Постанова

від 04.12.2018 по справі 810/2021/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2021/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОПОБУТ-2007" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОПОБУТ-2007" про стягнення податкового боргу у розмірі 29 162,36 грн. (з врахуванням зменшення позовних вимог).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що відповідачем не було надано у визначеному ст. 79 КАС України порядку, належних доказів сплати у добровільному порядку суми податкового боргу.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Київській області встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОПОБУТ-2007 , порушуючи чинне законодавство про оподаткування, заборгував до бюджету 66 302, 36 грн.

Вказана заборгованість виникла у платника податків у результаті несплати самостійно визначених зобов'язань з податку на додану вартість.

Борг по податку на додану вартість становить 66 302, 36 грн. виник за результатами несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань згідно з:

- податкова декларація №9271073096 від 14.08.2017 з терміном сплати до 15.08.2017 на суму 26 485, 00 грн.;

- податкова декларація №9161616434 від 14.08.2017 з терміном сплати до 15.08.2017 на суму 11 349, 00 грн.;

- податкова декларація №9165213082 від 17.08.2017 з терміном сплати до 17.08.2017 на суму 18 146,00 грн.;

- податкова декларація №9230077932 від 06.11.2017 з терміном сплати до 06.11.2017 на суму 10 498,00 грн.

- податкова декларація №9279024552 від 27.12.2017 з терміном сплати до 28.12.2017 на суму 18794,00грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового боргу з податку на додану вартість відповідачу згідно ст. 129 ПК України нарахувалась пеня у розмірі 1097,53грн.

Відповідачем були здійснені самостійні сплати грошових зобов'язань у розмірі 35 340,00грн. з яких 15272,83 грн. погасили негативне сальдо станом на 15.08.2017.

Податковий борг відповідача станом на 25.01.2018 року не погашено та становив 66 302,36 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу, на виконання вимог ст.59 ПКУ, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було складено податкову вимогу форми Ю від 07.10.2016 за №19187-17 про сплату податкового боргу, та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.10.2016 № 965.

Контролюючим органом було здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості. Однак, вище вказані дії ГУ ДФС у Київській області не призвели до повного погашення податкового боргу.

У добровільному порядку відповідач вказані податкові зобов'язання не сплатив, що стало підставою позивачу для звернення з даним позовом до суду.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 27.06.2018, де вказано, що від підрозділу погашення боргу отримано службову записку з якої вбачається, що відповідачем після подачі позову були здійснені сплати в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість. З урахуванням зменшення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), борг в рамках позовних вимог станом на 26.06.2018 становить 29 162,36грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що суму заборгованості в розмірі 29 162,36грн. до державного бюджету відповідач сплатив, що підтверджено доказами, наданими до суду першої інстанції, та які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до приписів підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. \

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДФС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У силу підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні, та нарахована пеня, які не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Разом з тим, після відкриття провадження в даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОПОБУТ-2007" проведено сплату в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість.

З урахуванням зменшення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), борг в рамках позовних вимог станом на 26.06.2018 становив 29 162,36грн.

В подальшому, 10.08.2018 до суду першої інстанції електронною поштою надішли копії платіжних доручень: від 24.07.2018 №570 на суму 7 000,00 грн.; від 26.07.2018 №581 на суму 3 000,00 грн.; від 30.07.2018 №583 на суму 10 000,00 грн.; від 31.07.2018 №585 на суму 5 000,00 грн.; від 10.08.2018 №594 на суму 4 000,00 грн.; від 10.08.2018 № 1179 на суму 4 000,00 грн., із призначенням платежу "погашення боргу з ПДВ".

Виходячи з викладених обставин справи, та враховуючи самостійну сплату позивачем податкового боргу, що підтверджується відповідними доказами, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області.

Доводи апелянта стосовно відсутності доказів сплати грошових зобов'язань відповідачем не враховуються колегією суддів, позаяк спростовуються матеріалами справи, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 10.12.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук