Постанова

від 25.04.2019 по справі 2040/6333/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р. Справа № 2040/6333/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року, суддя Сагайдак В.В. по справі № 2040/6333/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма Електросервіс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС", (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24.07.2018 року №00001501411, №00001511411, №00001491411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 липня 2018 року №00001501411, №00001511411, №00001491411.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД за грудень 2016 р., ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ та з ТОВ НЬЮ БІЛД ПРАЙМ за січень 2017 р. з ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ за березень 2017 р, за результатами якої складено акт від 06.07.2018 р. №2759/20-40-14-11-11/38000578 ( т. 1 а.с.20-52).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання в березні 2017 року у сумі 8442 грн.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 182301грн., в т.ч. в грудні 2016 року у сумі 142800грн., в січні 2017 року у сумі 31312грн., в березні 2017 року у сумі 8189 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в січні 2017 року у сумі ПДВ 67525грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в січні 2017 року у сумі ПДВ 106587грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких 23.07.2018 року рішенням відповідача висновки акту перевірки від 06.07.2018 р. залишені без змін, а заперечення платника податку без задоволення (т. 1 а.с. 57-69).

24.07.2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00001511411, яким завищено податкові зобов'язання в березні 2017 року у сумі 8442,00 грн та завищено податковий кредит в березні 2017 року на суму 8189,00 грн. (т. 1 а.с. 71);

- № 00001501411, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 106587, 00 грн (т. 1 а.с. 72);

- № 00001491411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 84408,25 (в тому числі податкове зобов'язання - 67525,00 грн та штрафні санкції - 16881,25) (т. 1 а.с. 74 ).

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача, оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 120-1 ПК України визначено розміри штрафів за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 05.12.2016 року між ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (в якості постачальника) та ТОВ "ФІРМА ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (в якості покупця) укладено договір поставки №05/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі (т. 1 а.с.82-83).

В підтвердження виконання договору позивачем надано копії податкових накладних №7, №6, видаткових накладних від 20.12.2016 р., від 21.12.2016 р., ТТН №000000025, №000000027, рахунок-фактури №СФ-20/12 , №СФ-21/12, платіжного доручення.

Разом з тим, в перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ (в якості постачальника) укладено договір поставки №12/1 від 12.01.2017 року, відповідно до якого постачальник зобовязується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі ( т. 1 а.с.76-77).

В підтвердження виконання договору позивачем надано копії податкової накладної №14, видаткової накладної від 12.01.2017 р., ТТН №0000000008, рахунок-фактури №СФ-00012/01, платіжного доручення.

25.01.2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ НЬЮ БІЛД ПРАЙМ (в якості постачальника укладено договір поставки №25/1, згідно якого постачальник зобовязується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобовязується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі ( т. 1 а.с.78-79).

На підтвердження реальності здійснення договору позивачем надано копії податкової накладної №130001, видаткової накладної від 30.01.2017 р., ТТН №0000000009, рахунок-фактури №СФ-0000055, платіжних доручень.

07.03.2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ (в якості постачальника) укладено договір поставки №7/3, згідно якого постачальник зобовязується здійснювати передачу у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ), а покупець зобовязується приймати та сплачувати суму за ТМЦ згідно з правилами, що викладені в даному договорі (т. 1 а.с.80-81).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ позивачем надано податкову накладну №32, видаткову накладну від 07.03.2017 р., ТТН №0000000117, рахунок-фактури №СФ-07/3, платіжне доручення.

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОБУД згідно рахунку-фактури №СФ-0000021, видаткової накладної від 07.03.2017 р., платіжного доручення від 29.11.2017 р., податкової накладної.

Позивач та його контрагенти на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів є необґрунтованим, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Доводи податкового органу про не знаходження контрагентів позивача за місцем реєстрації, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту здійснення господарської операції, тому як вчинення господарських операцій у часі не співпадає з часом виїзду на проведення перевірки.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації по контрагентам позивача як доказ "безтоварності" господарських операцій суд вважає помилковим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Щодо посилань ГУ ДФС у Харківській області на те, що проведеним аналізом ЄРПН встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з контрагентами, а доводи відповідача з цього приводу є лише припущенням податкового органу.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Сертифікати відповідності, паспорти якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містять відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Колегія суддів зазначає, що сертифікати відповідності, паспорти якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати відповідності, паспорти якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).

Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції,

Доводи апелянта щодо не врахування судом пояснень, прийнятих старшим оперуповноваженим ВПНПРСГД оперативного управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом Юрченко Є. П. від 14.03.2017р., щодо відношення ОСОБА_2 до ТОВ " Нью Білд Прайм", в яких він зазначає про непричетність до вказаного підприємства та просить всі документи підписані від його імені вважати недійсними, колегія суддів зазначає наступне.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

В матеріалах справи міститься, а також надана на виконання протокольної ухвали апеляційного суду копія пояснень ОСОБА_2, яка не засвідчена належним чином та з якої неможливо зчитати будь-яку інформацію, що дає підстави для висновку про порушення порядку її отримання, у зв'язку з чим такий доказ не може бути визнаний допустимим та достовірним по адміністративній справі.

Посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів є безпідставним, оскільки по господарських операціях позивача та його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24.07.2018 року №00001501411, №00001511411, №00001491411 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 2040/6333/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 02.05.2019 року