Постанова

від 11.12.2018 по справі 296/3851/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3851/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївського О.П

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г. С., Коломієць О.С.

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/3851/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ПАТо Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод звернулося до суду із даним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на його користь 9566 грн матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 650 грн витрачених на проведення товарознавчого дослідження. Позов Товариство обґрунтовувало тим, що 28.03.2015 у м. Житомирі по вул. Котовського, 61 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, автомобіль марки Hyundaі, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на автомобіль марки Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.01.2016 визнано винним у ДТП - ОСОБА_1 Зазначало, що автомобіль марки Skoda Super B, належить Товариству та у результаті ДТП, вказане авто отримало механічні пошкодження на суму 9566 грн, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №135 від 09.11.2015 року.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод подало апеляційну, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно досліджено обставини та докази по справі. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача у ДПТ, так як, водій ОСОБА_1 визнав свою вину, про що вказано у п.14 європротоколу та поясненнях, які надані ПАТ СГ ТАС .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ст.1188 ЦК України, а саме факту заподіяння шкоди винними діями відповідача для настання цивільно-правової відповідальності останнього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28 березня 2015 року на вул. Котовського у м. Житомирі ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Hyundaі, державний номерний знак НОМЕР_1, не переконавшись у безпечності свого маневру, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є позивач. У результаті ДТП, автомобіль марки Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

Учасники ДТП склали повідомлення про ДТП - європротокол без участі працівників відповідних підрозділів МВС України, керуючись пунктом 2.11 Правил дорожнього руху України, пунктом 33.2 статті 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та примітки до ст.124 КУпАП. Згідно з пунктом 14 європротоколу від 28 березня 2015 року, ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєнні ДТП.

На день ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у АТ СГ ТАС (приватне), що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3515975. Забезпеченим транспортним засобом, згідно із вказаним полісом, є автомобіль марки Hyundaі, державний номерний знак НОМЕР_1. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн, без франшизи.

Цивільно-правова відповідальність ПАТ Науково- виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод була застрахована у ПРАТ СК Провідна , що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5166630/2405/14. Забезпеченим транспортним засобом, згідно із вказаним полісом, є автомобіль марки Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн, франшиза - 500 грн.

Відповідач у встановлений законом строк звернувся до АТ СГ ТАС із повідомленням про ДТП.

Листом від 18 червня 2015 року страхова компанія відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки у заяві про страхову подію страхувальником та потерпілим надані відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, які суперечать висновку судового експерта ТОВ Агенція судових експертиз , а тому вказана подія не може бути визнана страховою. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є чинним та ніким не оскаржене.

Відповідно до п.2.11 Правил дорожнього руху України та п.33.2 ст.33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Згідно примітки до ст.124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.01.2016 провадження по справі відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, було закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що винними діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому був нанесений матеріальний збиток у зв'язку із пошкодження його автомобіля є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №135 від 09 листопада 2015 року, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП становить 9 566 грн.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Так, в п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01 березня 2013 року роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження факту завдання майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9 566 грн надав суду висновок експертного автотоварознавчого дослідження №135 від 09 листопада 2015 року, який проведений судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти розміру завданої майнової шкоди, не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку та не просив суд призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу.

До апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явилися. Представник ОСОБА_4 належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджджується рекомендованим повідомленням про вручення їй судової повістки 30 листопада 2018 року. За правилами ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Заяви, клопотання від відповідача та його представника до апеляційної інстанції не надходили.

Таким чином, розмір шкоди, завданої позивачеві, підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження № 135 від 09 листопада 2015 року, який відповідачем не спростований. Під час розгляду справи відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що розмір матеріальної шкоди має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи.

Отже, позивач надав суду докази щодо розміру майнової шкоди, які не спростовано відповідачем, і сумнівів у наданих доказах не виникає.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не може вважатись таким, що відповідає вищенаведеним нормам матеріального і процесуального права, а тому підлягає скаасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в сумі 1378 грн, апеляційної скарги - 2 067 грн, за проведення судового автотоварознавчого досліження - 650 грн, підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод 9 566 грн матеріальної шкоди та 4 095 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 12 грудня 2018 року.

Головуючий

Судді