Рішення

від 12.12.2018 по справі 2040/6333/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2018 р. № 2040/6333/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Молчановій О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (проспект Ілліча, буд. 77, м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 38000578) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24 липня 2018 року №00001501411 Головного управління ДФС у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р1» від 24 липня 2018 року №00001511411 Головного управління ДФС у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2018 року №00001491411 Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001501411, №00001511411, №00001491411 від 24.07.2018 року ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД за грудень 2016 р., ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ та з ТОВ НЬЮ БІЛД ПРАЙМ за січень 2017 р. з ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ за березень 2017 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.07.2018 р. №2759/20-40-14-11-11/38000578(а.с.20-52 том 1).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" порушено:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання в березні 2017 року у сумі 8442 грн.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 182301грн., в т.ч. в грудні 2016 року у сумі 142800грн., в січні 2017 року у сумі 31312грн., в березні 2017 року у сумі 8189 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в січні 2017 року у сумі ПДВ 67525грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в січні 2017 року у сумі ПДВ 106587грн.

Слід вказати, що позивачем подавались заперечення на акт перевірки (а.с.60-69 том 1).

Рішенням від 23.07.2018 р. висновки акту перевірки від 06.07.2018 р. залишені без змін, а заперечення платника податку - без задоволення(а.с.57-59).

На підстави висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24 липня 2018 року №00001501411;

податкове повідомлення-рішення форми «Р1» від 24 липня 2018 року №00001511411;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2018 року №00001491411(а.с.71-75 том 1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД у грудні 2016 р., судом встановлено наступне.

Між ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (в якості постачальника) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості покупця) укладено договір поставки №05/1(а.с.82-83 том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору на протязі строку дії даного договору постачальник зобов'язується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД до матеріалів справи надано копії податкових накладних №7, №6, видаткових накладних від 20.12.2016 р., від 21.12.2016 р., ТТН №000000025, №000000027, рахунок-фактури №СФ-20/12 , №СФ-21/12, платіжного доручення.

Також судом встановлено, що між ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ (в якості постачальника) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості покупця) укладено договір поставки №12/1(а.с.76-77том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору на протязі строку дії даного договору постачальник зобов'язується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ до матеріалів справи надано копії податкової накладної №14, видаткової накладної від 12.01.2017 р., ТТН №0000000008, рахунок-фактури №СФ-00012/01, платіжного доручення.

Між ТОВ НЬЮ БІЛД ПРАЙМ (в якості постачальника) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості покупця) укладено договір поставки №25/1(а.с.78-79 том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору на протязі строку дії даного договору постачальник зобов'язується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ НЬЮ БІЛД ПРАЙМ до матеріалів справи надано копії податкової накладної №130001, видаткової накладної від 30.01.2017 р., ТТН №0000000009, рахунок-фактури №СФ-0000055, платіжних доручень.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ (в якості постачальника) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості покупця) укладено договір поставки №7/3(а.с.80-81 том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору на протязі строку дії даного договору постачальник зобов'язується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ надано податкову накладну №32, видаткову накладну від 07.03.2017 р., ТТН №0000000117, рахунок-фактури №СФ-07/3, платіжного доручення.

Придбані у вказаних вище контрагентів позивача товарно-матеріальні цінності були реалізовані ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОБУД згідно рахунку-фактури №СФ-0000021, видаткової накладеної від 07.03.2017 р., платіжного доручення від 29.11.2017 р., податкової накладної.

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що у наданих товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо номеру посвідчення водія ОСОБА_3, номеру пломби, довіреності вантажоодержувача, хоча це передбачено формою ТТН, не вказано модель та тип автомобілю газель, тому неможливо достовірно дослідити відповідність заявленого перевезення технічним характеристикам даного автомобіля.

Рахунки, акти виконаних робіт, платіжні доручення, інші документи щодо вказаного транспортування товару по контрагенту-перевізнику до перевірки не надано (з ФОП ОСОБА_3Ю.).

З матеріалів справи встановлено, що 04.01.2016 р. між ФОП ОСОБА_3 (в якості виконавця) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості замовника) укладено договір з перевезення вантажів автотранспортом(а.с.37 том 2).

Відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання - виконати перевезення вантажу замовника автомобілем згідно з умовами, що вказані в договорі.

Згідно з даними офіційного сайту Міністерства юстиції України ОСОБА_3 зареєстрований в якості суб'єкта господарювання Департаментом реєстрації Харківської міської ради та до видів діяльності відносяться КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Оплата за надані послуги згідно договору підтверджується наданими до матеріалів справи виписками.

Відносно посилання контролюючого органу на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та його контрагентами, слід вказати, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції.

Так, Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 №488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 №493 було виключено п. 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Відносно доводів контролюючого органу про нереальність господарських операцій на підставі отриманої податкової інформації, суд вказує наступне.

Інформація про неправомірний характер діяльності контрагентів, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто відповідним податковим повідомленням-рішенням, і не є юридичним фактом не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Зокрема, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 09.12.2014 №21-511а4, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не створює для платника податків будь-яких правових наслідків.

Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації з внутрішніх баз Державної фіскальної служби, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Крім того необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

У відповідності до положень ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (проспект Ілліча, буд. 77, м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 38000578) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 липня 2018 року №00001501411, №00001511411, №00001491411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (проспект Ілліча, буд. 77, м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 38000578) суму сплаченого судового збору у розмірі 2991,52 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня 52 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.