Постанова

від 10.12.2018 по справі 809/1036/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/155/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівНіколіна В.В., Рибачука А.І.

за участю секретаря судового засіданняПильо І.І.,

представника позивачаОлійника Я.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 05 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив: визнати відмову щодо призначення і виплати пільгової пенсії по віку, як ліквідатору другої категорії, відповідно до ст.ст. 49,51,55,65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною; зобов`язати невідкладно призначити та виплачувати пільгову пенсію по віку, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, із 01 червня 2015 року на підставі посвідчення ліквідатора другої категорії та з урахуванням вимог ст.ст. 49,51,55,65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішень Конституційного суду України та роз`яснення Верховного Суду України.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначені пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано відмову Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 пільгової пенсії по віку, відповідно до статей 49, 51, 55 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною. Зобов`язано Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області невідкладно призначити та виплачувати пільгову пенсію по віку ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії на підставі посвідчення ліквідатора другої категорії та з урахуванням вимог статей 49, 51, 55 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 10 років з дня, що настає за днем пенсійного віку, тобто з 01 червня 2015 року. Рішення прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) підтверджує визнаний державою його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів або з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5 днів, що відповідно дає йому право для призначення пенсії у зв`язку із зменшенням на десять років пенсійного віку, а тому відмова відповідача є протиправною.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що період участі позивача у ліквідації аварії на ЧАЕС за період з 18 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року підтверджено первинними документами тільки за 4 дні, що є менше ніж передбачено законодавством. Також, поданий позивачем Витяг з протоколу № 498 від 07 червня 2012 року суперечить первинним документам, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особа проводила роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач, подаючи апеляційну скаргу, пробує перебрати на орган пенсійного забезпечення не властиві функції аудитора визначення статусу позивача і у такий спосіб отримати не передбачені повноваження.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, в своїх поясненнях покликався на доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківською обласною державною адміністрацією 23 липня 2012 року(а.с.7).

Згідно копії витягу з протоколу №48 засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 07 червня 2012 року, комісією вирішено на підставі представлених документів визнати ОСОБА_1 учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2. А також зазначено, що позивач виконував роботи у зоні відчуження у другій половині 1986 року не менше п`яти календарних днів(а.с.10).

16 січня 2018 року позивач звернувся до Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою та пакетом документів про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Тлумацького ОУПФУ Івано-Франківської області №1640/03-2 від 18 квітня 2018 року в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено, оскільки позивачем надано довідку від 26 січня 2018 року №02-723/37 видану управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, в якій зазначено, що позивач брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 18 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року. В даній довідці зазначено, що згідно журналу обліку доз радіаційного опромінення за даний період, позивач 4 рази виїжджав на виконання робіт в зоні ЧАЕС 23 липня, 14, 18, 28 серпня 1986 року, що й підтверджено актом перевірки від 23 березня 2018 року №923/ІВ/2/1. Період участі у ліквідації аварії на ЧАЕС за період з 18 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року підтверджено первинними документами тільки за 4 дні, що є менше, ніж передбачено законодавством(а.с.8).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката строфи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку.

Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку визначено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17.

З матеріалів справи слідує, що позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році Серії НОМЕР_1 , він віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи(а.с.7).

Для призначення пенсії позивачем до пенсійного органу було подано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, довідку від 26 січня 2018 року № 02-723/37, видану управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, витяг з протоколу № 48 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 07 червня 2012 року, довідку Управління державної пожежної охорони Управління МВС України в Івано-Франківській області від 02 червня 1997 року № 131.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років підтверджено належним чином оформленими документами, передбачених пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України позивач набув права на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у період з 18 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року в складі Івано-Франківського батальйону протипожежної служби (в/ч 6033). Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії відповідачем не наведено, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку є необґрунтованою.

Посилання пенсійного органу в обґрунтування апеляційної скарги згідно наданої позивачем довідки від 26 січня 2018 року № 02-723/37 період участі у ліквідації на ЧАЕС за період з 18 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року підтверджено тільки за 4 дні є безпідставними і висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки відсутність первинних документів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне пенсійне забезпечення, а наявні в позивача документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є достатніми для призначення йому пільгової пенсії. В свою чергу посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Також, безпідставними є посилання відповідача у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 31 травня 2016 року (№ 2-а/357/354/14), оскільки у вказаному судовому рішенні Верховним Судом України будь-які висновки щодо застосування статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не висловлювалися. У наведеному рішенні Верховним Судом України було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року з тих підстав, що рішення про перегляд якого подано заяву та надані на порівняння рішення, були ухвалені Вищим адміністративним судом України за різних фактичних обставин справ.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, щодо відмови в нарахуванні пенсії за зменшеним пенсійним віком та зобов`язання пенсійного органу вчинити дії.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про зобов`язання Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області призначити пенсію позивачу з 01 червня 2015 року, з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача слідує, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Згідно рішення про відмову в призначенні пенсії Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року № 1640/032 із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 16 січня 2018 року(а.с.8). Жодних інших доказів про звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до пенсійного органу пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, то пенсія за віком йому повинна призначатись з дня звернення, а не з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 16 січня 2018 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 809/1036/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 пільгової пенсії по віку, відповідно до статей 49, 51, 55 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити та виплачувати пільгову пенсію по віку ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії на підставі посвідчення ліквідатора другої категорії та з урахуванням вимог статей 49, 51, 55 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 16 січня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. В. Ніколін А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.