорода за жовтень 2015 року позивачу була нарахована та сплачена у листопаді 2015 року в розмірі 3397,00 грн (з зазначенням про перебування на лікарняному з 26.10.2015), а за листопад не сплачена взагалі (арк.спр. 11).

Разом з тим, довідкою Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області № 45/99 від 06.12.2018 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 01.10.2015 по 06.11.2015 у відпустці та на лікарняному не перебував (арк. спр. 30).

Крім того, згідно із інформацією, викладеною у довідці Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області від 06.12.2018 вих. № 45/100 ОСОБА_1 у період з 26.10.2015 на лікарняному не перебував (арк. спр. 31).

Таким чином, при нарахуванні та виплаті винагороди за безпосчередню участь в АТО позивачу за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 та з 01.11.2015 по 06.11.2015 відповідачем було допущено помилку у зв'язку з тим, що позивач вважався таким, що перебуває на лікарняному з 26.10.2015, що не відповідає дійсності.

Згідно з довідкою від 03.12.2018 № 45/97, виданою ліквідаційної комісією Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача становило у жовтні 2015 року - 4212,76 грн, у листопаді 2015 року - 2913,95 грн (арк. спр. 33).

Таким чином, відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Лисичанського РВ ГУМВС України у Луганській області від 03.12.2018 № 45/96, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у жовтні 2015 року становив- 135,90 грн (4212,76 грн / 31 добу), тому розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за жовтень 2015 року становить 135,90 грн х 6 днів (26.10.2015 по 31.10.2015 - період, який помилково враховано відповідачем як перебування на лікарняному, і за який винагорода не нарахована та не сплачена) = 815,40 грн. При цьому матеріалами справи підтверджується, що за період з 01.10.2015 по 25.10.2015 винагорода в розмірі 3397,00 грн виплачена у листопаді 2015 року (арк.спр. 11).

Що стосується періоду з 01.11.2015 по 06.11.2015, за цей період винагорода за участь в АТО не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку з тим, що позивач помилково вважався таким, що перебуває на лікарняному з 26.10.2015.

Згідно із листом - роз'ясненням ліквідаційної комісії Лисичанського МВ, у листопаді 2015 року були виплачені такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, вислуга років, надбавка за виконання особливо важливих завдань (124+13+27,40+82,20) у розрахунку 6 днів, тобто за період часу з 01.11.2015 по 06.11.2015. А премія, яка була нарахована та виплачена в листопаді 2015 року, включає премію за підсумками роботи за минулий місяць, тобто за жовтень 2015 року (2105,10 грн) та премію за 6 днів листопада 2015 року (562,25 грн), яка у зв'язку з припиненням трудових відносин була своєчасно сплачена (арк.спр. 34).

Разом з тим, як зазначено вище, вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забзпечення,з розрахунку на місяць, проте такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн, тому розмір винагороди за участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 01.11.2015 по 06.11.2015 становить 3000,00 грн/30 діб = 100,00 грн х 6 днів участі в АТО = 600,00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягення винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 26.10.2015 по 31.10.2015 в розмірі 815,40 грн та з 01.11.2015 по 06.11.2015 в розмірі 600,00 грн, разом 1415,40 грн, решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо строку звернення до з адміністративним позовом про стягнення винагороди суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670639, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, буд. 71) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) недонараховану та недосплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.10.2015 по 31.10.2015 в розмірі 815,40 грн та за період з 01.11.2015 по 06.11.2015 в розмірі 600,00 грн, в загальному розмірі 1415,40 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень 40 коп.), з відрахуванням законодавчо встановлених податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Г. Секірська