Постанова

від 24.04.2019 по справі 2040/6178/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.Справа № 2040/6178/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан ОСОБА_2, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.12.18 року по справі № 2040/6178/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005671315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6658,56 грн. (5326,85 грн. - збільшено зобов'язання, 1331,71 грн. - штрафна санкція);

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005651315 від 18.05.18, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005681315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір у розмірі 554,88 грн. (443,90 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 110,98 грн. - штрафна санкція);

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005691315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 611 875,00 грн. (489 500 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 122375,00 грн. - штрафна санкція);

- скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005661315 від 18.05.18 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,66 грн.;

- скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000801315 від 18.05.18 у розмірі 2286,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення контролюючого органу винесені за результатами помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень викладених в акті перевірки, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснював господарську діяльність відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішення суду першої, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної 24.04.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3, код НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017, дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2017, результати якої оформленні актом від 15.05.2018 р. №1929/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 (т. 1, а.с.15-34).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_3: п.177.2 ст.177.4 Податкового кодексу України, занижено ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на суму 5326,85 грн. (у т.ч. за 2017 рік - 5326,85 грн.); ст. 7, 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, донарахована сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу 2286,60 грн. (у т.ч. за квітень 2017 -381,10 грн., травень 2017 - 381,10, червень 2017 - 381,10, липень 2017 - 381,10, серпень 2017 вересень 2017 - 381,10); пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік; пп. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу XX, ст. 68 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 443,90 грн., (у т.ч. за 2017 - 443,90 грн.); п. 181.1 ст.181, пп. 183.1 пп. 183.2 пп.183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 489500,0 грн (у т.ч. за квітень 2017 - 143360,0 грн., за травень 2017 р. - 54820,0 грн., за червень 2017 р. - 8120,0 грн., за серпень 2017 - 74600,0 грн., за вересень 2017 - 208600,0 грн.).

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні рішення: податкове повідомлення - рішення №0005671315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6658,56 грн. (5326,85 грн. - збільшено зобов'язання, 1331,71 грн. - штрафна санкція) (т. 1, а.с.35); податкове повідомлення - рішення №0005651315 від 18.05.18, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (т. 1, а.с.37); податкове повідомлення - рішення №0005681315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір у розмірі 554,88 грн. (443,90 грн. - збільшено податкове зобов'язання, 110,98 грн. - штрафна санкція) (т. 1, а.с.38); податкове повідомлення - рішення №0005691315 від 18.05.18, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 611875,00 грн. (489 500 грн.- збільшено податкове зобов'язання, 122375,00 грн. - штрафна санкція) (т. 1, а.с.40); рішення №0005661315 від 18.05.18 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,66 грн. (т. 1, а.с.42).

18.05.2018 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000801315 на суму 2286,60 грн. (т. 1, а.с.44).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями фіскального органу позивачем подано скаргу від 29.05.2018, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління ДФС у Харківській області вимогу №Ф-0000801315 від 18.05.18 та рішення №0005661315 від 18.05.2018 залишено без змін, скаргу - без задоволення (т. 1, а.с.45-47).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті на підставі та в межах повноважень відповідача, у зв'язку з чим скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.08.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (т. 1, а.с.69).15.08.2016 позивача взято на податковий облік до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

У період з 22.08.2016 по 30.06.2017 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку 2 групи та з 01.07.2017 є платником єдиного податку 3 групи.

Так, відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового Кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового Кодексу України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пп. 2, 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень; третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що позивач в порушення пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового Кодексу України, здійснював надання транспортно-експедиторських послуг неплатникам єдиного податку ТОВ Агроспейс та ТОВ ТК Альбіон у 1 кварталі 2017 року та повинен був перейти, починаючи з 01.04.2017 на загальну систему оподаткування, шляхом подання відповідної заяви.

Позивач не надав контролюючому органу заяву у передбачений законодавством час (за 10 днів до закінчення звітного кварталу, в якому здійснювались такі види діяльності з невідповідностями вимогам організаційно - правових форм господарювання), у зв'язку з чим податковий орган вказав, що керуючись п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку підлягає скасуванню з 01.04.2015 органом ДФС (з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.) (т. 1, а.с.19).

Стосовно надання позивачем, будучи платником єдиного податку 2 групи транспортно-експедиторських послуг неплатникам єдиного податку ТОВ Агроспейс та ТОВ ТК Альбіон у 1 кварталі 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ Торгова Компанія Альбіон (код ЄДРПОУ - 37179984) за договором на транспортно-експедиційного обслуговування №0101/Н1 від 01.01.2017 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.01.17) та з ТОВ Агроспейс (код ЄДРПОУ - 38298837) за договором на транспортно - експедиційного обслуговування №0101/П1 від 01.01.17 р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.01.17) (т. 1, а.с. 48-59).

Зі змісту пп. 1 п. 1 вказаних додаткових угод до договорів встановлено, що позивач як Експедитор приймає на себе зобов'язання організувати виконання визначених в договорі робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовників, а також виконувати додаткові роботи, якщо це зазначено в заявках і додатках до Договору (перевірка упаковки та стану вантажу, його навантаження, сплату зборів і витрат, покладених на Замовника, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних документів тощо).

Здійснення господарської діяльності за вказаними договорами у 1 кварталі 2017 року підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами: заявками на виконання робіт, актами здачі-приймання робіт (надання послуг). (т. 1 а.с. 124-250, т. 2 а.с.1-250, т. 3 а.с. 3-127).

Стосовно доводів позивача наведених в обґрунтування вимог апеляційної скарги про те, що за вищевказаними господарськими договорами ФОП ОСОБА_3 жодних послуг в розумінні п.2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України в перевіряємий період не здійснював, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1-3 ст. 1 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Враховуючи вказані норми Закону, позивач у перевіряємому періоді, перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність з надання саме транспортно-експедиторських послуг ТОВ Торгова Компанія Альбіон та ТОВ Агроспейс , які є платниками податку на прибуток, що вказано в договорах №0101/Н1 від 01.01.2017 та №0101/П1 від 01.01.17, виконання яких підтверджується матеріалами справи.

Так, ТОВ Торгова Компанія Альбіон та ТОВ Агроспейс не є платниками єдиного податку, а тому відповідно до вимог п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України надання транспортно-експедиторських послуги зазначеним підприємствам не підпадає під вид діяльності, який дає право застосовувати спрощену систему оподаткування при наданні даного виду послуг (робіт), а саме у даному випадку бути платником єдиного податку 2 групи.

Доводи позивача стосовно того, що кошти за надані послуги відповідно до вказаних господарських операцій отримані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 під час перебування на 3 групі єдиного податку, що підтверджується відповідними банківськими виписками, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем першочергово порушено обов'язкові умови перебування на спрощеній системі оподаткування, які встановлені пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підп. 5 пп 298.2.3. п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового Кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Враховуючи вказані норми Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець, - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи та зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що контролюючим органом правомірно вказано в акті перевірки про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з 01.04.2017 (т. 1, а.с. 28).

Формальна наявність у платника не анульованого свідоцтва сплати єдиного податку не є достатньою умовою для перебування на спрощеній системі оподаткування. Податкове законодавство пов'язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації.

Аналогічного висновку дійшов ВАСУ в ухвалі від 16.02.2016 по справі № 818/2/14, яку визнано остаточною постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.05.2018 № К/9901/6631/18.

Крім того, відповідно до пп. 183.1, 183.2, 183.4 ст.183 Податкового Кодексу України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181цього Кодексу.

Згідно з пп. 181.1. ст.181 Податкового Кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Під час проведення перевірки відповідачем досліджувався період починаючи з 01.09.2016 по 31.03.2017, який склав у сукупності менше 12 календарних місяців, однак сума від здійсненних позивачем операцій з постачання товарів/послуг за вказаний період перевищує 1000000 гривень.

Відповідно п.183.10 ст.183 Податкового Кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 187.1 ст187 Податкового Кодексу України, дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем в перевіряємому періоді порушено норми податкового законодавства щодо перебування останнім на спрощеній системі оподаткування, а тому позивач зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з 01.04.2017, а також у строк до 10.04.2017 подати до ДФС за місцем основної реєстрації відповідну заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок з банківських рахунків позивача, в період з 10.04.2017 по 30.09.2017, позивачем загалом отримано 2447500,00 грн. доходу, на який не нараховано та не сплачено ПДВ (т. 1, а.с.60-68).

Відтак, контролюючим органом правомірно встановлено порушення щодо заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 489500,0 грн. (у т.ч. за квітень 2017 - 143360,0 грн., за травень 2017 - 54820,0 грн., за червень 2017 - 8120,0 грн., за серпень 2017 - 74600,0 грн., за вересень 2017 - 208600,0 грн.), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005691315 від 18.05.2018 прийнято відповідачем в межах наданих повноважень, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0005651315 від 18.05.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно пп. 49.18.5. ст. 49 Податкового Кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з пп. 177.5. ст. 177 Податкового Кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Проте, позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у строки передбачені ст. 49 Податкового Кодексу України подано не було, доказів спростування вказаної обставини позивачем до матеріалів справи не надано, на підставі вказаного оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005651315 від 18.05.2018 прийнято контролюючим органом в межах наданих йому повноважень та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи вказані положення Податкового кодексу України, контролюючим органом правомірно встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005671315 від 18.05.2018 прийняте в межах наданих відповідачу повноважень та не підлягає скасуванню.

Стосовно встановлених під час перевірки порушень позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 443,90 грн., що слугувало підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0005681315 (т. 1, а.с.38).

Так, відповідно до пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, в т.ч. фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ визначено об'єкт оподаткування військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Враховуючи факт порушення позивачем визначення суми чистого оподатковуваного доходу, встановлено заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у періоді 2017 на суму 443,90 грн., чим порушено вимоги ст. 168, 176, пп 1.2, 1.6., п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №0005681315, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору скасуванню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-0000801315 та рішенню №0005661315 від 18.05.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т. 1, а.с.42-44), колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач, з урахуванням вказаної норми Закону, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців,

які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскаржувані рішення контролюючого органу, а саме: вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого відповідач правомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції та відповідно прийняв вимогу про сплату боргу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок покладений на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних в спірних правовідносинах рішень, в той час як, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі № 2040/6178/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року