Рішення

від 05.12.2018 по справі 620/3500/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3500/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород -Сіверської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради (далі-УПСЗН, відповідач), у якому просить:

- визнати дії УПСЗН протиправними та скасувати рішення про поновлення з 01.04.2018 субсидії ОСОБА_2;

-скасувати рішення про утримання субсидії у розмірі 1673,66 грн. у лютому 2018 року;

- зобов'язати нарахувати субсидію у розмірі 2171,30 грн. за лютий 2018 року, за березень 2018 у розмірі 2171,30 грн. та нарахувати утриману у лютому 2018 року субсидію в розмірі 1673,66 грн. та перерахувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій та рішень УПСЗН про поновлення з 01.04.2018 та утримання за лютий 2018 року суму житлової субсидії в розмірі 1673,66 грн. Позивач зазначає, що є отримувачем житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі і на оплату послуг постачання природного газу. У квітні 2018 року позивач дізнався, що з лютого 2018 року йому припинена виплата субсидії у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті послуг. В той же час відповідач не повідомляв позивача про припинення субсидії, що є порушенням пункту 14 постанови КМУ № 848 від 21.10.1995 в редакції, чинній до 01.05.2018. Крім того, УПСЗН безпідставно утримано з позивача за лютий 2018 року суму 1673,66 грн., оскільки вказане відбувається лише при наявності вини отримувача субсидії, яка, на думку позивача, відсутня. За таких обставин просить зобов'язати УПСЗН нарахувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг за лютий 2018 року в розмірі 2171,30грн., за березень 2018 року - 2171,30 грн., та утриману у лютому 2018 році суму субсидії в розмірі 1673,66 грн. Вважає, що такі дії відповідача порушують його право на соціальний захист, що змушує його звернутись із зазначеним позовом до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 06.11.2018 відкрито спрощене провадження у даній справі, справа призначена до розгляду в судовому засіданні із викликом сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Пояснює, що згідно з пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 право на призначення субсидії на наступний період громадянин набуває після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості. Так, у лютому 2018 року відповідачем отримано подання від комунальної організації - надавача послуг з газопостачання ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ зі списком громадян, яким призначено субсидію, і які не сплачують вартість фактично споживчої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. У зв'язку з чим позивачу направлено лист від 20.02.2018 за вих. 05-06/473 про наявність заборгованості по оплаті послуг. Водночас квитанції на підтвердження сплати заборгованості були надані позивачем лише у квітні 2018 року, тобто борг існував до 23.04.2018. Крім того, розмір субсидії позивача підлягав коригуванню у зв'язку з неправильним зазначеним житлової площі та, відповідно, неправильним нарахуванням субсидії. Отже, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач надав суду відповідь на відзив, де зазначив, що до 01.05.2018 не було передбачено законодавством припинення субсидії за несплату обов'язкового платежу.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши думку представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є отримувачем житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, що не заперечується сторонами.

Листом ТОВ Чернігівгаззбут від 09.02.2018 № Crz0.3-СЛ-1122 на виконання п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 (зі змінами), УПЗСН надано списки побутових споживачів природного газу, за особовими рахунками, яких призначено субсидію та не сплачується вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії у вигляді електронного файлу, серед якого є позивач (а.с.54,55).

Враховуючи інформацію, викладену у вказаному листі, та наявність заборгованості з оплати послуг, УПСЗН направлено позивачу лист від 20.02.2018 № 05-06/473, в якому повідомлено, що за даними ТОВ Чернігівгаззбуту станом на 31.01.2018 у позивача існує заборгованість з оплати послуг та у разі несплати такої заборгованості на наступний строк субсидія не призначається (а.с. 56).

Засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України Про житлово- комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 11.06.2017, далі - Закон № 1875-4).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 цього закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 1 статті 2 Закону 1875-4 передбачено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Разом з цим, положеннями частини 2 статті 8 цього Закону встановлено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Приписами частини 1 статті 32 Закону № 1875-4 також передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, згідно з приписами частини 3 статті 32 Закону № 1875-4 порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 1995 прийнято постанову № 848, якою затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі-Положення № 848). Пункт 1 цього Положення (у редакції до 01.05.2018) визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до приписів пункту 2 Положення № 848, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення

Разом з цим, суд зазначає, що правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. При цьому реалізація суб'єктивних прав однієї особи можлива лише через виконання обов'язків іншою особою.

Так, право визначеної законом категорії громадян на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива кореспондується з виконанням останніми певних обов'язків.

Зокрема, положеннями пункту 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-4 встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що вказаний Закон містить загальні норми щодо регулювання відносин у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, у той час як спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає умови призначення та порядок надання громадянам субсидію є Положення № 848.

Вказаним Положенням законодавець передбачив вичерпний перелік прав та обов'язків відповідної категорії громадян, та відповідно перелік підстав та умови за яких, громадянину надається субсидія або може бути відмовлено у її призначенні.

Так, положеннями абзацу 4 пункту 15 Положення встановлено, що громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.

Разом з цим, згідно з приписами абзацу 1 пункту 20 Положення №848 ( в редакції до 01.05.2018) якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії за поданням організацій, що надають житлово-комунальні послуги надання раніше призначеної субсидії припиняється (за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами), - з місяця, в якому надійшло таке подання.

У разі коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадянин набуває право на її призначення на наступний період після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії (абзац 7 пункту 20 Положення №848).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 14 цього Положення № 848 передбачено, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу.

Суд вважає необхідним зазначити, що вищевказаним Положенням чітко передбачено, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається.

Аналогічна правова гарантія закріплена в пункті 14 Положення № 848, де вказано, якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (у тому числі до винесення рішення судом), субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору.

Отже, наведені норми визначають обов'язок споживача своєчасно сплачувати вартість за отримані житлово-комунальні послуги, і належне виконання вказаного обов'язку споживачем, якому відповідно до вимог законодавства може призначатись субсидія, є підставою для її призначення або продовження строку її отримання.

З наведеного слід зробити висновок, що навіть у разі відсутності можливості у громадянина, який отримує субсидію своєчасно сплатити вартість наданих йому житлово- комунальних послуг, останній не позбавлений можливості сплатити її у добровільному порядку протягом двох місяців з дати інформування про не призначення субсидії на наступний строк, або укласти договір про реструктуризацію боргу на термін до 60 місяців, або, за наявності поважних причин звернутись до районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється про продовження строку погашення заборгованості.

Позивач як на протиправність дій відповідача посилається на те, що в порушення пункту 14 цього Положення № 848 його не було проінформовано про наявність заборгованості з оплати послуг.

Проте вказані твердження суд відхиляє, оскільки вони спростовуються листом УПСЗН від 20.02.2018 № 05-06/473 (а.с. 56), з якого видно, що позивачу припинено виплату житлової субсидії, в зв'язку з існуванням заборгованості.

Належні докази, які б спростували наведене, позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачу правомірно припинено виплату житлової субсидії з лютого 2018 року. Отже, УПСЗН діяло в межах повноважень, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Що стосується позовних вимог про утримання субсидії у розмірі 1673,66 у лютому 2018 року, то суд зазначає таке.

Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово- комунальними послугами встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2018 № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування , якою передбачено соціальну норму житла для: централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство, що на двох осіб складає 62,52 кв. м.

Пунктом 14 перерахунок субсидії в межах установленого строку її призначення без звернення громадян здійснюється у разі зміни соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами.

Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг (пункт 20 Положення № 848).

Частина першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У свою чергу суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).

У рішенні про призначення субсидії позивачу від 01.11.2017, опалювальна площа, на яку призначена субсидія зазначена 75,00 кв.м. (а.с. 73).

Докази, які б підтверджували, що позивач на час прийняття рішення УПСЗН від 01.11.2017 повідомив про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, позивачем суду не надано.

Проте за результатами перевірки даних соціальної норми житла позивача встановлено, що фактично проживаючих у житловому будинку за адресою: вул. Сумська 44, м. Новгород-Сіверський за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, які звернулися за призначенням житлової субсидії, значиться дві особи (а.с. 58), що у відповідності з соціальними нормами житла має бути 62,52 кв.м.

З цих підстав відповідачем проведено коригування сум житлової площі та визначено суму коригування в розмірі 1673,66 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 76).

Отже, з огляду на те, що соціальна норма житла на двох осіб, де проживає позивач, становить 62.52 кв.м., то відповідачем правомірно утримано з позивача надміру виплачену суму субсидії в розмірі 1673,66 грн.

Вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати субсидію позивачу за лютий 2018 року в розмірі 2171,30 грн. та березень 2018 року в розмірі 2171,30 грн., суд вважає недоведеними належними доказами, оскільки позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку сум, що стягується.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (вул. Сумська, 44, м. Новгород-Сіверський Чернігівська область, 16000, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород -Сіверської міської ради (вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 39561232).

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко