Постанова

від 12.12.2018 по справі 905/1697/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 905/1697/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від ліквідатора - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, м.Київ, (вх.№920 Д/2) на постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18 (суддя Чорненька І.К., ухвалену в м.Харків, час ухвалення постанови - не зазначено, дата складення повного тексту постанови - не зазначена)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера", Донецька область, м.Краматорськ,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/1697/18 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ломтера" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 16.04.2019р.; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" арбітражного керуючого Немашкалова Василя Михайловича.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області з постановою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18 та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для визнання боржника банкрутом, з огляду на те, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом, боржником не було дотримано порядку досудової ліквідації юридичної особи, передбаченої статтями 110 та 111 Цивільного кодексу України. До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не було додано доказів повідомлення контролюючого органу про припинення діяльності ТОВ "Ломтера", а також не надано первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості боржника зі сплати податків та зборів.

Апелянт зазначає, що відповідно до відомостей інформаційних баз даних ДФС України в частині повідомлення та заперечення в ЄДР наявна інформація про наявність податкового боргу у інтегрованих картках, неможливість проведення перевірки платника єдиного внеску та наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка направлялася до державного реєстратора.

Скаржник також зазначає, що відповідно до поданої декларації з податку на прибуток до контролюючого органу за 2017 рік дохід боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" (код ЄДРПОУ 40832294) складав 19063235,00грн., за перший квартал 2018 року склав - 60575174,00грн., що свідчить про те, що боржник здійснює активну господарську діяльність.

Як зазначає апелянт, про значні фіктивні операції відкрите кримінальне провадження, а саме у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва знаходиться справа №760/22346/8 де слідчий в особливо важливих справах відділу розслідувань кримінальних проваджень ГУ ДФС у Київській області внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320181100000000013 від 21.02.2018р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме організована діяльність "конвертаційного центру", який шляхом здійснення ланцюга фіктивних фінансово-господарських операцій щодо мінімізації своїх податкових зобов'язань з ПДВ, де в свою чергу фігурує компанія ТОВ "Ломтера" (код ЄДРПОУ 40832294).

В обґрунтування наявності підстав для звернення з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, Головне управління ДФС у м. Києві посилається на законодавчо визначений статус контролюючого фіскального органу, а також неможливість проведення податкової перевірки боржника внаслідок визнання його банкрутом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18; встановлено сторонам у справі строк до 03.12.2018р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 12.12.2018р.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (т.1 а.с.136-137,141), а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ломтера" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство (т.1 а.с.6-63), в якій зазначено, що на засіданні загальних зборів учасників ТОВ "Ломтера" 13.06.2018р. було прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників (засновників) від 13.06.2018р. №10, про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2, строк ліквідації встановлено у 2 місяці (т.1 а.с.12-13).

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, на загальних зборах учасників товариства, оформлених протоколом від 03.09.2018р. (т.1 а.с.9) було затверджено проміжний ліквідаційний баланс, наданий ліквідатором, та визнано, що майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим, було прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с. 74-76).

Постановою господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ломтера" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 16.04.2019р.; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" арбітражного керуючого Немашкалова Василя Михайловича (т.1 а.с.101-103).

17.10.2018р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом (т.1 а.с.104).

Приймаючи постанову про визнання ТОВ "Ломтера" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру місцевий господарський суд виходив з того, що загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Ломтера" становить 150320,00грн., у боржника відсутні відкриті банківські рахунки, за результатами проведеної інвентаризації майна боржника встановлено відсутність у ТОВ "Ломтера" активів та дебіторської заборгованості, що свідчить про неплатоспроможність боржника. Також, господарським судом першої інстанції було зазначено про дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "Ломтера" для звернення з відповідною заявою до суду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку приписів статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, враховуючи наступне.

Згідно з приписами частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, враховуючи, що постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 16.10.2018р., відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла після 19.01.2013р.

За вимогами частини 1 статті 2 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами, імперативними приписами абзацу 2 частини 1 вказаної статті встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами частини 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Необхідними передумовами для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є зокрема: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до пункту 3 статті 11 Закону про банкрутство; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних та допустимих доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутства (у тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку статті 95 Закону про банкрутство) встановлені статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до частини 2 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Рішення про недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів приймається власником підприємства за результатами складання проміжного ліквідаційного балансу, а складанню проміжного ліквідаційного балансу, в свою чергу, повинно передувати виконання головою ліквідаційної комісії вимог визначених в пунктах 1 - 8 статті 111 Цивільного кодексу України, при цьому, виконання вказаних вимог цивільного законодавства в обов'язковому порядку повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Незалежно від процедури банкрутства боржника при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боргів боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В силу принципу диспозитивності, викладеного у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, колегія суддів зазначає, що положеннями частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

В оскаржуваній постанові про визнання боржника банкрутом місцевим господарським судом було встановлено, що в ході досудової ліквідації під час проведення інвентаризації на підприємстві боржника не було виявлено майна та інших матеріальних активів або грошових цінностей, вказані обставини були зазначені ліквідатором в заяві про порушення справи про банкрутство, з посиланням на матеріали проведеної інвентаризації, а також надані до заяви про порушення провадженні у справі про банкрутство документи.

Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. №879 (надалі - Положення), визначено порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У пункті 1 розділу ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором в ході проведення досудової ліквідації боржника було проведено інвентаризацію майна боржника, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів від 03.09.2018р., за результатами якої було встановлено відсутність будь-яких матеріальних цінностей, окрім 600,00грн. в касі підприємства, інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей від 03.09.2018р., актом інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами (по рахунку 36, 37) від 03.09.2018р., за результатами якої було встановлено відсутність будь-якого майна банкрута та грошових коштів (т.1 а.с.29, 38-41).

Вказані інвентаризаційні описи підписані головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" - ОСОБА_2 та членом комісії - ОСОБА_3

Проте відомостей про включення ОСОБА_3 до складу ліквідаційної комісії матеріали справи не містять.

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу № 1 від 03.09.2018р. "Про проведення інвентаризації" (тобто, підписаного в день підписання інвентаризаційних описів та затвердження зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера" проміжного ліквідаційного балансу) ухвалено провести інвентаризацію усіх оборотних активів та основних засобів ТОВ "Ломтера"; створити інвентаризаційну комісію у складі двох осіб; призначити головою інвентаризаційної комісії директора товариства-голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2; призначити членом інвентаризаційної комісії ОСОБА_3

Судова колегія звертає увагу на те, що відомості про статус ОСОБА_3, у розумінні пункту 1 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, до наказу не включено.

Наведене свідчить, що інвентаризація майна ТОВ "Ломтера" фактично не проводилася.

Матеріали справи також не містять доказів проведення інвентаризації всього майна боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, а також відсутні відомості проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника.

До того ж, судова колегія звертає увагу не те, що з інвентаризаційних описів ТОВ "Ломтера" від 03.09.2018р. вбачається, що у боржника відсутні активи.

Проте, в проміжному ліквідаційному балансі станом на 03.09.2018р. в графі "грошові кошти та їх еквіваленти" зазначено про наявність у Товариства 600,00 грн. (т.1 а.с.26-27).

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували підстави виникнення зазначеної суми в проміжному ліквідаційному балансі станом від 03.09.2018р. та не зазначення вказаної суми в інвентаризаційних описах ТОВ "Ломтера" від 03.09.2018р. до матеріалів справи не надано.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що з опису основних засобів боржника від 03.09.2018р., проведеного і підписаного ОСОБА_2 та членом комісії - ОСОБА_3 (повноваження якого не підтверджено) вбачається, що у боржника відсутні активи, окрім грошових коштів в касі підприємства в сумі 600,00грн. (т.1 а.с.29).

Враховуючи той факт, що боржник не здійснював підприємницької діяльності, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують підстави виникнення зазначеної в інвентаризаційному описі основних засобів від 03.09.2017р. суми в касі боржника.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 11.09.2018р.) Статутний капітал ТОВ "Ломтера" станом на 11.09.2018р. становить 50000,00грн. (т.1 а.с.15-20).

Проте, ліквідатором, в свою чергу, не було додано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про використання зазначеного статутного капіталу під час здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, після опублікування відомостей про припинення юридичної особи ТОВ "Ломтера" до голови ліквідаційної комісії звернулось Товариство "Дарт Проет", м.Київ, з претензією (вих. №29/06 від 29.06.2018р.), в якій ТОВ "Дарт Проет" просив погасити суму боргу за договором постачання продукції №7 від 27.04.2017р. в загальній сумі 150320,00грн. за поставлений ним відповідно до видаткової накладної №7 від 27.04.2017р. товар - повітряний компресор INTERTOOL PT-0052, 8АТМ., 2000Л/ХВ, 380 Вт у кількості 5-ти штук загальною вартістю з ПДВ 84000,00грн. та кутова алмазна пила Makita 4112 HS (потужність 2400 Вт, глибина пропилу 100мм., швидкість обертання 5000об/хв) у кількості 4-х штук загальною вартістю з ПДВ в сумі 66320,00грн. (т.1 а.с.21-25).

Доказів звернення інших кредиторів з вимогами до боржника до матеріалів справи не додано.

За результатами розгляду претензії ТОВ "Дарт Проект", боржником було визнано вимоги у сумі 150320,00грн. та зазначена сума кредиторської заборгованості була внесена головою ліквідаційної комісії до проміжного ліквідаційного балансу.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття боржником - ТОВ "Ломтера" на баланс повітряного компресора INTERTOOL PT-0052, 8АТМ, 2000Л/ХВ, 380 Вт в кількості 5-ти штук загальною вартістю та кутової алмазної пили Makita 4112 HS в кількості 4-х штук відповідно до видаткової накладної №7 від 27.04.2017р., а ліквідатором не доведено підстав не відображення цього майна в інвентаризаційному описі основних засобів від 03.09.2018р.

Проте, господарським судом першої інстанції не досліджувалося питання щодо підстав невключення до інвентаризаційного опису основних засобів від 03.09.2018р. повітряного компресора INTERTOOL PT-0052., 8АТМ., 2000Л/ХВ, 380 Вт в кількості 5-ти штук загальною вартістю та кутової алмазної пили Makita 4112 HS в кількості 4-х штук відповідно до видаткової накладної №7 від 27.04.2017р. за видатковою накладною №01/07-К від 01.07.2016р. (т.1, а.с.37).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ліквідатором доказів проведення інвентаризації майна боржника у відповідності до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014р. № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. за № 1365/26142, до матеріалів справи надано не було, що свідчить про недотримання ліквідатором приписів частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України.

Однак, господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови зазначених обставин, які мають суттєве значення для справи досліджено не було.

Крім того, судова колегія зазначає, що приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Так, зі змісту заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та доданих до неї документів, а саме (довідок № 1, 2, 3, 4 від 03.09.2018р. т.1 а.с.30-33) вбачається, що ліквідатор без посилання на будь-які докази, зазначав про те, що ним встановлено відсутність активів на балансі боржника, застав, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, дебіторської заборгованості, заборгованості по сплаті заробітної плати, податків та будь-яких державних зборів.

У проміжному ліквідаційному балансі боржника станом від 03.09.2018р. також зазначено про відсутність у боржника дебіторської заборгованості (т.1 а.с.26-27).

Разом з тим, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи боржника, складені у відповідності до приписі статей 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", в підтвердження факту дебіторської заборгованості.

Матеріали справи також не містять будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що ліквідатором вживались заходи щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості боржника та на підставі яких документів він дійшов висновку про відсутність дебіторської заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Ломтера", складено з неповним встановленням всіх активів та пасивів боржника.

Проте, господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови зазначених обставин, які мають суттєве значення для справи також досліджено не було.

Окрім іншого, відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 зазначеної статті, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи не містять належних доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок ТОВ "Ломтера".

Згідно з частиною 10 статті 111 Цивільного кодексу України, до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення наведеної правової норми, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Отже, наведене свідчить про недотримання головою ліквідаційної комісії приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ломтера" та визнаючи боржника банкрутом формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

До викладеного слід додати, що відповідно до частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за статтею 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором ТОВ "Ломтера" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Грошові ж кошти, в сумі 0.6 тис. грн.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "Ломтера" у розмірі 150320,00грн. та відсутність будь-яких активів у боржника.

Головою ліквідаційної комісії боржника була проведена інвентаризація майна боржника, за результатами проведення якої встановлена відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ломтера" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі.

Отже, зазначений обсяг активів (їх відсутність) виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство.

Водночас, судом першої інстанції не було надано правової оцінки вказаним обставинам в контексті норм частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, якими передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частиною 1 статті 15 Закону про банкрутство в якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів частини 4 статті 11 Закону про банкрутство.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.08.2018р. у справі №911/3540/17.

Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом про банкрутство дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

Щодо права Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на апеляційне оскарження постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів враховує, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р.) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до пункту 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (пункт 7.1. Порядку).

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3. Порядку).

Згідно з пунктами 11.1, 11.5. та 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Так, з 01.01.2017р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, що визначають розмежування повноважень контролюючих органів, відповідно до яких державні податкові інспекції не мають повноважень щодо адміністрування податків, зборів, платежів, у т.ч. проведення перевірок та звірок платників податків; контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів; повноважень здійснювати погашення податкового боргу, стягувати своєчасно ненараховані та/або несплачені суми єдиного внеску та інших платежів.

Вказані повноваження з 01.01.2017р. належать виключно обласним та центральним органам Державної фіскальної служби України.

Нові засади розподілу повноважень також відображені у листі ДФС України від 17.01.2017року за №1005/7/99-99-14-03-03-17 "Про організацію перевірок у 2017 році", що розміщений на офіційному веб-сайті ДФС України.

Таким чином, з 01.01.2017р. податкові інспекції місцевого рівня, втратили усі контролюючі функції, крім сервісних, визначених у статті 193 Податкового кодексу України, та всі функції передбачені Податковим законодавством покладено на орган фіскальної служби обласного та центрального рівня.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, враховуючи доводи апеляційної скарги стосовно знаходження боржника як платника податку за неосновним місцем обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та докази, надані апелянтом на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, як особа, яка має правовий статус контролюючого органу хоча і не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується його прав та обов'язків.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 31.01.2018р. у справі №911/2510/17, від 14.03.2018р. №927/557/17.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку застосуванню підлягають положення частини 4 наведеної статті, за змістом яких, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не було вчинено всіх дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд, порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ломтера" та визнаючи боржника банкрутом, не надав належної правової оцінки та не дослідив обставини, викладені у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом.

Висновок суду першої інстанції про неспроможність ТОВ "Ломтера" виконати грошові зобов'язання та наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, що, відповідно до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18 - скасуванню.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом не встановлено ознаки неплатоспроможності боржника - ТОВ "Ломтера", провадження у безпідставно порушеній справі про банкрутство підлягає закриттю на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, провадження у справі №905/1697/18 підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.231,270,275,277,278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, п.11, ч.1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2018р. у справі №905/1697/18 скасувати.

Провадження у справі №905/1697/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера", код ЄДРПОУ 40832294 (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Румянцева, буд.24) - закрити.

Дану постанову направити в Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Хмельницького, 8) за місцем знаходження боржника для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про судове рішення про закриття провадження у справі про банкрутство та відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломтера", код ЄДРПОУ 40832294 в Єдиному державному реєстрі.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя І.А. Шутенко