Рішення

від 11.12.2018 по справі 573/1865/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1865/18

Номер провадження 2/573/602/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ганнівсько-Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 квітня 2010 року належить право приватної власності на квартиру № 2, що знаходиться у будинку № 69 по вул. Глазуна в с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області. У зазначеній квартирі, окрім неї, зареєстрована її донька - ОСОБА_2. Починаючи з 2000 року та до цього часу, остання за місцем реєстрації не проживає та не з'являється, оскільки перебуває за кордоном, її особисті речі в квартирі відсутні, участі в утриманні житла та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у квартирі порушує права позивача як власника. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, оскільки остання не приїздить додому, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своєю власністю та оформити субсидію на сплату комунальних послуг. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 2, що знаходиться в с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області по вул. Глазуна, буд. 69.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання справу за вказаним вище позовом.

23 листопада 2018 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного винесення рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлялась судом про розгляд справи за місцем реєстрації: АДРЕСА_1. Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою остання не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 25, 32).

Представник третьої особи - Ганнівсько-Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання також не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи (а. с. 23, 31).

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу в межах заявленої вимоги та на підставі тих доказів, які надані стороною.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім'ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 квітня 2010 року виконавчим комітетом Ганнівсько-Вирівської сільської ради, ОСОБА_1 на праві приватної власності є власником квартири № 2, що знаходиться у будинку № 69 по вул. Глазуна в с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області (а. с. 4).

ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 26 квітня 2010 року вбачається, що власником об'єкта нерухомого майна - квартири № 2, яка розташована по вул. Глазуна (колишня назва Леніна), буд. 69 в с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області є ОСОБА_1. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 889173, виданого 26 квітня 2010 року, виданого виконкомом Ганнівсько-Вирівської сільської ради (а. с. 4 зворотній бік).

Аналогічне підтверджується реєстраційним посвідченням Філіалу Білопільської ГВД КП Сумське МБТІ на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 5).

Відповідно до копії технічного паспорту власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 квітня 2010 року виконкомом Ганнівсько-Вирівської сільської ради (а. с. 6-7).

З будинкової книги громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописана за зазначеною адресою (а. с. 9-10).

ОСОБА_4 довідки про склад сім'ї, виданої Ганнівсько-Вирівською сільською радою від 26 вересня 2018 року за № 556 встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2. За вказаною вище адресою зареєстрована окрім неї, ОСОБА_2, яка є її дочкою (а. с. 13).

За інформацією виконкому Ганнівсько-Вирівської сільської ради ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, одна. ОСОБА_2 також зареєстрована за вказаною адресою, але фактично з 2003 року по теперішній час на території сільської ради не проживає (а. с. 11-12).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Ганнівсько-Вирівською сільською радою від 04 червня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 14).

Зі змісту акту про відсутність особи по місцю реєстрації, складеного 25 вересня 2018 року свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вбачається, що останні підтверджують письмово факт відсутності у квартирі АДРЕСА_3 доньки власника - ОСОБА_2, яка за вказаною адресою не проживає з 2000 року (а. с. 8).

У судовому засіданні позивач підтвердила той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 є її донькою. Остання зареєстрована у її квартирі, що знаходиться за вказаною вище адресою, проте відповідач проживає за кордоном та не має можливості приїхати щоб знятись з реєстраційного обліку добровільно, участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг не приймає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що є соціальним працівником і здійснює догляд за позивачем ОСОБА_1 Також підтвердили той факт, що ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Востаннє відповідач приїжджала відвідати матір більше ніж рік тому назад, оскільки виїхала за межі країни та з того часу не проживає за зареєстрованою адресою, її речі у квартирі відсутні.

Підстав сумніватись у показах вищевказаного свідка у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з того, що Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або наймачем квартири № 2, розташованої в с. Ганнівка-Вирівська по вул. Глазуна, буд. 69, яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаній квартирі, а лише зареєстрована у ній, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у квартирі, що належить позивачу, порушує її права як власника, оскільки перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ст. ст. 10, 13, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 476009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) , третя особа: Ганнівсько-Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Ганнівка-Вирівська, вул. Глазуна, буд. 50 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390966), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування квартирою № 2 по вул. Глазуна, буд. 69 в с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя