Постанова

від 12.12.2018 по справі 922/4217/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 922/4217/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

третьої особи з самостійними вимогами - не з'явився;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився;

ВДВС - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх.№1034/Х14-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року (головуючий суддя Лаврова Л.С., суддя Хотенець П.В., суддя Калініченко Н.В. повний текст ухвали складено 04.10.2018 року) у справі №922/4217/16

за позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, м. Ізюм,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Територіальна громада м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області

до 1-го відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації м. Ізюм,

2-го відповідача ОСОБА_2 відділу Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм

за участю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області

про усунення перешкод та звільнення приміщення ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року (головуючий суддя Лаврова Л.С., суддя Хотенець П.В., суддя Калініченко Н.В. повний текст ухвали складений 04.10.2018 року) у справі №922/4217/16 задоволено скаргу Ізюмської міської ради Харківської області на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області відносно виконання виконавчого листа Господарського суду Харківської області, виданого 19.09.2017 р. Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 здійснити виконавчі дії щодо повного виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. по справі №922/4217/16 в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять документів на підтвердження здійснення органом державної виконавчої служби дій, направлених на примусове виконання наказу господарського суду.

Ізюмська районна державна адміністрація з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, прийняте на підставі не повністю досліджених доказів. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №922/4217/16, прийняти постанову, якою в задоволенні скарги Ізюмської міської ради Харківської області на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача та призначено справу до розгляду на 12.12.2018.

04.12.2018 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№1888), в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

12.12.2018 ДВС надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№2271), в якому зазначає, що не згодний з ухвалою суду першої інстанції та просить її скасувати і відмовити в задоволенні скарги за бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також, що позиція позивача достатньо повно викладено у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. було припинено провадження за первісним позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на підставі п.1 ст.80 ГПК України, задоволено позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_2 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 р. частково задоволено апеляційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. у справі № 922/4217/16 в частині припинення провадження за первісним позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.

Ізюмська міська рада звернулась до господарського суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірним дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області відносно виконання виконавчого листа Господарського суду Харківської області та зобов'язати державного виконавця Щедріну В.Р. здійснити виконавчі дії щодо повного виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. по справі №922/4217/16 в порядку, встановленому законом.

Задовольняючи скаргу на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять документів на підтвердження здійснення органом державної виконавчої служби дій, направлених на примусове виконання наказу господарського суду.

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого суду.

Однак, з оскаржуваної ухвали вбачається, що надаючи правову кваліфікацію, суд послався, зокрема на статтю 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої - виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача; виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Також суд постався на статтю 48 Закону, згідно якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Місцевий суд вказав, що частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відтак, місцевий суд послався на відсутність документів на підтвердження здійснення органом державної виконавчої служби наведених вище дій, направлених на примусове виконання наказу господарського суду Харківської області 19.09.2017 р. по справі №922/4217/16. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не надано жодного доказу, який би свідчив про направлення ним запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника у визначені Законом України "Про виконавче провадження" строки, а також про вчинення дій, направлених на виявлення готівкових коштів відповідача, проведення перевірки його майнового стану тощо.

Судова колегія не може погодитись з таким правовим обґрунтуванням суду першої інстанції, оскільки зазначені норми Закону України "Про виконавче провадження" регулюють порядок виконання рішення суду стосовно вимог майнового характеру, а саме звернення стягнення на грошові кошти або майно.

Судовою колегією встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області знаходиться наказ господарського суду Харківської області 19.09.2017 р. по справі №922/4217/16 щодо виконання рішення у справі немайнового характеру, а саме про зобов'язання звільнити приміщення.

Колегія суддів звертає увагу, що виконання рішення немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" - Виконання рішення немайнового характеру.

Зокрема стаття 66 Закону містить положення щодо виконання рішення про виселення боржника.

Відповідно до частин 1-6 статті 66 Закону 1. Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово .

2. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

3. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

4. Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

5. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

6. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Щедріною Валерією Романівною 10.01.2018 було відкрито виконавче провадження ВП №55493014 на виконання наказу господарського суду Харківської області від 19.09.2017 по справі №922/4217/16.

08.02.2018 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк наказу №922/4217/16 від 19.09.2017.

04.04.2018 винесено постанову про повторне накладення штрафу на ОСОБА_2 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк наказу №922/4217/16 від 19.09.2017.

Також, державним виконавцем 04.04.2018 було винесено постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та витрат на проведення виконавчих дій.

24.04.2018 на адресу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області було надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ОСОБА_2 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду про звільнення приміщення ОСОБА_2 відділу Ізюмської районної державної адміністрації.

Крім того, судова колегія зазначає, що державним виконавцем не надано доказів примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. по справі №922/4217/16, як передбачено приписами частини 3 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, сторонами не заперечується, що рішення суду досі не виконано.

Судова колегія зауважує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» , Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» , заява N59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» , заява N 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» , заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи боржника, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Судова колегія вважає також безпідставними доводи апелянта, що судом першої інстанції проігноровано положення 341 Господарського процесуального кодексу України та не вчинено жодних дій для встановлення факту додержання строку подання скарги.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльність державного виконавця є триваючим порушенням прав стягувача, а отже недоцільно ставити питання про поновлення строку на оскарження його бездіяльності.

За таких обставин, апеляційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації слід залишити без задоволення, а мотивувальну частину ухвали господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №922/4217/16 в частині обґрунтування задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця змінити, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови, як зазначено вище.

В решті ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №922/4217/16 слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269 , 270 , 271 , 275 , 277 , 282 , 283 ГПК України , Східний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Викласти мотивувальну частину ухвали господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №922/4217/16 в частині обґрунтування задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця в редакції мотивувальної частини цієї постанови.

В решті ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №922/4217/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 13.12.2018.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов