Постанова

від 27.02.2019 по справі 620/3500/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3500/18 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:

- визнати дії УПСЗН протиправними та скасувати рішення про поновлення з 01.04.2018 року субсидії ОСОБА_5;

- скасувати рішення про утримання субсидії у розмірі 1673,66 грн. у лютому 2018 року;

- зобов`язати нарахувати субсидію у розмірі 2171,30 грн. за лютий 2018 року, за березень 2018 у розмірі 2171,30 грн. та нарахувати утриману у лютому 2018 року субсидію в розмірі 1673,66 грн. та перерахувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

24 січня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить витребувати у відповідача особову справу щодо призначення субсидії.

13 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати дії УПСЗН протиправними та скасувати рішення про поновлення з 01.04.2018 року субсидії ОСОБА_5;

-скасувати рішення про утримання субсидії у розмірі 1673,66 грн. у лютому 2018 року;

- зобов`язати нарахувати субсидію за лютий 2018 року та березень 2018 року та нарахувати утриману у лютому 2018 року субсидію у розмірі 1673,66 грн та перерахувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в межах апеляційної скарги та не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, а тому не розглядає заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог у даній справі.

Щодо клопотання позивача про витребування особової справи про призначення субсидії, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування всіх обставин у справі та перегляду судового рішення, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

14 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

18 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, якими просить задовольнити позовні вимоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є отримувачем житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, що не заперечується сторонами.

Листом ТОВ Чернігівгаззбут від 09.02.2018 року № Crz0.3-СЛ-1122, на виконання п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 р. (зі змінами), УПЗСН надано списки побутових споживачів природного газу, за особовими рахунками, яких призначено субсидію та не сплачується вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії у вигляді електронного файлу, серед якого є позивач.

Враховуючи інформацію, викладену у вказаному листі, та наявність заборгованості з оплати послуг, УПСЗН направлено позивачу лист від 20.02.2018 р. № 05-06/473, в якому повідомлено, що за даними ТОВ Чернігівгаззбуту станом на 31.01.2018 р. у позивача існує заборгованість з оплати послуг та у разі несплати такої заборгованості на наступний строк субсидія не призначається.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо утримання субсидії, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України Про житлово- комунальні послуги від 24.06.2004 р. № 1875-ІV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 11.06.2017, далі - Закон № 1875-4).

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

В силу частини 1 статті 2 Закону № 1875-4, державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина 2 статті 8 Закону).

Частиною 1 статті 32 Закону № 1875-4 передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 1995 прийнято постанову № 848, якою затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі-Положення № 848).

Пункт 2 цього Положення (у редакції до 01.05.2018) визначає, що право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

В силу пункту 3 вказаного Положення, призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення.

Вказаним Положенням законодавець передбачив вичерпний перелік прав та обов'язків відповідної категорії громадян, та відповідно перелік підстав та умови за яких, громадянину надається субсидія або може бути відмовлено у її призначенні.

Згідно абзацу 4 пункту 15 Положення, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.

В силу пункту 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-4, споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами абзацу 1 пункту 20 Положення №848 ( в редакції до 01.05.2018 р.) передбачено, що якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії за поданням організацій, що надають житлово-комунальні послуги надання раніше призначеної субсидії припиняється (за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами), - з місяця, в якому надійшло таке подання.

У разі коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадянин набуває право на її призначення на наступний період після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії (абзац 7 пункту 20 Положення №848).

Абзацом 11 пункту 14 цього Положення № 848 передбачено, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу.

Отже, вказаним Положенням чітко передбачено, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається.

Таким чином, наслідком не виконання обов'язків визначених Положенням № 848 є припинення надання раніше призначеної субсидії, зокрема за поданням організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії - з місяця, в якому надійшло таке подання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що припинення надання позивачу житлової субсидії відбулося на підставі п. 20 Положення № 848, а саме у зв'язку із наявністю у позивача заборгованості та несплату вартості спожитих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа УПСЗН від 20.02.2018 р. № 05-06/473, позивачу припинено виплату житлової субсидії, у зв'язку з існуванням заборгованості (а.с. 56).

Згідно пункту 14 Положення № 848, якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (у тому числі до винесення рішення судом), субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору.

24 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 270 про призначення житлової субсидії до якої додав декларацію та квитанції про погашення заборгованості по сплаті за газопостачання: від 19.02.2018 р. на суму 1031, 09 грн., від 23.04.2018 за суму 5435,80 грн.

Отже, борг ОСОБА_5 станом на 31.01.2018 складав 1133,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно припинено виплату житлової субсидії з лютого 2018 року.

З письмового відзиву відповідача вбачається, що у зв'язку з тим, що перерахунок житлової субсидії на опалювальний 2017-2018 період (у жовтні - на 16 днів опалювального періоду, та у листопаді на період з листопада 2017 року по березень 2018 року) було проведено програмним комплексом Житлові субсидії автоматично, виникла необхідність проведення перевірки справ щодо правильності виплати житлових субсидій в період їх дії.

Через велику кількість отримувачів субсидії перевірка проводилась протягом певного часу.

У лютому 2018 року було з'ясовано, що субсидія громадянину ОСОБА_5 була призначена на невірну площу житла, яка складала 75 метрів.квадратних.

Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово- комунальними послугами встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2018 № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування , якою передбачено соціальну норму житла для: централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство, що на двох осіб складає 62,52 кв. м.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у рішенні про призначення субсидії позивачу від 01.11.2017 р, опалювальна площа, на яку призначена субсидія, зазначена 75,00 кв.м. (а.с. 73).

Проте, відповідачем за результатами перевірки даних соціальної норми житла позивача встановлено, що фактично проживаючих у житловому будинку за адресою: вул. Сумська 44, м. Новгород-Сіверський за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., які звернулися за призначенням житлової субсидії, значиться дві особи, що, у відповідності з соціальними нормами житла, має бути 62,52 кв.м. (а.с. 58).

У зв'язку із чим, відповідачем проведено коригування сум житлової площі та визначено суму коригування в розмірі 1673,66 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 76).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки, соціальна норма житла на двох осіб, де проживає позивач, становить 62.52 кв.м., то відповідачем правомірно утримано з позивача надміру виплачену суму субсидії в розмірі 1673,66 грн.

Відповідно до п. 14 Положення, перерахунок субсидії в межах установленого строку її призначення без звернення громадян здійснюється у разі зміни соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами.

Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг (пункт 20 Положення № 848).

Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем допущено помилку під час коригування сум житлової площі з 75,00 кв. м. на 62,52 кв.м., колегія суддів зазначає, що судом не встановлено такої помилки відповідача, а позивач не довів неправомірність дій та рішень відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2019 року