Рішення

від 03.12.2018 по справі 2040/7412/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 грудня 2018 р. № 2040/7412/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006" (вул. Пушкінська, буд. 33,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ38279107) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018 р. № 00000501421.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018 р. № 00000501421 винесено з порушенням чинного законодавства, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідач направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податковим органом дотримано норми законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2018 року проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Харківської області (далі Відповідач) № 5192 від 23.07.2018 р. в період з 27.07.2018 р. по 02.08.2018 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергосингез-2006" (податковий номер 38279107) (далі позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю „Тревіс Групп" (податковий номер 40173872) за березень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами проведення вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 09.08.2018 р. № 3236/20-40-14-21-07/38279107 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ГОВ „Енергосинтез-2006" (податковий номер 38279107), тел.: (057)757-51-43, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревіс Групп" (податковий номер 40173872) за березень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)" (надалі Акт перевірки).

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 00000501421 (отримане позивачем поштою 28.08.2018 р.), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 218 268 грн. 75 коп.. з яких 174 615 грн. податкове зобов'язання та 43 653. 75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Згідно з висновками п. 1 розділу IV Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ „Енергосинтез-2006" вимог абз. а) п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у березні 2016 року у сумі 174615, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ „Тревіс Групп" та в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму ПДВ 174615.00 грн. за березень 2016 року .

Відповідно до висновків п. 2 розділу IV Акту перевіркою ТОВ "Енергосинтез- 2006" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за взаємовідносинами за період декларування березень 2016 року з контрагентом-постачальником ТОВ „Тревіс Групп".

Нереальність господарських операцій обґрунтовується Відповідачем посиланням на непідтвердження операцій контрагента позивача ТОВ „Тревіс Групп" із врахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а також податковою інформацією, якою встановлено нереальність операцій контрагентів платника податків з третіми особами.

По відношенню до контрагента позивача ТОВ „Тревіс Групп" з боку відповідача в якості єдиної підстави для встановлення порушень податкового законодавства була використана певна податкова інформація.

В Акті перевірки зазначено, що по відношенню до ТОВ „Тревіс Групп" (стор. 18), була використана податкова інформація, яка була надана Головним управлінням ДФС у Київській області від 22.06.2016 року № 27/10-13-14-04/40173872 з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за період 01.02.2016 року по 31.05.2016, в якій зазначено: "про нереальність здійснених господарських операцій свідчать наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця;

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства".

Проведеним аналізом діяльності ТОВ „Тревіс Групп" встановлено: відсутність за місцезнаходженням;

- відсутність документальних підтверджень щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ „Тревіс Групп" за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року;

- невідповідність наявних трудових ресурсів обсягам фактично оформлених ТОВ „Тревіс Групп" операцій з придбання та реалізації товару;

- відсутність власних офісних виробничих (торгівельних, складських) приміщень; наявність основних фондів.

Таким чином, проведеним аналізом встановлено нереальність здійснення фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ „Тревіс Групп" з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року "

Враховуючи вищезазначене податковим органом зроблено висновок, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податкова накладна отримана від ТОВ „Тревіс Групп" за березень 2016 року, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2016 року у розмірі 174 615 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ „Енергосинтез-2006" (Покупець) та ТОВ "Тревіс Групп" (Постачальник) було укладено договір постачання від 21.03.2016 № 21/03-16

Згідно п.п.1.1 вказаного договору постачання - постачальник зобов'язується протягом терміну дії та на умовах договору передати покупцеві у власність обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору та згідно документів, що складаються відповідно до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1. вказаного договору постачання - асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що підлягає поставці, визначається згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "Енергосинтез-2006" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується відповідними договорами оренди та суборенди приміщень та актами приймання передачі до них. договорів оренди автотранспорту та актами приймання передачі до них, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення господарської діяльності - в сфері постачання світлосигнального обладнання для аеропортів України контрагентам - покупцям.

На виконання умов договору, а саме: специфікації № 1 до договору постачання від 21.03.16 № 21/03-16 ТОВ „Енергосинтез-2006" прийняло товар - вогонь поглиблений IDM 4581 N/48W-Y, з'єднувач вторинний вилка/розетка KD 501/502, знак управління рухом IDM 6101, розмір 800x750мм, знак управління рухом IDM 6101, розмір 800x2150мм, кабель низьковольтний VSB-T 2x2.5mm, регулятор яскравості 380V/6.6A 50HZ IDM 8000-ES-SlM/20kVA, роз'єм високовольтний KD 500, трансформатор ізолюючий KR 531 6.6/6.6A/45W 50/60HZ, трансформатор ізолюючий KR 5516.6/6.6A/200W 50HZ на загальну суму 1 047 690, 00 грн., з яких ПДВ 174 615, 00 грн.

Позивач отримав обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 25/03-16 від 25.03.2016 р., сплатив його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями № 127 від 12.05.2016 року на суму 200,00 грн., № 198 від 11.07.2016 року на суму 47 690,00 грн., № 221 від 05.08.2016 року на суму 100 000,00 грн., № 324 від 25.10.2016 року на суму 200 000.00 грн., № 337 від 01.11.2016 року на суму 115 000,00 року, № 366 від 05.12.2016 року на суму 150 000,00 грн., № 384 від 28.12.2016 року на суму 175 000,00 грн. і на підставі договору № 21/02-17/ВПВ про відступлення права вимоги від 21.02.2017 року платіжними дорученнями № 453 від 10.03.2017 року, № 456 від 15.03.2017 року на суму 10 000,00 грн., а ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" виписало податкову накладну № 209 від 25.03.2016 р., що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором ТМЦ.

Товар від ТОВ ТРЕВІС ГРУПП було отримано директором позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки щодо відсутності довіреності на отримання товару від ТОВ ТРЕВІС ГРУПП виписаної на ім'я водія ОСОБА_3., не береться судом до уваги, оскільки видаткові накладні, що містяться у матеріалах справи підписані директором позивача особисто 25.03.2016 року.

Крім того, на вимогу суду, представником позивача було надано наказ від 23.03.2016 № 23/03/16 про відрядження Переверзевої О.М. - директора ТОВ "Енергосинтез-2006" до Київської області, найменування підприємства - ТОВ ТРЕВІС ГРУПП на період з 24.03.2016 року по 25.03.2016 року.

Посилання відповідача на табель обліку робочого часу не береться судом до уваги, з огляду на те, що вказаний документ є документом, що відображує облік робочого часу на підприємстві, та не відображує інформацію про здійснення або не здійснення господарських операцій, а отже не може бути доказом реальності господарської операції.

Отриманий від ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" товар було перевезено самостійно позивачем власними силами орендованим автотранспортом, що відображено в Акті перевірки.

Податкова накладна № 209 від 25.03.2016 р., виписана ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати, суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, а ТОВ "Енергосинтез-2006" прийняло ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підтвердження оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів перевірки та позовної заяви надаються відповідні оборотно - сальдові відомості та картки по рахункам за березень 2016 року.

Вищевказаний договір поставки з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" був укладений позивачем для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації у повному обсязі контрагенту-покупцю КП „Міжнародний аеропорт „Київ" (Жуляни) для отримання в майбутньому прибутку, що підтверджується наданими первинними документами, а саме: договором на поставку обладнання № 138-2016 від 10.03.2016 р., специфікацією до нього, видатковою накладною № РН-0000006 від 17.06.2016 р., податковою накладною № 5 від 22.03.2016 р., договір поставки обладнання № 139-2016 від 11.03.2016 р., специфікацією до нього, видатковою накладною № РН-0000007 від 17.06.2016 р., товарно-транспортною накладною № 5 від 17.06.2016 р., податковою накладною № 6 від 22.03.2016 р.

Щодо подальшої реалізації отриманих за спірними договорами товарів відповідачем в акті перевірки зазначено, що подальша реалізація за номенклатурою, зазначеною в податкових і видаткових накладних, рахунках-фактурах, виписаних на адресу ТОВ "Енергосинтез-2006" контрагентом-постачальником ТОВ ТРЕВІС ГРУПП підтверджується наданими до перевірки договорами постачання обладнання, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, виписаними на користь контрагента-покупця КП „Міжнародний аеропорт „Київ" (Жуляни) (податковий номер 01131514) .

Відтак, відповідачем не ставиться під сумнів факт подальшої реалізації товарів, придбаних за операцією поставки товарів, яка на думку відповідача не є реальною.

Тобто, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган вважає, що позивач дійсно реалізував товар контрагенту-покупцю, при цьому попередньо не придбавши вказаний товар.

Вказані твердження акту перевірки є нелогічними та суперечать один одному.

По відношенню до контрагента позивача ТОВ „Тревіс Групп" з боку відповідача в якості єдиної підстави для встановлення порушень податкового законодавства була використана певна податкова інформація.

Вказану податкову інформацію можна умовно поділити на дві частини:

- інформація, що надійшла від органів досудового розслідування;

- інформація, що надійшла від органів державної фіскальної служби.

Відповідно до п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України встановлено, що серед підстав для висновків під час проведення перевірок є податкова інформація.

В ст. 72 Податкового кодексу України встановлені джерела походження податкової інформація, а саме інформація, що надійшла:

- від платників податків та податкових агентів;

- від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України;

- від банків, інших фінансових установ;

- від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

- за наслідками податкового контролю.

Як вбачається з вищенаведеного, в акті перевірки відповідачем була використана інформація, яка була отримана від органів виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 72.1.2. п. 72.1. ст. 72 Податкового кодексу України встановлено, що входить до складу інформації, яка може бути отримана від органу виконавчої влади, а саме інформація:

72.1.2.1. про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

72.1.2.2. про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

72.1.2.3. що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

72.1.2.4. про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

72.1.2.5. про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності.

72.1.2.6. про експортні та імпортні операції платників податків.

Вказаний перелік інформації є вичерпним.

Як вбачається з вищенаведеного, податкова інформація не є самостійним джерелом інформації, а узагальнює в собі інформацію, отриману від різних суб'єктів.

Також, в Акті перевірки зазначено, що по відношенню до ТОВ „Тревіс Групп" (стор. 19-21) в якості податкової інформації була використана інформація з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань: кримінальне провадження № 42017220000000230 від 16.03.2017 р. (під час проведення обшуку, зокрема, вилучено бланк ТОВ Тревіс Групп ), кримінальне провадження № 32017130580000003 від 05.01.2017 р. (визначено ТОВ Тревіс Групп як ризикове підприємство-імпортер), кримінальне провадження № 32016100050000073 (визначено, що ТОВ Тревіс Групп має ознаки фіктивності та транзитності)

З цього приводу необхідно зазначити, що відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України встановлена заборона розголошення відомостей досудового розслідування, відтак використання відомостей, ймовірно, з протоколів фіксації слідчих дій та постанов слідчого та прокурора, під час складання акту перевірки є незаконним.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача - ТОВ Тревіс Групп , який би набрав законної сили, на момент складання проведення перевірки та складання Акту перевірки, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (правова позиція з цього питання визначена Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а (№К/9901/2848/18).

Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Згідно положень ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Угода, укладена між Позивачем та його контрагентом TOB "ТРЕВІС ГРУПП" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Таким чином, придбання позивачем ТМЦ у контрагента ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: в сфері постачання світлосигнального обладнання для аеропортів України контрагентам - покупцям.

Позивачем до перевірки та до позовної заяви надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ. які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Енергосинтез-2006".

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", позивачем подано декларації з ПДВ. розрахунки податку на додану вартість. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України. Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21 -573во 10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, в ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, а отже позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018 р. № 00000501421.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ: 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006"(вул. Пушкінська, буд. 33, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ: 38279107) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі - 3274,04 (три тисячі двісті сімдесят чотири гривні 04 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2018 року.

Суддя Кухар М.Д.