Постанова

від 11.12.2018 по справі 177/2561/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/120/18 Справа № 177/2561/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Голуб О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Грузька сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року, ухваленого суддею Коваль Н.В. у м. Кривому Розі,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, яка є його бабусею та матір'ю його батька ОСОБА_3 За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 9,727 га, яка розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Після смерті ОСОБА_2, батько позивача ОСОБА_3, фактично прийняв спадщину, шляхом вступу в управління майном, однак за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_3, після його смерті позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, але отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із тим, що нотаріусу не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності та належність майна спадкодавцеві на земельну ділянку та будинок за померлим ОСОБА_3, у зв'язку із чим позивач просивсуд визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 9,727 га, яка розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог. Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що його батько фактично прийняв спадщину після смерті його матері, вступивши у фактичне управління майном. Також судом не досліджено, що відповідач не заперечував проти задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.18), яка є бабусею позивача та матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька позивача ОСОБА_3

Родинний зв'язок між померлою та позивачем підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 12), з якого видно, що батьками позивача є ОСОБА_1. є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3, серії НОМЕР_6 (а.с.13), видно, що матір'ю ОСОБА_3, є ОСОБА_2

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № НОМЕР_3 (а.с.19) та інформаційного листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.78), за життя ОСОБА_2, була власником земельної ділянки загальною площею 9,727 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.17).

Після смерті батька, позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримав постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв'язку із тим, що нотаріусу не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності та належність майна спадкодавцеві на земельну ділянку та будинок за померлим ОСОБА_3 (а.с.26-28).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що належних та допустимих доказів про вступ у фактичне володіння майном спадкодавцем ОСОБА_3, після смерті його матері ОСОБА_2, суду не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між сторонами виник спір щодо права позивача, в порядку спадкування, отримати у власність земельну ділянку, що за життя належала його бабусі ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлено судом.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка здавалася померлою ОСОБА_2 в оренду та після її смерті орендну плату ніхто не отримував.

Позивачем по справі, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів того, що його батько ОСОБА_3 дійсно користувався спірною земельною ділянкою шляхом вступу в управляння майном.

При цьому, колегія суддів не може прийняти до уваги довідку Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 29.07.2016 № 286 (а.с.15) та не може визнати її належним та допустимими доказом по справі, оскільки вказана довідка не узгоджується з матеріалами справи, відповідно до яких відсутні належні та допустимі докази фактичного прийняття померлим ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_2

Натомість, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 не був зареєстрований та не проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_2, після смерті орендну плату за спірну земельну ділянку ніхто не отримував.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент смерті ОСОБА_3 спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 9,727 га, розташованої на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1, не належало спадкодавцю та позивачем не додано належних та допустимих доказів для підтвердження встановлення факту прийняття померлим ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_2

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги, що його батько фактично прийняв спадщину після смерті його матері, вступивши у фактичне управління майном, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.ст.12,81 України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Слід зауважити, що стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Крім того, відповідно до відповідей на запити, які надійшли до суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Так, відповідно до наданої Грузькою сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області інформації від 17.10.2018 року за вих. № 9/02.09-351, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 9,727 га, яка належала ОСОБА_2 знаходиться в оренді ТОВ Новолозуватське та з 2003 року орендну плату за користування земельної ділянки ніхто не отримував, спадщина ОСОБА_2 відумерлою не визнавалась.

Відповідно до довідки Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.10.2018 року № 329, померла ОСОБА_2 до дня своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та разом з нею за цією адресою ніхто не був зареєстрований. Вказана довідка не містить відомостей про фактичне проживання без реєстрації разом із ОСОБА_2 у вказаному будинку померлого батька позивача ОСОБА_3

На думку колегії суддів, наведене вище свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, для встановлення факту прийняття померлим ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_2

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що відповідач не заперечував проти задоволення позову, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: