Рішення

від 03.12.2018 по справі 337/3727/18

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

03.12.2018 Справа № 337 /3727/18

Провадження № 2/337/1863/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

встановив:

Усерпні 2018 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який, після уточнень мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 10.11.1967 року. На даний час відносини між ними погіршились. В період шлюбу в 1977 році ОСОБА_2 в будинку житлово-будівельного кооперативу Строитель-20 на сім'ю з двох осіб була виділена квартира АДРЕСА_1 (після перейменування - пр.Інженера Преображенського)в м.Запоріжжі. В 1992році вони за спільні кошти повністю сплатили пай за цю квартиру і вона перейшла у їх спільну сумісну власність, хоча і була зареєстрована за відповідачем. Вважає, що вона має право на 1/2 частку цієї квартири і, враховуючи, що квартира є неподільною річчю, просить здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Ухвалою суду від 07.09.2018 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18.10.2018 року підготовче провадження закрито, справа призначено до судового розгляду.

В судовому засідання представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги визнав в повному обсязі за тими обставинами, що викладені в позовній заяві. Проти задоволення позову не заперечував.

Представник третьої особи - ЖБК Строитель-20 в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованими та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Суд встановив, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 10.11.1967 року (арк.6).

Відповідно до ордеру №886 серія А-ІІ ЖСК від 15.10.1977 року, який видано Виконавчим комітетом Запорізької міської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому міської Ради депутатів трудящих №86 від 19.02.1976 року, ОСОБА_3 на сім'ю з двох осіб (в тому числі дружину ОСОБА_2) надана в користування квартира АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно з довідкою ЖБК Строитель-20 №16 від 07.02.2007 року, ОСОБА_3 є членом ЖБК, йому на підставі ордеру №886 серія А-ІІ ЖСК від 15.10.1977 року, який видано Виконавчим комітетом Запорізької міської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому міської Ради депутатів трудящих №86 від 19.02.1976 року, була виділена 2-хкімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності, оскільки в жовтні 1992 року він повністю сплатив пай за вказану кооперативну квартиру в розмірі 7933 карбованців 98 копійок (арк. 8).

21.03.2014 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 5120485 (арк.27).

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину квартиру як на спільне сумісне майно подружжя, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно із п.1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Враховуючи те, що правовідносини щодо набуття подружжям ОСОБА_3 права власності на спільне сумісне майно подружжя виникли до 01.01.2004р., суд вважає необхідним застосувати до них норми Цивільного кодексу УРСР1963 року, Закону України від 07.02.1991 № 697-XII Про власність (втратив чинність з 20.06.2007р.), Кодексу про шлюб та сім'ю від 20.06.1969 № 2006-VII.

За змістом ст.86,128 ЦК УРСР 1963р. право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про власність член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

При цьому, відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України від 26.03.1991р. Про порядок введення в дію Закону України Про власність , положення ст.15 зазначеного Закону застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року (дата введення в дію Закону України Про власність ).

Крім того, суд враховує, що діюче на той час цивільне законодавство не пов'язувало виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.

Згідно з ст.16 Закону України Про власність майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Згідно з ст.22 КпШС України (чинною на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Аналогічні положення містяться в ЦК України 2003 року та СК України.

Так, згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Згідно з ст.69-71 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що квартира АДРЕСА_5 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3, оскільки придбана шляхом її викупу в ЖБК в 1992 році в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, незалежно від того, на кого було оформлено право власності і хто був членом кооперативу, тому позивачка має право вимагати поділу такого майна.

Крім того, суд враховує, що позов визнаний відповідачем ОСОБА_3 повністю і він не оспорює ту обставину, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, у зв'язку з чим ця обставина відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Таким чином, враховуючи те, що позивач довела, що спірна квартира набута в період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а також враховуючи, те що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне даний позов задовольнити.

Позивач в позовній заяві не вимагає компенсації за понесені нею судові витрати по справі.

Керуючись ст. 60,70 СК України, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася у м.Запоріжжі, ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено судом 11.12.2018 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик