Постанова

від 10.12.2018 по справі 807/950/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1123/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

за участю прокурора Цинайко Н.І.,

за участю представника третьої особи Ільтьо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, прийняте суддею Дору Ю.Ю. о 16 годині 41 хвилині у місті Ужгороді у справі за позовом Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, державного реєстратора Мукачівскього міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Мукачівська міська рада Закарпатської області про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Мукачівська місцева прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради звернулася з позовом до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, державного реєстратора Мукачівскього міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними дій державного реєстратора Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області щодо здійснення державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 227,9123 га вартістю 185 999,22 грн., яка знаходиться в с. Павшино Мукачівського району по вулиці Аеропортна, № 2 за Мукачівською міською радою № 26673065 від 02.12.2015 року; скасування рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 227,9123 га вартістю 185 999,22 грн., яка знаходиться в с. Павшино Мукачівського району по вулиці Аеропортна, № 2 за Мукачівською міською радою № 26673065 від 02.12.2015 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення державної реєстрації, державний реєстратор повинен був знати про зареєстроване право власності на земельну ділянку за Павшинською сільською радою та право користування вказаною ділянкою за ММКП Міжнародний аеропорт Мукачево , проте всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок №868) не встановлено відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на зазначене нерухоме майно. Відсутнє з'ясування інформації подібного з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Крім того, державним реєстратором не вказано згідно вимог абз.2 п.20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації земельної ділянки відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу Мукачівського аеродрому. Вказані відомості наявні у реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна №15215270)

Не погодившись із рішенням суду, Мукачівська міська рада подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в позові фактично оскаржується правомірність набуття Мукачівською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 227,9123 га. Зазначеному позову передувало звернення прокуратури в господарський суд про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, рішення по якій не прийнято ( справа №907/551/17).

Отже, існує невирішений спір між його учасниками. Вказана позиція підтверджена судовою практикою, на яку є покликання в апеляційній скарзі.

Щодо порушення норм матеріального права, зазначає, що момент виникнення права на оспорювану земельну ділянку визначено у самому законі. Так, у п.7 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності встановлено, що з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У цьому законі регламентовано особливості реєстрації речового права на земельну ділянку.

Згідно п.44 Порядку №868 заявником надано необхідний пакет документів, зокрема, витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Не враховано, що за загальним правилом ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Неможна погодитись, що не надано землевпорядної документації, оскільки така ще розроблена у 2008 році та не передбачає повторного виготовлення.

Відсутні дані, що станом на 30.07.2008 року земельна ділянка, про яку ведеться мова, належала Павшинській сільській раді.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Мукачівська місцева прокуратура Закарпатської області подала відзив на апеляційну скаргу, де зазначає, що покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №822/411/17 є недоречним, оскільки в ній вирішувалося, серед іншого, питання права власності на майно через спір про певні цивільно - правові зобов'язання між суб'єктами господарювання, а в даній справі оскаржуються реєстраційні дії та рішення.

Застосування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.03.2018 року у справі №396/2550/17 також є неможливим, оскільки на час ухвалення рішення судом, існував невирішений спір по цивільній справі.

Подібне стосується і постанови Верховного Суду від 24.01.2017 року у справі №815/6165/14.

Повторні клопотання про закриття провадження у справі не грунтуються на законі, так як з приводу цього вже прийнято судове рішення (ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року).

З приводу вимог до Мукачівської РДА, то суд має право залучити належного відповідача чи співвідповідача.

Аналізуючи законодавство, на яке покликався апелянт, відсутнє поняття автоматичного виникнення права власності, а виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Мукачівська міська рада подала відповідь на відзив, в якому звертає увагу на те, що спір не є в полі адміністративної юрисдикції. Мається покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №802/2533/16-а), від 06.06.2018 року у справі №810/2421/16). Пояснення щодо Мукачівської РДА, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що при проведенні управлінням Державної аудиторської служби в Закарпатській області державного фінансового аудиту діяльності Мукачівського міського комунального підприємства Міжнародний аеропорт Мукачево за період 01.12.2007 року по 30.11.2016 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та прокуратурою Закарпатської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017070000000135 від 07.04.2017 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, щодо неправомірної передачі земельної ділянки площею 227,9123 га, розташованої на території Павшинської сільської ради, у комунальну власність Мукачівської міської ради.

Рішенням сімнадцятої сесії IV скликання Закарпатської обласної ради від 22 червня 2005 року № 564 передано цілісний майновий комплекс Мукачівського аеродрому із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у власність територіальної громади міста Мукачева для облаштування цивільного аеродрому з відповідною інфраструктурою.

Згодом, рішенням 11 сесії третього пленарного засідання V скликання Павшинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 серпня 2008 року №425 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ММПК Міжнародний аеропорт Мукачево в постійне користування загальною площею 227,9123 га для будівництва міжнародного аеропорту в межах села Павшино по вулиці Аеропортна, №2, Мукачівського району Закарпатської області та надано дозвіл ММПК Міжнародний аеропорт Мукачево на видачу державного акту на право постійного користування вказаною земельною ділянкою. На підставі вказаного рішення 11.09.2008 року Мукачівському міському комунальному підприємству Міжнародний аеропорт Мукачево видано державний акт серії ЯЯ№ 097996 на право постійного користування земельною ділянкою розташованою в с.Павшино, вул. Аеропортна, №2, Мукачівського району Закарпатської області. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2122786301-0308070700001.

Вподальшому, на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 14608219) ОСОБА_4 від 02.12.2015 року, який виступав від імені Мукачівської міської ради, керуючись ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2015 року №26673065. Згідно вказаного рішення проведено державну реєстрацію права власності. Форма власності - приватна, розмір частки:1/1 на земельну ділянку, що розташована: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Павшино, вул.Аеропортна, буд.2, кадастровий номер земельної ділянки 2122786301:00:104:0001 за суб'єктом: Інформація щодо суб'єкта відсутня.

Згідно інформації наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.12.2015 року державним реєстратором Онуфрій Н.В. внесено запис про право власності: 12323956 щодо об'єкта нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2122786301:00:104:0001 площею 227.9123 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Аеропортна, 2. Підставою виникнення права власності вказано Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності . Підставою внесення запису зазначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26673065 від 02.12.2015 року 12:52:15, Онуфрій Наталія Вікторівна, Мукачівське міськрайонне управління юстиції, Закарпатської області. Форма власності - комунальна.

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції таким, що порушує норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а рішення суду - таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із тим, спір у цій справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.

Суб'єктом владних повноважень згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону № 1952-IV).

Разом із тим, державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

До того ж навіть у випадку, коли суб'єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

У силу статей 3, 169 та 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки як учасники цивільних відносин.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законодавством України про місцеве самоврядування власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в своїй самоврядній діяльності не є підпорядкованими іншим органам місцевого самоврядування.

Справи у спорах між органами місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування є учасниками цивільних відносин та реалізують повноваження власника майна, не мають ознак публічно-правового спору та належать до юрисдикції господарських судів.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права власності на вказану ним земельну ділянку, тобто спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, та існування якого не залежить від додержання вимог законодавства при здійсненні запису про реєстрацію права суб'єктом державної реєстрації прав.

Зазначена позиція апеляційного суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 02.10.2018 року у справі №911/488/18.

Не обговорюючи питання правильності застосування судом норм матеріального права України, апеляційний суд вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно суду, встановленого законом .

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин слід закрити провадження у справі, роз'яснивши позивачу, Мукачівській місцевій прокуратурі Закарпатської області в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.

Керуючись ст.ст.238, 308, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Мукачівської міської ради Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 807/950/17 скасувати та прийняти у справі постанову, якою провадження у справі закрити.

Роз'яснити Мукачівській місцевій прокуратурі Закарпатської області в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Повний текст судового рішення виготовлено 12.12.2018 року.