Постанова

від 07.05.2019 по справі 2040/7412/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 р.Справа № 2040/7412/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калитки О. М. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.12.18 року по справі № 2040/7412/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018 р. № 00000501421.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосинтез-2006" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2018 р. № 00000501421.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківської області (далі Відповідач) № 5192 від 23.07.2018 р. в період з 27.07.2018 р. по 02.08.2018 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосингез-2006 (податковий номер 38279107) (далі позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Тревіс Групп (податковий номер 40173872 ) за березень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами проведення вищевказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 09.08.2018р. №3236/20-40-14-21-07/38279107 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергосинтез-2006 (податковий номер 38279107), тел.: (057)757-51-43, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревіс Групп" (податковий номер 40173872 ) за березень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)" (надалі Акт перевірки).

Згідно з висновками п. 1 розділу IV Акту "перевіркою встановлено порушення ТОВ „Енергосинтез-2006" вимог абз. а) п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у березні 2016 року у сумі 174615, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ „Тревіс Групп" та в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму ПДВ 174615.00 грн. за березень 2016 року".

Відповідно до висновків п. 2 розділу IV Акту "перевіркою ТОВ "Енергосинтез- 2006" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за взаємовідносинами за період декларування березень 2016 року з контрагентом-постачальником ТОВ „Тревіс Групп".

Нереальність господарських операцій обґрунтовується Відповідачем посиланням на непідтвердження операцій контрагента позивача ТОВ „Тревіс Групп" із врахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а також податковою інформацією, якою встановлено нереальність операцій контрагентів платника податків з третіми особами.

По відношенню до контрагента позивача ТОВ „Тревіс Групп" з боку відповідача в якості єдиної підстави для встановлення порушень податкового законодавства була використана певна податкова інформація.

В Акті перевірки зазначено, що по відношенню до ТОВ „Тревіс Групп" (стор. 18), була використана податкова інформація, яка була надана Головним управлінням ДФС у Київській області від 22.06.2016 року № 27/10-13-14-04/40173872 з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за період 01.02.2016 року по 31.05.2016, в якій зазначено: "про нереальність здійснених господарських операцій свідчать наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця;

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства".

Проведеним аналізом діяльності ТОВ „Тревіс Групп" встановлено: відсутність за місцезнаходженням;

- відсутність документальних підтверджень щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ „Тревіс Групп" за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року;

- невідповідність наявних трудових ресурсів обсягам фактично оформлених ТОВ „Тревіс Групп" операцій з придбання та реалізації товару;

- відсутність власних офісних виробничих (торгівельних, складських) приміщень; наявність основних фондів.

Таким чином, проведеним аналізом встановлено нереальність здійснення фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ „Тревіс Групп" з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року "

Враховуючи вищезазначене податковим органом зроблено висновок, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податкова накладна отримана від ТОВ „Тревіс Групп" за березень 2016 року, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2016 року у розмірі 174 615 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 00000501421 (отримане позивачем поштою 28.08.2018 р.), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 218 268 грн. 75 коп.. з яких 174 615 грн. податкове зобов`язання та 43 653. 75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 23.08.2018 р. № 00000501421, ТОВ "Енергосинтез-2006" звернулось до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій у перевіряємий період між позивачем та ТОВ „Тревіс Групп" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін`юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ „Енергосинтез-2006" (Покупець) та ТОВ "Тревіс Групп" (Постачальник) було укладено договір постачання товару від 21.03.2016 № 21/03-16.

Згідно п.п.1.1 вказаного договору постачання - постачальник зобов`язується протягом терміну дії та на умовах договору передати покупцеві у власність обладнання (товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору та згідно документів, що складаються відповідно до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1. вказаного договору постачання - асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що підлягає поставці, визначається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

Факт наявності у позивача - ТОВ "Енергосинтез-2006" матеріально - технічних ресурсів підтверджується відповідними договорами оренди та суборенди приміщень та актами приймання передачі до них. договорів оренди автотранспорту та актами приймання передачі до них, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення господарської діяльності - в сфері постачання світлосигнального обладнання для аеропортів України контрагентам - покупцям.

На виконання умов договору, а саме: специфікації № 1 до договору постачання від 21.03.16 № 21/03-16 ТОВ „Енергосинтез-2006" прийняло товар - вогонь поглиблений IDM 4581 N/48W-Y, з`єднувач вторинний вилка/розетка KD 501/502, знак управління рухом IDM 6101, розмір 800x750мм, знак управління рухом IDM 6101, розмір 800x2150мм, кабель низьковольтний VSB-T 2x2.5mm, регулятор яскравості 380V/6.6A 50HZ IDM 8000-ES-SlM/20kVA, роз`єм високовольтний KD 500, трансформатор ізолюючий KR 531 6.6/6.6A/45W 50/60HZ, трансформатор ізолюючий KR 5516.6/6.6A/200W 50HZ на загальну суму 1 047 690, 00 грн., з яких ПДВ 174 615, 00 грн.

Позивач отримав обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 25/03-16 від 25.03.2016 р., сплатив його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями № 127 від 12.05.2016 року на суму 200,00 грн., № 198 від 11.07.2016 року на суму 47 690,00 грн., № 221 від 05.08.2016 року на суму 100 000,00 грн., № 324 від 25.10.2016 року на суму 200 000.00 грн., № 337 від 01.11.2016 року на суму 115 000,00 року, № 366 від 05.12.2016 року на суму 150 000,00 грн., № 384 від 28.12.2016 року на суму 175 000,00 грн. і на підставі договору № 21/02-17/ВПВ про відступлення права вимоги від 21.02.2017 року платіжними дорученнями № 453 від 10.03.2017 року, № 456 від 15.03.2017 року на суму 10 000,00 грн., а ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" виписало податкову накладну № 209 від 25.03.2016 р., що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором ТМЦ.

Отриманий від ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" товар було перевезено самостійно позивачем власними силами орендованим автотранспортом, що відображено в Акті перевірки.

Товар від ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" було отримано директором позивача.

На підтвердження оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів перевірки та позовної заяви надаються відповідні оборотно - сальдові відомості та картки по рахункам за березень 2016 року.

Вищевказаний договір поставки з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" був укладений позивачем для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації у повному обсязі контрагенту-покупцю КП „Міжнародний аеропорт „Київ" (Жуляни) для отримання в майбутньому прибутку, що підтверджується наданими первинними документами, а саме: договором на поставку обладнання № 138-2016 від 10.03.2016 р., специфікацією до нього, видатковою накладною № РН-0000006 від 17.06.2016 р., податковою накладною № 5 від 22.03.2016 р., договір поставки обладнання № 139-2016 від 11.03.2016 р., специфікацією до нього, видатковою накладною № РН-0000007 від 17.06.2016 р., товарно-транспортною накладною № 5 від 17.06.2016 р., податковою накладною № 6 від 22.03.2016 р.

Щодо подальшої реалізації отриманих за спірними договорами товарів відповідачем в акті перевірки зазначено, що "подальша реалізація за номенклатурою, зазначеною в податкових і видаткових накладних, рахунках-фактурах, виписаних на адресу ТОВ "Енергосинтез-2006" контрагентом-постачальником ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" підтверджується наданими до перевірки договорами постачання обладнання, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, виписаними на користь контрагента-покупця КП „Міжнародний аеропорт „Київ" (Жуляни) (податковий номер 01131514)".

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів факт подальшої реалізації товарів, придбаних за операцією поставки товарів, яка на думку відповідача не є реальною.

Позивач сплатив відповідні витрати, суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вказаний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Угода, укладена між Позивачем та його контрагентом TOB "ТРЕВІС ГРУПП" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та його контрагентом договір від 21.03.2016 № 21/03-16 містить положення щодо предмету, обсягу товару, термінів та порядку постачання, якості товару, ціни товару, порядку розрахунків, терміну дії договору, відповідальності сторін, розв`язання суперечок, зміни умов договору, інших умов, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, вищезазначений договір колегія суддів вважає належним та допустимим доказом наявності між позивачем та ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій.

Так, для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать податкові, прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкова накладна - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Так, норми п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкової накладної № 209 від 25.03.2016 р., а також щодо належної реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, акті перевірки не містить.

Таким чином, ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, а ТОВ "Енергосинтез-2006" прийняло ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача на відсутність довіреності на отримання товару від ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" виписаної на ім`я водія ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє з огляду на те, що товар від ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" було отримано директором позивача. Видаткові накладні, що містяться у матеріалах справи підписані директором позивача особисто 25.03.2016 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься наказ від 23.03.2016 № 23/03/16 про відрядження ОСОБА_2 - директора ТОВ "Енергосинтез-2006" до Київської області, найменування підприємства - ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" на період з 24.03.2016 року по 25.03.2016 року.

Посилання відповідача на табель обліку робочого часу колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що вказаний документ є документом, що відображує облік робочого часу на підприємстві, та не відображує інформацію про здійснення або не здійснення господарських операцій, а отже не може бути доказом реальності господарської операції.

Доводи апелянта про відсутність товарно-транспортної документації, яка б підтверджувала перевезення товару, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У відповідності до вимог "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Тобто, товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції.

Так, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов`язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом згідно пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов`язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов`язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02,2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов`язано с виконанням вимог податкового законодавства.

Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно-транспортних цінностей для визнання об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

Зокрема, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що отриманий від TOB "ТРЕВІС ГРУШІ" товар було перевезено самостійно позивачем власними силами орендованим автотратспортом на мікроавтобусі Mercedes Benz, держномер НОМЕР_2 . Керував автомобілем штатний працівник ТОВ Енергосинтез-2006 водій ОСОБА_1 , факт знаходження якого у відрядженні підтверджується Наказом ТОВ Енергосинтез-2006 № 21/03/16 від 21.03.2016 р., Подорожним листом службового легкового автомобіля б/н 24.03.-25.03.2016 року.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості продукції, колегія суддів вказує на те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Так, колегія суддів вважає підтвердженим факт того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до роз`яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Енергосинтез-2006" з його контрагентом підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

Твердження податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" через наявність податкової інформації №27/10-13-14-04/40173872 від 22.06.2016 року, отриманої від ГУ ДФС у Київській області, складеної у зв`язку із відсутністю ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" за місцезнаходженням, відсутність власних офісних, виробничих приміщень, невідповідність наявних трудових ресурсів обсягам фактично оформлених ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" операцій з придбання та реалізації товару, колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

З приводу тверджень в Акті перевірки про те, що по відношенню до ТОВ „Тревіс Групп" (стор. 19-21) в якості податкової інформації була використана інформація з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань: кримінальне провадження № 42017220000000230 від 16.03.2017 р. (під час проведення обшуку, зокрема, вилучено бланк ТОВ "Тревіс Групп"), кримінальне провадження № 32017130580000003 від 05.01.2017 р. (визначено ТОВ "Тревіс Групп" як ризикове підприємство-імпортер), кримінальне провадження № 32016100050000073 (визначено, що ТОВ "Тревіс Групп" має ознаки фіктивності та транзитності), колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України встановлена заборона розголошення відомостей досудового розслідування, відтак використання відомостей, ймовірно, з протоколів фіксації слідчих дій та постанов слідчого та прокурора, під час складання акту перевірки є незаконним.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача - ТОВ "Тревіс Групп", який би набрав законної сили, на момент складання проведення перевірки та складання Акту перевірки, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (правова позиція з цього питання визначена Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а (№К/9901/2848/18).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Енергосинтез-2006", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджкється з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 00000501421, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 218 268 грн. 75 коп.. з яких 174 615 грн. податкове зобов`язання та 43 653. 75 грн. штрафні (фінансові) санкції, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківськго окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року по справі № 2040/7412/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року по справі № 2040/7412/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Калитка Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 13.05.2019 року