Рішення

від 11.12.2018 по справі 174/833/17

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/833/17

п/с № 2/174/85/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Шарапової О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільногірськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія , про стягнення заробітної плати у вигляді компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за завдану моральну шкоду ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ПАТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія , про стягнення заробітної плати у вигляді компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за завдану моральну шкоду. В подальшому, до початку розгляду справи по суті, подав уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, яка виникла у зв'язку з невиплаченою йому компенсації за невикористану відпустку, у зв'язку з його звільненням у повному обсязі в сумі 4323,93 грн.; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень та судові витрати.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що він працював на посаді електрозварника ручного зварювання дільниці гірничих робіт № 1 розкривних комплексів кар'єру № 7 гірничо-транспортного виробництва (ГТВ) підприємства відповідача. Згідно з наказом відповідача за № 762-П від 25.08.2016 року, його було незаконно звільнено з підприємства відповідача з 18.07.2016 року згідно п. 4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул, який ним було оскаржено до суду.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 року, яке набрало законної сили, було визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про його звільнення та поновлено його на посаді, яку він займав до звільнення та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та компенсацію за завдану йому моральну шкоду.

12.06.2017 року, він звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням, у зв'язку з чим, відповідачем йому було нараховано до виплати компенсацію за невикористану відпустку в сумі 664,82 грн., яка не відповідає сумі компенсації, яку він мав би отримати у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вважає, що відповідач навмисно, протиправно та безпідставно недонарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористану ним основну, щорічну відпустку в повному розмірі, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 08.12.2017 року, було відкрито провадження по даній справі.

Розгляд справи продовжувався за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року (далі ЦПК України), що передбачено ч.1п.9 Розділу XIII Перехідні Положення ЦПК України .

18.01.2018 року, представником відповідача подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову не погоджуючись з доводами позивача, виходячи з наступного: позивач дійсно був прийнятий на роботу в порядку переводу з 03.01.2015 року в гірничотранспортне виробництво електрозварником ручної зварки ДРГ № 1 розкривних комплексів кар'єру № 7 ГТВ по 6 розряду. Згідно з наказом № 762-П від 25.08.2016 року, його було звільнено з підприємства з 18.07.2016 року згідно п. 4 ст.40 КЗпП України. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 року - поновлено на роботі. 12.06.2017 року, він звільнився з займаної посади за власним бажанням, та враховуючи, що мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів за відпрацьований робочий рік, то при звільненні йому було виплачено грошову компенсацію. При обчислені компенсації за невикористану відпустку застосовувався Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р.№ 100 . Тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області суду від 01.03.2018 року, було задоволено клопотання представника позивача та призначено судово-економічну експертизу.

В подальшому, позивач та представник позивача, в судове засідання не з'явилися, своїми заявами просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явилася надала заяву, в якій просить справу розглядати та закінчувати без її участі та вказала що погоджується з висновками експерта №1863/1864-18 за результатами судово-економічної експертизи по цивільній справі №174/833/17, зокрема з тим, що експертом було визначено розрахунковий розмір грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічну відпустку, за умови залишку невикористаних днів щорічної відпустки 25 календарних днів, з урахуванням усіх наявних у справі доказів та рішення Вільногірського міського суду від 26.05.2017 року, - 4 988,75 грн. (199,55 грн. х 25 днів)., однак заперечує проти задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України )

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В свою чергу, ст . 2 КЗпП України , одночасно передбачає і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; - інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у випадку звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку проводиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 р . Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації є останні 12 календарних місяців (без урахування святкових та неробочих днів), які передують місяцю нарахування компенсації. До розрахунку середнього заробітку для визначення компенсації за відпустку включаються основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення загальної суми доходу за розрахунковий період на кількість календарних днів в розрахунковому періоді. Для отримання суми компенсації потрібно помножити середньоденну заробітну плату на кількість днів, за які сплачується компенсація.

На основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Виходячи з правовідносин, які склалися між сторонами, керуючись вимогами законодавства наведених вище, судом встановлено, що позивач був прийнятий на філію Вільногірський ГМК ДП ОГХК (правонаступник ПАТ ОГХК ) в порядку переводу з 03.01.2015 року в гірничотранспортне виробництво електрозварником ручної зварки ДРГ №1 розкривних комплексів кар`єру № 7 ГТВ по 6 розряду.

18.07.2016 року, його було звільнено з посади електрозварника ручного зварювання дільниці гірничих робіт № 1 розкривних комплексів кар'єру № 7 гірничотранспортного виробництва (ГТВ), відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.9).

Рішенням Вільногірського міського суду від 26.05.2017 року - поновлено на посаді електрозварника ручного зварювання дільниці гірничих робіт № 1 розкривних комплексів кар'єру № 7 гірничотранспортного виробництва (ГТВ), а 12.06.2017 року - звільнено за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9).

З копії листа від 31.10.2017 р. № 01-32/5417 за підписом директора філії, ПАТ ОГХК філії ВГМК, ОСОБА_1, повідомлено про те, що йому була нарахована та перерахована компенсація за 25 невикористаних днів щорічної відпустки (а.с.8).

Згідно довідки-розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2017 р. за № 2614 від 18.12.2017 року, компенсація за невикористану щорічну відпустку складає 836,25 грн (а.с.44).

В свою чергу, висновком судово-економічної експертизи № 1863/1864-18 від 12.11.2018 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що розмір компенсації за невикористану ОСОБА_1, щорічну відпустку, за умови залишку невикористаних днів становить 4988,75 грн.(а.с.80-95).

Вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено раніше, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 року, ОСОБА_1, було поновлено на роботі та стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, в свою чергу на підставі доказів (довідки № 1902 від 05.12.2016 р.), встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 за два відпрацьованих місяці складав 349 грн. 68 коп. (а.с.10-14).

Враховуючи, що висновком судово-економічної експертизи, встановлено що розмір компенсації за невикористану щорічну відпустку, за умови залишку невикористаних днів становить 4988,75 грн. без урахування обов'язкових платежів, а підприємством відповідача у червні 2017 року, було нараховано позивачу при його звільненні грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 836,25 грн., то сума донарахування грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку ОСОБА_1, становить 4 152,50 грн. (4 988,75 грн. - 836,25 грн. = 4 152,50 грн.), а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди , під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України , яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно ч. 1ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 237-1 КЗпПУ передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань про відшкодування моральної шкоди (ст.237-1 КЗпП України , ст.ст. 23 , 1167 ЦК України ,постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,) суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен керуватися вимогами розумності і справедливості, враховувати глибину моральних страждань та характер порушених прав.

Керуючись правовим підґрунтям, яке проаналізоване вище, беручи до уваги той факт, що невиплата компенсації за невикористану відпустку, тривала більше року, а тому позбавила позивача можливості продовжувати звичайний спосіб життя, враховуючи характер і тривалість порушень прав працівника на оплату праці та одержання розрахунку при звільненні, приймаючи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача та матеріальний стан сторін по справі, з урахуванням вимог розумності та справедливості на підставі ст. 237-1 КЗпП України суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення у розмірі 1000 грн., яка є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди. В іншій частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, яка є явно завищеною, слід відмовити.

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо недоведеності завдання моральної шкоди.

Що до вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну, правничу допомогу адвоката, суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представником позивача ОСОБА_1 по даній справі є адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності засвідченої 18.01.2018року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0761 від 08 січня 1998 року.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу по даній справі, вартість адвокатських послуг становить 6000 грн., що підтверджується актом прийому наданих послуг від 30 листопада 2018 року та квитанцією № 2018071 від 30 листопада 2018 року.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між тим, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума судових витрат на професійну, правничу допомогу адвоката у розмірі 1500 грн., який є обґрунтованим та доведеним, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, який витрачено адвокатом на виконання відповідних робіт. В іншій частині вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, які на думку є явно завищеним, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , підлягають стягненню з відповідача наступні судові витрати, а саме: 640,00 грн., сплаченого позивачем судового збору, крім того враховуючи, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати у вигляді компенсації за невикористану відпустку позивач був звільнений від сплати судового збору, тому до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 640,00 грн.; витрати на оплату правової допомоги адвокатом - 1500 грн. та за проведення судово-економічної експертизи - 5148 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 , 19 , 43 , 55 , 124 , 129 Конституції України , ст. ст. 2 , 83, 94 , 116, 237-1 КЗпП України , Законом України Про оплату праці ,ст. ст. 4 , 5 , 18 , 43 , 49 , 76-81 , 89 , 258 , 259 , 263-265 , 268,354 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія , про стягнення заробітної плати у вигляді компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за завдану моральну шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі, яка виникла у зв'язку з невиплаченою йому компенсації за невикористану відпустку у зв'язку з його звільненням у повному обсязі в сумі 4152 (чотири тисячі сто п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1000 грн.(одна тисяча) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ЄДРПОУ 36716128), на користь на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, судові витрати , у вигляді сплаченого судового збору в сумі 640 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ЄДРПОУ 36716128), на користь держави Україна судові витрати , у вигляді судового збору в сумі 640 грн. 0 0 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ЄДРПОУ 36716128), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. та витрати за проведення судово - економічної експертизи в сумі 5148 ( п'ять тисяч сто сорок вісім ) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В свою чергу, у відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_5