Постанова

від 04.12.2018 по справі 820/2745/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №820/2745/16

касаційне провадження №К/9901/28017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: П'янова Я.В., Зеленський В.В.) у справі № 820/2745/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСІ Лінк до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІСІ Лінк звернулося до адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 №0001361501.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 без змін.

Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що обсяги поставок за листопад 2015 року за операціями з Державним підприємством Південна залізниця , Товариством з обмеженою відповідальністю Сінай , ХФ ПАТ Альцест , Фізичною особою-підприємцем Бур'яновим Костянтином Володимировичем, Державним підприємством Підприємство Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області повинні були відображатись в Розділі І Податкові зобов'язання додатку №5 до декларації із зазначенням індивідуального податкового номера кожного з платників податку-покупців, а не у графі Інші з відображенням загального обсягу таких операцій.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСІ Лінк за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2016 №64/20-36-15-01-10/31799566.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 187.1 статті 187, статті 200 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №15, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на 9841грн.

Вчинення вищезазначених порушень податковий орган пов'язує з тим, що позивач не здійснив реєстрацію податкових накладних за операціями з Державним підприємством Південна залізниця (ПДВ в сумі 4166,16грн.), Товариством з обмеженою відповідальністю Сінай (ПДВ в сумі 4051,67грн.), ХФ ПАТ Альцест (ПДВ в сумі 1127,26грн.), Фізичною особою-підприємцем Бур'яновим Костянтином Володимировичем (ПДВ в сумі 408,33грн.), Державним підприємством Підприємство Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (ПДВ в сумі 27,5грн.), АТ УГМК (ПДВ в сумі 60грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних та не відобразив у Додатку 5 до податкової декларації за листопад 2015 року розшифровки обсягів постачань щодо кожного з таких контрагентів.

Встановлені під час перевірки порушення позивачем вищезазначених вимог слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0001341501 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 9841грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі, судові інстанції виходили з того, що включення сум податку на додану вартість до графи Інші Розділу І Додатку 5 декларації не призводить до зміни загального показника податкових зобов'язань за операціями звітного періоду.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Враховуючи викладене, податковий орган вправі зменшити від'ємне значення суми податку на додану вартість платника податків на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення у разі виявлення за результатами проведеної перевірки (крім електронної) відповідних порушень щодо завищення такого задекларованого показника.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у платника податків податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникає або в момент проведення розрахунків за поставлені послуги, або в момент фактичного постачання послуг, залежно від того, яка подія настала раніше.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи викладене, на платника податку покладено обов'язок відобразити у податковій звітності суми податку на додану вартість за операціями з постачання товарів/послуг у періоді, який припадає на дату виникнення податкових зобов'язань, на підставі відповідної податкової накладної, а також обов'язок здійснити реєстрацію такого документу в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №966).

Відповідно до пункту 8 Розділу І Порядку №966 до податкової звітності з податку на додану вартість належать, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

Розділ І Податкові зобов'язання податкової декларації передбачає відображення у рядку 1 операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (рядок 1.1) та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України (рядок 1.2).

Додаток 5 (Д5) до податкової декларації містить розшифровки податкових зобов'язань (Розділ І Податкові зобов'язання ) та податкового кредиту (Розділ ІІ Податковий кредит ) в розрізі контрагентів.

У Розділі І Податкові зобов'язання Додатку 5 до декларації передбачено заповнення обсягів операцій з кожним покупцем-платником податку на додану вартість в окремих рядках, а також відображення сукупного обсягу інших поставок (зокрема, з неплатниками податку на додану вартість) в рядку Інші загальною сумою без розшифровки таких контрагентів-покупців. Рядок Усього за звітний період (рядок 1 декларації) дорівнює загальній сумі показників попередніх рядків (операції з платниками податку на додану вартість та інші операції) та відповідає показнику рядка 1 декларації.

Враховуючи викладене, відображення обсягів постачань у графі Інші Додатку 5 до декларації замість декларування показників таких операцій з розшифровкою щодо кожного контрагента-платника податку на додану вартість не вплинуло на загальний показник операцій звітного періоду, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, операції позивача з постачання товарів покупцям - Державному підприємству Південна залізниця , Товариству з обмеженою відповідальністю Сінай , ХФ ПАТ Альцест , Фізичній особі-підприємцю Бур'янову Костянтину Володимировичу, Державному підприємству Підприємство Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області , АТ УГМК оформлені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові зобов'язання за операціями з названими контрагентами відображені позивачем у Розділі І Податкові зобов'язання декларації за листопад 2015 року та включені до показника графи Інші Додатку 5 до декларації.

За таких обставин, а також оскільки відображення позивачем у графі Інші Додатку 5 до декларації обсягів вищезазначених поставок не позбавило суд можливості ідентифікувати покупців, які брали участь у здійсненні таких господарських операцій, на підставі долучених до матеріалів справи доказів (зокрема, копій податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних), суд касаційної інстанції вважає, що підстави для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі № 820/2745/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк