Рішення

від 12.12.2018 по справі 2040/6178/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2018 р. № 2040/6178/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Молчановій О.М.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005671315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6658,56 грн. (5326,85 грн. - збільшено зобов'язання, 1331,71 грн. - штрафна санкція);

скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005651315 від 18.05.18 р., яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005681315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір у розмірі 554,88 грн. (443,90 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 110,98 грн. - штрафна санкція);

скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005691315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 611 875,00 грн. (489 500 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 122375,00 грн. - штрафна санкція);

скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005661315 від 18.05.18 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,66 грн.;

скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000801315 від 18.05.18 р. у розмірі 2286,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0005671315, №0005651315, №0005681315,№0005691315 від 18.05.18 р., рішення №0005661315 про застосування штрафних санкцій та вимога від 18.05.18 р., винесені за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства на підставі помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснював господарську діяльність відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3, код НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року, дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 15.05.2018 р. №1929/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 (а.с.15-34, том 1).

У висновках акту перевірки вказано про порушення ФОП ОСОБА_3:

- п.177.2 ст.177.4 Податкового кодексу України, занижено ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на суму 5326,85 грн. (у т.ч. за 2017 рік - 5326,85 грн.);

- ст. 7 та ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, донарахована сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу 2286,60 грн. (у т.ч. за квітень 2017р. -381,10 грн., травень 2017 р. - 381,10, червень 2017 р. - 381,10, липень 2017 р. - 381,10, серпень 2017 р. вересень 2017р. - 381,10);

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- п.п. 1.4 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, ст. 68 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 443,90 грн., (у т.ч. за 2017р. - 443,90 грн.);

- п. 181.1 ст.181,пп. 183.1 пп. 183.2 пп.183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 489500,0 грн (у т.ч. за квітень 2017 р. - 143360,0 грн., за травень 2017 р. - 54820,0 грн., за червень 2017 р. - 8120,0 грн., за серпень 2017 р. - 74600,0 грн., за вересень 2017 р. - 208600,0 грн.).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті відповідні рішення:

податкове повідомлення - рішення №0005671315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6658,56 грн. (5326,85 грн. - збільшено зобов'язання, 1331,71 грн. - штрафна санкція) (а.с.35);

податкове повідомлення - рішення №0005651315 від 18.05.18 р., яким застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування(а.с.37);

податкове повідомлення - рішення №0005681315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір у розмірі 554,88 грн. (443,90 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 110,98 грн. - штрафна санкція)(а.с.38);

податкове повідомлення - рішення №0005691315 від 18.05.18 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 611875,00 грн. (489 500 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 122375,00 грн. - штрафна санкція)(а.с.40);

рішення №0005661315 від 18.05.18 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,66 грн.(а.с.42).

Крім того, ГУ ДФС у Харківській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000801315 від 18.05.18 р. на суму 2286,60 грн.(а.с.44).

Не погоджуючись з рішенням та вимогою позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 29.05.2018 р.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області вимогу №Ф-0000801315 від 18.05.18 р. та рішення №0005661315 від 18.05.2018 р. залишено без змін, скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення(а.с.45-47).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням позивач звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.08.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с.69, том 1).

ФОП ОСОБА_3 взято на податковий облік до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 15.08.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що з 22.08.2016 р. по 30.06.2017 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку 2 групи та з 01.07.2017 року є платником єдиного податку 3 групи.

Пунктом 291.2 ст. 291 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI (надалі ПК України) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно п 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктами 2 та 3 п.291.4. ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності:

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

В акті перевірки відповідачем вказано, що ФОП ОСОБА_3 в порушення підпункту 5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, здійснював надання транспортно-експедиторських послуг неплатникам єдиного податку ТОВ Агроспейс та ТОВ ТК Альбіон у 1 кварталі 2017 року, повинен був перейти, починаючи з 01.04.2017 року на загальну систему оподаткування, шляхом подання відповідної заяви.

Позивач не надав контролюючому органу заяву у передбачений законодавством час (за 10 днів до закінчення звітного кварталу, в якому здійснювались такі види діяльності з невідповідностями вимогам організаційно - правових форм господарювання), у зв'язку з чим податковий орган вказав, що керуючись п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, реєстрація ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку підлягає скасуванню з 01.04.2015 року органом ДФС (з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.)(а.с.19)

З приводу надання позивачем, будучи платником єдиного податку другої групи транспортно-експедиторських послуг неплатникам єдиного податку ТОВ Агроспейс та ТОВ ТК Альбіон у 1 кварталі 2017 року, судом з матеріалів справи встановлені наступні обставини.

В перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Торгова Компанія Альбіон (код ЄДРПОУ - 37179984) за договором на транспортно-експедиційного обслуговування №0101/Н1 від 01.01.2017 р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.01.17 р.) та з ТОВ Агроспейс (код ЄДРПОУ - 38298837) за договором на транспортно - експедиційного обслуговування №0101/П1 від 01.01.17 р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.01.17 р.). (а.с. 48-59, том 1)

За вказаними господарськими договорами ФОП ОСОБА_3 як Експедитор приймає на себе зобов'язання організувати виконання визначених в договорі робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовників, а також виконувати додаткові роботи, якщо це зазначено в заявках і додатках до Договору (перевірка упаковки та стану вантажу, його навантаження, сплату зборів і витрат, покладених на Замовника, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних документів тощо).(п.п.1 п. 1 додаткових угод).

Здійснення господарської діяльності за вказаними договорами у першому кварталі 2017 року підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами, а саме: заявками на виконання робіт, актами здачі-приймання робіт (надання послуг). (т. 1, а.с. 124-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с. 3-127)

Крім того, позивач в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях не заперечує, що ним здійснювалась господарська діяльність за вказаними договорами укладеними з ТОВ Торгова Компанія Альбіон та ТОВ Агроспейс з транспортно-експедиційного обслуговування у першому кварталі 2017 року.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що на його думку за вищевказаними господарськими договорами ФОП ОСОБА_3 виконувалися роботи, жодних послуг в розумінні п.2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України в перевіряємий період позивач не здійснював.

Вказаний висновок позивача спростовується абз. 1-3 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 1 липня 2004 року N 1955-IV, в яких вказано, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_3 у період який перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність з надання саме транспортно-експедиторських послуг ТОВ Торгова Компанія Альбіон та ТОВ Агроспейс , які є платниками податку на прибуток, що вказано в договорах №0101/Н1 від 01.01.2017 р. та №0101/П1 від 01.01.17 р., виконання яких підтверджується матеріалами справи.

Отже, ТОВ Торгова Компанія Альбіон та ТОВ Агроспейс не є платниками єдиного податку, а тому відповідно до вимог пункту 291.4 ст.291 Податкового кодексу України надання транспортно-експедиторських послуги зазначеним підприємствам не підпадає під вид діяльності, який дає право застосовувати спрощену систему оподаткування при наданні даного виду послуг (робіт), а саме у даному випадку бути платником єдиного податку другої групи.

Посилання позивача на те, що кошти за надані послуги за вказаними господарськими операціями були отримані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 в той час, коли він перебував на 3 групі єдиного податку, що підтверджується відповідними банківськими виписками, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем першочергово порушено обов'язкові умови перебування на спрощеній системі оподаткування, які встановлені підпунктом 2 п.291.4. ст. 291 ПК України.

Крім того, у договорах щодо надання транспортно - експедиторських послуг, позивачем вказано, нібито помилково, (про що зазначено у письмових поясненнях), що він укладав договори перебуваючи на третій групі спрощеної системи оподаткування, що на час складання договорів не відповідало дійсності. Отже, позивачу було відомо про особливості ведення господарської діяльності саме на другій та на третій групі спрощеної системи оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підп. 5 п.п 298.2.3. п.298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Пункт 299.11 ст. 299 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Зі змісту аналізованих норм вбачається, що фізична особа - підприємець, - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи та зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно вказано в акті перевірки про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з 01.04.2017 року. (а.с. 28, том 1)

Формальна наявність у платника не анульованого свідоцтва сплати єдиного податку не є достатньою умовою для перебування на спрощеній системі оподаткування. Податкове законодавство пов'язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації.

До вказаного висновку дійшов ВАСУ в ухвалі від 16.02.2016 року по справі № 818/2/14, яку визнано остаточною постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.05.2018 року № К/9901/6631/18.

Згідно п.п. 183.1, 183.2, 183.4 ст.183 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181цього Кодексу.

Підпунктом 181.1. ст.181 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Контролюючим органом під час проведення перевірки був досліджений період починаючи з 01.09.2016 р. по 31.03.2017 р., який, як встановлено судом, склав у сукупності менше 12 календарних місяців, однак сума від здійсненних позивачем операцій з постачання товарів/послуг за період перевищує 1000000 гривень.

Відповідно п.183.10 ст.183 Податкового Кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпунктом 187.1 ст187 Податкового Кодексу України встановлено, що дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, порушення встановленні податковим органом в акті перевірки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Позивачем порушено норми податкового законодавства щодо перебування ФОП ОСОБА_3 на спрощеній системі оподаткування, а тому позивач зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з 01.04.2017р., та у строк до 10.04.2017 р. подати до ДФС за місцем основної реєстрації відповідну заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Відповідно випискам з банківських рахунків позивача, в період з 10.04.2017 по 30.09.2017 загалом отримано 2447500,00 грн. доходу, на який не нараховано та не сплачено ПДВ.(а.с.60-68)

З огляду на вищевказане, відповідачем правомірно встановлено порушення щодо заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 489500,0 грн. (у т.ч. за квітень 2017 р. - 143360,0 грн., за травень 2017 р. - 54820,0 грн., за червень 2017 р. - 8120,0 грн., за серпень 2017 р. - 74600,0 грн., за вересень 2017 р. - 208600,0 грн.), отже податкове повідомлення-рішення №0005691315 від 18.05.2018р. прийнято відповідачем в межах наданих повноважень, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005651315 від 18.05.2018р., суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 49.18.5. ст. 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Підпунктом 177.5. ст. 177 Податкового Кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у строки передбачені ст.49 Податкового Кодексу України подано не було, доказів зворотнього позивачем до суду надано не надано, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0005651315 від 18.05.2018р. прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та скасуванню не підлягає.

Приписами п. 177.1, п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з підпунктом 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З огляду на вищевказане, відповідачем правомірно встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, суд приходиться до висновків, що податкове повідомлення-рішення №0005671315 від 18.05.2018р. прийняте в межах наданих повноважень та не підлягає скасуванню.

Також під час перевірки позивача встановлено порушення ним пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 443,90 грн. у зв'язку з чим Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0005681315 (а.с.38 том 1).

Згідно з п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, в т.ч. фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ визначено об'єкт оподаткування військовим збором.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ).

Враховуючи порушення позивачем визначення суми чистого оподатковуваного доходу, встановлено заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у періоді 2017р. на суму 443,90 грн., чим порушено вимоги ст. 168, 176, п.п 1.2, 1.6., п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, відтак податкове повідомлення-рішення №0005681315, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору скасуванню не підлягає.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-0000801315 та рішенню №0005661315 від 18.05.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску(а.с.42-44 том 1), суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначених норм, Скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців,

які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів

(ч. 3 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Необхідно зазначити, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого контролюючий орган правомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції та відповідно прийняв вимогу про сплату боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення №0005671315 від 18.05.18 р., №0005651315 від 18.05.18 р., №0005681315 від 18.05.18 р., №0005691315 від 18.05.18 р., рішення №0005661315 від 18.05.18 р. про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000801315 прийняті контролюючим органом на підставі та в межах його повноважень, у зв'язку з чим скасуванню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.